Клінічні ознаки.

Розрізняють абсолютні (характерні тільки для пере­ломів) і відносні (можуть спостерігатися і при інших травмах) ознаки пере­ломів.

Абсолютні ознаки:

1) деформація кінцівки в зоні перелому;

2) крепі­тація кісткових відламків при терті один з одним;

3) абсолютне вкорочення кінцівки за рахунок зміщення по довжині;

4) патологічна рухливість в зоні перелому.

Наявність тільки однієї з цих ознак підтверджує діагноз перелому. Відносні ознаки:

1) біль у зоні перелому; 2) наявність гематоми; 3) набряк і припухлість м'яких тканин в зоні перелому; 4) порушення функції кінцівки.

Ці ознаки ма­ють значення тільки при наяв­ності абсолютних ознак. Слід зазначити, що переломи кісток можуть ускладнюватись крово­течею, травматичним шоком і жировою емболією. При відкри­тих переломах внаслідок по­шкодження судин може спос­терігатись зовнішня кровотеча. При закритих переломах кров накопичується в ділянці перелому і навколишніх тканинах.

Травматичний шок - загальна реакція організму на велике пошкодження, проявляється пригніченням життєво важливих функцій, порушенням діяльності серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної систем і обміну речовин. Жирова емболія виникає внаслідок попадання жиру в судинне русло великого або малого кола кровообігу.

Для лікування хворого необхідно не тільки встановити діагноз, але і виявити вид перелому, характер зміщення відламків і їх взаємне розміщен­ня. Вирішення цих питань можливе тільки при повному клінічному обсте­женні: скарги, анамнез, огляд, пальпація та ін. Для уточнення діагнозу і виявлення характеру зміщення кісткових відламків проводять рентгено­графію в двох взаємно перпендикулярних проекціях - фасній і профільній.

Лікування.

Перша допомога при переломах полягає у вве­денні потерпілому анальгетиків або наркотиків та іммобілізації пошкодженої кінцівки. Якщо пе­релом відкритий, проводять тим­часову зупинку кровотечі за до­помогою джгута, стискальної по­в'язки та ін., накладають захисну
асептичну пов'язку. Після цього хворого госпіталізують у травматологічне відділення. В холодну пору року необхідно вкутати пошкоджену кінцівку.

Лікують переломи у стаціо­нарі з метою відновлення анатомічної будови кістки та її функції, що досягається виконанням таких маніпуляцій:

а) вправлення, або репозиція, відламків кістки, яке проводять під місцевим або загальним знеболюванням (окрім зняття болю, знеболювання сприяє розслабленню мускулатури, що полегшує правильне зіставлення кісткових відламків);

б) створення сприят­ливих умов для загоєння переломів і відновлення функції кістки, що дося­гається призначенням медикаментозних середників, які стимулюють репаративні процеси (метилурацил, неробол, ретаболіл та ін.), раннім застосуванням лікувальної гімнастики;

в) утримання (фіксація, іммобілізація) відламків у пра­вильному положенні до загоєння переломів за допомогою різних видів гіпсо­вих пов'язок, скелетного витягнення, апарату Ілізарова.

Загоєння переломів відбувається шляхом утворення кісткового мозо­ля. В зоні перелому завжди виникає явище асептичного (безмікробного) запалення. З'являється серозне просякнення м'яких тканин, місцеве підви­щення температури. В перші 5-6 днів може спостерігатися загальна темпе­ратурна реакція, інколи вона досягає 38 °С. Причиною підвищення темпера­тури є всмоктування крові і продуктів клітинного розпаду. Залежно від
локалізації перелому в перші 2-3 тижні виникає первинна кісткова мозоль. У процесі її утворення беруть участь надкісниця, гаверсові канали кістки і клітини ендоста. Спочатку вона м'яка і не виявляється рентгенологічно. В подальшому первинна кісткова мозоля трансформується у вторинну за ра­хунок відкладання в ній солей кальцію. Вона стає щільною на дотик, за розмірами значно більшою за пошкоджену ділянку кістки і у вигляді ман­жетки оточує і міцно утримує кісткові відламки. Вторинну кісткову мозолю добре видно рентгенологічно. В подальшому надлишок кісткової мозолі розсмоктується і перелом взагалі може не виявлятися.