Посвячення первенців Господеві 1-16; по дорозі до Червоного моря 17-22

1 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 2 Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матірню утробу, в людини і в скотини, воно моє. 3 І промовив Мойсей до людей: Пам'ятайте на той день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому неволі; бо могутньою рукою вивів вас Господь звідти; тож не їжте нічого квашеного. 4 Сьогодні, в місяці Авів, ви виходите. 5 І коли введе тебе Господь у землю Ханаанську, Хеттитську, Аморійську, Хіввійську й Євусійську, яку поклявсь твоїм батькам тобі віддати, в землю, що тече молоком та медом, заховуватимеш у цьому місяці такий обряд: 6 сім днів їстимеш опрісноки, а сьомого дня свято в честь Господа. 7 Сім днів їстимеш опрісноки, і нічого квашеного, щоб і не видко було в тебе; дріжджів щоб не видно було в тебе по всій твоїй країні. 8 І поясниш синові твоєму у той день, кажучи: Це за те, що Господь учинив мені, коли я виходив з Єгипту. 9 Нехай це буде знаком на руці твоїй і пам'яткою між очима в тебе, щоб закон Господній був в устах твоїх: могутньою бо рукою вивів тебе Господь з Єгипту. 10 Ти допильнуєш цієї установи в свою пору з року в рік. 11 А як приведе тебе Господь у землю Ханаанську, як то клявся тобі й батькам твоїм, та й дасть її тобі, 12 відділиш усе, що вперше виходить із матірнього лона, Господеві; з усіх первістків твого скоту самці будуть Господеві. 13 Всяке осля-первісток викупиш ягням: коли ж не викупиш, скрутиш йому шию. Всякого людського первенця з-поміж синів твоїх маєш викупити. 14 І як спитає тебе син твій узавтра: Що воно таке? - скажеш йому: Могутньою рукою вивів нас Господь з Єгипту, з дому неволі. 15 А тому, що фараон уперся не відпустити нас, Господь побив усіх первенців у землі Єгипетській, від первенця людини до первістка скотини; тим і приношу в жертву Господеві всіх первістків самчиків, а всіх первенців із моїх синів викуповую. 16 Нехай це буде знаком на руці твоїй, і печаттю між очима твоїми; могутньою бо рукою вивів нас Господь з Єгипту. 17 Як відпустив фараон людей, Бог не повів їх по дорозі до землі Филистимлянської, хоч вона і ближча; бо, сказав собі Бог, народ розкається, як прийдеться йому воювати, та й захоче повернутися в Єгипет. 18 І звернув Бог народ на шлях у червономорську пустиню. Отож добре вистроєні вийшли сини Ізраїля з Єгипетської землі. 19 Забрав Мойсей і Йосифові кості з собою, бо клятвою такою заприсяг він синів Ізраїля: Коли Бог колись помилує вас, то винесіть із собою кості мої звідси. 20 І вирушили вони з Суккота та й отаборились в Етамі, уз край пустині. 21 Господь же йшов перед ними вдень хмаровим стовпом, щоб проводжати їх у дорозі, а вночі вогненним стовпом, щоб їм присвічувати; так що вони могли йти і вдень і вночі. 22 І не зникав хмаровий стовп задня, і стовп вогненний уночі перед народом.