Нормативи загальноцехових непрямих витрат

На підприємствах з цеховою структурою в окрему підсистему загальної системи обліку і нарахування виробничих витрат виділяється комплекс загальноцехових вит­рат непрямого (стосовно окремих видів продукції та послуг цеху) характеру. Сю­ди входять усі витрати цеху-виробника, за винятком витрат, що мають пряме відно­шення до виготовлення того чи іншого виду продукції, та витрат на утримання та експлуатацію, машин та обладнання. Метою виконання цього розділу є розробка річного кошторису таких витрат і обгрунтування нормативу їх переносу на собівартість продукції.

Плановий кошторис загальноцехових непрямих витрат, як і кошторис витрат на УЕМО, розробляється, виходячи з планових нормативів діяльності цеху на рік початку виробництва нового приладу. Інформація щодо цих нормативів наведена в табл. 3 вихідних даних. Кошторис розробляється за формою табл. 12.

Таблиця 12

Кошторис річних загальноцехових непрямих витрат

При розробці, кошторису з таблиці 3 беруться всі ті планові витрати цеху, які не ввійшли до кошторису витрат на УЕМО. Нарахування витрат на соціальні за­ходи та витрат з елемента " Інші витрати" ведеться згідно з рекомендаціями п.4.5.

На собівартість продукції та послуг загальноцехові непрямі витрати найчас­тіше переносяться пропорційно прямим витратам на оплату праці виробничого персо­налу цехів. Норматив переносу цих витрат встановлюється у відсотках до основної оплати праці, виробничого персоналу

, %

Визначений норматив також буде використаний при калькулюванні собівартості виготовлення приладу.

4.6. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ

До прямих матеріальних витрат у собівартості продукції та послуг належать витрати на матеріальні та енергетичні ресурси, які безпосередньо використовуються при виготовленні саме цієї продукції (послуг) і для яких можливе обгрунтування норм витрат цих ресурсів. на одиницю продукції. Це можуть бути сировина та основні матеріали, з яких виробляється продукція, покупні вироби, тара або напівфабрикати, що її комплектують, допоміжні матеріали, паливо та енергія, що використовуються в процесах виготовлення продукції. Сюди також відносять витра­ти на оплату послуг виробничого характеру, що прямо пов'язані з процесом вироб­ництва визначеної продукції та величина яких у собівартості одиниці продукції може бути чітко обгрунтована. Метою розробки цього розділу є обгрунтування та­ких витрат у собівартості приладу після його модернізації.

Норми витрат прямих матеріальних ресурсів на один виріб наведені за варіантами завдання в таблицях 4 і 5 вихідних даних. Ціни придбання матеріальних ресурсів студент визначає самостійно, знайомлячись з кон’юнктурою ринку матеріальних ресурсів на момент виконання роботи. Розрахунки прямих матеріальних витрат ведуть за формою таблиці 13.

Таблиця 13

Розрахунок прямих матеріальних витрат

До прямих витрат на енергію технологічну в даному випадку слід віднести витрати на випробування готового приладу під навантаженням

, грн/виріб,

де П_с - потужність споживання приладу, В_т (табл.2);

Т_рег і Т_вип – норми часу відповідно на регулювання та випробування приладу, нормогодин (табл.6);

Ц_ел - ціна 1 кВт. год електроенергії (за тарифом, який діє на момент виконання роботи).

У собівартість продукції прямі матеріальні витрати включаються з урахуван­ням вартості відходів, що повертаються - утилізуються або використовуються на інші потреби. При виконанні даної роботи вартість таких відходів (В_п) береться в розмірі 2-5% від суми витрат на М_о. При розрахунках собівартості про­дукції величина В_п віднімається від загальної суми витрат.

4.7. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

До прямих витрат на оплату праці в собівартості продукції та послуг нале­жать витрати на основну і додаткову оплату праці виробничого персоналу та обов'язкові нарахування на соціальні заходи, що нараховуються на цю оплату праці. До виробничого персоналу належать робітники, які. безпосередньо виготов­ляють товарну продукцію або надають товарні послуги підприємства. В даному випадку - це робітники цеху-виробника, що безпосередньо виробляють прилади. Метою розрахунків розділу є обгрунтування планової величини зазначених витрат у собівартості модернізовано­го приладу.

Розрахунки витрат на оплату праці за виготовлення приладу здійснюються, виходячи з даних про види, планову трудомісткість, і складність /розряди/ робіт, Ці дані за варіантами наведені в таблиці 6 вихідних даних. На базі цих даних розраховується величина витрат на оплату праці виробничого персоналу згідно з діючими на момент розрахунків нормативами тарифної оплати праці. Розрахунки ведуться за формою таблиці 14.

Таблиця 14

Розрахунок трудомісткості й тарифної оплати робіт по виготовленню приладу

Величина годинних тарифних ставок (Т_с.с) для оплати робіт різних тарифних розрядів можуть бути взяті ті, що діють на будь-якому підприємстві на момент розрахунків.

В таблиці 6 наведені середньостатистичні розряди робіт, які на практиці часто мають дрібне значення. В цьому випадку в планово-економічних розрахунках використовуються розрахункові (умовні) годинні тарифні ставки дрібних розрядів. Величина такої ставки вираховується за формулою:

, грн за годину,

де та - відповідні годинні тарифні ставки меншого та більшого цілих розрядів;

Д – дрібна частина нестандартного розряду.

Наприклад, якщо =1, 00, а =1, 25 грн за годину, то для середньостатистичного розряду 4, 3 норматив тарифної оплати складе

, грн/за годину

Витрати з основної заробітної плати робітникам за виготовлення приладу складуть

, грн/виріб,

де Н_дп – норматив доплат за відпрацьований час (%), що враховує середній рівень широкого кола передбачених законодавством доплат за відпрацьований робітниками час (оплата нічних, понаднормованих та інших робіт).

Для цеху-виробника приладу цей норматив на плановий рік складає

, %,

де Ф_т.р і Ф_дп – планові річні фонди оплати виробничого персоналу цеху, відповідно тарифний і доплат за відпрацьований час, тис.грн.(табл.3.).

Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу, що враховує оплату відпусток та інших доплат за невідпрацьований час, передбачених законами, складає:

, грн/виріб,

де Н_д.з – норматив додаткової заробітної плати (%), величина якого на плановий рік складає

, %,

де Ф_д.з – річний фонд доплат за невідпрацьований час виробничого персоналу цеху, т.грн (табл.3).

Обов’язкові нарахування на оплату праці виробничого персоналу для формування фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть:

, грн/виріб,

де Н_с.з – державний норматив відрахувань на соціальні заходи, що діє на момент виконання розрахунків.

4.8. РОЗРАХУНКИ ІНШИХ ПРЯМИХ ВИТРАТ

До інших прямих витрат у собівартості продукції (послуг) відносять витрати, що прямо пов'язані з виробництвом якогось конкретного виду продукції і не стосуються процесів виробництва інших видів продукції, а також не ввійшли до складу прямих матеріальних витрат і витрат на оплату, праці. На практиці ці витрати можуть бути пов'язані з підготовкою виробництва окремих видів продукції., з утриманням спеціальних служб, обладнання або оснащення та інші витрати, які стосуються виробництва окремих видів продукції і які доцільно відокремлювати від зальних виробничих витрат. Метою виконання цього розділу роботи є освоєння методики розрахунків подібних витрат у собівартості продукції та послуг.

У ситуації, що моделюється, при виконанні даної роботи до інших прямих витрат слід віднести витрати, пов'язані з підготовкою процесів виробництва нового (в даному випадку модернізованого) приладу. Загальна величина цих витрат була значена при виконанні п.4.З - підсумок розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина Кп. в, т.грн.).

На практиці такі одноразові витрати передвиробничого характеру можуть бути дуже великими і відігравати значну роль у формуванні собівартості продукції. У таких випадках при калькулюванні собівартості продукції виділяється окрема стат­тя - " Витрати на підготовку продукції". На собівартість одиниці про­дукції вони переносяться прямим методом -–пропорційно обсягу продукції:

, грн/виріб,

де В_р –річний випуск продукції, одиниць,

Там - термін погашення /амортизації/ витрат, років

При незначних сумах К_п.в вони погашаються протягом одного року випуску про­дукції. а при значних - за більш довгостроковий період, але не більше очікуваного терміну виробництва продукції (норматив Т_н у табл.1).