Інформація як об’єкт інформаційного права

Під інформацією як об’єктом права розуміють створювані в процесі інтелектуальної діяльності відомості (дані) про навколишній світ та процеси, що в ньому відбуваються, або повідомлення про стан справ. Інформація – це багатофункціональний об’єкт; вона створюється і застосовується в усіх сферах діяльності, забезпечує виконання численних функцій і завдань, які стоять перед фізичними та юридичними особами.

Інформація може виступати:

- як товар у процесах свого створення, збереження та використання, передавання й поширення;

- як засіб, із застосуванням якого здійснюються правова координація і управління поведінкою суб’єкта через офіційні документи та судові рішення;

- як джерело для прийняття рішень;

- як джерело знань у процесах здобуття освіти і виховання в процесах здійснення конституційного права на освіту:

- як засіб сповіщення суспільства про події і явища через засоби масової інформації в порядку здійснення конституційного права на інформацію;

- як засіб звітності про діяльність юридичних і фізичних осіб (податкова, бухгалтерська, статистична звітність та ін.);

- як засіб реалізації прав і свобод особистості через надання відомостей про особу різним структурам (право на життя, право на житло, право на освіту, право на працю та ін.);

Інформація може виступати і як джерело, яке має певне функціональне навантаження, і як товар. Наприклад, нормативні правові акти, виконуючи основну функцію – поширення правових норм та їх доведення до кожного, – одночасно виступають як товар у процесі продажу інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг, створених на їх основі. Те саме має місце стосовно персональних даних, які за кордоном які продаються і здаються в оренду для реалізації прямого маркетингу. Продаються також різні інформаційні ресурси, які містять відомості про корисні копалини, про науковий і технічний розвиток суспільства, про його творчий потенціал тощо.

На відміну від відомих, традиційних для права об’єктів, інформація має специфічні особливості і юридичні властивості, які багато в чому визначають відносини, котрі виникають під час її обігу між суб’єктами, і характер їх поведінки.

Такі особливості і властивості можуть виявляється в тому, що:

- інформація в процесі включення її в обіг відособлюється від її творця або власника, матеріалізується у вигляді символів або знаків і внаслідок цього існує окремо й незалежно від творця або власника. Тому виникає юридична властивість інформації – можливість виступати як об’єкт, який передають від одного суб’єкта до іншого, який потребує юридичного факту її належності суб’єктам, що беруть участь в обігу;

- інформація, яка передається від одного суб’єкта до іншого, водночас належить двом учасникам інформаційних відношень. Це – основна відмінність інформації від речі. Тому юридичною властивістю інформації є її фізичне не відчуження від творця, власника й споживача. Така властивість потребує розробки і застосування до інформації під час обороту особливих правових механізмів, які замінюють механізм відчуження речі;

- інформація, залучаючись в оборот, документується і відображується на матеріальному носії. Існують дві групи носіїв: жорсткі – до яких інформація прив’язана жорстко (папір, лазерні диски, які не можна витерти та ін.), та віртуальні, до яких інформацію неможливо прив’язати жорстко, за яких вона немовби ковзає (дискети з перезаписом, оперативна пам’ять ПК та ін.). Юридична властивість, яка випливає з цієї особливості, полягає в двоєдності інформації і матеріального носія, на якому ця інформація закріплюється.

Інформацію надають в певних організаційних формах: через окремі дані (відомості); документ; масив (база) даних (документів); через бібліотеку, фонд документів; архів та ін. Звідси випливає юридична вимога – відносити до інформаційних даних як окремі вихідні документи, так і складні організаційні структури, що містять інформацію. Це – інформаційні системи, банки даних, інформаційні мережі, бібліотеки, архіви та ін.