Її основні вимоги

Зростання масштабів і ускладнення завдань управління нині потре-

бують всебічного посилення чіткості, злагодженості, культури в роботі

всього державного апарату, подальшої раціоналізації управлінської

праці. Вирішення цих завдань у роботі органів державної влади і місце-

вого самоврядування здійснюється насамперед шляхом застосування

наукової організації управлінської праці (НОУП). НОУП — це система

узагальнених знань про оптимальну організацію управлінської праці,

засіб забезпечення її високої продуктивності за допомогою досягнень

сучасної науки і техніки.

Об’єктом НОУП є сама організація управлінської праці, засобами —

передовий досвід, наука і техніка, а цілями — підвищення ефективності

управлінської праці, збереження здоров’я людини та виховання свідо-

мого ставлення до праці.

Вимоги НОУП охоплюють усю сферу державного будівництва та

місцевого самоврядування, реалізуються як в організації органів пуб-

лічної влади, так і в процесі їх спрямовуючої діяльності. При цьому

термін «управлінська праця» використовується в широкому розумінні

слова, тому НОУП стосується роботи не тільки працівників виконавчих

органів, але й інших органів публічної влади в цілому, всіх їхніх струк-

турних підрозділів, як індивідуальних, так і колективних форм діяль-

ності. Вимоги НОУП є важливим виразником зв’язків роботи органів

публічної влади з науково-технічним прогресом. Вони поєднують вис-

новки щодо ефективності управління, вироблені різними суспільними

науками — інформатикою, наукою управління, соціальною психо-

логією, наукою адміністративного права та ін.

Шляхом застосування в діяльності органів публічної влади вимог

НОУП має досягатися ефективність управлінських процесів, під якою

розуміють досягнення потрібних результатів при мінімальних витратах.

До елементів ефективності належать: ступінь, критерії, особистості,

організаційно-правові, психологічні та організаційно-технічні умови і

чинники.

До основних напрямків НОУП у діяльності органів державної влади і

місцевого самоврядування належать:

1. Побудова оптимальної системи і структури органів публічної вла-

ди, що включає: а) забезпечення відповідності між структурою органів

публічної влади і їхніми цілями, завданнями, функціями; б) досягнен-

ня доцільного співвідношення між посадовими особами і технічним

персоналом, між галузевими й функціональними підрозділами апара-

ту; в) встановлення точної компетенції для кожного працівника апара-

ту; г) забезпечення оптимального розподілу праці між співробітниками

відповідно до їх здібностей і кваліфікації.

2. Удосконалення підготовки, прийняття та виконання рішень, зо-

крема: а) залучення науково-дослідних установ, провідних фахівців до

розробки владних рішень і надання експертних висновків; б) запрова-

дження громадських слухань з принципових питань організації та діяль-

ності органів публічної влади; в) забезпечення гласності на всіх етапах

управлінського процесу; г) поліпшення інформаційно-аналітичної ро-

боти при підготовці управлінських рішень; ґ) забезпечення дієвого конт-

ролю за ходом виконання прийнятих рішень.

3. Удосконалення організаційного планування, у тому числі: а) попе-

редній аналіз витрат робочого часу; б) взаємозв’язок і координація планів;

в) раціональне поєднання поточного й стратегічного планування.

4. Раціоналізація діловодства, зокрема: а) уніфікація форми та тра-

фаретизація змісту документів; б) запровадження електронного доку-

ментообігу; в) системи комплексної обробки документів; г) запрова-

дження єдиної системи реєстрації та обліку документів; ґ) складання

схем документообігу.

5. Удосконалення роботи з інформацією, що включає: а) широке

використання комп’ютерної, копіювально-множильної техніки; б) цент-

ралізоване використання технічних засобів; в) належне обладнання

службових приміщень з урахуванням вимог ергономіки.

6. Удосконалення роботи з кадрами, покращення соціально-психо-

логічного клімату і культурно-етичних основ управління, в тому числі:

а) врахування психічної сумісності працівників; б) забезпечення не-

ухильного дотримання трудової дисципліни, морально-етичних норм,

боротьба з аморальними явищами; в) стимулювання й розвиток особи-

стої ініціативи працівників, творчого підходу до виконання покладених

обов’язків; г) правильне поєднання матеріальних і моральних стимулів.

НОУП має здійснюватися поступово, поетапно. До основних етапів її

впровадження належать: 1) вивчення діючої організації управління; 2) уза-

гальнення передового досвіду; 3) підготовка рекомендацій; визначення

шляхів і методів поширення рекомендацій; 4) практичне здійснення реко-

мендацій; 5) перевірка ефективності впровадження рекомендацій.

Підвищенню рівня НОУП сприяє нормативне закріплення управ-

лінських процедур. Принципи, напрямки, етапи впровадження НОУП

праці в органах публічної влади визначаються законами України «Про

державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування»,

«Про місцеве самоврядування в Україні»; Регламентом Верховної Ради

України, Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України тощо.

Важливе значення мають укази Президента України «Про заходи щодо

вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади керівни-

ками підприємств, установ і організацій» і «Про систему підготовки, пе-

репідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців».