Собор у Єрусалимі. Проблема обрізання.

1. Деякі, що прийшли з Юдеї, навчали братів: Якщо не обріжетеся за обрядом Мойсеєвим, не можете врятуватися.

2. Коли ж стався розбрат і суперечка у Павла і Варнави з ними, то поклали Павлові і Варнаві і деяким іншим із них рушати в цій справі до Апостолів та пресвітерів у Єрусалим.

3. Отож, після проводів церквою, вони проходили Фінікію і Самарію, оповідаючи про навернення поганів, і пробуджували радість велику у всіх братах.

4. А коли прибули до Єрусалиму, то їх прийняла церква, Апостоли і старші, і сповістили все, що Бог звершив з ними і як відчинив двері віри поганам.

5. Тоді підвелися деякі з фарисейської громади, що вірували, і казали, що необхідно обрізувати поганів і наказувати дотримуватися закону Мойсеєвого.

6. Апостоли і пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.

7. Після тривалих роздумів Петро підвівся і сказав їм: Мужі - браття! Ви знаєте, що Бог від найперших днів вибрав із нас мене, щоб із уст моїх погани почули слово Євангелії і увірували.

8. І Серцевидець Бог дав їм свідчення, дарував їм Духа Святого також, як нам,

9. І не вчинив між нами і ними жодної різниці, вірою очистивши їхні серця.

10. Чого ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шиї Його учнів ярмо, котрого не могли понести ні батьки наші, ні ми самі?

11. Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа врятуємося, як і вони.

12. Тоді замовкло все зібрання і слухало Варнаву і Павла, що розповідали, які знамення і дива вчинив Бог через них між поганами.

13. А потому, як вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: Мужі-браття! Послухайте мене:

14. Симон розтлумачив, як Бог від початку зглянувся над поганами, щоб утворити з них народ в ім‘я Своє;

15. І з цим узгоджуються слова пророка, як написано:

16. Потім повернуся і відвідаю скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відтворю, і полагоджу її;

17. Щоб шукали Господа інші люди і всі народи, між котрими звіститься ймення Моє, говорить Господь, що утворює все це.

18. Відомі Богові од вічності всі діяння Його.

19. Тому я кладу собі не утруднювати навернених до Бога із поганів,

20. А написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушеного і крови, і щоб не чинили іншим того, чого не бажають собі;

21. Бо закон Мойсея від старожитніх родів по всіх містах має проповідників його і читається в синагогах щосуботи.

22. Тоді Апостоли і старші з усією церквою ухвалили, вибравши з-поміж себе мужів, послати їх до Антіохії з Павлом і Варнавою, а саме: Юду, що називався Варсавва, і Силу, мужів, що були старшими поміж братами.

23. Написавши і вручивши їм таке: Апостоли і старші, і браття – братам з поганів з Антіохії, Сирії та Килікії, – радійте!

24. Оскільки ми почули, що деякі, котрі вийшли від нас, збентежили вас своїми оповідями і завдали сумніву вашим душам, кажучи, що необхідно обрізатися і дотримуватися Закону, чого ми їм не доручали;

25. То ми, зібравшися в одну душу, ухвалили вибрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою та Павлом,

26. Людьми, що віддали душі свої за ймення Господа нашого Ісуса Христа.

27. Отож, ми послали Юду і Силу, котрі розтлумачать вам те саме й словами.

28. Бо угодно Святому Духові і нам не класти на вас жодного тягаря, окрім цього необхідного:

29. Утримуватися від ідоложертовного і крови, і задушеного, і блуду, і не чинити іншим того, чого собі не бажаєте; дотримуючись цього, добре вчините. Бувайте здорові!

30. Отож, відправлені прийшли до Антіохії, і, коли зібрали людей, то вручили їм листа.

31. А вони, як прочитали, то вельми зраділи тією настановою.

32. Юда і Сила, які також були пророками, щедрим словом повідали настанову братам і зміцнили їх.

33. Пробувши там деякий час, вони з миром відпущені були братами до Апостолів;

34. Але Сила зажадав лишитися там, а Юда повернувся до Єрусалиму.

35. А Павло і Варнава жили в Антіохії, навчаючи і благовістячи разом з іншими багатьма слово Господнє.

36. По якомусь часі Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, навідаємо братів наших по всіх містах, у котрих ми проповідували Слово Господнє, як їм ведеться.

37. Варнава хотів узяти з собою Івана, що називався Марком;

38. Але Павло поклав не брати його, бо відстав од них у Памфілії і не ходив з ними на працю, на котру вони були послані.

39. Звідси й постала незгода, аж так, що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру;

40. А Павло, вибравши собі Силу, помандрував, Божій благодаті доручений.

41. І проходив Сирію і Килікію, зміцнюючи церкви.