Порядок ведення спостереження та вогню особовим складом відділення під час його розміщення десантом на броні бойової техніки.

В умовах, коли підрозділ здійснює марш поза загрозою зіткнення з противником, діє у якості дозорного чи переслідує противника в глибині його оборони, а також у деяких інших випадках, особовий склад доцільно розташовувати зверху на броні.

Таке розміщення створює оптимальні умови для спостереження, дозволяє в короткий термін вступити у бій та знижує втрати від впливу протитанкових мін противника.

Але, поруч із перевагами даного способу пересування, збільшується ймовірність ураження особового складу вогнем артилерії та авіації, а також вогнем із засади (у разі неякісне організованого спостереження), ускладнюється ведення вогню навідником-оператором танку (БМП), кулеметником КПВТ.

Тому, приймаючи рішення на здійснення маршу, командири підрозділів повинні творчо підходити до питання вибору способу дій особового складу, виходячи із реальних умов обстановки та прогнозування її змін.

У випадку розташування військовослужбовців зверху на броні, стрілецька зброя повинна знаходитися в трьох секундній готовності до бойового застосування, але патрон у патронник не досилається; зброя ставиться на запобіжник. Гранатомети і реактивні вогнемети переводяться на бойовий взвод тільки перед стрільбою.

Особовий склад слід розташовувати так, щоб для його захисту використовувалися кришки верхніх люків (наприклад, в БМП: кришки верхніх люків десантного відділення, люків командира машини, навідника-оператора та старшого стрільця).

Військовослужбовець повинен опустити одну ногу вниз у відкритий люк, а другу — тримати зверху на броні. З такого положення легко " пірнути" вниз у люк, якщо почнеться обстріл, і швидко зістрибнути з машини на землю. Щоб зброя не заважала при пірнанні в люк, та не загубилася під час різкого торможення або вибуху, ремінь зброї послаблюється і одягається через голову, а сама зброя зручно розташовується на корпусі стволом догори. Це дозволяє швидко навести її на ціль та не заважає під час зістрибування з машини.

Під час руху, з метою запобігання раптовому нападу противника, організовується безперервне кругове спостереження за місцевістю (Схеми №№ 13-17).

Командир відділення визначає порядок спостереження за місцевістю, сигналами командира взводу та машинами, які рухаються попереду і позаду. Він веде спостереження в круговому секторі, стежить за сигналами командира взводу, приймає доповіді про обстановку і, при необхідності, уточнює завдання підлеглим.

Для зручності, сектор спостереження розбивається на ближню (до 100-150 м) і дальню (до 300-350 м) зони. Як правило, противник, який знаходиться у засаді, відкриває вогонь з відстані до 100 метрів, тому, спостереження у ближній зоні дозволяє ефективно виявляти противника, який знаходиться у засаді, а в дальній - інші цілі на дальності ефективного вогню зі стрілецької зброї. Про виявлені вогневі засоби особовий склад негайно доповідає командиру.

Для управління підрозділами доцільно встановлювати додаткові сигнали управління, як з допомогою сигнальних прапорців, так і з використанням озброєння, свистків, сигнальних ракет чи жестів рук (Додаток 1).

Механік-водій (водій) уважно спостерігає за обстановкою на маршруті (до 50 м), діями машини, що рухається попереду, а також, за сигналами управління.

Решта особового складу веде спостереження у зазначених секторах: один праворуч і вперед до 100-150 м, другий у цьому ж напрямку до 300-350 м, третій праворуч і в тил до 100-150 м, четвертий у тому ж напрямку до 300-350 метрів. Аналогічно ведеться спостереження і з лівого борта. Один із стрільців спостерігає за машиною, яка рухається позаду, і за сигналами управління.

Навідник-оператор спостерігає у зазначеному секторі, знаходиться в постійній готовності до відкриття вогню з урахуванням того, що на броні знаходиться особовий склад.

Відкриті ділянки місцевості особовий склад оглядає швидше, а закриті та підозрілі вивчає більш старанно. Особлива увага звертається на кущі, дерева, окремі будівлі, глибокі канави, яри, околиці населених пунктів, дахи, горища і вікна будинків.

При нападі на колону десант спішується, у складі бойових груп займає кругову оборону та, прикриваючись бронею бойової техніки, відбиває напад.

Перш за, все необхідно визначити - звідкіля ведеться вогонь, і виявити вогневі засоби противника. На наявність вогневої точки можуть вказувати хитання гілок чагарнику, пилюка та спалахи пострілів.

Командир підрозділу (групи), визначивши місце, звідки ведеться найбільш інтенсивна стрільба, зосереджує по ньому вогонь усіх засобів.

Навідники-оператори (кулеметники КПВТ), кулеметники та гранатометники роблять пролом вогнем у бойовому порядку противника.

З метою забезпечення найбільш ефективного вогневого ураження, автоматники повинні вести вогонь з ГП-25 так, щоб гранати розривалися в чагарниках (кущах) над головами противника.

Атака здійснюється після максимального зближення з противником (на відстань кидання бойових ручних гранат); при необхідності, застосовуються димові шашки або гранати.

По команді старшого командира особовий склад підрозділу переходить до переслідування, оточення, полонення чи знищення противника.

На привалі бойові групи висипаються від колони, яка охороняється, на відстань зорового зв'язку і підтримки вогнем. З метою недопущення раптового проникнення противника до колони, займається кругова оборона. Перед початком руху бойові групи, ведучи спостереження, а, при необхідності, і підтримуючи одна одну вогнем, послідовно відходять до колони і займають місця на техніці.