Класифікація

Самостійна робота

Виконала:

Студентка групи ВШ-21

А.В. Котелевець

Викладач: К. В. Гайдук

2012/2013

1. Заказники́ або зака́ зники — природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове взяття під охорону тварин, рослин та інших природних ресурсів.

Класифікація

Залежно від харак­теру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на:

• ландшафтні
• лісові
• ботанічні
• загальнозоологічні
• орнітологічні
• ентомологічні
• іхтіологічні
• гідрологічні
• загальногеологічні
• палеонтологічні
• карстово-спелеологічні.

Заказники України:

Балка Бандурка, Завадівський заказник, Тур'є-Полянський заказник, Петрівецький заказник, Глинський заказник, Туганівський заказник, Княждвірський заказник, Потелицький заказник.

2. Пам'ятка природи — природоохоронна територія, на якій розташований окремий унікальний природний об'єкт, який охороняється за своїм науковим, навчально-просвітницьким, історико-меморіальним або культурно-естетичним значенням. До пам'яток природи належать, наприклад, унікальні геологічні оголення, печери, водоспади, озера, метеоритні кратери тощо. Хоча пам'яткою природи може бути, наприклад, одне рідкісне дерево, в інших випадках вони вкривають території значних розмірів — ліси, гірські хребти, ділянки узбережжя і долин. У такому разі вони часто іменуються урочищами або природоохоронними ландшафтами. Згідно з класифікацією Міжнародного Союзу Охорони Природи, пам'ятка природи має природоохоронну категорію III, проміжну між національними парками і заказниками, хоча детальний правовий статус залежить від конкретної країни.

3. Заповí дник або заповідник строгого режиму — територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Згідно з МСОП класифікується як природоохоронна територія категорії Ia. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою метою, як резервати тварин і рослин. В Україні перебувають під охороною держави. Головні функції українських заповідників — збереження генофонду флори і фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволена господарська діяльність (для прогнозування можливих змін у природних екосистемах під впливом діяльності людини). Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи.