Санітарно-захисні зони очисних станцій

Санітарно-захисні зони(СЗЗ) очисних станцій оцінюють з погляду достатності відстані між ними і житловою забудовою, а також між ними і водозабірними спорудами підземних вод. У таблиці 3.2 приведені санітарно-захисні відстані для очисних споруд продуктивністю понад 200 м³/доб.

Величина СЗЗ очисної станції встановлюється щодо тієї споруди, для якої необхідний найбільша відстань. За наявності поблизу очисних станцій місцевих споруд для огорожі грунтових вод мінімальні санітарні відстані встановлюються у кожному конкретному випадку.

Майданчик для будівництва очисних споруд, як правило, повинен розміщуватися з підвітряної сторони переважаючих вітрів теплого періоду року і нижче населеного пункту за течією річки. Скидання стічних вод в межах населеного пункту забороняється.

Таблиця 3.2. - Санітарно-захисні розриви для очисних споруд продуктивністю понад 200 м³/доб

Визначити умови випуску стічних вод означає розрахувати допустимий ступінь їх забруднення, при якому вони можуть бути спущені у водоймище. При цьому обов'язково повинна зберегтися якість води в створі, розташованому на 1 км вище за найближчий пункт водокористування.

Методика санітарної експертизи умов випуску стічних вод у водоймища базується на основних положеннях СанПіН, які обмежують випуск стічних вод у водні об'єкти. З цією метою рекомендується максимально використовувати стічні води в оборотній системі водопостачання, усувати їх повністю або частково за рахунок раціоналізації технології виробництва і застосування безстічних виробництв, а також використовувати для зрошування в сільському господарстві.

Забороняється випускати стічні води, які містять:

а) виробничу сировину, реагенти, напівпродукти і кінцеві продукти виробництв в кількостях, які перевищують встановлені нормативи технологічних втрат;

б) речовини, для яких не встановлено ГДК;

в) радіоактивні речовини;

г) технологічні відходи.

Розроблена санітарно-гігієнічна класифікація водних об'єктів по ступеню забруднення, в основу якої покладений провідний принцип нормативних документів водно-санітарного законодавства - забезпечення оптимальних умов господарсько-питного і культурно-побутового водокористування. Головна мета гігієнічної класифікації - це попередження несприятливого впливу на населення хімічних і мікробних чинників води. Тому в неї включені оцінні показники, які відносяться до чотирьох критеріїв шкідливості водних об'єктів: органолептичного, токсикологічного, санітарного і бактеріологічного (табл.3.3). Такими показниками є запах і присмак води, ступінь перевищення ГДК речовин, які нормуються по органолептичною і токсикологічною ознаками шкідливості, розчинений кисень, БСК₂₀, кількість кишкових паличок в 1 л води.

Таблиця 3.3. - Гігієнічна класифікація водних об'єктів по ступеню забруднення *

* - за «Методичним вказівкам по розгляданню проектів гранично-допустимих скидів (ПДС) речовин, які надходять у водні об'єкти зі стічними водами» № 2875-834;

** - значення БСК₂₀ в скобках наведені для водних об'єктів другої категорії.

Чотири градації оцінних показників відповідають допустимому, помірному, високому і надзвичайно високому ступеню забруднення водоймищ першої (господарсько-питної) і другої (культурно-побутової) категорії водокористування. У результаті санітарний стан водоймища характеризується узагальненим індексом забруднення, який встановлюється по оцінному показнику, зміненому в найбільшій мірі (лімітуючий показник).

Індекс забруднення (С) – 0, характеризує водоймища, які можуть використовуватися без обмеження. З – 1, свідчить про помірний ступінь забруднення і часткове порушення водокористування (існування певного несприятливого впливу забрудненої води на стан здоров'я населення). З – 2 указує на виражене забруднення і повну непридатність водоймища для всіх видів водокористування. З – 3 характерний для водоймищ з надзвичайно високим ступенем забруднення. Такі водоймища не тільки не придатні для водокористування, але навіть короткочасний контакт з їх водою може мати несприятливі наслідки для здоров'я людини.

Забруднення водоймища стічними водами - це зміна якості води, яка не відповідає вимогам СанПіН № 4630-88, на відстані 1 км. Оскільки ступінь обмеження водокористування визначається якістю води у водоймищі, то у СанПіН нормуються показники не склад стічних вод, які скидають, а якість води водних об'єктів в створі, який розташований на 1 км вище за пункт водокористування, а для непроточних водоймищ – на 1 км в обидві сторони від пункту водокористування.

Нормативи складу і властивостей води водоймища встановлюються залежно від характеру використання водних об'єктів для господарських потреб (табл.3.4). Як вже наголошувалося, водні об'єкти або їх ділянки розділяються на дві основні категорії водокористування: перша категорія - використання водоймища для централізованого або нецентралізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості; друга категорія – використання водного об'єкту для купання, спорту і відпочинку населення. До водоймищ, які розташовані в межах населеного пункту, висуваються такі ж вимоги, як і до водоймищ другої категорії.

Категорія водокористування визначається виключно установами санітарно-епідеміологічної служби. СанПіН дозволяють випуск стічних вод лише в тому випадку, якщо вони при змішуванні і розведенні з водою водоймища:

а) не впливають на фізичні властивості і органолептичні показника якості води;

б) не збільшують понад допустимі межі мінеральний склад води;

в) не порушують у водоймищі процеси самоочищення;

г) не вносять у водоймище патогенні мікроорганізми або шкідливі речовини в концентраціях, які є токсичними для населення, що використовує воду для пиття.

Таблиця 3.4. - Гігієнічні вимоги до складу і властивостей води водних об'єктів в пунктах господарсько-питного і культурно-побутового водокористування