Ісус у Гетсиманському саду.

(Мт.26: 36-46; Марк.14: 32-42. Лук.22: 39-46)

1. Сказавши це, Ісус перейшов з учнями Своїми за потік Кедрон, де був сад, куди й Сам зайшов та учні Його.

2. А знав цю місцину і Юда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учнями Своїми.

3. Отож, Юда взяв загін вояків та служників від першосвящеників і фарисеїв, і прийшов туди з ліхтарями, світильниками та зі зброєю.

4. А Ісус, знаючи про все, що з Ним станеться, вийшов і сказав їм: Кого шукаєте?

5. Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус сказав їм: Це Я. А стояв з ними і Юда, зрадник Його.

6. І коли сказав їм: Це Я, – вони подалися назад і попадали на землю.

7. Знову спитав їх: Кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея.

8. Ісус сказав їм: Я сказав вам, що це Я. Отож, якщо Мене шукаєте, відпустіть цих, нехай ідуть собі, –

9. Щоб справдилося слово, сказане Ним: Із тих, котрих Ти дав Мені, Я не загубив нікого.

10. А Симон Петро, маючи меча, витягнув його, і вдарив першосвященикового служника й відтяв йому праве вухо. Ім‘я служникові тому Малх.

11. Але Ісус сказав Петрові: Сховай меча у піхви; невже Мені не пити чаші, котру дав Мені Батько?

12. Тоді вояки і тисяцький та служники юдейські схопили Ісуса, зв‘язали Його,

13. І повели найперше до Анни; бо він був тестем Кайяфи, котрий був на той рік першосвящеником.

14. Це був Кайяфа, котрий порадив юдеям, що краще одному чоловікові померти за народ.

15. За Ісусом простував Симон Петро й інший учень; а учень цей був знайомий першосвященикові, тому увійшов з Ісусом до двору першосвященикового;

16. А Петро стояв зовні за дверима. Потім другий учень, котрий був знайомий першосвященикові, вийшов і, сказавши брамниці, завів і Петра.

17. Аж тут дівчина-брамниця сказала Петрові: А ти чи не з учнів Того Чоловіка? Він сказав: Ні.

18. Тим часом, служники і вояки розклали багаття, стояли та грілися, тому що було холодно; і Петро стояв з ними і грівся.

19. А першосвященик запитав у Ісуса про учнів Його, і про вчення Його.

20. Ісус відповів йому: Я казав світові явно; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завше юдеї сходяться, і потайки не говорив нічого;

21. Чого запитуєш у Мене? Запитай тих, що слухали, про що Я повідував їм; ось, вони знають, що Я казав.

22. Коли Він сказав це, один із служителів, котрий стояв близенько, ударив Ісуса по щоці, сказавши: Як Ти відповідаєш першосвященикові?

23. Ісус відповів йому: Якщо Я відповів недобре, засвідкуй, що саме недобре; а якщо добре, нащо ти б‘єш Мене?

24. Анна послав Його, зв‘язаного, до першосвященика Кайяфи.

25. А Симон Петро стояв і грівся. Аж тут сказали йому: Чи не з Його ти учнів? Він відрікся й сказав: Ні.

26. Один із служників першосвященикових, родич тому, котрому Петро відтяв вухо, сказав: Чи не тебе я бачив з Ним у саду?

27. Петро знову зрікся; і наразі заспівав півень.

28. Від Кайяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не зайшли до преторії, щоб не опоганитися, але щоб можна було їсти пасху.

29. Пилат вийшов до них і сказав: Яке звинувачення ви принесли на цього Чоловіка?

30. Вони сказали йому у відповідь: Якби він був не злодієм, ми не привели б Його до тебе.

31. Пилат сказав їм: Заберіть Його, і за вашим законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не дозволено рокувати на смерть будь-кого.

32. Нехай справдиться слово Ісусове, котре Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.

33. Тоді Пилат знову зайшов до преторії і покликав Ісуса, і сказав Йому: Ти - Цар юдейський?

34. Ісус відповідав йому: Чи від себе ти говориш це, чи інші оповіли тобі про Мене?

35. Пилат відповів: Хіба я юдей? Твій народ і першосвященики віддали Тебе мені; що Ти вчинив?

36. Ісус відповів: Царство Моє не від цього світу; якби від світу цього було Царство Моє, то служники Мої боронили б Мене, щоб Мене не схопили юдеї; але нині Царство Моє не звідси.

37. Пилат сказав Йому: Отож, Ти – Цар? Ісус сказав: Ти кажеш, що Я – Цар; Я для того й народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити істину; Кожний, хто від істини, слухає голос Мій.

38. Пилат сказав Йому: Що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: Я жодної провини не знаходжу в Ньому;

39. Але у вас є звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху: чи хочете, відпущу вам Царя юдейського?

40. Тоді знову закричали всі, кажучи: Не Його, але Варавву. А Варавва був розбійником.