Павло в Македонії та Греції.

1. Після припинення заворушень Павло покликав учнів і висловив їм настанови, а тоді попрощався з ними й пішов у Македонію.

2. Перейшовши тими місцями, залишаючи віруючим щедрі настанови, прийшов у Елладу (Грецію);

3. Там він пробув три місяці; а коли він забажав рушати на Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, і спало йому на думку повертатися через Македонію.

4. Його проводжали до Азії Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв‘янин, а також Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.

5. Вони пішли наперед і наджидали нас у Троаді.

6. А ми після днів опрісноків попливли з Филипів до них у Троаду, де пробули сім днів.

7. А першого дня тижня, коли учні зібралися на ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, розмовляв з ними і ділився словом до півночі.

8. У світлиці, де ми зібралися, було досить світильників.

9. Під час тривалої Павлової бесіди, одного юнака, на ім‘я Євтих, що сидів на підвіконні, запопав глибокий сон, то він похитнувся і сонний упав донизу з третього поверху, і підняли його мертвим.

10. Павло зійшов донизу, упав на нього і, обнявши його, сказав: Не тривожтеся; бо душа його в ньому.

11. А коли повернувся, то переламав хліб і спожив, і бесіду тривалу провадив, аж доки розвиднилося, а потім вийшов.

12. А хлопця живим привели, – і раділи вельми.

13. А ми наперед прийшли до корабля і попливли в Асс, щоб забрати звідти Павла, – бо він так наказав нам; маючи намір сам туди пішки прийти.

14. Коли ж він зійшовся з нами в Ассі, то ми взяли його і невдовзі прибули до Мітилену.

15. І, відпливши звідти, наступного дня ми зупинилися навпроти Хіосу, а другого дня пристали до Самосу, відвідавши Трогілеї, а наступного дня припливли до Мілету;

16. Бо Павлові спало на думку проминути Ефес, щоб йому не забаритися в Азії, бо він поспішав, як буде можливим, бути в Єрусалимі на день П‘ятдесятниці.

17. А вже з Мілету послав до Ефесу покликати пресвітерів церкви.

18. А коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, як я від першого дня, котрого прийшов до Азії, увесь час був з вами.

19. Працюючи Господові з усією покорою і з рясними слізьми та напастями, серед спокус, що спіткали мене від юдейської змови,

20. Я нічого корисного не пропустив, коли вам проповідував, аби навчити вас привселюдно і в домах,

21. Сповіщаючи юдеям та грекам каяття перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

22. І ось, нині я, за волею Духа, йду до Єрусалиму, не відаючи, що там станеться зі мною,

23. Тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що пута й кайдани чекають на мене.

24. Але я ні на що не зважаю і не остерігаю власного життя, аби лише з радістю звершити шлях мій і служіння моє, котре я прийняв од Господа Ісуса, проповідувати Євангелію благодаті Божої.

25. І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, поміж котрими я ходив, проповідуючи Царство Боже.

26. А тому засвідчую вам нинішнього дня, що я чистий від крови усіх;

27. Бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.

28. Тож придивляйтеся до себе і до всією отари, в котрій Дух Святий настановив вас бути охоронцями, пасти Церкву Господа і Бога, котру Він придбав Собі Кров‘ю Своєю.

29. Бо я знаю, що коли відійду, то зайдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть отари.

30. І з вас самих постануть люди, котрі будуть промовляти хибно, аби прихилити і повести за собою учнів.

31. А тому будьте пильні, пам‘ятаючи, що я три роки і вдень, і вночі повсякчас, зі слізьми навчав кожного з вас.

32. І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, що може наставляти вас краще і дати вам спадок між усіма освяченими.

33. Ні срібла, ні золота, ні одежі я не від кого не зажадав:

34. Самі знаєте, що потребам моїм і потребам тим, що були зі мною, послужили оці ось руки мої.

35. У всьому показав я вам, що, так працюючи, необхідно підтримувати слабких і пам‘ятати слова Господа Ісуса; бо Він Сам сказав: Більше щастя давати, аніж брати.

36. Сказавши це, він схилив коліна свої, і з усіма ними помолився.

37. Тоді всі ревно заплакали і, припавши до Павла й обнімаючи його за шию, цілували його,

38. Сумуючи особливо від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.