![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
В Україні
Як було зазначено в попередньому розділі, предметом науки держав- ного будівництва і місцевого самоврядування є суспільні відносини, що складаються в процесі організації та функціонування органів публічної влади. Однак термін «організація» може використовуватися для озна- чення різних явищ і процесів. По-перше, під організацією розуміють певний об’єкт, систему зі складною внутрішньою структурою, елемен- ти якої перебувають у стані динамічної цілісності. По-друге — це якісний стан упорядкованості тієї чи іншої сукупності предметів та явищ, внутрішня форма, структура системи. По-третє — це діяльність органу, людини щодо створення стану раціональної впорядкованості цілісної системи, досягнення більш злагодженої взаємодії між її елемен- тами, тобто організаційна робота. При визначенні предмета державно- го будівництва і місцевого самоврядування термін «організація» охоп- лює всі названі аспекти. З урахуванням предметної специфіки даної науки організацію дер- жавних і муніципальних органів теж слід розглядати в зазначених аспек- тах. Насамперед її розглядають як системно-структурну організацію публічної влади в країні, через яку народ реалізує владу, що йому нале- жить. Система державних і муніципальних інститутів перебуває у стані організованості; її складові пов’язані субординаційними та коорди- наційними зв’язками, функціонують за єдиними правилами, узгодже- но, спрямовують свої зусилля на досягнення спільних цілей і завдань. Якщо розглядати організацію як активну діяльність, що має на меті побудову системно-структурної організації публічної влади, то в тако- му контексті під організацією органів публічної влади слід розуміти про- цес, спрямований на визначення їх сфери діяльності і територіальної специфіки, впорядкування структурних елементів, реалізацію завдань і функцій, забезпечення взаємодії між підрозділами, ефективне викори- стання ресурсів, які є в їхньому розпорядженні, з метою налагодження нормального функціонування органу. Виконання цих дій приводить до переведення певної моделі організації публічної влади зі статичного в ди- намічний стан, втілення у практику ідей, які були сформульовані у про- цесі побудови теоретичної конструкції такої організації. Органи публічної влади перебувають у постійній динаміці, показу- ють себе через свою діяльність у відносинах з іншими інститутами. Вона являє собою різновид соціальної діяльності, що здійснюється компе- тентними владними інституціями і націлена на виконання державних і суспільних завдань і функцій, що характеризується предметністю, впо- рядкованістю, планомірністю, професіональністю, державно-владним характером. Організація і діяльність органів публічної влади являють собою не- подільну єдність, утворюючи дві сторони суспільного буття цих органів. Тому повне і всебічне уявлення про статику й динаміку органів держав- ної влади і місцевого самоврядування можна скласти тільки при ком- плексному підході. В науці державного будівництва і місцевого самовря- дування комплексне уявлення про організацію й практичну діяльність владних інституцій формується шляхом використання системи юридич- них показників — елементів організації й діяльності органів публічної влади. На наш погляд, доцільно вирізняти сім таких елементів: 1) принципи; 2) функції; 3) компетенція; 4) внутрішньоорганізаційна будова; 5) осно- ви; 6) форми; 7) методи. Їхня роль у характеристиці суспільного буття органів публічної вла- ди є неоднаковою. Зокрема, структура (внутрішньоорганізаційна будо- ва) стосується тільки організації органів; функції, компетенція, форми і методи характеризують виключно їхню діяльність, а принципи і основи можуть використовуватися для визначення як організації, так і діяль- ності цих органів. Діяльність органів публічної влади має функціональну і процесуальну сторони. Відповідно до цього можна виокремити й елементи, що харак- теризують функціонування і процедуру здійснення діяльності. З точки зору функціональної характеристики, до елементів діяльності органів публічної влади належать функції й компетенція. Функції виступають як основні напрямки діяльності, а компетенція — як характеристика того, що саме владна інституція може і повинна виконати в певній сфері життєдіяльності з метою успішної реалізації функцій. Способи функціонування і зовнішнього вираження діяльності (її форми й методи) характеризують процесуальні аспекти роботи органів публічної влади. Для встановлення рівня ефективності діяльності важливо аналізу- вати її результат. Стосовно органів публічної влади такими результата- ми, зокрема, є правові акти, в яких виявляються й закріплюються юри- дичні дії, винесені рішення. Тому детальний аналіз того, як впливають правові акти органів публічної влади на суспільне життя, наскільки вони забезпечують упорядкування суспільних відносин, дає змогу досліджу- вати проблему ефективності владної діяльності. При характеристиці організації роботи певних органів публічної влади суттєве значення мають також такі компоненти їх правового ста- тусу, як порядок формування, характер взаємодії з іншими органами, а також гарантії діяльності. Ці юридичні характеристики хоч і не стосу- ються безпосередньо організаційних аспектів, але суттєво впливають на результативність їх роботи.
|