Параметри джерела викиду

Таблиця 2

2.2 Розподіл концентрацій забруднюючих речовин в атмосфері.

Він підпорядковується законам турбулентної дифузії. На розсіювання викидів суттєво впливає стан атмосфери, розміщення підприємства і характеристика джерел викидів (висота джерела, діаметр гирла тощо), особливості місцевості, фізичні та хімічні властивості речовин, що викидаються. Горизонтальне переміщення суміші визначається, як правило, швидкістю вітру, а вертикальне – розподілом температур у вертикальному напрямку.

З віддаленням від джерела викиду (труби) в напрямку розподілу промислових викидів виокремлюють три зони забруднення атмосфери:

1) Зону перекиду факела викидів (вона характеризується невисоким вмістом шкідливих речовин у приземному шарі повітря);

2) Зону задимлення з максимальним вмістом шкідливих речовин (ця зона найнебезпечніша для населення), яка залежить від метеорологічних умов і може бути розміщена у межах 10 – 49 висот джерела викиду (труби) від забудови;

3) Зону поступового зниження рівня забруднення.

Значення максимальної приземної концентрації прямо пропорційне до обсягу викидів з джерела і обернено пропорційне квадрату висоти джерела викиду (труби) над землею. Підйом гарячих потоків майже повністю зумовлений підйомною силою газів, що мають вищу температуру, ніж навколишнє повітря.

Максимальне значення приземної концентрації шкідливої речовини С_м (мг/м³) при викиді газоповітряної суміші з одиничного джерела з круглим гирлом, яке досягається за несприятливих умов на відстані Х_м (м) від джерела, визначають за формулою:

, (1)

Де А – коефіцієнт, що враховує частоту температурних інверсій; для розміщених в Україні джерел висотою менше 200 м у зоні від 50^о до 52^о п.ш. – 180 (Чернігівська, Сумська, Київська, Рівненська, Житомирська області), а південіше 50^о п.ш. – 200; М – маса шкідливої речовини, викинутої в атмосферу за одиницю часу, г/с; F – коефіцієнт швидкості осідання шкідливих речовин в атмосфері (для газів – 1, для пари – 2, для пилу - 3); Н – висота джерела викиду, м (для наземних джерел Н=2м); η – коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості. Якщо місцевість рівна або з перепадом висот, які не перевищують 50 м на 1 км, приймають η =1; Т(^оС) – різниця між температурою, що викидається газоповітряною сумішшю Т_г і температурою навколишнього атмосферного повітря; V₁ (м³/с) – витрата газоповітряної суміші, яку визначають за формулою:

, (2)

Де D- діаметр гирла труби, м; ω ₀ – середня швидкість виходу газоповітряної суміші з гирла джерела викиду, м/с; m і n – коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з гирла джерела викиду, їх визначають залежно від параметрів аж f; f_e; V_m; V_m ́:

, (3)

, (4)

, (5)

, (6)

Де V_м – небезпечна швидкість вітру, V_m ́ – швидкість вітру, за якої приземні концентрації мають найбільші значення. Коефіцієнт m визначають залежно від f за формулою:

, при f< 100, (7)

, при f≥ 100, (8)

Для f_e < f < 100 значення коефіцієнта m знаходять при f_e = f. Коефіцієнт n при f< 100 визначається залежно від V_м :

, при < 0, 5, (9)

, при 0, 5≤ < 2, (10)

s w: space=" 720" /> < /w: sectPr> < /w: body> < /w: wordDocument> "> , при ≤ 2, (11)

При f ≥ 100 або Δ Т ≈ 0 (V_м́ =0, 5 (холодні викиди) коефіцієнт n розраховують так:

, (12)

, (13)

Коефіцієнт n розраховують за формулами (а) або (б) при V_m ́ = V_m. Усі розрахунки зводять у табл. 1.

Розрахуємо максимальне значення приземної концентрації шкідливих речовин:

Димова труба 1.

1) Для вуглецю

;

;

2) Для азоту:

;

;

Венттруба.

1) Для зварювального аерозолю:

;

;

2) Для марганцю:

;

;

Димова труба 2.

1) Вуглець:

V=0, 41 ;

;

;

2) Азот

V=0, 41 ;

;

;

3) Сірчистий ангідрид:

V=0, 41 ;

;

;

4) Для золи:

V=0, 41 ;

;

;