Розосереджений 5 страница

- забезпечення маневру та бойових дій військ;

- розгортання, ротація та (за певних умов) евакуація Миротворчих сил України й інших держав;

- виконання спеціальних завдань.

У відповідальності з призначенням військово-транспортна авіація виконує такі основні бойові завдання:

1. Десантування повітряних десантів.

2. Доставка у тил противника зброї, боєприпасів та інших матеріальних засобів.

3. Забезпечення маневру військ та авіації.

4. Евакуація поранених та хворих.

5. Перевезення повітрям військ, зброї, боєприпасів та інших матеріальних засобів.

6. Виконання спеціальних завдань, до яких відносяться:

- радіоелектронне придушення засобів управління військами та зброєю,

- мінування з повітря,

- встановлення димових завіс,

- ураження окремих наземних об’єктів,

- дозаправлення в повітрі.

Десантування повітряних десантів – важливе і найбільш складне завдання ВТА. Складність виконання цього завдання визначається:

- для виконання цього завдання необхідно задіяти велику кількість сил;

- потрібна чітка організація і узгодження дій;

- великими відстанями та великою кількістю часу перебування в повітрі від лінії бойового зіткнення з противником;

- тривалу протидію сил ППО противника, у зв’язку з тим, що переліт над його територією складає 2-3 год.,

- завдання виконується за будь-яких метеорологічних умов, і вдень і вночі.

Доставка в тил противника зброї, боєприпасів та інших матеріальних засобів виконується при забезпеченні бойових дій повітряних (морських) десантів і військ, що діють окремо від головних сил, в оточенні, а також партизанських формувань.

Перевезення військ, зброї, боєприпасів і інших МЗ повітрям виконується із глибини країни до діючих військ.

При забезпеченні маневру військ і авіації перевозять повітрям особовий склад, техніку, зброю, паливо, боєприпаси та інші МЗ. В окремих випадках може виконуватись перевезення бойових літаків та вертольотів.

Евакуацію поранених і хворих підрозділ або частина ВТА виконує з тилу противника, з районів бойових дій повітряного (морського) десантів, військ, діючих окремо від головних сил або в оточенні. Дане завдання буде виконуватися, як правило, після десантування і доставки МЗ посадковим способом. Так, наприклад, літак Іл-76 може перевезти 114 поранених, в тому числі 72 на ношах, 36-40 на бокових сидіннях та 4-х медпрацівників.

Для виконання спеціальних завдань на літаках транспортної авіації встановлюється необхідне обладнання і озброєння. Так, наприклад, встановлення на літак Іл-76 разових бомбових касет РБК-500 дозволяють йому знищити піхотну роту в районі зосередження 500х500 м.

Транспортна авіація в залежності від завдань, характеру місцевості в районі десантування, наявність підготовлених аеродромів (майданчиків) очікуваної протидії засобів ППО противника, може застосовуватись для десантування військ або доставки МЗ такі способи десантування, перевезення та доставка матеріальних засобів:

- парашутний;

- посадковий;

- парашутно-посадковий;

- безпарашутний.

Парашутний спосіб заключається в десантуванні особового складу, бойової техніки і МЗ із літаків парашутами та іншими спеціальними парашутними системами. Він використовується при десантуванні спеціально підготовлених повітряних десантів із складу аеромобільних військ, які мають на озброєнні парашутно-десантні та парашутно-реактивні системи. Крім того, цей спосіб, може бути використаний також при доставці МЗ військам, які діють в тилу противника, або в інших умовах, коли виключається можливість приземлення літаків із-за відсутності підготовлених аеродромів(майданчиків).

Парашутний спосіб є найбільш оперативним із всіх можливих способів виконання підрозділами і частинами завдань по десантуванню повітряних десантів та доставці МЗ військам. Він забезпечує доставку повітряного десанту в глибину території противника вдень і вночі в ПМУ і СМУ та за мінімальний термін часу.

Посадковий спосіб використовується при виконанні усіх основних завдань і зводиться до висадки особового складу військ й вивантажування техніки та МЗ з літаків після їх приземлення на аеродромі. Він використовується для транспортування військ, озброєння, боєприпасів та інших МЗ повітрям на своїй території, а також під час доставки поповнення, засобів підсилення та МЗ військам, що діють у тилу противника, коли в районах їх дій є захоплені десантом аеродроми.

Посадковийспосіб є найбільш простим та економічним способом виконання основних завдань. Він не потребує спеціальної підготовки особового складу десантних військ та присутності десантного обладнання на літаках. Під час його використання відпадає необхідність у дорогих парашутних системах, підвищуються можливості підрозділів і частин ВТА. за десантним навантаженням та навантаженням вантажопідйомності створюються більш сприятливі умови для десантування важкої бойової техніки, крім того, виключається необхідність у затратах часу для збирання вантажів, викинутих на парашутах, а самі вантажі загублюються та не ушкоджуються під час удару об землю.

Парашутно-посадковий спосіб десантування, перекиду та доставки МЗ – це поєднання парашутного та посадкового способів. Він використовується під час десантування великих повітряних десантів, які мають в своєму складі поряд з частинами аеромобільних військ не підготовленні у десантному відношенні частини (з’єднання) інших родів військ, (механізовані, артилерійські, ракетні та ін), а також важку бойову техніку, яку неможливо десантувати на парашутах. Цей спосіб передбачає спочатку викидання парашутної групи повітряного десанту, захопленню й підготовку аеродромів в районі десантування і наступне прийняття посадкової групи з механізованими військами та важкою бойовою технікою.

Безпарашутний спосіб використовується під час доставки військам деяких видів МЗ, що не бояться ударів які укладені в спеціальну тару. Скидання їх з літака проводиться під час польоту на мінімальній висоті та швидкості.

Застосування способів десантування, перевезення та доставки МЗ

В залежності від бойових завдань, що виконуються, та обстановки для базування підрозділів і частин ВТА використовуються основні аеродроми та аеродроми тимчасового базування.

Основні - це аеродроми які призначені для постійної дислокації авіаційних частин у мирний час і ведення з них бойових дій під час війни.

В мирний час для постійної дислокації авбр (Т) виділяється один основний аеродром та призначаються один-два аеродроми розосередження.

Під час війни бригаді виділяють один-два основних аеродроми.

Під час військових дій авіаційної бригади можуть бути додатково виділені такі аеродроми:

- аеродроми вихідного району для десантування (ВРД);

- аеродроми завантаження (вивантаження) військ, бойової техніки або МЗ;

- аеродроми дозаправлення.

Аеродроми вихідного району для десантування призначенні для посадки транспортних літаків перед польотом на десантування, завантаження бойовою технікою та особового складу десанту, дозаправки при необхідності літаків паливом, уточнення бойового завдання та проведення попередньої підготовки екіпажів.

ВРД призначаються на відстані 400-500км й більш від лінії бойового зіткнення з противником. Як аеродроми ВРД можуть використовуватись аеродроми базування тактичної авіації, авіації ПС та інших родів авіації.

Перебування частин ВТА на аеродромі ВРД не повинно перевищувати 3-4 годин.

Аеродроми завантаження (вивантаження) військ, техніки чи МЗ призначаються ВТА для забезпечення перегрупування (десантування) військ повітряним транспортом. Перебування частин ВТА на аеродромах завантаження не повинно перевищувати 2-3 год.

Аеродроми вивантаження вибираються як правило найближче до районів, де військам, що перевозяться, належить виконувати бойові завдання та розташовуються на відстані у 70-200 км. від переднього краю власних військ, а іноді й в тилу противника в районах дій повітряних (морських) десантів і військ, що діють у відриві від головних сил в оточенні. Перебування літаків ВТА на аеродромах вивантаження не перевищує 1 год. Якщо на цьому аеродромі передбачається завантаження поранених чи хворих, тоді перебування літаків на них збільшується на 1, 5-2год.

Аеродроми дозаправлення призначаються для: заправки літаків ПММ, а також для відпочинку льотних екіпажів при виконанні далеких перельотів, коли тактичний радіус дії літаків не дозволяє виконати політ від вихідного району до району десантування, а потім до району розташування аеродромів, які вказані для базування після виконання завдання. Розташовуються аеродроми дозаправлення на відстані 200-400 км від лінії бойового зіткнення з противником в районі базування частин тактичної авіації. Час перебування на цих аеродромах не більше 3-4год.

4.1.2. Бойові властивості військово-транспортних літаків

Ефективність ведення бойових дій підрозділами і частинами ВТА в багатьох випадках буде визначатися бойовими властивостями літаків, що стоять на її озброєнні.

На озброєнні підрозділів і частин ВТА стоять серійні військово-транспортні літаки Ан-12, Ан-26 та Іл-76 різних модифікацій.

Військово-транспортний літак Ан-26

З метою забезпечення можливостей Повітряних сил щодо виконання завдань, до кінця 2015 року військово-транспортна авіація буде повністю переозброєна на літаки національного виробництва АН-70, а всі інші літаки модернізовано.

Військово-транспортний літак Іл-76

Військово-транспортний літак Ан – 70

Бойові властивості військово-транспортних літаків це сукупність всіх можливостей, що характеризують їх як бойовий авіаційний комплекс.

Бойові властивості військово-транспортних літаків характеризуються їх:

- льотно-тактичними даними;

- оборонним озброєнням;

- пілотажним, навігаційним, десантно-транспортним та іншим обладнанням.

Разом з іншими властивостями (експлуатаційними, злітно-посадовими, та ін.) вони повинні забезпечити ефективність виконання військово-транспортними літаками своїх бойових завдань.

Основні ЛТД військово-транспортних літаків

Пілотажно-навігаційне обладнання, встановлене на літаках військово-транспортної авіації, дозволяє виконувати автоматизований політ за заданою програмою, автоматичний вихід на майданчики приземлення, автоматизований захід на приземлення до 60 м, а також здійснювати польоти в простих та складних метеоумовах.

Десантно-транспортне обладнання дозволяє завантажувати в літаки й вивантажувати з них самохідну та колісну техніку, несамохідну колісну техніку і платформи з вантажем, безколісну техніку і вантажі, закріплення їх, перевозити особовий склад військ, а також при використанні літаків у парашутному варіанті, десантувати особовий склад десанту, техніку та вантажі.

Маючи високі ЛТД, сучасне пілотажне, навігаційне та десантно-транспортне обладнання та засоби РЕБ, які дозволяють перекрити перешкодами бойові порядки підрозділів і частин ВТА., військово-транспортні літаки мають такі бойові властивості:

1. Універсальність застосовування, яка дозволяє застосовувати транспортні літаки в різних варіантах: в десантному, транспортному, санітарному, літака, що ставить перешкоди, дозаправника, бомбардувальника. Широка універсальність застосовування військово-транспортних літаків забезпечуються розмірами вантажних кабін, вантажопідйомністю, характером десантного обладнання і складом оборонного й бомбардувального озброєння.

2. Велика дальність польоту, яка дозволяє десантувати повітряні десанти та перевозити війська та МЗ на великі відстані. Так наприклад, найбільший тактичний радіус дії літака Ан-12БП при десантному навантаженні 10 т складає 1300 км й досягається під час польоту на висоті біля 9000 м. Для літаків ІЛ-76 тактичний радіус дії при G зл.=170 т, Н=9000 м та десантному навантаженні 20т складає біля 2100 км.

3. Велика вантажопідйомність, яка дозволяє приймати на борт та перевозити по повітрю великогабаритну техніку. Так наприклад, літак Іл-76 здатен перевезти:

- танки (вагою 43 т)-1од.;

- БМП-2(13, 8 т.)- 2 од.;

- БТР-70(10, 5 т.)-2 од.;

- 182 мм гаубицю (16, 5)-2 од.;

- літак Су-27 (16150 кг)-2од.;

- літак Су-24 (22320 кг)-1 од.;

- літак Су-25 (8500 кг)-2 од.;

- вертоліт Мі-24В (8500 кг)-1од.

4. Значна швидкість польоту, яка дозволяє виконувати бойові завдання у стислі строки, успішно долати ППО, швидко перенацілювати ВТА на інші оперативні напрями.

5. Велика висотність, яка дозволяє успішно долати ППО противника й вести раптові бойові дії.

6. Гарні злітно-посадкові характеристики, які дозволяють базуватись апч ВТА на аеродромах 3 класу, де довжина ЗПС=1800м, нормативне одноколісне навантаження на покриття ЗПС-12 т.

4.1.3. Способи бойових дій та бойові порядки апч ВТА

Свої бойові завдання підрозділи і частини виконують різними способами бойових дій.

Основними способами бойових дій апч ВТА є:

- одночасний політ усім складом чи більшою частиною сил на виконання бойового завдання у встановлений час;

- послідовні польоти загонів, окремих пар, (екіпажів) на виконання бойового завдання у встановлений час.

Одночасний політ всім складом або більшою частиною сил застосовується з метою виконання десантування (висадки) повітряного десанту, перевезення військ, доставка їм різних МЗ та озброєння а також створення активних (пасивних) перешкод РЕЗ противника в заданій смузі (районі) та виконання інших завдань, які зумовлені бойовими можливостями частини (підрозділу).

Послідовні польоти підрозділів застосовуються, коли не вистачає сил для виконання бойового завдання в одному вильоті чи коли за умовами обставин (у відповідно з поставленим завданням) потрібні безперервні дії у встановлений час.

Застосовуючи різні способи бойових дій апч ВТА здійснюють польоти на виконання бойових завдань у відповідних бойових порядках.

Бойовий порядок підрозділів і частин ВТА повинен забезпечити:

- десантування військ в угрупуванні, яке передбачене для них, та в високому темпі;

- надійність виходу на майданчики й безпека десантування;

- найкращі умови для застосування засобів РЕБ подолання систем ППО противника з найменшими втратами;

- інші сприятливі умови для виконання бойового польоту.

Бойовий порядок частини (підрозділу) ВТА може складатися з груп різного тактичного призначення. До них відносяться:

- десантна чи транспортна група (в залежності від бойового завдання);

- групи забезпечення, до яких відносяться групи наведення (група забезпечення посадки) та РЕБ.

Під час десантування повітряного десанту посадковим способом замість групи наведення створюються групи забезпечення посадки.

Десантна (транспортна) група призначається для виконання головного завдання. В склад групи входять ескадрильї, які здійснюють викидання (висадження) важкої техніки, озброєння, вантажу і о.с. десанту (військ). Авіаційна частина входить в десантну групу всім складом або частиною сил. Окремі літаки (підрозділи) авіаційної бригади можуть входити в групу забезпечення.

Група наведення прямує попереду десантної групи здійснює маркування маршруту та місць прицілювання, визначає фактичну погоду та радіолокаційну обстановку на маршруті польоту і в районі десантування. Одночасно з виконанням цих завдань група наведення виконує дорозвідку засобів ППО противника. Група наведення може складатися з 2-3- літаків. Тимчасовий інтервал між групою наведення та десантною групою повинен бути приблизно 20-25 хв.

Група забезпечення посадки призначається для доставки на аеродром (майданчики) висадки (вивантаження) військ та бойової техніки передової групи, групи управління польотами з необхідними засобами управління, привода та забезпечення посадки військово-транспортних літаків.

Група РЕБ прикриває бойовий порядок авіаційної частини перешкодами на маршруті польоту та в районі десантування. Літаки-постановники перешкод розосереджуються по всій глибині бойового порядку.

В ряді випадків у військово-транспортному авіаційній частині можуть створюватись демонстраційні (відволікаючі) групи у складі 1-2 загонів, які виконують політ у смузі польоту десантної (транспортної) групи чи на її флангах по паралельних маршрутах але на інших (більших) висотах в цілях введення противника в оману відносно справжнього напрямку і часу польоту десантної (транспортної) групи та розосередження зусиль активних засобів ППО противника.

Крім груп забезпечення, які перелічені, зі складу взаємодіючих з підрозділами і частинами ВТА частин тактичної авіації, створюються групи:

- винищувачів прикриття;

- придушення (знищення) ППО противника;

- РЕБ.

Основними видами бойових порядків підрозділів і частин ВТА є: зімкнутий, розімкнутий та розосереджений.

Зімкнутий бойовий порядок застосовується тільки при десантуванні повітряних десантів та доставці військам МЗ парашутним способом вдень в ПМУ, під час стійкого зорового зв’язку між літаками. Він забезпечує викид повітряного десанту у мінімальний термін часу, найбільш ефективне застосовування засобів РЕБ під час подолання системи ППО противника, скорочення числа винищувачів, які залучені для прикриття бойового порядку. Відстань між загонами в бойовому порядку ескадрілії встановлює 2-3 км.

У розімкнутих б.п. загони та ескадрильї виконують політ за маршрутами під час вирішення зазначених вище завдань. При цьому інтервали та дистанції між літаками виключають одночасне ураження них однією ЗКР зі звичайним зарядом і складає не менш 120-180 м.

У розосередженому бойовому порядку літаки здійснюють політ за межами візуальної видимості на дистанціях та інтервалах, які отримуються, за допомогою РТЗ міжлітакової навігації (МЛН), які є частиною ПНК.

Розосереджений бойовий порядок є основним і найбільш універсальним в частинах ВТА.

Форми бойових порядків:

Зімкнутий та розімкнутий

Загін

 

 

„клин” літаків „пеленг” літаків

Ескадрилья Авіаційна бригада

 

 

„колона” загонів „колона” ескадрилій

Розосереджений

„поток” поодиноких літаків „поток” пар

Способи бойових дій та бойові порядки підрозділів та частин ВТА встановлює командир.

§ 4.2. Основи бойових дій підрозділів і частин армійської авіації (АА)

4.2.1. Призначення і завдання армійської авіації (АА)

АА є родом сухопутних військ, призначена для авіаційної підтримки військ шляхом ураження наземних(морських), головним чином малорозмірних, броньованих, рухомих об’єктів противника переважно на передньому краї і в тактичній глибині, а також для вирішення завдань всебічного забезпечення загальновійськового бою.

Підрозділи і частини АА у відповідності з її призначенням, можуть виконувати вогневі, транспортно-десантні, розвідувальні і спеціальні бойові завдання.

До вогневих завдань відносять:

1. Ураження малорозмірних, броньованих, рухомих засобів, а також живої сили противника.
2. Ураження вертольотів противника, (малошвидкісних і низьколітаючих цілей) у повітрі.
3. Ураження повітряних (морських) десантів.
4. Ураження аеромобільних частин (підрозділів) і десантно-розвідувальних груп противника.
5. Забезпечення прольоту транспортно-десантних вертольотів.
6. Авіаційна підтримка бойових дій десанту.

Основними об’єктами ударів підрозділів і частин АА при вирішенні вогневих завдань є: танки, БТР, БМП, артилерія, міномети, зенітна артилерія, вертольоти на майданчиках, ПУ, ракети тактичного призначення, ротні і взводні опорні пункти, доти, дзоти, морські переправи, ЗПС, малі кораблі та ін. Більшість з цих об’єктів розташовуються на відстані від 0.5 до 4 км від бойових порядків наших підрозділів.

Так, наприклад: при якісній підготовці екіпажів ударна група вертольотів у складі 10-12 Мі-24В здатна за один виліт знешкодити до 46-56 танків чи БТР на відкритій місцевості, або 25-30 танків у обвалуваннях (вогневе завдання).

Транспортно-десантні завдання:

1. Десантування повітряних десантів.

Підрозділи і частини АА десантують тактичні і оперативно-тактичні десанти. Так, тактичний десант висаджується на відстані 15-20 км від лінії фронту і повинен вести бій 3-4 години. Як тактичний десант використовують механізовані та аеромобільні підрозділи і частини. Для десантування тактичного десанту у складі посиленої механізованої роти потрібно 6-8 вертольотів Мі-8.

Приклад: 20-22 грудня 1986 р. був висаджений тактичний повітряний десант у складі однієї мотострілецької роти у районі міста Іскаполь під н.п. Газні силами о.в.е, що базувався на аеродромі Газні і частиною сил Джелалабадського овп.

Десантування виконувалось при тісній взаємодії з артилерією мсп і ошап ФА.

За 40 хв. до початку десантування артилерія нанесла вогневий удар по району висадки десанту. За 15 хв був нанесений бомбо-штурмовий удар силами 3-х ланок штурмовиків Су-25. Після цього по цілям, розташованим поблизу майданчиків десантування був нанесений удар вертольотами Мі-24.

Десантування виконувалось в день, в ПМ і СМУ з посадкою вертольотів на невідомі майданчики, а інколи з режиму зависання.

Для прикриття Мі-8 МТ виділялось 4 Мі-24 із складу супроводу. Літаки ФА придушували засоби ППО, що були виявлені, і забезпечували прикриття бойових порядків основних сил десанту. Перша хвиля десантувалася через 40 сек. після удару Мі-24.

2. Забезпечення маневру та дій військ в ході бою.

3. Висадка розвідувальних і спеціальних груп для захвату або знешкодження важливих об’єктів противника.

4. Перевезення особового складу та переправочних засобів до місць форсування водних переправ.

5. Евакуація поранених і хворих, а також військ після виконання ними завдань у тилу противника.

До розвідувальних завдань відносяться:

1. Ведення повітряної розвідки противника, та погоди.
2. Ведення радіаційної, хімічної і інженерної розвідки місцевості.
3. Спостереження за полем бою і переднім краєм.

Повітряна розвідка противника ведеться підрозділами тактичних безпілотних літаків-розвідників і екіпажами вертольотів в інтересах загальновійськових (танкових) частин і з’єднань з застосуванням технічних засобів повітряної розвідки і візуальним спостереженням.

Мета повітряної розвідки противника – визначити положення його передових частин і підрозділів, виявлення танків і мотопіхоти, позицій артилерії та інше.

Так, наприклад, за одну годину екіпаж вертольота Мі-24К може розвідати до 8-ми об’єктів противника типу артилерійська батарея на вогневій позиції або в русі, танковий (мотопіхотний) батальйон на рубежі розгортання, окремі важливі вогневі точки та інше.

До спеціальних завдань відносяться:

1. Коректування вогню артилерії.
2. Мінування з повітря і постановка димових (аерозольних) завіс.

Так, наприклад, вертоліт Мі-8, що має боєкомплект 200 мін, здатен поставити: один ряд мін довжиною 995 м за 3.25 хв., або двохрядне мінне поле площиною 130000 кв. м. за 6.25 хв.

Виходячи із можливостей по мінуванню місцевості одного вертольота витікає, що ланка вертольотів у складі 4-ох одиниць здатна одночасно поставити чотирирядне мінне поле довжиною 1 км і глибиною 75-100 м, в залежності від відстані між рядами мін (інтервалу між вертольотами у бойовому порядку ланки) або вертоліт Мі-24 при швидкості польоту 280 км/год на висоті 100 м здатен поставити димову завісу перед фронтом військ довжиною 1840 м, а ланка цих вертольотів близько 7 км. Один Мі-8 на швидкості польоту 200 км/год на висоті 80 м ставить димову завісу довжиною 1400 м, а ланка цих вертольотів - 6 км.

3. Забезпечення управління військами і зв’язку.

4. Пошук і рятування екіпажів, літаків та вертольотів, що зазнали аварії.

5. Радіоелектронне придушення засобів керування військами і зброєю противника.

Наприклад, вертоліт Мі-8ППА, що знаходиться в зоні на відстані 20-30 км від противника, здатен шляхом створення активних перешкод РЛС виявлення повітряних цілей, наведення винищувачів і цілевказання ЗРК і ЗА зменшити ймовірність виявлення повітряних цілей в 1, 5-2 рази.

Таким чином, підрозділи і частини АА здатні вирішувати широке коло завдань, а самі вертольоти є багатоцільовими апаратами.

Склад АА.

Різноманітність завдань, що стоять перед АА потребують для їх вирішення застосування різних спеціалізованих сил. Тому в залежності від характеру завдань, що вирішуються АА, вона розділяється на слідуючі роди: