Дух Святий прикликає Петра і Варнаву.

1. У Антіохії, в тамтешній церкві, були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симон, названий Нігер, і Луцій кирінеєць, і Манаїл, вихований разом з Іродом тетрархом, і Савл.

2. Коли вони служили Господові і постилися, Дух Святий сказав: Відділіть Мені Варнаву і Савла на справу, до котрої Я покликав їх.

3. Тоді вони звершили піст і молитву і, поклавши на них руки, відпустили їх.

4. А ці, послані Духом Святим, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру;

5. А коли були в Саламіні, проповідували слово Боже у синагогах юдейських; і мали при собі й Івана для служіння.

6. Коли пройшли увесь острів, аж до Пафосу, знайшли вони одного чоловіка, ворожбита, лжепророка юдейського, на ім‘я Варісус,

7. Котрий був при проконсулі Сергії Павлі, чоловікові доброго глузду. Той закликав Варнаву і Савла, бо прагнув почути Слово Боже;

8. А Єліма, ворожбит отой, – бо це його ім‘я, – чинив їм спротив, бажаючи відхилити проконсула од віри.

9. Але Савл, він же Павло, виповнився Духом Святим, а тоді спрямував на нього погляд,

10. І сказав: О, сину диявола, наповнений всіляким підступом і всіляким злодійством, враже усякої правди! Чи не перестанеш ти зводити з рівних шляхів Господніх?

11. І нині, ось, рука Господня на тебе: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу! І наразі заполонив його морок і пітьма, і він, шарпаючись туди й сюди, шукав проводиря.

12. Тоді проконсул, побачивши сподіяне, увірував, дивуючись з учення Господнього.

13. Відпливши з Пафосу, Павло і ті, що були з ним, прибули у Памфілійську Пергію; але Іван, відлучившись од них, повернувся до Єрусалиму.

14. А вони, проходячи від Пергії, прийшли до Антіохії Писидійської, і, відразу зайшовши до синагоги суботнього дня, посідали.

15. Після читання закону і пророків, старшини синагоги послали сказати їм: Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчальне для народу, кажіть.

16. Павло підвівся, подав знака рукою і сказав: Мужі ізраїльтяни, і ви, що боїтеся Бога! Послухайте!

17. Бог народу цього вибрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування на землі єгипетській, і раменом високим вивів їх з неї,

18. І близько сорока літ часу годував їх у пустелі;

19. І, винищивши сім народів на землі ханаанській, поділив їм на спадок землю їхню.

20. І після цього, майже чотириста п‘ятдесят років давав їм суддів до пророка Самуїла.

21. Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового коліна: Так минуло сорок літ.

22. Відкинувши його, настановив їм царем Давида, про котрого й сказав, свідкуючи: Знайшов Я мужа до серця Мені, Давида, сина Єсеєвого, який звершить всі бажання Мої.

23. Ось якраз із його нащадків Бог за обітницею підніс Ізраїлеві Рятівника Ісуса;

24. Перед самою з‘явою Його Іван проповідував хрещення каяття всьому народові ізраїльському.

25. А коли Іван звершив належне, то казав: За кого ви маєте мене? Я не той; але ось, йде за мною, у Котрого я недостойний розв‘язати ремінці на взутті.

26. Мужі-браття, діти роду Авраамового і ті, що бояться Бога поміж вами! Вам послане Слово порятунку цього.

27. Бо мешканці Єрусалиму і старшини їхні, не впізнавши Його, засудили, виконавши слова пророчі, котрі читаєте щосуботи.

28. І, не знайшовши в Ньому жодної провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.

29. А коли звершили все написане про Нього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу.

30. Але Бог воскресив Його з мертвих;

31. Він упродовж багатьох днів приходив до тих, котрі вийшли з Ним із Галілеї до Єрусалиму і котрі нині є свідки Його перед народом.

32. І ми благовістимо вам, що обітницю, повідану батькам, Бог виконав для нас, дітей їхніх, воскресивши Ісуса,

33. Як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій; Я нині породив Тебе.

34. А що воскресив Його з мертвих, так, що Він уже не обернувся на тлін, то про це сказав так: Я дам вам ті милості, котрі обіцяв Давидові, неодмінно.

35. А тому й в іншому місці каже: Не даси Святому Твоєму побачити тліну.

36. Давид, свого часу послуживши волі Божій, спочив, і долучився до батьків своїх, і побачив тлін;

37. А Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тліну.

38. Отож, нехай же буде відомо вам, мужі-браття, що заради Нього звіщається вам прощення гріхів.

39. І в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним кожний віруючий.

40. Тож бережіться, щоб не прийшло на вас, сказане у пророків:

41. Подивіться, облудники, здивуйтеся і щезніть; бо Я вчиняю діяння за днів ваших, діяння, котрому не повірили б ви, якби хтось оповів вам.

42. Під час виходу їх із юдейської синагоги, погани просили їх говорити про те саме ще й наступної суботи;

43. А коли зібрання розійшлося, то чимало юдеїв, а також із прозелітів, котрі шанували Бога, навернені з поганів, пішли слідом за Павлом і Варнавою, котрі бесідували з ними і переконували їх перебувати у благодаті Божій.

44. Наступної суботи майже все місто зібралося слухати Слово Боже;

45. Але юдеї, забачивши народ, виповнилися заздрістю і почали заперечувати і лихословити те, про що оповідав Павло.

46. Тоді Павло і Варнава з ревністю сказали: Для вас першим належало проповідувати Слово Боже; та оскільки ви відкидаєте його і самі себе чините недостойними вічного життя, то ось, ми звертаємося до поганів;

47. Бо так заповідав нам Господь: Я настановив Тебе світлом для поганів, щоб Ти був спасінням аж до краю землі.

48. А погани, зачувши подібне, раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, котрі були вибрані для вічного життя.

49. І Слово Господнє розповсюджувалося по всій країні.

50. Але юдеї, підмовивши побожних і поважних жінок і значних у місті городян, розпочали переслідувати Павла і Варнаву і вигнали їх геть зі своєї землі.

51. А вони, струсивши на них порох з ніг своїх, пішли в Іконію.

52. А учні виповнилися радістю і Духом Святим.