В Україні

Як було зазначено в попередньому розділі, предметом науки держав-

ного будівництва і місцевого самоврядування є суспільні відносини, що

складаються в процесі організації та функціонування органів публічної

влади. Однак термін «організація» може використовуватися для озна-

чення різних явищ і процесів. По-перше, під організацією розуміють

певний об’єкт, систему зі складною внутрішньою структурою, елемен-

ти якої перебувають у стані динамічної цілісності. По-друге — це

якісний стан упорядкованості тієї чи іншої сукупності предметів та

явищ, внутрішня форма, структура системи. По-третє — це діяльність

органу, людини щодо створення стану раціональної впорядкованості

цілісної системи, досягнення більш злагодженої взаємодії між її елемен-

тами, тобто організаційна робота. При визначенні предмета державно-

го будівництва і місцевого самоврядування термін «організація» охоп-

лює всі названі аспекти.

З урахуванням предметної специфіки даної науки організацію дер-

жавних і муніципальних органів теж слід розглядати в зазначених аспек-

тах. Насамперед її розглядають як системно-структурну організацію

публічної влади в країні, через яку народ реалізує владу, що йому нале-

жить. Система державних і муніципальних інститутів перебуває у стані

організованості; її складові пов’язані субординаційними та коорди-

наційними зв’язками, функціонують за єдиними правилами, узгодже-

но, спрямовують свої зусилля на досягнення спільних цілей і завдань.

Якщо розглядати організацію як активну діяльність, що має на меті

побудову системно-структурної організації публічної влади, то в тако-

му контексті під організацією органів публічної влади слід розуміти про-

цес, спрямований на визначення їх сфери діяльності і територіальної

специфіки, впорядкування структурних елементів, реалізацію завдань

і функцій, забезпечення взаємодії між підрозділами, ефективне викори-

стання ресурсів, які є в їхньому розпорядженні, з метою налагодження

нормального функціонування органу. Виконання цих дій приводить до

переведення певної моделі організації публічної влади зі статичного в ди-

намічний стан, втілення у практику ідей, які були сформульовані у про-

цесі побудови теоретичної конструкції такої організації.

Органи публічної влади перебувають у постійній динаміці, показу-

ють себе через свою діяльність у відносинах з іншими інститутами. Вона

являє собою різновид соціальної діяльності, що здійснюється компе-

тентними владними інституціями і націлена на виконання державних і

суспільних завдань і функцій, що характеризується предметністю, впо-

рядкованістю, планомірністю, професіональністю, державно-владним

характером.

Організація і діяльність органів публічної влади являють собою не-

подільну єдність, утворюючи дві сторони суспільного буття цих органів.

Тому повне і всебічне уявлення про статику й динаміку органів держав-

ної влади і місцевого самоврядування можна скласти тільки при ком-

плексному підході. В науці державного будівництва і місцевого самовря-

дування комплексне уявлення про організацію й практичну діяльність

владних інституцій формується шляхом використання системи юридич-

них показників — елементів організації й діяльності органів публічної влади.

На наш погляд, доцільно вирізняти сім таких елементів: 1) принципи;

2) функції; 3) компетенція; 4) внутрішньоорганізаційна будова; 5) осно-

ви; 6) форми; 7) методи.

Їхня роль у характеристиці суспільного буття органів публічної вла-

ди є неоднаковою. Зокрема, структура (внутрішньоорганізаційна будо-

ва) стосується тільки організації органів; функції, компетенція, форми

і методи характеризують виключно їхню діяльність, а принципи і основи

можуть використовуватися для визначення як організації, так і діяль-

ності цих органів.

Діяльність органів публічної влади має функціональну і процесуальну

сторони. Відповідно до цього можна виокремити й елементи, що харак-

теризують функціонування і процедуру здійснення діяльності. З точки

зору функціональної характеристики, до елементів діяльності органів

публічної влади належать функції й компетенція. Функції виступають

як основні напрямки діяльності, а компетенція — як характеристика

того, що саме владна інституція може і повинна виконати в певній

сфері життєдіяльності з метою успішної реалізації функцій. Способи

функціонування і зовнішнього вираження діяльності (її форми й методи)

характеризують процесуальні аспекти роботи органів публічної влади.

Для встановлення рівня ефективності діяльності важливо аналізу-

вати її результат. Стосовно органів публічної влади такими результата-

ми, зокрема, є правові акти, в яких виявляються й закріплюються юри-

дичні дії, винесені рішення. Тому детальний аналіз того, як впливають

правові акти органів публічної влади на суспільне життя, наскільки вони

забезпечують упорядкування суспільних відносин, дає змогу досліджу-

вати проблему ефективності владної діяльності.

При характеристиці організації роботи певних органів публічної

влади суттєве значення мають також такі компоненти їх правового ста-

тусу, як порядок формування, характер взаємодії з іншими органами, а

також гарантії діяльності. Ці юридичні характеристики хоч і не стосу-

ються безпосередньо організаційних аспектів, але суттєво впливають на

результативність їх роботи.