Кодифікаційні законодавчі акти як головні джерела природноресурсового права: Земельний, Водний, Лісовий кодекси і Кодекс про надра та характеристика їх змісту.

Важливою особливістю природноресурсового права є наявність кодифікованих законодавчих актів — ЗК, Кодексу про надра, ВК, ЛК. Основне завдання цих актів полягає у встановленні принципо­вих положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення еко­логічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу на природні ресурси.

Особливістю кодексів як джерел права є те, що вони покликані стати інтегруючою основою для розвитку природноресурсового за­конодавства. Так, наприклад, зі змісту ч. 1 ст. З ЗК та ч. 1 ст. З Ко­дексу про надра випливає, що ці кодекси мають переважну силу в регулюванні земельних та гірничих відносин перед іншими норма­тивно-правовими актами, за винятком лише Конституції, яка має найвищу правову силу.

Крім того, регламентації природноресурсових відносин присвя­чені також інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до Конституції та природноресурсових кодексів. їх головне призна­чення — конкретизація та деталізація природноресурсово- правових положень, закріплених Основним Законом та поресурсовими ко­дексами. Ці нормативно-правові акти можуть бути різними за фор­мою (закони й підзаконні акти), але об'єднує їх те, що всі вони присвячені регламентації природноресурсових відносин.

За своєю структурою природноресурсові кодекси є законодав­чими актами, покликаними конкретизувати основні положення Конституції щодо регулювання земельних, гірничих, лісових, вод­них відносин та визначати основні положення всіх інститутів при­родноресурсового права.

Значення спеціальних законів як джерел природноресурсового та екологічного права: Закони " Про охорону навколишнього природного середовища", " Про природно-заповідний фонд України", " Про тваринний світ", " Про рослинний світ", " Про виключну (морську) економічну зону України" та інших законодавчих актів у регулюванні природноресурсових суспільних відносин.

До джерел природноресурсового права належать спеціальні за­кони, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших природноресурсових відносин. Прикладом вказаних актів можуть бути закони України від 16 червня 1992 р. " Про природно-заповідний фонд України" ¹, від 16 травня 1995 р. " Про вик­лючну (морську) економічну зону України" ², від 9 квітня 1999 р. " Про рослинний світ" ³, від 5 жовтня 2000 р. " Про курорти" ⁴, від 13 грудня 2001 р. " Про тваринний світ" ⁵ та ін..

Важливим джерелом природноресурсового права є Закон " Про природно-заповідний фонд України", який визначає правові осно­ви організації, охорони, ефективного використання природно-за­повідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Джерелом природноресурсового права є також Закон України " Про рослинний світ", яким врегулюванні суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподіб­них, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцез­ростань.

Нормативно-правові акти загальних та спеціальних органів виконавчої влади як джерела природноресурсового права: укази Президента, декрети і постанови Кабінету Міністрів, положення та інструкції, накази, розпорядження, правила і методики міністерств і відомств України.

До під-законних нормативно-правових актів як джерел природноресурсо­вого права України належать укази Президента України, постано­ви Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти мініс­терств і відомств, рішення місцевих державних адміністрацій та ор­ганів місцевого самоврядування.

Укази і розпорядження Президента України, пов'язані з системою джерел природноресурсового права, стосуються певних відносин або об'єктів. Вони обов'язкові для виконання на всій території нашої країни. Ці укази і розпорядження не повинні суперечити Конститу­ції і законам, а також один одному. Необхідно приділити увагу таким указам Президента України, а саме: від 18 березня 1998 р. № 199/98 " Про економічний експеримент " Курортополіс Трускавець"

Основний обсяг земельно-правових норм міститься у постано­вах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України — вищого орга­ну в системі органів виконавчої влади. Відповідно до ст. 117 Кон­ституції він приймає нормативно-правові акти на підставі й на ви­конання Конституції, законів, указів і розпоряджень Президента України, що є обов'язковими до виконання. " Про порядок видачі доз­волів на спеціальне використання природних ресурсів і встанов­лення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значен­ня" ⁵, від 21 жовтня 1993 р. № 867 " Про заходи щодо зниження заб­руднення північно-західної частини Чорного моря в районі м. Оде­си"

Джерелами природноресурсового права є також акти відповідних міністерств, державних комітетів, відомств, органів господарського управління й контролю, на які законодавством покладено функції організації раціонального природокористування, а також охорони навколишнього природного середовища. До таких органів належать Міністерство охорони навколишнього природного середовища Ук­раїни та Державний комітет природних ресурсів України⁹, Держав

Нормативні акти місцевих органів самоврядування щодо регулювання природокористування і співвідношення їх змісту з нормативно-правовими актами центральних органів влади і управління.

Акти органів місцевого самоврядування є джерелами природно­ресурсового права у тих випадках, коли вони мають нормативний характер, тобто видані у межах компетенції цих органів і встанов­люють загальні правила поведінки, яких треба додержуватися на відповідній території. До таких актів належать рішення і розпоряд­ження, дія яких обмежується тією територією, на яку поширюють­ся владні функції зазначених органів, наприклад, рішення Одеської міської ради від 9 грудня 1999 р. " Про вдосконалення регулю­вання земельних відносин" ¹.

На територію відповідних регіонів також поширюється дія нор­мативних актів регіональних органів виконавчої влади і регіональ­ного управління, що регулюють питання використання й охорони земельних ресурсів.