Додаток Б

ВСТУП

Курсова робота є обов'язковим елементом навчального процесу й формою звітності про виконану роботу. Курсова робота – наукове опрацювання певної теми в процесі навчання за спеціальністю. Виконання роботи передбачає формулювання теми роботи, визначення об'єкта та предмета дослідження, опрацювання літератури, організацію та проведення емпіричного дослідження, аналіз отриманих результатів, самостійне формулювання висновків, оформлення результатів згідно з існуючими критеріями та вимогами, набуття навичок техніки й етики наукової роботи. Усі ці елементи курсової роботи як форми наукової та навчальної роботи є безумовними складовими практичної роботи кожного магістра-гірника, тому до написання курсової роботи висувають особливо високі вимоги, а рівень її виконання розглядається як вияв спроможності студента до самостійної роботи.

Курсова робота повинна відповідати кваліфікаційним вимогам стосовно змісту й оформлення. Структура курсової роботи демонструє логіку зв'язків між явищами та процесами, які описуються. Курсова робота має творчий характер і потенційно передбачає авторське бачення проблеми, можливостей її дослідження та розв'язання.

Виконання курсової роботи потребує певних умінь і навичок організації її виконання й оформлення.

Методичні рекомендації до організації самостійної роботи з написання курсової роботи (вибір теми, опрацювання літератури з досліджуваної проблеми, організація досліджень та аналіз результатів досліджень), оформлення її згідно з нормативними вимогами, підготовки до захисту спрямовані дати відповіді на запитання, які найчастіше виникають у студентів у процесі написання курсової роботи, допомогти їм ефективніше організувати власне дослідження, уникнути зайвих хвилювань і помилок, отримати задоволення від захоплюючого процесу наукового дослідження.

Курсову роботу виконують студенти 5 (магістрів) курсів денної та 6 курсів заочної форми навчання, відповідно до вимог, затверджених кафедрою геотехнологій ім. проф. Бакка М.Т.

1. Як написати курсову роботу

Курсова робота – студентське навчально-наукове дослідження, присвячене самостійному вивченню обраної проблеми. Така робота повинна відповідати усім вимогам, що ставляться до наукових досліджень: чітке формулювання проблеми та досліджуваних питань, обґрунтування актуальності проблеми та стану її дослідження; поєднання теоретичних підходів із застосуванням методологічних знань; наявність наукових висновків, актуальних для подальших досліджень проблеми; цілісність, завершений характер.

Курсова робота має творчий характер і потенційно передбачає авторське бачення проблеми, можливостей її дослідження та розв'язання. Курсова робота повинна відповідати кваліфікаційним вимогам щодо змісту й оформлення.

1.1. Методологічні основи курсової роботи

Наукове дослідження має свої принципи, методи, техніку і технологію організації та проведення досліджень і оформлення їхніх результатів.

Головні принципи наукового дослідження – науковість, об'єктивність та етичність.

Науковість полягає в застосуванні єдиного або комбінації декількох теоретико-методологічних підходів, адекватності теорії, методів та статистичних процедур, ретельному аналізі фактів та врахуванні існуючих взаємозв'язків у процесі інтерпретації результатів і формулювання висновків. Адекватність дослідження – відповідність методу, що застосовується у процесі дослідження, явищу, яке вивчається. Об'єктивність дослідження означає, що явище або процес вивчають у єдності внутрішніх та зовнішніх умов.

Методи дослідження – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної проблеми. Формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. Один і той самий метод можуть застосовувати прихильники різних теоретичних напрямків. Відповідно до визнаних двох рівнів наукового дослідження – емпіричного й теоретичного – виокремлюють три групи методів дослідження: емпіричного дослідження, теоретичного дослідження та емпіричного та теоретичного рівнів.

До емпіричних методів дослідження належать:

Ø спостереження – систематичне цілеспрямоване вивчення об'єкта з певною визначеною метою;

Ø порівняння – з'ясування відмінностей або подібності, відшукування загального для двох або кількох об'єктів;

Ø вимірювання – визначення числового значення досліджуваної характеристики за допомогою одиниці вимірювань;

Ø експеримент – активне цілеспрямоване вивчення об'єкта у визначених умовах (природних або ж створених штучно), які необхідні для виявлення певних властивостей;

До методів, які застосовуються на емпіричному та теоретичному рівнях дослідження, належать:

Ø абстрагування – виділення (ототожнення або ізолювання) суттєвих рис, властивостей предмета з метою виділення певних аспектів;

Ø аналіз та синтез – розчленування цілого на складові та вивчення предмета в цілісності, єдності й взаємозв'язку його частин;

Ø індукція та дедукція – перехід від окремого до загального у процесі формулювання висновків про особливості досліджуваного предмета загалом та застосування загальних положень під час аналізу окремого;

Ø моделювання – застосування систем, що замінюють об'єкт пізнання і є стосовно нього джерелом інформації; застосовування системи (моделі) є аналогами досліджуваних об'єктів з високим рівнем подібності та несуттєвими розбіжностями.

Ø

Ø До методів теоретичного дослідження належать:

Ø ідеалізація – конструювання неіснуючих об'єктів або моделей, які мають певні гіпотетичні властивості;

Ø аксіоматичний підхід – прийняття деяких тверджень без доведень;

Ø формалізація – вивчення об'єкта шляхом визначення його структури в символічній (знаковій) формі, що сприяє формуванню оптимальних моделей, однозначності й загальноприйнятності формулювань;

Ø системний підхід спрямований на дослідження зв'язків окремих аспектів, сторін чи частин як єдиного цілого та їх взаємовпливів;

Ø теорія будується на підставі результатів досліджень, упорядковує, систематизує отриману інформацію, формулює провідну загальну ідею щодо знань про певні явища.

Методологія й теорія відіграють провідну роль у науковому дослідженні, спираючись на теоретичні основи і одержані дані з вивченої проблеми, визначають шлях дослідження.

Виокремлюють чотири науково-дослідні складові будь-якого дослідницького підходу:

Ø саме досліджуване явище;

Ø теорія як система узгоджених принципів (положень), сформульованих для достовірного пояснення чи розуміння взаємопов'язаних явищ;

Ø методи отримання даних із визнанням впливу суб'єктивного досвіду;

Ø статистичні (чи інші) процедури, які застосовуються у процесі аналізу отриманих результатів.

Щоб успішно подолати труднощі теоретико-методологічного підходу, необхідно мобілізувати наявні знання і досвід участі в обговореннях та дискусіях на семінарах, які чітко демонструють неподільну єдність теорії, методу та процесу наукового дослідження.

1.2. Етапи процесу виконання курсової роботи

Логічна схема наукового дослідження наочно відображає його послідовність:

Ø мотивація;

Ø відшукання та формулювання проблеми;

Ø пошук теоретичної основи розв'язання проблеми;

Ø формулювання гіпотез;

Ø перевірка гіпотез;

Ø розв'язання проблеми (створення теорії).

Відповідно виконання курсової роботи можна поділити на такі етапи:

Ø Обрання та формулювання теми.

Ø Пошук літератури за темою, її аналіз, підготовка бібліографії.

Ø Складання особистого календарного плану роботи.

Ø Підготовка першого варіанта теоретичної частини:

а) обґрунтування актуальності обраної теми;

б) постановка мети і конкретних завдань дослідження;

в) визначення об'єкта й предмета дослідження;

г) вибір методів (методик) проведення дослідження.

Ø Проведення емпіричних досліджень. Опис процесу дослідження.

Ø Аналіз отриманих результатів дослідження.

Ø Формулювання висновків та оцінювання одержаних результатів.

Ø Підготовка тексту, технічне оформлення та подання роботи науковому керівникові. Доопрацювання тексту з урахуванням зауважень керівника. Подання остаточного варіанта роботи на кафедру.

Ø Підготовка до захисту.

Ø Захист.

Зазвичай, консультації наукового керівника необхідні на першому, четвертому та сьомому етапах: керівник допомагає у визначенні теми роботи, консультує щодо оптимізації понятійного та категоріального апарату, з питань опрацювання результатів досліджень, перевіряє виконання роботи загалом.

1.2.1. Обрання теми курсової роботи відбувається довільно: кафедра щороку до 1 жовтня формулює орієнтовний перелік тем курсових робіт, проте студент має право запропонувати і власну тематику, обґрунтувавши її доцільність. Теми курсових робіт затверджуються на засіданні кафедри до 15 листопада. Науковий керівник призначається за бажанням студента або ж за рішенням кафедри.

Обрання теми роботи є першим і надзвичайно важливим кроком, оскільки на тривалий час (як мінімум на час виконання курсової роботи) визначає спрямованість думок та інтересів кожного студента. Окрім того, під час обрання теми часто розглядається можливість продовження досліджень у подальших курсових чи дипломній роботі.

Обираючи тему, слід враховувати її актуальність та новизну, можливість проведення запланованих досліджень у конкретних реальних умовах за час, відведений на виконання роботи. Обрання теми визначається насамперед тим, чи може автор організувати дослідження: проаналізувати літературу з обраної проблеми, підібрати методики, знайти потрібну кількість досліджуваних і мотивувати їх. Необхідно ретельно проаналізувати, що потрібно для дослідження за обраною темою, та чи реально виконати роботу в запланований термін. Непродуманість часових можливостей та можливостей пошуку досліджуваних часто є перешкодою для своєчасного виконання курсової роботи.

Формулювання теми відображає предмет роботи і відіграє важливу роль під час вибору теорії та методу, тож повинно бути конкретним. Назва має бути інформативною, лаконічною, відображати суть досліджуваної проблеми, містити об'єкт і предмет дослідження, вказувати на мету та завершеність досліджень. Не бажано формулювати назву “Деякі питання…”, “Дослідження деяких аспектів….”, “До питання….”: надмір узагальнені формулювання ніскільки не відображають суті проблеми. Зразок заяви про затвердження теми курсової роботи наведено у додатку А.

1.2.2. Пошук літератури за темою є досить копіткою справою, оскільки визначає ступінь інформованості в досліджуваній галузі. Зазвичай, обрання теми дослідження відбувається тоді, коли студент уже має певні знання у певній галузі дослідження. Пошук повинен охоплювати як літературу попередніх років, так і публікації періодичних видань останніх років. Пошук у мережі Інтернет дає змогу отримати найновішу інформацію про стан вивченості проблеми та про головні останні напрямки сучасних досліджень. Під час пошуку й аналізу літературних джерел слід заздалегідь потурбуватися про підготовку бібліографії та про коректність посилань у процесі написання роботи. Тому, роблячи виписки, слід зазначати дані про літературні джерела. Доцільно із самого початку готувати список використаних джерел згідно з вимогами до його оформлення на окремих аркушах паперу, записуючи прізвище автора, назву книги, рік видання та сторінку: це полегшує процес написання й оформлення роботи і гарантує коректність посилань.

1.2.3. Складання власного календарного плану роботи сприяє своєчасності і якості її виконання, дає змогу уникнути ситуації “браку останньої ночі” перед поданням роботи, а отже, і зайвих переживань. Доцільно скласти план роботи із зазначеними термінами виконання головних етапів (див. додаток Б).

1.2.4. Підготовка до захисту та захист є логічним завершенням виконання курсової роботи.

Курсову роботу за рішенням кафедри студент захищає на публічному захисті. Оцінка курсової роботи виставляється як диференційований залік.

2. Як оформити курсову роботу*

2.1. Композиція курсової роботи

Композиція й оформлення курсової роботи є не лише зовнішніми елементами та додатковими вимогами до роботи. Логіка композиції та оформлення дає змогу оптимально структурувати матеріал і найліпше донести ідею дослідження та його результати і висновки до читача.

Традиційно курсова робота повинна мати:

Титульний аркуш.

Зміст.

Вступ.

Основну частину.

Висновки.

Список літератури.

Додатки.

2.1.1. На титульному аркуші зазначають (див. додаток В):

Ø назву навчального закладу;

Ø тему курсової роботи;

Ø прізвище, ім'я, по батькові автора;

Ø посаду, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали наукового керівника;

Ø місто і рік.

2.1.2. Зміст подають на початку роботи: назви та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів курсової роботи, висновків, списку літератури та додатків. У випадку комп'ютерного набору тексту зміст зручно оформляти у вигляді таблиці з двох стовпчиків, один із яких містить назви розділів, підрозділів, а інший – нумерацію сторінок; зовнішні межі (рамки) таблиці не відображають.

2.1.3. У вступі розкривають актуальність і ступінь вивчення досліджуваної проблеми, аргументують доцільність проведення досліджень. Вступ містить загальну характеристику роботи за такими елементами: актуальність теми, мета і завдання дослідження, гіпотеза дослідження, його об'єкт і предмет, перелік використаних методик, опис групи досліджуваних.

Актуальність теми – обґрунтування актуальності досліджуваної проблеми, її соціальної, соціально-економічної значущості.

Мета як запланований результат відображає спрямованість досліджень і за змістом відповідає темі роботи. Формулюючи мету, не варто писати “Вивчення…”, “Дослідження…”, оскільки ці слова відповідають засобу досягнення мети, а не самій меті.

Гіпотеза дослідження – основне припущення щодо очікуваних результатів роботи. Результати досліджень можуть підтверджувати сформульовану гіпотезу, підтверджувати її частково або спростовувати висунуте припущення. Те, що висунута гіпотеза (або гіпотези) не підтвердилися результатами дослідження не вважається помилкою курсової роботи!

Об'єкт – явище або процес, які обрано для вивчення.

Предмет міститься в межах об'єкта, це – певна частина чи аспект об'єкта, які безпосередньо досліджуються.

Смислова точність і лаконічність є головними вимогами до формулювання мети, гіпотези, об'єкта та предмета дослідження. Слід пам'ятати, що назва теми повинна відповідати меті роботи, містити предмет.

2.1.4. Основна частина містить:

Ø огляд літератури з досліджуваної проблеми;

Ø виклад методологічного підходу;

Ø опис головних методів досліджень, організації або ходу експерименту;

Ø опис отриманих результатів досліджень;

Ø аналіз отриманих результатів.

Основна частина складається з кількох розділів.

У першому розділі подають огляд літератури з досліджуваної проблеми. Кожен розділ повинен мати назву. Студенти, які вперше пишуть курсову роботу, часто прагнуть назвати цей розділ, що містить огляд літератури, “Теоретична частина”. І хоча цей розділ справді є теоретичним, необхідно сформулювати його назву, яка б відображала суть того, про що йдеться. Теоретична частина може містити два розділи, якщо це доцільно в структурі роботи. Розділ може мати підрозділи, які також мають свої назви. Структурування роботи на розділи, підрозділи, пункти сприяє послідовності викладу інформації. Дотримуючись принципів послідовного та цілісного викладу наукових матеріалів, слід стисло й лаконічно висвітлити ступінь дослідження проблеми в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі, зазначивши ті питання чи аспекти проблеми, які необхідно вивчити. Дотримуючись принципів наукової етики, необхідно перевірити відповідність посилань і цитувань. У процесі написання необхідно стежити за коректністю цитувань. У разі прямого цитування, коли дослівно наводиться частина тексту певного джерела, цитований текст подається в лапках; посилання на джерело зазначають відразу після закриття лапок у квадратних дужках, вказавши після коми сторінки, на яких міститься цитата (наприклад: [5, с. 221]). Непряме цитування (одна або декілька думок викладаються власними словами, відображаючи головну інформацію близько до цитованого оригінального тексту) супроводжується посиланням на джерело без позначення сторінок (наприклад: [5]). Не можна вихоплювати цитату з контексту, спотворюючи чужий текст. Необхідно, щоб цитата логічно поєднувалася з авторським текстом. Недоцільно перевантажувати текст цитатами. Не варто цитатою завершувати параграф або розділ.

У другому розділі описують власне емпіричні чи експериментальні дослідження та їхні результати. Другий розділ також повинен мати назву. Помилкою є назва розділу “Практична частина”, як інколи можна побачити в курсових роботах. Розділ може містити підрозділи й пункти. Підрозділи називають. Пункти повинні мати назви. Подають детальний опис досліджуваної групи (вибірки), обґрунтування застосування методик дослідження та окремих методів, які застосовувалися у процесі роботи, наводять детальний опис експерименту із розглядом його етапів та їхньої послідовності. Широковідомі методики не потребують детального опису, а опитувальники чи анкети, які адаптує автор курсової роботи, повинні бути подані в додатках.

Опис дослідження повинен цілком і повністю відображати емпіричне дослідження (або експеримент), яке було проведено.

Основна частина роботи – це аналіз отриманих у процесі дослідження результатів. За обсягом ця частина становить 50% курсової роботи на третьому році навчання та 60% – на четвертому і п`ятому роках навчання.

Емпіричні матеріали подають у зведеній таблиці в додатках.

Аналіз отриманих результатів виконують по можливості із застосуванням методів статистичного опрацювання результатів, які обираються відповідно до мети, завдань і специфіки дослідження. Якщо неможливо застосувати засоби статистики, виконують змістовний аналіз даних.

Кожний розділ починають з нової сторінки. Назви розділів друкують великими буквами жирним шрифтом посередині рядка, крапку після номера розділу і назви розділу не ставлять.

Наприклад:

Зміст, Вступ, Висновки, Список використаних джерел як назви складових частин роботи друкують посередині рядка, не нумерують, крапку в кінці назви не ставлять.

Заголовки і підзаголовки виділяють від основного тексту зверху і знизу трьома інтервалами.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, наприклад, перший підрозділ другого розділу.

Наприклад:

Після номера підрозділу ставлять крапку; назву підрозділу друкують у тому самому рядку; у кінці назви підрозділу крапку не ставлять. Назви підрозділів друкують посередині рядка.

Наприклад:

1.3.2.

Нумерацію і заголовки пунктів друкують у рядку основного тексту з абзацного відступу. Пункт може не мати назви.

2.1.5. У висновках коротко формулюють результати, отримані у процесі роботи, викладають головні наукові та практичні результати досліджень, аргументуючи кількісними та якісними показниками, зазначають, наскільки підтвердилися робочі гіпотези. Висновки повинні інформувати про досягнення мети дослідження і виконання конкретних поставлених завдань.

Завершальну частину роботи називають “Висновки” або “Висновки та рекомендації”.

2.1.6. Список використаних джерел подають за алфавітним принципом: український алфавіт береться за основу для подання літератури, написаної кирилицею, англійський – для літератури латинських абеток.

Підрозділ може містити пункти. Нумерація пунктів аналогічна до нумерації підрозділів, наприклад, другий пункт третього підрозділу першого розділу.

У тексті посилання позначається цифрою у квадратних дужках відповідно до номера джерела у списку використаних джерел, наприклад [5] чи [35; 123]. Якщо в тексті вжито цитату, необхідно, окрім посилання на літературне джерело, зазначити сторінку, наприклад [123, c. 24]. Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаних джерел наведено у додатку Д.

2.1.7. Додатки курсової роботи містять:

Ø результати досліджень;

Ø таблиці проміжних цифрових даних та інші таблиці;

Ø інструкції щодо проведення дослідження;

Ø інструкції та методики, застосовані в процесі виконання роботи;

Ø сценарії тренінгів;

Ø ілюстрації тощо.

2.2. Загальні вимоги курсових робіт

2.2.1. Вимоги до курсової роботи (6 курс, заочне відділення, напрям тематики робіт “Гірнича справа”)

Обсяг роботи: 20-25 сторінок комп'ютерного набору (14 шрифтом через 1, 5 інтервалу). Поля: праве – 10 мм, ліве – 30 мм, верхнє та нижнє – 25 мм). Список літератури і додатки в обсяг роботи не враховуються.

Джерела: 15-20 позицій.

Робота має носити реферативний характер, але окрім аналізу прочитаної літератури обов'язково містити теоретичні розмірковування автора. Кожне цитоване положення або наведена з літератури думка має бути прокоментована студентом. Цитати та наведені думки різних авторів не можуть за обсягом перевищувати 50 % обсягу тексту курсової роботи.

Робота повинна містити титульну сторінку, Зміст,
Вступ (1, 5-2 стор.), головну частину (до 20 стор.), яка повинна містити
2-3 розділи, що можуть бути поділені на 2-3 параграфи кожний, Висновки (1, 5-2 стор.), список використаної літератури.

У Вступі слід розкрити актуальність та мету роботи, показати, які аспекти досліджуваної проблеми представлені в літературі, вказавши прізвища дослідників.

Особлива увага надається якісному оформленню роботи, правильності цитувань та посилань, оформленню списку використаної літератури. Схеми, таблиці, графіки повинні бути виконані на комп'ютері.

Курсова робота повинна бути подана на кафедру для реєстрації з допуском наукового керівника до захисту до 15 квітня поточного року. (Студенти заочного відділення подають роботу згідно графіку).

2.2.2. Вимоги до курсової роботи (5 курс, денне відділення, напрям тематики робіт “Гірнича справа”)

Обсяг роботи: 20-25 сторінок комп'ютерного набору (14 шрифтом через 1, 5 інтервалу). Поля: праве – 10 мм, ліве – 30 мм, верхнє та нижнє – 25 мм). Список літератури і додатки в обсяг роботи не враховуються.

Робота обов'язково повинна містити власне емпіричне дослідження автора.

Джерела: 15-20 позицій.

Методики: мінімальна кількість – 2.

Досліджувані: за умови групового дослідження 25-30 осіб, за умови індивідуального – 15-20 осіб. За неможливості зібрати належний обсяг даних, питання про зменшення групи досліджуваних вирішується на засіданні кафедри.

Обробка емпіричних матеріалів дослідження якісна (у відсотках).

Особлива увага надається якісному оформленню роботи. Схеми, таблиці, графіки повинні бути виконані на комп'ютері.

На захист курсової роботи студент має представити протоколи емпіричного дослідження (бланки опитувальників, заповнені досліджуваними тощо).

Курсова робота повинна бути подана на кафедру для реєстрації з допуском наукового керівника до захисту до 15 травня поточного року.

За рішенням кафедри (Протокол № 3 засідання кафедри від
6 жовтня 2007 року) роботи, що подані з запізненням, втрачають при оцінці один бал.

2.5.2.

сторінки роботи – у верхньому правому кутку.

2.7. Загальні правила посилання на використані джерела*

Посилаючись на літературні джерела, інформацію з яких використано у курсовій роботі, слід дотримуватися певних правил.

У разі посилання в курсовій роботі на наукові праці, ініціали їхніх авторів пишуть перед прізвищем; у бібліографічному описі на першому місці ставлять прізвище, а потім – ініціали.

Використовуючи матеріали і відомості з монографій, також слід зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке зроблено посилання в курсовій роботі. Посилання в тексті на джерела зазначають порядковим номером за переліком використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “...у роботах [1–7]...”. Допускається наводити посилання на джерела у виносках, номер посилань має відповідати його бібліографічному описові за переліком посилань (наприклад, посилання на джерело у назві цього підрозділу). Посилання подають у квадратних дужках, наприклад [24].

Цитуючи, слід вказати джерело, з якого взято цитату, і точно зазначити сторінку. Загальні вимоги до цитування такі:

текст цитати треба починати і закінчувати лапками і наводити в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зберігаючи авторське написання;

цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Їх ставлять у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, у кінці);

а) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело (наприклад, [4, 35]).

Список використаних джерел оформляють відповідно до існуючих вимог та подають після висновків.

Після інформації про автора та назви джерела подають інформацію про те де, хто і коли видав книгу. Скорочено подають назви столиць та інших великих міст (наприклад, “Львів”, “Харків”, проте “К.”, “М.”, “СПб.”, “N.Y.”), зазначають назву видавництва коротко, без лапок, опускаючи слово “видавництво” (наприклад, К.: Основи, Львів: Просвіта, Вид-во Львів. ун-ту), після назви видавництва ставлять кому і подають рік видання (наприклад, Львів: Каменяр, 2000), зазначають обсяг книги (наприклад, 483 с.) чи у разі бібліографічного опису статей подають сторінки, на які посилаються (наприклад, С. 34-63).

У разі посилання на джерела, опубліковані y всесвітній комп'ютерній мережі Internet (WoгId Wide Web), слід використовувати стиль, прийнятий Міжнародною організацією стандартизації:

опис джерела наводять згідно із загальними вимогами;

у квадратних дужках вказують дату цитування ([Цит. 2001,
5 січня] – для україномовних джерел, [Cited 2000, 12 June] – для англомовних);

зазначають адресу сторінки: Доступний з: < https://www.franko.lviv.ua/general/aboutu.html> або Available from: < https://www.uvm.edu/~ncrane/estyles/mla.html>.

Приклади оформлення наведено у додатку Д.

3. Як захистити курсову роботу

Остаточний варіант написаної та відповідно оформленої курсової роботи подається на кафедру у визначений термін. Керівник визначає ступінь готовності роботи, відповідність її вимогам, оцінює та приймає рішення про рекомендацію роботи до захисту.

У випадку невиконання чи несвоєчасного подання курсової роботи на кафедру студент не допускається до захисту.

Робота не допускається до захисту і не зараховується у разі виявлення плагіату чи фальсифікації результатів дослідження.

Підготовка до захисту роботи охоплює виготовлення засобів для унаочнення головних результатів досліджень і підготування виступу.

Унаочнення (таблиці, схеми, діаграми, графіки) можна оформляти у вигляді плакатів або ж на прозірках, які демонструють за допомогою графопроектора. Готуючи плакати чи прозірки, слід враховувати розмір шрифтів (для виготовлення прозірок рекомендується жирний шрифт кегль 18-20, який найліпший для сприйняття зображених об'єктів.

Рекомендується у процесі виступу використовувати заздалегідь підготовлені мультімедійні презентації.

Вимоги до презентації

Презентація виступу на захисті курсової роботи зазвичай не повинна перевищувати 20 слайдів, але краще вкласти матеріал у 12-15 слайдів (максимум 2 слайди на хвилину промови). Тло слайдів презентації бажано обрати одне для всієї презентації. Можна скористатися шаблонами, які містить програма. Бажано, щоб кольори схем, діаграм, малюнків були яскравішими за тло, а отже краще використовувати світле тло з невеликою кількістю декоративних елементів. Ефекти анімації мають допомагати сприйманню інформації, а не бути самоціллю і не відволікати увагу слухачів від змісту презентації. Бажано не використовувати складних прописних шрифтів, розмір шрифтів має бути не менше, ніж 20-22 pt. В одному слайді доцільно вміщувати не більше, ніж 12-15 строчок тексту.

Презентація виступу повинна містити:

короткий теоретичний вступ (вказати хто займався досліджуваною проблемою і які підходи вироблені)
(1-2 слайди);

мета та гіпотези дослідження (1 слайд);

методи та методики дослідження (1 слайд);

опис змінних і сталих (1-2 слайди);

опис результатів дослідження (8-10 слайдів);

висновки та рекомендації (1-2 слайди).

Класичні помилки презентації:

забагато матеріалу на слайді;

забагато слайдів;

дуже швидко йдуть слайди;

малий шрифт;

надмірне “декорування”;

тло слайду (шаблон) зливається з текстом або надміру яскравий, відволікає увагу;

невиправдане використання ефектів анімації;

виступаючий говорить до екрану.

Виступ складається із трьох смислових частин, які відповідають за змістом вступу, основній частині та висновкам курсової роботи. У доповіді висвітлюють актуальність досліджуваної проблеми, формулюють об'єкт, предмет, гіпотези та завдання дослідження. Основна частина, передусім, розкриває суть, методологію й особливості організації та проведення емпіричного дослідження та містить аналіз отриманих результатів із демонстрацією кількісних та якісних показників з метою обґрунтування достовірності тверджень. У висновках наводяться головні результати дослідження і зазначається теоретичне і практичне значення отриманих результатів та можливі перспективи подальших досліджень.

Під час захисту курсових робіт доцільно зауважувати труднощі і проблеми, які виникали у процесі виконання роботи та, особливо, проведення досліджень. Оскільки курсова робота має навчальний характер, взаємообмін такою інформацією може бути корисним для усіх присутніх студентів.

Захист курсової роботи охоплює: виступ студента; відповіді на поставлені запитання; виступи присутніх.

На виступ під час захисту курсової роботи відводиться 7-10 хв.

Культура і літературність мовлення та дотримання регламенту є обов'язковим елементом культури й етики наукових повідомлень.

Оцінка курсової роботи виводиться на підставі підсумування оцінки наукового керівника та оцінки комісії. Оцінка курсової роботи, яка виставляється як диференційований залік, виводиться за загальною сумою балів.

4. Критерії оцінювання курсової роботи

Лист

оцінювання рівня виконання завдань та захисту курсової роботи

студента (-ки)_____________________________ групи_________________

на тему_________________________________________________________

дата подачі курсової роботи на кафедру _____________________________

Оцінювання рівня виконання завдань курсової роботи

науковим керівником

Оцінювання захисту курсової роботи комісією

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ

FX означає: “незадовільно” – необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання;

F означає: “незадовільно” – необхідна значна подальша робота; з такою оцінкою студент відраховується після незадовільної відповіді на комісії.

Список використаних джерел

Додаток Б

Зразок особистого плану виконання курсової роботи

Додаток В

Зразок титульного аркуша курсової роботи

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка