Додатки.

5. НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ.

Курсову роботу виконують на папері стандартного формату А4 у рукописному або друкованому вигляді. Текст розміщують тільки на одній сторінці аркуша. Якщо це рукопис, то писати треба ясно, чітко, розбірливо. Поля залишаються на всіх чотирьох сторонах аркуша. Розмір лівого поля 25 мм, правого -20 мм; верхнього - 25, нижнього - 20 мм.

Титульну сторінку курсової роботи студент складає за формою, наведеною в додатку 2.

Рубрикація курсової роботи, нумерація сторінок, зміст.

Зміст розділів курсової роботи розподіляється на підрозділи.

Розділи нумеруються арабськими цифрами в межах усієї роботи. " Вступ" та " Висновки" не нумеруються. Після номера розділу ставиться крапка.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах кожного розділу. Розділи і підрозділи курсової роботи повинні мати змістовний заголовок. Заголовки розділів пишуться /друкуються/ прописними літерами. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. У кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовок і переносити слова в заголовках не допускається.

Відстань між заголовками і наступним текстом має рівнятися трьом міжрядковим друкарським інтервалам, відстань між заголовком і наступним рядком попереднього тексту /для тих випадків, коли кінець одного і початок другого параграфа розміщується на одній сторінці/ - чотирьом інтервалам міжрядковим.

Нумерація сторінок курсової роботи має бути наскрізною, включаючи ілюстрації та додаток; першою сторінкою є титульний лист, другою - завдання, третьою - зміст. Порядковий номер сторінки проставляють арабськими цифрами у середині верхнього поля. На сторінці 1 /титульний лист/ номер сторінки не ставлять.

Якщо у курсовій роботі є рисунки і таблиці, які розташовані на окремих сторінках, то їх необхідно включити до загальної нумерації. Якщо рисунок або таблиця розташовані на аркуші А4, то їх сприймають як одну сторінку. Додатки і список літератури включається до загальної нумерації.

У змісті послідовно проводиться перелік заголовків розділів, списку літератури, додатків, зазначають номери сторінок, на яких вони розташовані. Зміст має включати всі заголовки, які є в курсовій роботі.

Рисунки розташовують одразу ж після посилання на них у тексті роботи. Якщо курсова робота складається з небагатьох сторінок і великої кількості рисунків, допускається розташування їх при можливості так, щоб їх можна було розглядати без повороту роботи, розташовуючи їх за порядком номерів у кінці роботи. Якщо таке розташування неможливе, то рисунки розміщують так, щоб для розгляду було достатньо їх перевернути за годинниковою стрілкою. Кожний рисунок має супроводжуватися змістовним підтекстом, який пишуть або друкують на машинці під рисунком в один рядок з номером.

Кожна таблиця має змістовний заголовок. Який розміщують під заголовком-словом " Таблиця" над відповідною формою таблиці. Слово " Таблиця" і заголовок починають з великої літери. Підкреслювати заголовок не рекомендується.

Таблицю необхідно розміщувати після першого згадування про неї в тексті. Якщо робота складається з невеликої кількості сторінок тексту та великої кількості таблиць, допускається розташування їх за порядковою нумерацією в кінці тексту. Ліпше за все розміщувати таблиці так, щоб можна було читати без повороту роботи. Якщо це неможливо, таблицю розміщують так, щоб для її читання роботу можна було повертати за годинниковою стрілкою.

Таблиці мають нумеруватися в межах глави арабськими цифрами. Над правим верхнім кутом таблиці розміщують напис " Таблиця" із зазначенням порядкового номера таблиці. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: " Таблиця 2.4." /четверта таблиця другого розділу /. При посиланні на таблицю зазначають її повний номер і слово " Таблиця" пишуть у скороченому вигляді, наприклад: " /табл. 2.4./" При повторному посиланні на таблицю необхідно вказувати скорочено слово " дивись", наприклад: /див.табл.2.4./. Якщо в роботі лише одна таблиця, то її не нумерують і слово " Таблиця" не пишуть.

Формули в курсовій роботі повинні мати однакову розмірність. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба давати з нового рядка.

Список використаної літератури та інших джерел інформації необхідно наводити в певній послідовності, яка відповідала б бібліографічним стандартам. Спочатку наводяться законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України, потім Укази президії Верховної Ради України і Президента України, далі у хронологічній послідовності наводяться нормативні документи, постанови Уряду України.

Після зазначених документів наводяться нормативні документи з бухгалтерського обліку, фінансового контролю, звітності тощо /положення, інструкції, методики/, затверджені органами виконавчої влади та органами державного і господарського управління, місцевого самоврядування.

Літературні джерела /підручники, посібники, журнальні статті/ наводяться в алфавітному порядку за прізвищами авторів.

Кожний додаток повинен мати тематичний /змістовний/ заголовок. Якщо у роботі є два і більше додатків, їх нумерують послідовно арабськими цифрами /без знака №/. Наприклад: " Додаток 1", " Додаток 2", і т.інш. У тих випадках, коли додатки оформлені окремим томом /книжкою/, на титульному аркуші під назвою роботи пишуть слово " Додатки".

Рисунки, таблиці та формули розміщують у додатку. Наприклад: " Рис. Д.1.2." /другий рисунок першого додатка/, " табл.Д.2.3." /третя таблиця другого додатка/; " формула /Д.1.2./" /друга формула першого додатка/.

Виконана курсова робота повинна бути зброшурована у твердій обкладинці, написана чорнилом чорного ого кольору та особисто подається студентом на перевірку.

7.ПЕРЕЛІК ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ ТА О‘БЄКТІВ, НА МАТЕРІАЛАХ ЯКИХ ВОНА ВИКОНУЄТЬСЯ.

Для написання курсової роботи немає обмежень щодо вибору об’єкта, на основі якого вона буде написана.

Студент разом зі своїм керівником обирають об’єкт, на матеріалах якого буде виконуватись курсова робота. Студенту заочної форми навчання бажано виконувати курсову роботу на матеріалі підприємства, де він безпосередньо працює.

8.РОЗРАХУНКОВО - АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1. Опис підприємницької ситуації

(постановка завдання роботи)

На підприємстві, що випускає широкий асортимент радіоелектронних вимірю­вальних приладів, проведений комплекс заходів з модернізації одного виду при­ладів, призначених для тестувань екологічного характеру. Виконані необхідні науково-дослідні роботи, розроблена конструкторська і технологічна документація, виготовлено дослідний зразок та проведено його вип­робування. Результати випробувань підтвердили очікуване поліпшення ряду експлуа­таційних показників приладу порівняно з базовим зразком. За рахунок використан­ня більш сучасної елементної бази і технічних рішень збільшується продуктивність і строк служби приладу, зменшуються: витрати часу і коштів на тех­нічне і ремонтне обслуговування, енергетичне споживання та вимоги до рівня кваліфікації оператора, поліпшуються дизайн та ергономічні характеристики виробу.

Випускати модернізований прилад буде той же цех підприємства-виробника, в якому виготовляється базовий зразок приладу. Крім означеного приладу, цех випускає й інші види подібної продукції. Для переходу на випуск модернізованого варіанта приладу замість базового зразка в цеху-виробнику треба створити ряд спеціалізованих робочих місць, придбати нове обладнання, створити необ­хідне технологічне оснащення - литтєві форми, штампи та інші пристосування для виготовлення приладу. Проектування технологічного оснащення здійснює конструк­торський відділ, а його виготовлення - інструментальний цех підприємства-вироб­ника.

Споживачами приладу є широке коло лабораторій і організацій екологічного напрямку. Прогнозується можливість експорту приладу за кордон. Служба маркетингу підприємства-виробника проаналізувала перспективну ринкову потребу у приладі і обґрунтувала оптимальну стратегію насичення ними ринку, що дозволяє визначитися в обсягах виробництва приладу. Почати випуск модернізованого варіанту приладу передбачається з почат­ком чергового планового року. Планово-економічні служби підприємства і цеху-ви­робника визначили основні показники та нормативи діяльності на плановий рік.

Необхідно вирішити такий комплекс планово-економічних завдань:

– зробити порівняльний аналіз базового та модернізованого варіантів приладу;

– обґрунтувати ринкову потребу і обсяги виробництва приладу;

– оцінити витрати на модернізацію і освоєння виробництва поліпшеного варіанту приладу:

– розрахувати витрати підприємства на виготовлення приладу та обґрунтувати його ціну;

– зробити аналіз ефективності переходу на випуск і споживання поліпшеного зразка приладу.

Алгоритм виконання розрахункової роботи

1. Постановка завдання – опис підприємницької ситуації

2. Вихідні дані за індивідуальним варіантом завдання (відповідні витяги з табл. 1, 2, і 3)

3. Алгоритм виконання розрахунків (схема розрахунків)

4. Розрахункова частина.

4.1. Аналіз продуктивності варіантів приладів.

4.2. Маркетинговий аналіз ситуації

4.3. Розрахунки витрат на підготовку виробництва приладу.

4.4. Нормативи витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання.

4.5. Нормативи загальноцехових непрямих витрат.

4.6. Розрахунки прямих матеріальних витрат.

4.7. Розрахунки прямих витрат на оплату праці.

4.8. Розрахунки інших прямих витрат.

4.9. Розрахунки непрямих витрат.

4.10. Розробка планової калькуляції собівартості приладу.

4.11. Обґрунтування проектної ціни приладу.

4.12. Аналіз ефективності нового приладу.

4.13. Розробка порівняльної таблиці техніко-економічних варіантів приладу.

4.14. Висновки.

5. Література.

3. ВИХІДНІ ДАНІ

Вихідні дані для виконання роботи студент вибирає з таблиць 1-8 за номером останньої цифри залікової книжки.

Дані про сферу застосування та витрати на модернізацію приладу наведені в таблиці 1, порівняльні експлуатаційні характеристики базового та модернізованого приладів – в табл. 2, планово-економічні нормативи діяльності підприємства – в табл. 3, дані про норми розходу ресурсів на новий виріб – в табл. 4-8.

Таблиця 1.

Дані про сферу застосування та витрати на модернізацію приладу.

(номер варіанта завдання визначається за списком в журналі)

Таблиця 2.

Порівняльні експлуатаційні характеристики приладів

(чисельник — базовий варіант, знаменник — проектний варіант приладу, номер варіанта завдання визначається за передостанньою цифрою залікової книжки).

Таблиця 3

Планово–економічні нормативи діяльності підприємства на рік

початку виробництва нового приладу

(номер варіанта відповідає останній цифрі залікової книжки)

Номер варіанта даних в таблиці 3 відповідає останній цифрі номера залікової книжки, що вказана в дужках (наприклад, 1 варіант даних береться, якщо остання цифра 1 або 6). Номер варіанта даних в таблицях 4, 5, 6, 7 відповідає останній цифрі номеру залікової книжки.

Таблиця 4.

Норми витрат матеріалів

Таблиця 5.

Застосування покупних виробів

Таблиця 6.

Дані про складність та трудомісткість робіт з виготовлення приладу.

Таблиця 7

Дані про спеціальне оснащення

Таблиця 8

Нормативи трудових і матеріальних витрат на одиницю оснащення

4. Методика виконання комплексу розрахунків.

4.1 Аналіз продуктивності варіантів приладу.

Одними з основних категорій сфери використання товарів–засобів виробництва є поняття “технічна” і “експлуатаційна” продуктивність засобу. Можна створити технічно більш досконалу і продуктивну конструкцію, але якщо вона потребує багато часу на технічне обслуговування і ремонти або використовується з низьким завантаженням у часі, то всі переваги високої технічної продуктивності можуть бути втрачені.

Мета аналізу — об’єктивно оцінити ступінь підвищення експлуатаційної продуктивності модернізованого приладу порівняно з базовим зразком, і тому всі показники розраховуються для двох варіантів приладу: нового (н) і базового (б). Коефіцієнт підвищення експлуатаційної продуктивності приладу після модернізації (К_е.п) визначиться як інтегральна величина, що враховує два фактори — коефіцієнт підвищення технічної продуктивності (інтенсивний фактор) — К_т.п і коефіцієнт підвищення фонду робочого часу використання приладу (екстенсивний фактор) — К_ф.ч.

,

Коефіцієнт підвищення технічної продуктивності приладу.

,

де П_г.т — годинна технічна продуктивність варіанта приладу (таблиця 2).

Коефіцієнт підвищення фонду робочого часу використання приладу.

,

де Ф_р — річний розрахунковий (ефективний) фонд робочого часу використання приладу, годин.

Величина річного ефективного фонду часу використання приладу в даній ситуації може бути визначена за наступною формулою:

, годин на рік,

де Ф_р.н — річний нормативний фонд робочого часу;

В_д — витрати робочого часу щоденного характеру на технічне обслуговування засобу праці;

В_п — витрати робочого часу на періодичне регламентне обслуговування приладу.

Величину Ф_р.н можна визначити так:

,

де 8 годин — тривалість робочого дня (зміни);

Ч_р.д — число робочих днів за рік, днів;

Ч_с.д — число скорочених на одну годину предсвяткових днів за рік, що не співпадають з вихідними (5….10), днів.

Витрати часу на щоденне (щозмінне) обслуговування Т_т.о наведені в таблиці 2. Величина втрат за рік складе:

, годин на рік,

Річні витрати часу на періодичний регламент варіанту приладу складе:

, годин на рік,

де Т_р.р — втрати часу на одну регламентну процедуру, годин (таблиця 2);

Ч_р — число регламентних процедур за рік.

Остання величина може бути визначена виходячи з тривалості міжрегламентного періоду — Т_р.п (таблиця 2).

, регламентів за рік.

Річна експлуатаційна продуктивність варіанту приладу:

, аналізів за рік.

4.2 Маркетинговий аналіз ситуації.

Метою маркетингового аналізу є обгрунтування найважливіших підприємницьких рішень, а саме: прогнозування ємкості ринку продажу товару та стратегії насичення ринкового сегмента, що визначає темпи та обсяги виробництва товару.

В даній ситуації сегментом ринку (споживачами товару) є лабораторії і організації екологічного напрямку, які потенційно можуть купувати модернізований прилад. Прогноз кількості таких об’єктів (Ч_о)наведений в таблиці 1. Але ситуаційно ємкість ринку логічно пов’язувати не з кількістю таких об’єктів, а з обсягом вимірювань — інтенсивністю потоку аналізів за рік (Ч_в) по кожному потенційному об’єкту, що задані в таблиці1.

Ємкість національного ринку (обсяг аналізів за рік)

, аналізів за рік.

Загальна потреба ринку в базовому та модернізованому варіантах приладу складе:

, екземплярів (одиниць).

Якщо величина Р_п менше кількості потенційних об’єктів – Ч_о, то до подальших розрахунків приймається:

Виходячи із запланованої стратегії насичення ринку (величина Т_п, що задано в таблиці 1) середньорічний випуск приладів визначається:

— для модернізованого варіанта:

, одиниць;

— для базового варіанта:

, одиниць.

4.3. РОЗРАХУНКИ ВИТРАТ НА ПІДГОТОВКУ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДУ

При виробництві багатьох видів продукції та послуг мають місце значні вит­рати передвиробничого характеру, пов'язані з підготовкою підприємства до випуску саме цього виду продукції або послуг. Сюди належать: витрати на науко­во-дослідні, конструкторські або технологічні розробки, направлені на створення нового виду продукції; витрати на обладнання і оснащення для процесів її вироб­ництва; витрати на створення робочих місць, на придбання об'єктів права (патентів, авторських прав, товарних знаків або зразків і т. ін.) та інформації (“ноу-хау”), на оплату консультацій, організаційних зусиль та інші витрати. На практиці такі витрати передвиробничого характеру можуть бути дуже значними, і то­му доцільно їх виділяти в окрему підсистему обліку та нарахування, з тим, щоб ці витрати можна було " адресно" списувати на собівартість саме того виду продукції або послуг, заради якого вони були здійснені. Такий спеціальний (цільовий) характер їх використання є обов'язковою ознакою подібних витрат. Ме­тою виконання даного розділу роботи є засвоєння методів розрахунку загальних витрат передвиробничого характеру, пов'язаних з розробкою, підготовкою та ос­воєнням виробництва нових видів продукції.

Вагомою частиною витрат, пов'язаних з освоєнням виробництва нових видів про­дукції, є витрати на технологічне забезпечення нових виробничих процесів. У да­ному випадку перехід підприємства на випуск модернізованого варіанта приладу потребує значних одночасних витрат, пов'язаних з проектуванням і виготовленням нових засобів технологічного оснащення виробництва: литтєвих форм, штампів, пристосувань для механічної обробки, складання, монтажу і т. ін. Для оцінки необхідних (або вже витрачених) для цього коштів розробляється відповідний кош­торис грошових витрат.

Кошторис витрат на проектування і виготовлення спеціального оснащення, необхідного для виробництва модернізованого приладу, розробляться за формою табл. 9. Дані щодо застосування спеціального оснащення наведені в табл. 7, щодо нормативів трудових і матеріальних витрат на виготовлення одиниці оснащення - в табл.8.

Таблиця 9

Кошторис витрат на проектування і виготовлення спеціального оснащення

Затрати на проектування включають витрати на оплати праці конструкторів, відрахування на соціальні заходи та накладні витрати проектних підрозділів. З урахуванням цих чинників величина витрат на комплект певного виду оснащення складає:

, грн.,

де Т_п.о - трудомісткість проектування одиниці оснащення, нормогодин (табл.8);

Ч_од - число одиниць оснащення, одиниць (табл.7);

П_г - середньогодинна оплата праці конструктора, грн.;

К_дп – коефіцієнт доплат при оплаті праці конструкторів (1, 05-1, 15);

К_дз - коефіцієнт додаткової оплати праці конструкторів (1, 10-1, 15);

К_с.з - коефіцієнт відрахувань на соціальні заходи за нормативом, що діє на момент ви­конання розрахунків,

К_н - коефіцієнт накладних витрат проектних підрозділів (1, 3 – 1, 6);

Сутність і величини коефіцієнтів. К_дп і К_д.з з детально розглянуті в п.4.7.

Витрати на матеріали на комплект певного виду оснащення.

, грн.

де В_м.о - витрати на матеріали на одиницю оснащення (табл.8.).

Витрати на оплату праці робітникам за виготовлення комплекту певного виду оснащення, грн.

, грн.

де Т_в.о - трудомісткість виготовлення одиниці оснащення, нормогодин (табл.8);

Пр - середньогодинна оплата праці робітника інструментального вироб­ництва, грн.

У діяльності виробничих підрозділів має місце високий рівень накладних вит­рат. Для підрозділів інструментального типу вони досягають до 200% і більше, то­му норматив цих витрат можна прийняти Н_н.в = 150-250%. Накладні витрати на ком­плект певного виду оснащення:

, грн.

Розрахунки величин В_пр, В_м, В_оп і В_н проводяться за всіма видами оснащення, передбаченими в табл.3. Підсумком розробки кошторису витрат на проектування і виготовлення спеціального технологічного оснащення є загальна сума цих витрат - К_с.ос.

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру, що пов'язані з модернізацією, підготовкою та освоєнням виробництва нового приладу, визна­чаються на основі складання загального кошторису цих витрат. Кошторис розроб­ляється за формою таблиці 10.

Таблиця 10

Кошторис витрат на модернізацію і підготовку виробництва нового приладу

У даному випадку елементами витрат є витрати, передбачені п. 4 Табл. 1. (величини К_н.д, К_к.р, К_т.п, К_с.об, К_р.м, К_р.з) та витрати на проектування і виготов­лення спеціального технологічного оснащення (Кс.ос).

Підсумком розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового прила­ду є загальна сума зазначених елементів - величина К_п.в. Методика віднесення величин цих витрат на собівартість одиниці товару буде розглянуто в п 4.8.

4.4 НОРМАТИВИ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЮ

МАШИН І ОБЛАДНАННЯ

На багатьох підприємствах різних сфер діяльності вагома частина виробничих витрат пов'язана з витратами па утримання і експлуатацію машин та обладнання (УЕМО). Саме така ситуація насамперед має місце в машино- і приладобудуванні. Велика питома вага цих витрат у собівартості продукції та складний (комплексний) характер обумовлюють необхідність виділення обліку і нарахування цих витрат в окрему підсистему загальної системи обліку і нарахування виробничих витрат.

Метою виконання розділу є розробка річного кошториси витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання цеху-виробника приладу та обгрунтування методу і нормати­ву переносу цих витрат на собівартість продукції. Кошторис розробляється за фор­мою табл.11, виходячи з планових нормативів діяльності цеху на рік початку ви­робництва нового приладу (табл. 3).

Таблиця 11

Кошторис річних витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання цеху

При розробці кошторису з таблиці 3 беруться всі ті показники, які стосуються витрат на утримання та експлуатацію машин, обладнання та виробничого оснащення. Нарахування на соціальні заходи здійснюється згідно з нормативами, які діють на час виконання розрахунків. Інші витрати (резерв коштів), згідно з прак­тикою виробничої діяльності, беруться в розмірі 2-3 відсотків від суми попе­редніх позицій кошторису.

На собівартість продукції цеху-виробника приладу ці витрати переносяться непрямим методом – за допомогою спеціального нормативу переносу витрат пропорційно визначеній ознаці, що прямим способом характеризує ту чи іншу продукцію цеху. В якості такої прямої ознаки на практиці найчастіше використовуються або прямі витрати на оплату праці виробничого персоналу в собівартості продукції, або її трудомісткість.

Норматив переносу витрат на УЕМО зазначається, виходячи з річної суми цих витрат (В_об.р) і відповідних річних показників діяльності цеху. Наприклад, якщо береться метод переносу витрат на УЕМО пропорційно оплаті праці виробничого пер­соналу (найчастіше це є основна заробітна плата виробничого персоналу), то норматив витрат складатиме:

, грн. витрат на УЕМО на 1 грн. оплати персоналу,

де Ф_т.р і Ф_дп — річні фонди тарифної оплати праці та доплат за відпрацьований час виробничого персоналу цеху (табл.3.), т.грн.

Якщо береться метод переносу витрат на УЕМО пропорційно трудомісткості продукції, то

, грн витрат на УЕМО на 1 нормогодину,

де Т_р.п - трудомісткість річної програми цеху, нормогодин.

Визначені нормативи будуть використані при розробці планової калькуляції собівартості виготовлення приладу.