Дипломатична етика

Під час лобіювання часто викликає питання, до якої межі делегат може бути впевнений, що його партнер чи протилежна сторона дотримуватиметься сказаного, коли розпочнеться офіційне обговорення.

ФОРМУВАННЯ ПРОЕКТІВ РЕЗОЛЮЦІЙ

Проект резолюції

Резолюція складається з одного, досить довгого, але тим не менше цілісного речення, розділеного на пункти і підпункти. Як зазначалося раніше, належним чином підготована політична заява стане основою для проекту резолюції. Оскільки у делегатів обмаль часу на конференції, а документи треба вивчати уважно, проект резолюції не повинен бути довшим, ніж дві сторінки. Остаточний варіант може бути збільшений в результаті внесення змін.

Формат

Проект резолюції повинен бути надрукований у форматі, що відповідає офіційним вимогам, з нумерацією кожного рядка. Приклади проектів резолюцій подаються, у додатку до посібника. їх можна використовувати як моделі форми і структури проекту резолюції.

Вступні і нормативні(нормо установчі) статті

Резолюції повинні ділитися на вступні і нормативні розділи. При підготовці резолюції краще почати з викладу нормо установчих статей. Як тільки ви вирішили, до яких дій повинна вдатися ООН, чи якого погляду повинна дотримуватися ця організація, ви можете повернутися до вступу. Він повинен складатися з викладу проблеми, аргументів і обґрунтування закликів, що містяться в нормо установчих статтях. Важливо передбачити, щоб нормо установчі статті ґрунтувалися тільки на тих висловленнях і тих закликах до дій, інформації та аргументах, які наявні у вступі.

Етапи виникнення резолюції

1) До конференції:

1. Політична заява – Засідання делегації

2. Проект резолюції – пробне обговорення

2) На конференції

1. Лобіювання – Неформальні засідання

2. Фракційна робота і об’єднання текстів (дебати) - Формальні і неформальні засідання

3. Друкування і реєстрація – Комп’ютерний відділ

4. Схвалення – Експертна комісія

5. Офіційне обговорення і звіти – Генеральна Асамблея

3) Публікація у звіті – Після конференції

Лобі

Процес конференції починається неформальними дискусіями серед різних держав, а також на засіданнях спеціальних комітетів й організаційних зустрічах. Саме в цей час вносяться зміни до проектів резолюцій, одні проекти об’єднуються з іншими, деякі навіть відхиляються, у разі якщо делегати ухвалили інші резолюції, що об’єктивніше та адекватніше відображають інтереси їхніх держав.

Делегати (учасники) не можуть сподіватися на реєстрацію своїх проектів без участі у процесі лобіювання.

Дебати

Делегати, що представляють резолюцію від коаліцій на дебатах, повинні повною мірою розуміти цілі резолюції та володіти основною термінологією. Коли делегату надається право виступу, він повинен переконати зібрання прийняти чи відкинути резолюцію, або її частину. Підставою для цього мають бути знання проблеми і логічна аргументація у поєднанні з ораторськими навичками.

Делегати повинні знати, як і коли отримати право виступити. Коли і як задавати питання, як, коли і кому поступитися правом виступу. Загалом, виступи під час основних дебатів поділяються на два типи: делегат або має право виступити з основного питання чи стосовно запропонованої поправки, або він просить слова для отримання інформації у промовця, що виступає. Прохання надати інформацію може бути використане як на підтримку промовця, так і для того, аби поставити під сумнів його виступ.

Отримавши слово, делегати повинні якомога краще використати наданий час. Вони мають зрозуміти, що в аудиторії є інші зацікавлені групи, а також нейтральні, або байдужі сторони.

Офіційні дебати вимагають, відповідно, офіційного виступу. Делегати повинні вивчити належні вступні і завершальні фрази. Вони мають бути ввічливими і уникати сленгу.

Делегати мають тримати як аргументи, так і контраргументи для посилення своєї позиції.

Виступаючи, делегат має промовляти чітко та голосно.

Реєстрація резолюції

Після того, як узгоджено всі спільні моменти резолюцій, слухачі повинні переконатися, що об’єднані резолюції вичитані в остаточному варіанті. Після отримання підписів, вони мають надрукувати проекти резолюцій у двох примірниках і зареєструвати її в експертній комісії. Остаточний проект резолюції запаковується в герметичний проект і пломбується пломбою з підписами не менше половини делегатів. До експертної комісії пакет відносить заступник голови комісії або секретар комісії.

Делегати також мають подати у комп’ютерний відділ дискету або диск із проектом резолюції.

Комітети зі схвалення

Це комітети професорів, організаторів та експертів, чия робота полягає в допомозі учасникам у формулюванні проектів резолюцій, у наданні консультацій щодо об’єднання текстів, а також у схваленні резолюцій для обговорення. Після реєстрації резолюцій, делегати мають подати їх в Комітети зі схвалення.

Незначні помилки, тобто орфографічні і пунктуаційні, можна виправляти прямо від руки, однак при значних змінах увесь текст має бути передрукований та потім затверджений заново. Потім вони мають подати два примірники резолюції, разом із попереднім варіантом, виправленим від руки, у Комітет зі схвалення. Останній повинен перевірити, чи зроблені виправлення, перед тим, як схвалити резолюцію.

Варто зазначити, що всі схвалені резолюції обговорюються. Це не повинно засмучувати делегатів. Вони не мають думати, що їхні зусилля пропали марно через те, що їх резолюція не розглядалася, або не була прийнята на відповідному форумі. Основною метою слухачів є участь в обговоренні питань порядку денного незалежно від того, виноситься їхня резолюція на обговорення чи ні.

В результаті, якщо резолюція не винесена рішенням експертної комісії, а профільний комітет готовий працювати над внесенням поправок, то за рішенням експертного комітету може бути надай час на доопрацювання.

Остаточний варіант

10 резолюцій, по дві від кожного з шести комітетів, утворюють першу частину порядку денного Генеральної Асамблеї в останній день конференції. Вони проходять загальне оголошення на Генеральній Асамблеї та голосування – чи приймаються вони зібранням, чи ні. Усі резолюції, що пройшли цей процес, будуть опубліковані у звіті конференції Моделі ООН та надіслані до ООН.

Звороти для резолюції

Увідні звороти (преамбула)

Будучи глибоко занепокоєним

Визнаючи

Беручи до уваги

Проголошуючи

Розглядаючи

Розглянувши

Керуючись

З ухваленням відмічаючи

Відмічаючи нажаль

Відмічаючи із занепокоєнням

Із задоволенням відмічаючи

Посилаючись

Прагнучи

Приділивши увагу

Дізнавшись про те, що

Затвердивши (закон)

Затверджуючи

Будучи глибоко занепокоєними

Будучи глибоко стурбованними

Будучи глибоко переконаними

Будучи впевненими

У повній впевненості

Знову відмічаючи

Знову підтверджуючи

Пригадуючи

Висловлюючи своє задоволення

Висловлюючи свою подяку

Глибоко усвідомлюючи

Глубоко співчуваючи

Бажаючи

Знаючи про

Вивчивши

Дослідивши

Маючи на увазі

Виконуючи

Спостерігаючи

Не забуваючи про те, що

Занепокоєні

Ухвалюючи

Схвалюючи

Очікуючи

Усвідомлюючи

Відмічаючи

Повторно розглянувши

Підкреслюючи

Повністю усвідомлюючи

Отримавши (звістку)

Вітаючи

Фрази, що використовуються в основній частині резолюції

Апелює

Вірить

Знову нагадує

Знову проголошує

Знову просить

Знову затверджує

Висловлює надію

Висловлює сподівання

Висловлює доброзичливість

Нагадує

Наполегливо рекомендує

Радить

Погоджує

Визнає

Засуджує

Заохочує

Передає

Підтримує

Підкреслює

Вітає

Закликає

Бере до уваги

Прийняли рішення

Ухвалює

Проголошує

Просить

Різко засуджує

Рекомендує

Розглядає

Відповідно до…, заявляє

Урочисто затверджує

Вказує

Уповноважує

Ведення офіційних дебатів

Головування під час офіційних дебатів:

1. Активно стежте за змістом того, що говориться під час дебатів, - це дасть змогу тримати процес обговорення в конструктивному руслі й не дозволить делегатам збитися на повторення банальностей чи ефектні виступи, що не стосуються безпосередньо суті питання, або на виступи, які мають на меті затягнути час.

2. Заохочуйте до участі в обговоренні всіх делегатів, але не на шкоду темі обговорення.

3. Допомагайте окремим делегатам або й цілому зібранню дотримуватися процедурних норм.

4. Будьте нейтральним: ступінь довіри до головуючого дуже залежить від того, наскільки об’єктивним його вважають делегати.

5. Дійте як сторона, що примирює різні групи, виступайте посередником у справі обговорення; наголошуйте перед делегатами, що метою дебатів є не створення таборів чи проведення лінії поділу, а визнання існування різних поглядів й намагання досягти консенсусу в інтересах світової спільноти.

6. Розвивайте в собі уміння відчувати волю учасників зібрання; виносьте такі рішення та робіть такі заяви, у яких би ця загальна воля вираховувалась.

Порядок ведення дебатів:

1. Забезпечення порядку в аудиторії; всі делегати повинні зайняти свої місця.

2. Перевірка наявності мандатів, реєстрація делегатів та нечленських організацій.

3. Виголошення головуючим вступного слова.

4. Подання резолюції. Подавач зачитує всю резолюцію.

5. Запитання щодо наявності в когось заперечення проти розгляду.

6. Встановлення часових меж обговорення.

7. Подавач по черзі (резолюція виведена на проектор) зачитує нормотворчі статті резолюції.

8. Надання промовцям дозволу оприлюднити свої аргументи; при цьому висувається вимога, аби промовці враховували потреби в задоволені звернень у порядку інформації; промовцям надається право передавати слово; перевірка адекватності представлення сторін у дебатах; у разі потреби приймаються зміни та доповнення до запропонованої резолюції це робиться на місці за допомогою ПК).

9. Завершення дебатів шляхом голосування з дотриманням відповідних вимог; результат голосування чітко оголошується.

10. Перевірка факту подання примірника схваленої резолюції із внесеними до неї змінами та доповненнями до комп’ютерного відділу для опублікування.

V ГОЛОВИ РАД, КОМІСІЙ ТА КОМІТЕТІВ

Голови Рад, комітетів та комісій

Кожен Комітет, Раду або Комісію очолює голова та його заступник.

Від усіх керівників робочих груп вимагається написання ними детального звіту з описом роботи, виконаної ними особисто та їхнім зібранням. А від голів зібрань вимагається подати звіт про роботу делегатів.

Ці люди, члени Виконавчого Комітету, повинні брати на себе відповідальність про забезпечення належної організації роботи конференції, бути помічниками Генеральному секретареві, делегатам, виступати у ролі добрих порадників для тих, хто потребуватиме їхньої допомоги і звертатиметься до них. Окрім цього, цим людям потрібно бути тактовними та мати витримку.

Головним обов’язком голови комітету та його заступників є активна і постійна праця з делегатами у стінах свого зібрання, особливо під час неофіційної кулуарної роботи: голова повинен допомагати делегатам у спільному створенні проектів резолюцій, у разі якщо всі вони цього прагнуть, і вести узгодження у випадках, коли спостерігається розбіжність поглядів. Коли комітет врешті-решт схвалить резолюцію, всі його члени, або, принаймні, відчутна їх більшість, матимуть змогу поставити під такою резолюцію свої підписи на знак згоди.

Генеральна Асамблея ООН — ГА (General Assembly) — є головним політичним консультативним органом ООН. Кожна держава може бути представлена в ній делегацією щонайбільше з п'яти осіб. Од­на держава має в Генеральній Асамблеї один голос. Кожна країна представлена в ГА дипломатом високого рангу, але час від часу міністри закордонних справ і навіть голови держав також відвіду­ють сесії ГА. Рішення з таких важливих питань, як підтримання миру і безпеки, прийом нових членів і бюджетні питання, потре­бують більшості в дві третини голосів. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів. ГА, як правило, збирає­ться у Нью-Йорку (докладно про ГА див. п. 5.3).

Функції і повноваження

Відповідно до Статуту ООН, функції і повноваження Генеральної Асамблеї зводяться до того, щоб:
- розглядати принципи співробітництва у справі підтримання міжнародного миру і безпеки, у тому числі принципи, що визначають роззброєння і регулювання озброєнь, і робити рекомендації відносно принципів;
- обговорювати будь-які питання, стосовно міжнародного миру і безпеки, і вносити з них рекомендації, за винятком тих випадків, коли спуперечка або ситуація знаходяться на розгляді Ради Безпеки;
- обговорювати і за самим винятком давати рекомендації з будь-яких питань в межах Статуту або з питань, що стосуються повноважень і функцій будь-якого органу Організації Об'єднаних Націй;
- здійснювати дослідження і готувати рекомендації з метою сприяння міжнародному політичному співробітництву, розвитку і кодифікації міжнародного права, здійсненню прав людини і основних свобод для всіх, а також сприяння міжнародному співробітництву в економічній і соціальній областях, в області культури, освіти та охорони здоров'я;
- рекомендувати заходи мирного врегулювання будь-якої ситуації незалежно від її походження, що могла б нанести збитки дружнім відносинам між націями;
- одержувати і розглядати доповіді Ради Безпеки й інших органів Організації Об'єднаних Націй;
- розглядати і затверджувати бюджет Організації Об'єднаних Націй і визначати розміри внесків окремих членів;
- обирати непостійних членів Ради Безпеки, членів Економічної і Соціальної Ради, членів Ради з Опіки, які підлягають обранню; спільно з Радою Безпеки брати участь в обранні суддів Міжнародного Суду і, за рекомендацією Ради Безпеки, призначати Генерального Секретаря.
На підставі резолюції " Єдність на користь мирові", прийнятої ГА у листопаді 1950 року, Асамблея може прийняти заходи у випадку загрози миру, порушення миру або акту агресії, якщо Рада Безпеки не спроможна діяти у цьому напрямку через відсутність єдності серед її постійних членів. Асамблея уповноважена негайно розглянути це питання, щоб запропонувати рекомендації державам-членам відносно колективних заходів, включаючи, у випадку порушення миру або акту агресії, використання збройних сил, якщо це необхідно, для підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки.

Правила процедури:

Правила процедури – це набір норм поведінки на засіданнях сесії Моделі ООН, які дозволяють, з одного боку, встановити одноманітні для всіх делегатів правила роботи, а з іншого – наблизити форму засідань Моделі до правил роботи Организації Об’єднаних Націй. Ознакомлення з правилами процедури та їхнє дотримання – один із найважливіших обов’язків будь-якого учасника Моделі ООН.

Деякі Комітети та інституції ООН мають специфічні правила ведення засідань.

Загальні положення для всіх засідань:

- Всі учасники Моделі – уповноважені представники держав, що доручили їм відстоювати свої інтереси в рамках сесії ООН. Звертатися один до одного на засіданнях варто не інакше, як «Шановний\Шановна пан\пані делегат\представник країни». Інші звернення можуть бути розцінені як зневажливі.

- Ввічливість та коректність – це основні та перші вимоги до будь-яякого висловлювання.

- За будь-якого виступу потрібно вставати, тим самим показуючи свою повагу до зібрання.

- На всіх засіданнях делегати повинні мати табличку з назвою своєї країни (та її прапором – бажано), що входить у делегатський пакет. Це – Ваш робочий інструмент, з його допомогою ви голосуєте та Вас ідентифікують. Це саме стосується і бейджика.

- Для того, аби висловити свій коментар, пропозицію або задати питання, потрібно обов’язково підняти табличку та дочекатися, доки Голова комітету дасть Вам слово. У разі не надання такої можливості, репліки з місця є неприпустимими.

- Задавати питання можна тільки тоді, коли це дозволено процедурою – інакше вони будуть проігноровані.

- Усі зібрання Моделі – офіційні засідання, зовнішній вигляд делегатів має відповідати ті посаді, яку вони займають. Зовнішній вигляд учасників має відповідати “dress code” – представник країни повинен бути вдягнений офіційно, інакше він просто не буде допущений дозасідання.

- Основною метою роботи делегата є розробка резолюції, що допоможе зробити цей світ кращим, допоможе знайти шляхи вирішення світових проблем.

Загальний хід засідань:

Починається та закінчується Модель загальним пленарним засіданням, на якому присутні всі делегати. Делегати кооперуються за приналежністю до делегатів своєї країни та розсаджуються відповідно до розташованого за алфавітним порядком переліку країн на табличках. Кожна делегація, незалежно від кількості осіб у ній, має лише один голос. Голосування проводиться спеціальними табличками з написом країни на білому фоні. Відданий голос делегації має являти собою консолідоване рішення всіх членів цієї делегації.

Робота сесії починається з переклички, що покликана встановити наявність кворуму. Він складає просту більшість зареєстрованих держав.

Після цього Генеральний Секретар Моделі оголошує порядок денний Моделі. Після оголошення до порядку можуть бути внесені зміни відповідно до бажання учасників Пропозиції щодо корегування питань порядку денного даного засідання мАють бути представлені у відповідності до встановленої форми у письмовому вигляді на бланку поправки. Зміни можуть носити виключно поширювальницький характер, тобто не можна знімати питання з порядку денного, а лише – додавати. Перед тим, як пропонувати новий пункт порядку, делегат має бути впевнений у його актуальності..Для того, або пункт було внесено до порядку, необхідною є підтримка простої більшості кількості учасників зібрання. Під час прийняття поправок до Порядку денного, знову затверджені питання розглядаються після роботи над резолюціями по раніше запланованим питанням.

Потім всі посли делегацій виголошують свої Політичні промови.

Після пленарного засідання делегати починають роботу у рамках своїх Комітетів під керівництвом голів Комітетів.

Протягом роботи Моделі Комітет розробляє проект резолюції по питанню, що винесено на порядок денний, однак, загальне рішення стосовно затвердження або відхилення цього проекту приймається на загальному засіданні, що відбудеться в останній день роботи Моделі.