Суд Божий над великою блудницею – Вавилоном.

1. Потому я бачив іншого Ангела, що сходив з неба і мав велику владу; земля освітилася від слави його.

2. І вигукнув він голосно, дужим голосом, кажучи: Упав, упав Вавилон, велика блудниця, став житлом демонів і прихистком всілякому нечистому духові, сховищем усілякої нечистої і огидної птахи; бо лютим вином розпусти своєї вона напоїла всі народи,

3. Царі земні чинили перелюб з нею, і купці земні розбагатіли від великих розкошів її.

4. І почув я інший голос із неба, що говорив: Вийди від неї, народе Мій, щоб вам не брати участі в гріхах її і не зазнати виразок її;

5. Бо гріхи її дійшли до неба, і Бог пригадав неправди її.

6. Заплатіть їй так, як вона сама сплачувала вам, і удвічі заплатіть їй за вчинками її; чашу, котру виповнила, виповніть їй удвічі.

7. Скільки прославляла вона себе і розкошувала, стільки ж заплатіть їй скорбот і муки. Бо вона говорить у серці своєму: Сиджу царицею, я не вдова і не побачу смутку!

8. Через це одного дня прийдуть виразки на неї, смерть, і плач, і голод, і буде спалена вогнем, тому що могутній Господь Бог, що судить її.

9. І заплачуть, і заридають за нею царі земні, що чинили перелюб і розкошували з нею, коли побачать дим від пожежі її,

10. Стоячи на віддалі од страху через муку її і говорячи: Горе, горе тобі, велике місто Вавилон, місто потужне! Бо суд твій прийшов однієї години.

11. І купці земні заплачуть і заридають за нею, тому що товарів їхніх ніхто вже не купляє,

12. Товарів золотих і срібних, і каміння коштовного, і перлів, і віссону, і порфіри, і шовку, і багряниці, і всілякого пахучого дерева, і всіляких виробів із слонової кістки, і всіляких виробів із дорогих дерев, з міді і заліза, і мармуру.

13. Кориці і шафрану, і мира, і ладану, і вина, і єлею, і борошна, і пшениці, і скотини, і овець, і коней, і колісниць, і рабів, і душ людських.

14. І плодів, жаданих для душі твоєї, не стало у тебе, і все тлусте і пишне віддалилося від тебе, – ти вже не знайдеш його.

15. Ті, що торгували усім цим, збагачуючись від неї, стануть віддалік од страху страждань її, і будуть плакати й ридати.

16. Кажучи: Горе, горе тобі, велике місто, зодягнене у віссон, і порфіру, і багряницю, оздоблене золотом, і камінням коштовним, і перлами.

17. Бо упродовж години загинуло таке багатство. І всі стернові, і всі ті, що плавають на кораблях, і всі мореплавці, і всі ті, що торгують на морі, стали віддалік,

18. І, побачивши дим від пожежі її, заволали, кажучи: Яке місто схоже на це місто велике!

19. І посипали попелом голови свої, і кричали, і плакали й ридали: Горе, горе тобі, місто велике, коштовностями котрого збагатилися всі, що мають кораблі на морі! Бо спорожніло упродовж години.

20. Радій з цього, небо, і святі Апостоли, і пророки, бо звершив Бог помсту вашу над ним.

21. І один потужний Ангел узяв камінь, схожий на велике жорно, і кинув у море, кажучи: З такою стрімкістю буде зруйнований Вавилон, велике місто, і вже не буде його.

22. І голоси тих, що грають на гуслах, і тих, що співають, і тих, що грають на сопілках, і тих, що сурмлять на сурмах в тобі уже не чутно буде; не буде уже в тебе жодного художника, жодного художнього витвору, і шуму від жорен уже не чутно буде в тобі;

23. І світло світильника вже не з‘явиться в тобі; і голосу нареченого і нареченої уже не буде чутно в тобі; бо купці твої були вельможами землі, і чаклунством твоїм зведені в оману всі народи.

24. І в ньому знайдено кров пророків, і святих, і всіх убитих на землі.