Законодавство і промислове шпигунство

Дослідники відзначають слабкість юриспруденції розвинених країн щодо захисту підприємств від промислового шпигунства. Крадіжку промислового секрету доводити важко, неадекватні закони обмежують суди і надають їм мало шансів у розкритті злочинів, які є промисловим шпигунством. У США для того, щоб мати право вимагати законодавчого захисту в разі розголошення торговельного секрету, потрібно довести, що:

- що предмет, який розглядається як торгівельний секрет, є таким фактично;

- існує право власності на нього;

- дії особи, яка розкриває торговельний секрет, підпадають під одну з таких категорій: торговельний секрет отримано нечесним шляхом; розголошення чи використання торгівельного секрету є порушенням довірчих відносин між особами; особа дізналася про секрет (в тому числі від третьої особи) і знала, що це – секрет.

Краще захищеною запатентована інформація. Проте і в ній є багато слабких місць. Закон США передбачає заборону на опублікування відомостей в пресі протягом року до надання заявки на патентування. В інших країнах, зокрема у Франції та Голландії, простої заборони на розголошення інформації вистачає, щоб довести, що вона є секретною, але і в цьому разі законодавство є недосконалим. Ще гіршим є стан цих справ на території країн СНД, що викликає побоювання у західних бізнесменів інвестувати нові технології та сумісні підприємства, які діють на цій території.

Комерційною таємницею не є такі документи й відомості:

- установчі та ті документи, які дають змогу займатися підприємницькою чи господарською діяльністю або її окремими галузями;

- інформація з усіх встановлених форм державної звітності;

- дані, потрібні для перевірювання нарахувань та сплати податків та інших обов’язкових платежів, відомості про чисельність та склад працюючих, їхню заробітну платню в цілому, за професіями і посадами, а також про наявність вакансій;

- документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, незабезпечення безпечних умов праці, реалізацію продукції, яка завдає шкоди здоров’ю, а також про інші порушення законодавства й розміри завданих збитків;

- документи про платоспроможність;

- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

- відомості, які згідно з чинним законодавством, підлягають оголошенню.

Такі відомості підприємства зобов’язані надавати контролюючим органам державної влади, правоохоронним органам та іншим юридичним особам на їх вимогу, згідно з чинним законодавством.

Основною рушійною силою промислового шпигунства в ринковому суспільстві є конкуренція. Усі конкуруючі фірми мають відомості, які легко здобути з галузевих видань та в звичайних ділових контактах, але деякі дані фірми завжди намагаються зберегти в таємниці. Це відомості, за якими полюють конкуренти, а саме: технологічні процеси, стратегії маркетингу, результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт – звичайні цілі промислового шпигунства. Саме така інформація має бути чітко визначена і надійно захищена від крадіжок та несанкціонованого доступу. Чим більше такої інформації, тим гострішою є проблема забезпечення безпеки.