![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Відображених у документах обставин
Зустрічна перевірка. Більшість первинних документів, якими оформлюються господарські операції, складають у двох і більше примірниках. У разі здійснення внутрішніх операцій примірники документів потрапляють у різні підрозділи одного підприємства, а в разі зовнішніх — у різні організації. Зіставлення декількох примірників того самого документа називають зустрічною перевіркою. Іншими різновидами зустрічної перевірки є: перевірка відбитка операції в документах іншої організації (або іншого підрозділу організації); зіставлення в різноманітних організаціях записів за взаємними розрахунками. Зустрічна перевірка є ефективним методом з'ясування реальності та правильності відображених у документах різноманітних господарських операцій та інших обставин. За її допомогою розкриваються такі зловживання, як, наприклад, наявність різних відбитків одного й того самого документа у кожної зі сторін — учасників двосторонньої операції. Найпоширенішими є випадки неоприбутковування придбаних в інших організаціях матеріальних цінностей або одержаних із банку коштів, зменшення кількості одержаних цінностей або внесення інших даних про операцію, що відбулася, шляхом підроблення тих примірників документів, які надходять у відповідну організацію. Відомі факти, коли при безготівкових розрахунках зміни вносяться у примірники рахунків та інших документів, що подаються до банку. Для проведення зустрічної перевірки слідчий (ревізор) має право звертатися в установу банку і звіряти документи, подані до банку організацією, з аналогічними документами, що знаходяться в цих організаціях. Зіставлення документів, що відображують операції (факти), із документами їхнього обґрунтування. Цей метод спрямовано на виявлення суперечностей між різноманітними документами і операціями. Наприклад, під час перевірки правильності виплати заробітної плати за розрахунково-платіжними відомостями зазначені у них суми зіставляються із сумами, що фігурують у нарядах, рахунках, трудових угодах. Розбіжність сум може свідчити про хибність виплати. Якщо ж нарядів, рахунків та інших документів, що обґрунтовують виплату, не виявиться зовсім, то під сумнів будуть поставлені законність виплати і реальність одержання грошей тією особою, на яку вони виписані. Іншими прикладами можуть бути зіставлення: оплачених рахунків із договорами, прибутковими і видатковими накладними, актами приймання робіт; записів про списання матеріалів у відходи з актами на псування матеріалів; кошторису на ремонт будинку з дефектним актом тощо. Розбіжності між зіставлюваними документами не завжди викликані зловживаннями, проте у будь-якому разі виявлення подібних фактів вимагає перевірки щодо їхньої законності. Зіставлення розпорядчих і виконавчих документів. Розпорядчими називають документи, що містять розпорядження уповноважених осіб на вчинення виробничих або службових дій. Виконавчі документи засвідчують учинення цих дій. Зіставлення перших із другими дає змогу перевірити, чи відповідають учинені дії змісту розпорядження. Наприклад, порівнюючи дані, зазначені в дорученні, із даними в накладній на відпускання товарно-матеріальних цінностей, можна виявити, що відпущені інші цінності або їх інша кількість. Трапляються випадки, коли розпорядження залишається без виконання, або навпаки — цінності відпущено без розпорядження. Усе це за конкретних обставин може свідчити про зловживання, зокрема, про знищення виконавчих документів, виписку безтоварних накладних тощо. Зіставлення первинних і похідних документів. До первинних документів належать такі, що безпосередньо фіксують здійснені операції або інші фактичні обставини. У похідних документах ці операції та обставини відображуються на основі первинних або інших похідних документів. Зіставлення первинних і похідних документів може виявити суперечності між ними, вказує на можливі зловживання. Типовими суперечностями є: у похідних документах немає записів про операції, відображені у первинних документах; у похідних документах є записи про операції, не відображені у первинних документах; у первинних і похідних документах ті самі операції відображено по-різному У першому разі відсутність записів у похідному документі може свідчити про те, що на час його складання не було відповідного первинного документа, або він не був пред'явлений, або записів не було зроблено умисно. Відомі, наприклад, факти, коли для приховування нестачі під час інвентаризації матеріально відповідальні особи не долучають до останнього товарного звіту окремі прибуткові документи. Натомість вони пред'являють підроблені накладні на відпускання товарів іншим організаціям, заявляючи, що не включили їх у товарний звіт помилково. В іншому разі наявність записів про операції, не відображені у первинних документах, може пояснюватися насамперед заміною або знищенням первинних документів, що були раніше, і, крім того, зловживаннями з боку осіб, які зробили записи в похідних документах (це встановлюється виходячи із записів). Аналогічні причини зумовлюють і неоднакове відображення операцій у первинних та похідних документах. Для успішного застосування зазначеного методу треба знати, в яких похідних документах відображуються дані, що фіксуються первинними документами. Зіставлення даних у первинних документах, що відображують ті самі операції (факти). Цей метод засновано на тому, що багато операцій відображено в декількох первинних документах або ж у межах одного, але в різноманітних аспектах. Наприклад, у деяких накладних указуються одночасно дані про одержання товару і тари. Зіставлення цих даних у деяких випадках виявляє невідповідність між ними: тари надається недостатньо, або навпаки — більше, ніж потрібно для розміщення товару. Подібні розбіжності нерідко є наслідком відпускання неврахованого товару, переписування накладних із метою заниження кількості відпущених цінностей. Факти продажу товарів у підприємствах торгівлі дістають підтвердження в касових чеках, на контрольній касовій стрічці. Зіставлення цих документів — один зі шляхів виявлення розкрадання грошового виторгу. У перебігу перевірки кількості виготовленої продукції на промислових підприємствах застосовують зіставлення даних, зазначених у накладних на решту готової продукції, з даними виробничих нарядів, що фіксують виготовлення продукції. У будівництві часто зіставляють робочі наряди з актами приймання виконаних робіт. І в тих, і в інших документах відображуються ті самі роботи, але в актах приймання, на відміну від нарядів, вони вказуються в збільшуючих вимірювачах. Ефективним може бути зіставлення багатьох інших документів; наприклад, накладних на відпускання продукції, перепусток на її вивіз із підприємства і лінійних листів. Зіставлення документів, що відображують взаємозалежні операції (факти). Взаємний зв'язок різноманітних господарських операцій і документів, що їх фіксують, обумовлює можливість перевірки цих операцій методом взаємного контролю. Наприклад, реальний обсяг виконаних робіт може бути перевірено за: їхніми результатами (оприбутковуванням на складі готової продукції тощо), виконанням допоміжних та інших суміжних робіт, витратами матеріалів, зокрема, кількості тари на одиницю готової продукції, виплатою заробітної плати та іншими операціями, пов'язаними з роботами, що перевіряються. У свою чергу правильність виплати заробітної плати, витрати матеріалів тощо перевіряють за документами, що фіксують виконання робіт. Зіставлення документів, що відображують дані про майбутні та виконані роботи. Цей метод найчастіше застосовується в перебігу перевірки будівельних, ремонтних і монтажних робіт, а також робіт із надання послуг. Характер, обсяг, вартість та інші дані про майбутні роботи вказуються в договорах, трудових угодах, проектах, кошторисах, дефектних актах. їх зіставляють з актами приймання виконаних робіт та іншими документами, що відображують здійснення робіт. Розбіжності в даних можуть бути ознаками зловживань. Перевірка об'єктивної можливості операції (фактів). Унаслідок зловживань і підроблень нерідко виникають такі суперечності в документах, за яких реальність одних відображених у документах обставин виключає або ставить під сумнів реальність інших. їх можна виявити, перевіривши відповідні обставини на предмет їхньої об'єктивної можливості. Конкретні напрями перевірки можуть бути різноманітними і залежать від змісту та обстановки подій, що перевіряються. Зазвичай об'єктом перевірки за допомогою цього методу є операції з виконання будь-яких робіт. Аналізуючи їх із погляду об'єктивної можливості, з'ясовують: чи було виконання робіт забезпечено необхідними матеріалами, механізмами, устаткуванням, робочою силою; чи існував насправді предмет робіт або об'єкт; чи можливо було фізично виконати певну роботу; чи могли виконувати роботу, що перевіряється, особи, прізвища яких зазначено в документах; чи були які- небудь інші обставини, що виключають виконання робіт. Виявлення відхилень від звичайного перебігу подій. Цей метод ураховує ще одну особливість слідів деяких зловживань. У низці випадків злочинні дії призводять до того, що операції, яких вони стосуються, мають інший документальний вигляд, ніж інші однотипні операції. Такі відхилення передбачають можливі зловживання. Характер відхилень може бути найрізноманітнішим. Наприклад, на промислових підприємствах трапляються приписки кількості продукції, випущеної окремими цехами. Вони робляться переважно в останні дні місяця шляхом оформлення безтоварних накладних на залишки продукції на складі підприємства. Насправді продукція здається в перші дні того самого місяця, але вже без документального оформлення. Вчинені підроблення викликають істотні відхилення в кількості продукції, яка щодня здається на склад. Виявити їх досить просто, при цьому характер відхилень стає ще очевиднішим, якщо порівнювати дані про випуск продукції за кілька найближчих місяців. Відновлення кількісно-сумарного обліку. В деяких організаціях (підприємствах громадського харчування) усі прибуткові і видаткові операції з матеріальними цінностями оформлюються первинними документами, але повторний, бухгалтерський облік ведеться лише в сумарному грошовому виразі. Відсутність кількісно-сумарного бухгалтерського обліку, тобто обліку руху товарів у кількісному і грошовому виразах за окремими найменуваннями і сортами, сприяє приховуванню зловживань, сутність яких полягає в тому, що внаслідок підроблень у первинних документах змінюються дані про реальний рух окремих цінностей, але загальна сума вартості товарів підробляється під дійсну. Типовими прикладами таких зловживань є: у сфері складських операцій — відпускання товарів нижчого сорту під виглядом вищого; у сфері виробничих операцій на підприємствах громадського харчування — заміна одних продуктів іншими, дешевими. Сумарні надлиш- 106 ки, що утворюються внаслідок таких зловживань, реалізуються шляхом вилучення грошового виторгу, присвоєння цінних товарів, виписування безтоварних накладних. Наведені та інші подібні зловживання можуть бути розкриті шляхом відновлення кількісно-сумарного обліку. Практично його здійснюють так: на товар кожного найменування, сорту і ціни заводиться окрема картка, в якій зазначаються весь рух і залишки товару за період, що перевіряється, на основі інвентаризаційних відомостей і прибутково- видаткових документів. Порівняння книжкових залишків із фактичними на кінець кожного інвентаризаційного періоду дає змогу виявити надлишки одних товарів і нестачу інших. Відновлення кількісно-сумарного обліку може бути суцільним чи вибірковим. Суцільне відновлення є дуже трудомістким, тож, якщо дані можна одержати шляхом перевірки руху окремих товарів або окремих груп товарів, слід проводити не суцільне, а вибіркове відновлення кількісно-сумарного обліку. В такому разі треба враховувати реальну можливість відновлення кількісно- сумарного обліку на відповідних підприємствах; якщо доцільна лише вибіркова перевірка, то треба вказувати, за якими саме товарами потрібне відновлення кількісного обліку. Відновлення кількісно-сумарного обліку здійснюється тільки на вимогу, що є дійсно необхідною; як правило, вона виникає у процесі розслідування кримінальних справ і неприпустима в порядку перевірки первинних матеріалів. Контрольне звіряння. Під час вивчення документів, що відображують рух товарів у роздрібних торговельних підприємствах, застосовується метод контрольного звіряння. Він ґрунтується на використанні свідчень, зафіксованих у інвентаризаційних відомостях, прибуткових і можливих видаткових документах. Сутність цього методу полягає в тому, що дані про залишок товару за інвентаризаційною відомістю на кінець інвентаризаційного періоду, що перевіряється, порівнюють з підсумковими даними про рух цього товару за весь період, починаючи з попередньої інвентаризації. Підсумкові дані про рух відображують максимально можливий залишок товару. В разі відсутності зловживань і помилок в обліку він має бути більшим порівняно із залишком і інвентаризаційній відомості на кінець періоду або (якщо не було недокументованого продажу) відповідати йому. За наявності зловживань контрольне звіряння може дати інші результати. Розглянемо такий випадок. Залишок товару за інвентаризаційною відомістю перевищує максимально можливий: виявлено неоприбутко- ваний товар; документовану витрату, яка перевищує надходження товару (враховуючи його залишок на початок періоду, що перевіряється); документовану витрату неоприбуткованого товару. Зазначені явища виникають, як правило, внаслідок або завезення в торговельне підприємство неоприбуткованого товару, або підроблень в інвентаризаційних відомостях з метою приховування нестачі (надлишків) товарів. Аналіз щоденного руху матеріальних цінностей і коштів. Описані прийоми відновлення кількісно-сумарного обліку і контрольного звіряння дають змогу виявити розбіжності в даних про рух цінностей лише на кінець інвентаризаційного періоду, що перевіряється. Водночас у багатьох випадках зловживання відбуваються так, що розбіжності припадають на інші дні інвентаризаційного періоду, а до кінця його в підсумкових результатах руху цінностей вони усуваються. Зазвичай це трапляється тоді, коли матеріально відповідальні особи знають, хоча б орієнтовно, дати можливих інвентаризацій і вживають заходів щодо збалансування надходження з витратами до зазначеного часу. Ці розбіжності виявляються на підставі аналізу щоденного руху цінностей із визначенням залишку після кожного дня або навіть після кожної операції, якщо в цьому виникає потреба. Дані про залишки тих чи інших цінностей щодня або після кожної операції звіряють з відомостями про їхню витрату і в такий спосіб з'ясовують відповідність витрат залишкам. Можливі при цьому розбіжності полягають у тому, що кількість цінностей, які відпускаються, перевищує їхню наявність за документами на час відпускання. Причинами такої невідповідності можуть бути: реалізація неоприбуткованих цінностей; відпускання наявного товару нижчого сорту за ціною вищого; часткова або повна безтоварність видаткових документів; заниження залишку відповідних цінностей в інвентаризаційній відомості на початок періоду, що перевіряється. Метод щоденного аналізу руху цінностей, оскільки він проводиться на основі прибуткових і видаткових документів, застосовують лише в тих випадках, коли відповідні операції документуються. Під час дослідження документів роздрібного торговельного підприємства його можна використовувати для перевірки тих видаткових операцій, що набули документального оформлення. Залишок товару в цьому разі, природно, визначатиметься без обліку недокументованого продажу товару за готівковий рахунок. Запитання для самопідготовки 1. Назвіть та охарактеризуйте документальний аналіз господарської діяльності. 2. Охарактеризуйте основні методи перевірки відображених у документах обставин. 3. Проясніть що являє собою метод відновлення кількісно- сумарного обліку. 4. Які особливості аналізу щоденного руху матеріальних цінностей і грошових коштів. РОЗДІЛ II ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ (ФАХОВИХ) БУХГАЛТЕРСЬКИХ І ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ У ПРАВООХОРОННІЙ ДІЯЛЬНОСТІ (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) Глава 6 ^ивмнн Основні засади контролю у сфері господарської діяльності і * § 1. Поняття та види контролю Період становлення ринкової економіки, відмова від командно- адміністративної системи управління, докорінна перебудова організації господарської діяльності та управління нею, робота в умовах нового господарського механізму з різними формами власності висувають нові вимоги до дбайливого використання ресурсів, за допомогою яких створюються матеріальні блага. Важливе значення для вирішення цього завдання мають забезпечення зберігання і цільового використання ресурсів, добре організовані та ефективні облік (у тому числі бухгалтерський) і контроль. У підходах до визначення поняття «контроль» не існувало єдиних поглядів. У літературі його розглядали або як принцип, або як метод і форму, або як вид діяльності. Історія розвитку людства свідчить про те, що контроль був притаманний усім суспільно-економічним формаціям. Зрозуміло, його сутність, форми і соціально-економічна ефективність на різних ступенях суспільного розвитку різні. Значно підвищують роль контролю деструк- 110 тивні відхилення в господарській діяльності підприємства, зловживання і правопорушення у сфері виробництва і обліку матеріально-фінансових цінностей, що поширилися в період зламу політичної системи і законодавства та слабкості і нерозгалуженості ринкових відносин. Контроль є спостереженням, наглядом над чим-небудь з метою перевірки: впевнитися в правильності чи помилковості певної дії; випробування, піддати випробуванню для з'ясування чого-небудь (доброякісності, придатності, знань, досвіду тощо); обстеження з метою нагляду; проконтролювати, придивитись з метою контролю. Систематичний контроль є вирішальною умовою правильного керівництва, необхідною передумовою подальшого вдосконалення роботи апарату управління. Особливої уваги вимагає контроль у сфері господарської діяльності. Розрізняють контроль загальний (перевірка роботи даного органу) і контроль спеціальний (перевірка окремої галузі роботи цього органу, наприклад, фінансової, чи взяття на облік). Контроль може бути внутрішнім, коли він здійснюється усередині даної системи вищими органами (наприклад, контроль над діяльністю районних відділів здійснюється керівником обласного управління), і зовнішнім, коли він здійснюється органами, що не входять у систему даного відомства (наприклад, контроль органів державної санітарної інспекції). Зовнішній контроль здійснюють органи державного контролю, кредитні установи, спеціальні інспекції, громадські організації. Існують такі види загального і спеціального контролю: державний контроль, незалежний контроль, контроль власника. Державний контроль — це сукупність заходів, що здійснюються державними контролюючими органами в межах наданих ним законами України повноважень з метою забезпечення, додержання норм чинного законодавства. Державні контролюючі органи — це центральні та місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи (відділення, представництва) центральних органів виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування, інші органи, уповноважені відповідними законами здійснювати державний контроль за діяльністю державних підприємств, установ і організацій та суб'єктів господарювання. Суб'єкт господарювання — це зареєстрована в установленому законодавством порядку фізична особа-підприємець, а також юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власні ності (крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування), які здійснюють господарську діяльність. Незалежний контроль — це контроль, здійснюваний громадськими організаціями (профспілками, товариствами, союзами тощо) або аудиторськими фірмами чи аудиторами. Контроль власника — це контроль вищими організаціями нижчих залежно від будь-якого підпорядкування і належності (контроль міністерствами і відомствами підпорядкованих їм за галузевою належністю підприємств, установ, організацій або здійснюваний власниками підприємства контроль окремих відділів, цехів, служб підприємства). Матеріали незалежного контролю передаються власникові на розгляд відповідних керівників установ і організацій або до державних органів контролю чи органів відомчого контролю. У реальній дійсності немає «контролю взагалі», є «контроль конкретної галузі, певного змісту і конкретної форми». У цьому розумінні його поділяють на адміністративний, технічний, санітарний, екологічний, фінансово-господарський (чи фінансовий) та інші спеціалізовані різновиди. Основними принципами контролю у сфері господарської діяльності є: презумпції добросовісності суб'єктів господарювання і правомірності їх дій; відкритості та прозорості контролюючих органів; об'єктивності, неупередженості та оперативності проведення контролю та оцінки діяльності суб'єктів господарювання щодо додержання вимог чинного законодавства; відповідності обсягів і предмета контролю компетенції контролюючих органів; превентивності (попереджувального характеру); регулярності; всеохоплюючого характеру.
|