Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Органів місцевого самоврядування
Ґрунтовний науковий аналіз будь-якого явища неможливий без по- переднього визначення тих чинників, що впливають на його сутність і зміст. Стосовно організації й діяльності органів публічної влади таким чинником є їх функції й компетенція, які дають динамічну характерис- тику владних інституцій, уможливлюючи глибше пізнання їх природи, призначення та змісту діяльності. Функції і компетенція органів публічної влади — це одні із фундаментальних категорій державознавчої науки. Сутність і соціальне призначення органів публічної влади розкри- вається за допомогою функцій. Вони мають об’єктивний характер, обу- мовлюються потребами суспільства і встановлюються залежно від ос- новних завдань, що стоять перед владними інституціями на певному етапі розвитку. Функції органів публічної влади характеризуються пев- ною стабільністю, зазнаючи змін лише завдяки радикальним політич- ним, економіко-соціальним перетворенням, зміні державної органі- зації, її пріоритетів. Функції органів публічної влади стосовно функцій держави мають похідний характер. Держава розподіляє їх між органа- ми таким чином, щоб вони працювали узгоджено і являли собою єди- ний цілісний механізм, який реалізує ці функції. Таким чином, функції органів публічної влади — це об’єктивно обу- мовлені основні напрямки їх діяльності, що забезпечують поділ праці всередині державного механізму і характеризуються певною стабіль- ністю, в яких відображаються завдання і соціальне призначення органів публічної влади. Класифікація функцій може бути здійснена за різними критеріями. За суб’єктами здійснення влади розрізняють функції держави, місцевого самоврядування, функції органів публічної влади, їх структурних підроз- ділів і посадових осіб, окремих службовців. За об’єктами здійснення влади можна виокремити політичні, економічні, соціальні, культурні, оборонні, зовнішньоекономічні, екологічні функції. За видами держав- ної влади розрізняють законодавчу, виконавчу, судову, контрольно-на- глядову, представницьку функції. За правовими формами здійснення влади функції можна класифікувати на нормотворчу, установчу, право- застосовчу, інтерпретаційну, контрольну, правоохоронну. Функції органів публічної влади тісно пов’язані з компетенцією, яка є тим елементом організації роботи, що забезпечує максимальну дифе- ренціацію цих органів та унікальність їхнього правового статусу. Сама семантика слова «компетенція» передбачає фаховий підхід до публічно- го володарювання. Здійснювати публічну владу слід грамотно, зі знан- ням справи, чітко орієнтуючись у тій сфері суспільного життя, в якій складаються ті правовідносини, суб’єктом яких є цей орган, що дає змо- гу зробити аналіз компетенції. На відміну від функцій, які формулюються досить загально, компе- тенція органу публічної влади окреслюється за допомогою максималь- но конкретних формулювань, які дають змогу дати цілком однозначну відповідь на питання: що має право і що повинен робити цей орган за кожним із доручених йому напрямків суспільного управління з метою цілеспрямованого впорядкування громадського життя, згідно з його стратегічними цілями і завданнями. Компетенція є юридичною характеристикою, за допомогою якої точно фіксується положення певного органу в політико-правовому про- сторі. Її складові елементи дають змогу максимально чітко визначити правове положення конкретного органу як суб’єкта владних пра- вовідносин. Як правильно зазначається в юридичній літературі, неза- лежно від того, є компетенція повністю самостійною (конкретного ор- гану публічної влади) чи має похідний характер (структурних підрозділів чи посадових осіб), можна говорити про її подвійне призначення. Шля- хом державно-владного встановлення компетенції чітко фіксується об- сяг та зміст діяльності того чи іншого суб’єкта, що здійснює управління. Одночасно проводиться розмежування його функцій з функціями інших суб’єктів, що співвідносяться з ним як за «вертикаллю», так і за «гори- зонталлю», іншими словами, закріплюється певний порядок розподілу всієї сукупності державних функцій, що реалізуються управлінським апаратом1. Структурно компетенція являє собою сукупність предметів відання і повноважень. З метою нормального функціонування, усунення дублю- вання і правильного поділу праці кожна владна інституція повинна діяти спеціалізовано, тобто в певних сферах суспільних відносин. Така сфера діяльності, в межах якої діє орган, визначається першочергово і юридично закріплюється. В юриспруденції вона дістала назву предме' ти відання, під якими розуміють юридично визначені сфери суспільних відносин, в межах яких діє владний суб’єкт. Це можуть бути, наприклад, сфери промисловості, будівництва, архітектури, сільського господарст- ва, транспорту, зв’язку, освіти, науки, культури, охорони здоров’я. Однак визначення компетенції тільки як предметів відання є недо- статнім, оскільки неможливо встановити компетенцію органу, не окрес- ливши конкретні можливості його поведінки в публічних відносинах, його права й обов’язки, які іменуються повноваженнями. У компетенції органів публічної влади права і обов’язки зливаються в повноваження як єдине ціле — «право-обов’язки», оскільки за наявності певних юри- дичних фактів орган не може не реалізувати своїх повноважень, він по- винен їх використати. Таким чином, компетенція органів публічної влади являє собою су- купність закріплених у нормативно-правових актах предметів відання та повноважень органів публічної влади, шляхом встановлення яких фіксується обсяг та зміст діяльності владних суб’єктів. Компетенція є більш динамічним явищем, ніж функції, бо вона до- сить часто змінюється, уточнюється, доповнюється у зв’язку із оп- тимізацією, вдосконаленням державного апарату, що обумовлено постійними процесами державного й суспільного розвитку. Зміна ж функціонального призначення владних інституцій, як було зазначено вище, як правило, пов’язана з перетвореннями революційного харак- теру. Що стосується правового регулювання функцій та компетенції органів публічної влади, то на сьогодні компетенція більш чітко закріп- лена правовими нормами, ніж функції, які врегульовані правом частко- во і нерідко виводяться зі змісту компетенції. 1 Совершенствование аппарата государственного управления (конституци- онный аспект) / Под ред. В. В. Цветкова. – К.: Наукова думка, 1982. – С. 189.
|