Договірне регулювання сімейних відносин у Сімейному кодексі України. Місце сімейно-правових договорів у договірній системі України

Вживання різнопланових термінів «договори в сімейному праві», «сімейно-правові договори», «домовленості у сімейній сфері» є неоднозначним і потребує єдиного підходу і розуміння. Окреслена ситуація пов’язана з тим, що в СК відсутнє визначення поняття сімейно-правового договору. У ч.2 ст.7 СКУ лише зазначається, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

О. В. Нєкрасова, рахує варто вважати домовленість, яка має ознаки цивільного правочину, між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами як суб’єктами сімейних і водночас цивільних правовідносин про виникнення, зміну та припинення майнових, а в окремих випадках особистих немайнових прав та обов’язків, що обумовлені їх сімейно-правовими зв’язками.

Поняття «сімейно-правові договори» та «договори в сімейному праві» не є тотожними. Останнє поняття є ширшим та включає, крім сімейно-правових, також і інші договори, передбачені сімейним законодавством. Так, не є сімейно-правовими договори, що опосередковують відносини з передачі дітей в сім’ю на виховання, а саме: договір про патронат, договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомні сім’ї та договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Всі ці договори мають спільні риси, що відображають їх публічно-правову природу. Не є сімейно-правовими також договори купівлі-продажу, дарування, міни, довічного утримання (догляду), спадкові договори тощо, що укладаються між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами. Вони мають цивільно-правову природу, незважаючи на спеціальний (сімейний) суб’єктний склад.

На даний момент існує достатньо підстав, щоб сімейно-правовий договір визначати через звичний і зрозумілий для усіх правників термін «правочин», що спрямований на набуття, зміну або припинення сімейних прав та обов’язків.

Характерною ознакою сімейно-правових договорів є особлива мета - саморегулювання відносин, заснованих на шлюбі, родинності, усиновленні, а також відносин, що виникають з факту створення сім’ї на інших правових підставах.

Суб’єктами – учасниками договірного регулювання сімейних відносин виступають виключно фізичні особи, що пов’язані відносинами шлюбу, родинності, усиновлення чи іншими відносинами, що виникають із факту створення сім’ї на інших правових підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 СКУ сімейно-правові договори можуть укладатися між дружиною та чоловіком; матір'ю та батьком дитини; матір'ю та/або батьком і дитиною; іншими члени сім’ї та родичами, відносини між якими врегульовані СКУ (дідом/бабою та онуком/онучкою; прадідом/прабабою та правнуком/правнучкою; рідними братами і сестрами; усиновлювачами та усиновленими; мачухою/вітчимом та падчеркою/пасинком; особами, що проживають однією сім’єю тощо). Крім того, враховуючи зміст ч. 2 ст. 9 та ч. 4 ст. 2 СКУ, необхідно визнати, що правом укладати договори в сімейній сфері наділені інші родичі за походженням, відносини між якими не врегульовані СКУ (двоюрідні брати та сестри; троюрідні брати та сестри і т.д.; тітка/дядько та племінник/племінниця).

ознаки, що притаманні сімейно-правовому договору:

1) особлива мета - саморегулювання відносин, заснованих на шлюбі, родинності, усиновленні, а також відносин, що виникають з факту створення сім’ї на інших правових підставах;

2) безпосередня пов’язаність договірного регулювання сімейних правовідносин із родинним (сімейним) статусом фізичної особи;

3) сімейно-правовий договір є правомірною вольовою дією (правочином), спрямованим на набуття, зміну або припинення майнових та/або особистих немайнових сімейних прав та обов’язків;

4) спеціальний суб’єктний склад;

5) особисто-довірчий характер відносин, що регулюються сімейно-правовим договором.

СК значно розширив можливості договірного регулювання сімейних відносин. передбачена можливість укладення таких договорів:

1) шлюбного договору (ст. 92);

2) договору дружини та чоловіка про те, з ким із них після розірвання шлюбу будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні їхнього життя братиме той, хто буде проживати окремо, тобто так званого " договору про розірвання шлюбу" (ст. 109);

3) договору дружини та чоловіка про надання утримання (ст. 78);

4) договору дружини та чоловіка про припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість (ст. 89);

5) договору матері та батька про сплату аліментів на дитину (ст. 189);

6) договору матері та батька дитини про припинення права дитина на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість (ст. 190); 7) договору дружини та чоловіка про визначення порядку користування нерухомістю (ст. 66); 8) договору про поділ нерухомого майна (ст. 68).