Сходження від конкретного до абстрактного, сходження від абстрактного до конкретного як прийоми теоретичного рівня пізнання.

У загальній формі сходження від абстрактного до конкретного можна визначити як метод розвитку науково-теоретичного знання від неповного, однобічного знання до більш повного знання, усебічного, до цілісного відтворення в поняттях об’єктивної дійсності. У такому розширеному фо-

рмулюванні сходження від абстрактного до конкретного можна розглядати як загальну гносеологічну характеристику спрямованості процесу розвитку науково-теоретичного знання, оскільки істотним параметром цього процесу є рух від менш змістовного, абстрактного знання до знання більш точного, більш змістовного.

У вузькому філософсько-методологічному значенні метод сходження від абстрактного до конкретного виступає як певний спосіб побудови складно організованої теоретичної системи, а точніше, як спосіб розвитку наукового знання від вихідної ідеалізованої моделі об’єкта, що відтворює його абстрактні сутнісні характеристики, до теоретично цілісного, системного відображення цього об’єкта. При цьому в отриманому теоретично конкретному знанні виявляються відтвореними його внутрішня диференційованість і різноманіття його конкретних емпіричних проявів, сторін, зв’язків та відносин. Тому принцип сходження від абстрактного до конкре-

тного призначений “бути методом побудови наукової теорії”У вітчизняній філософії найбільш глибоко, на наш погляд, поняття “абстрактне” розкрив В.В. Агудов, який розумів під абстрактним форму будь-якого наукового пізнання, що відбувається за допомогою теоретичного мислення, а також понятійний акт і результат, отриманий на найнижчих рівнях розумового відтворення й узагальнення почуттєвого досвіду.

В.В. Агудов писав, що “абстрактне” є відносно однобічним, поки ще неповним знанням про зміст досліджуваного об’єкта.Абстрактні категорії як моменти цілого розгортаються в напрямі до

цілісного, усеосяжного уявлення про конкретне. Висловлюючись про однобічність загальних понять, В.І. Ленін писав, що ці поняття “тільки ступінь до пізнання конкретного, тому що ми ніколи не пізнаємо конкретного цілком. Нескінченна сума загальних понять, законів etc. дає конкретне в

його повноті” У розумінні К. Маркса “конкретне... – це єдність різноманітного, синтез безлічі визначень”.

Для застосування принципу сходження від абстрактного до конкретного попередньо необхідно:

1) здійснити аналітичну роботу з виділення окремих сторін предмета, формування абстракцій і виділення вихідної “клітини” [8, с. 251–252];

2) визначити сутність досліджуваного об’єкта.

Виділення на початковому етапі сходження від абстрактного до конкретного генетично вихідної “клітини” – абстракції особливого роду – вимагає дотримання ряду вимог:

а) загальність і відтворюваність з погляду виведення тенденцій розвитку й визначення перспектив майбутнього стану об’єкта;

б) відображення в ній основної суперечності об’єкта;

в) наявність реального прообразу в об’єктивній дійсності