Залежно від обстановки і завдань наступ ведеться

- на противника, який обороняється,

- наступає,

- або відходить.

Наступ на противника, що обороняється, здійснюється:

- з положення безпосереднього зіткнення з ним,

- або з ходу.

Наступ на противника, що наступає, ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить, ведеться шляхом його переслідування.

Наступ на противника, що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним взвод здійснює:

- з вихідної позиції роти, яка була зайнята в ході перегрупування з положення оборони,

- або зі зміною підрозділів, що обороняються.

Суть цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи завчасно й потай займають вихідне положення і після потужної вогневої підготовки та ударів авіації переходять в атаку.

За такого способу переходу у наступ надається можливість краще вивчити оборону противника і місцевість, детально організувати наступ в усіх ланках, надійно придушити оборону вогнем усіх засобів, а також досягти одночасного й організованого переходу танків і піхоти в атаку.

Разом з тим цей спосіб має і свої негативні сторони: зосередження великої кількості сил і засобів на вузькій ділянці фронту у безпосередній близькості від противника є небезпечним, особливо у випадку застосування ним засобів масового ураження, потребує виконання великого обсягу інженерних робіт, ускладнює збереження у таємниці підготовку наступу, а отже, і досягнення раптовості атаки.

Наступ на противника, що обороняється, з ходу може здійснюватися:

- з вихідного району,

- району зосередження,

- місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань,

- і у ході розвинення бойових дій у глибині наступу.

Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації й вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий і бойовий порядок і безупинно переходять в атаку.

Переваги наступу з ходу полягають у тому, що він найбільшою мірою забезпечує скритність підготовки та раптовість дій, максимальний захист підрозділів від зброї масового ураження, виграш часу за рахунок скорочення обсягу інженерних робіт і проведення перегрупування, яке необхідне під час наступу з безпосереднього зіткнення з противником.

24. Райони і рубежі, що призначаються підрозділам під час переходу в наступ на противника, що обороняється, з ходу (показати схемою).

Наступ з ходу взвод, як правило, здійснює у складі роти з висуванням із вихідного району, у якому здійснюється підготовка до наступу. Цей район як правило вибирається в стороні від напрямку майбутнього наступу на такому віддаленні від переднього краю оборони противника, яка б виключала дію його далекобійної артилерії по підрозділам, що знаходяться в цих районах, і ведення активної радіолокаційної розвідки наземними засобами. Як правило віддалення вихідного району складає 20-40 км. У вихідному районі взвод розташовується приховано, у постійній готовності до відбиття можливого нападу противника, для чого обладнуються фортифікаційні споруди.

Для організованого висування, розгортання і одночасного переходу в атаку підрозділам призначаються:

- маршрути висування,

- вихідний пункт (рубіж),

- пункти (рубежі) регулювання,

- пункти (рубежі) розгортання у батальйонні, ротні і взводні колони,

- рубіж переходу в атаку,

- рубіж безпечного віддалення від розривів снарядів своєї артилерії.

Під час атаки у пішому порядку для механізованих взводів, крім того, призначається рубіж спішування.

Для механізованих підрозділів на автомобілях можуть призначатися місця посадки десантом на танки.

Маршрут висування звичайно вказується від вихідного пункту (рубежу) до пункту (рубежу) розгортання у відповідні колони, після чого підрозділи прямують колонними шляхами.

Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного початку висування підрозділів з вихідного району. Віддаль вихідного пункту (рубежу) від вихідного району може досягати 5—10 км, що забезпечує витягування колони батальйону із засобами посилення й початок руху із заданою швидкістю.

Рубіж розгортання у ротні колони призначається для початку розгортання колони батальйону у ротні колони й висування їх на свої напрямки атаки, має бути поза досяжністю вогню ПТКР, гармат і танків противника, що ведуть стрільбу прямою наводкою, і може призначатися за 4- 6 км від переднього краю оборони.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості за 2 - 3 км від переднього краю оборони противника та повинен виключати ураження колон вогнем протитанкових засобів ближньої дії, гармат БМП та іншої зброї піхоти.

Залежно від обстановки і характеру місцевості віддаленість цих рубежів може бути різною. Наприклад, у випадку наступу у важкодоступних районах - меншою, а на відкритій рівнинній місцевості - більшою.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього підрозділів здійснювалося потай, а віддаленість його забезпечувала ведення дійсного вогню з основних видів зброї й дозволяла підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника у призначений час (“Ч”). Оскільки танкові й механізовані підрозділи з переходом в атаку повинні взаємно підтримувати один одного вогнем, віддаленість цього рубежу від переднього краю оборони противника не може бути більшою, ніж дальність дійсного вогню кулеметів та автоматів.

Рубіж переходу в атаку може призначатися на віддалі до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді й більше.

У тому випадку, коли перед механізованим взводом танки не діють, взвод атакує противника слідом за розривами снарядів своєї артилерії. Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає: для танка – 200 м; для БМП – 300 м; для особового складу, який атакує противника в пішому порядку, - 400 м..

Рубіж спішування призначається якомога ближче до переднього краю оборони противника, звичайно у місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Рубіж спішування має забезпечувати безпеку від розривів своїх снарядів (гранат), досягнення високої швидкості атаки і найменше напруження сил особового складу механізованих підрозділів.

Виходячи з цих вимог, рубіж спішування може збігатися з рубежем переходу в атаку. Від переднього краю оборони противника механізовані підрозділи залежно від обстановки іноді можуть переходити в атаку на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), а потім спішуватися на рубежі, призначеному ближче до противника, ніж рубіж переходу в атаку.