Формула. Ця формула характеризує рівновагу виробника: якщо всі зважені доходи від граничних продуктів факторів виробництва дорівнюють одиниці

Ця формула характеризує рівновагу виробника: якщо всі зважені доходи від граничних продуктів факторів виробництва дорівнюють одиниці, то виробник досяг оптимальний розмір виробництва, що забезпечує максимум економічного прибутку при мінімальних для цього масштабу виробництва витратах виробництва.

10.Загальна характеристика ринків факторів виробництва

1) Фактори виробництва – це економічні ресурси, що використовуються фірмами для виробництва товарів та послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.

Особливості ринків факторів виробництва:

1. Зміна ролей ринкових агентів (фірми виходять на даний ринок як покупці, а домогосподарства як продавці)

2. Попит на ресурси є похідним, тому що вони задовольняють потреби опосередковано через виробництво товарів та послуг.Попит на фактори виробництва розширюється або скорочується в залежності від того, росте чи падає попит на готову продукцію, що виробляється за допомогою цих факторів.

3. Споживання факторів виробництва взаємопов’язане. Вони не використовуються окремо і не можуть функціонувати ізольовано один від одного.

4. Чим вищий попит на продукцію, тим вищий попит на виробничі ресурси

5. Для кожного типу і якості виробничих ресурсів існують окремі ринки

6. Особистий характер такого фактора як праця

7. Доходи власників ресурсів визначаються граничною продуктивністю ресурсів і рівнем цін

8. Від цін факторів виробництва залежить розмір доходів їх власників

Правило рівності – умова для досягнення оптимального обсягу застосування кожного ресурсу. MRP=MRC

11. Виробнича функція з двома змінними факторами

1) Виробнича функція – це технологічний зв’язок між максимальним обсягом продукції та певною кількістю факторів виробництва, що були використані для її виробництва. Вона вказує на максимальний обсяг виробництва продукту, що може виробити фірма при кожному окремому сполученні чинників виробництва. Q = f (L, K, M)

2) Крива, що представляє безмежну кількість комбінацій факторів виробництва, які забезпечують однаковий випуск продукції, називається ізоквантою або кривою постійного продукту (кривою рівного продукту).

1. Негативний нахил ізокванти показує, що скорочення одного фактора (при Q = const), завжди викликатиме збільшення іншого фактора.

2. Чим далі від початку координат знаходиться ізокванта, тим більший обсяг випуску вона забезпечує.

3. Увігнутість ізоквант означає, що уздовж ізокванти скорочення людино-годин праці вимагає збільшення машино-годин устаткування.

4. Кут нахилу ізокванти виражає граничну норму технологічного заміщення. (MRTS).

5. Ізокванти схожі з кривими байдужості. Ці криві також не перетинаються.

6. Ізокванти можуть мати різну конфігурацію: лінійну, жорсткої доповнюваності, повної заміщуваності.

Карта ізоквант – набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний обсяг випуску продукції, що досягається при використанні певних сполучень чинників виробництва. Карта ізоквант – це графічний спосіб вислову виробничої функції.

3) Нахил ізоквант характеризує граничну норму технічного заміщення одного ресурсу іншим.Вибір технологій залежить від цін ресурсів. Тому дорогі ресурси намагаються замінити більш дешевими. Але існує гранична норма заміщення - показує, як фірма може замінити один ресурс іншим і отримати той самий обсяг пр-ва.MRTS = граничний продукт К-ла/предельний продукт праці.Нахил ізокванти характеризується граничною нормою технологічного заміщення: MRTS = - Δ K / Δ L. Вона показує, від якої кількості капіталу можна відмовитися в обмін на одну додаткову одиницю праці, не викликаючи зміни обсягу випуску продукції.

4) Ізокоста – пряма, що відбиває всі можливі комбінації двох факторів виробництва, на придбання яких витрачаються однакові кошти.

Виробник має певний бюджет для купівлі факторів виробництва. Позначимо цю кількість грошей через ТС, через Х і У затрати факторів F1 і F2 через Р F1 і Р F2 їх ціни. Складемо зрівняння:

5)

Рівновага виробника

Крапка (Е) в якій ізокоста є дотичною лінією до однієї з ізоквант відбиває положення рівноваги виробника. Враховуючи, що в крапці рівноваги ізокоста і ізокванта мають однакові нахили до осі абсцис, положення рівноваги виробника можна визначити за допомогою формули:

Алгебраїчний знак «-» опускаємо.

Таким чином, виробник буде в положенні рівноваги тоді, коли гранична норма субституції факторів виробництва дорівнює граничній нормі трансформації цих факторів.

12.Рівновага фірми – досконалого конкуренту в короткостроковому періоді

1) Короткостроковий період – це час, протягом якого фірма може лише підвищити інтенсивність використання тих факторів, що вже є, збільшити кількість живої праці, сировини, палива, електроенергії. Але фірма не може змінити виробничі потужності за рахунок нових виробничих площ, обладнання.

2) максимум економічного прибутку фірми буде досягнутий при обсязі виробництва, коли буде рівність граничного доходу і граничних витрат: MR = MC. Будь-якій фірмі – і досконалому, і недосконалому конкуренту – є сенс розширювати виробництво до тієї оптимальної крапки, в якій фірма переходить у положення рівноваги, досягається рівність граничного доходу і граничних витрат, максимізується економічний прибуток.

Тільки для досконалого конкуренту принцип максимізації економічного прибутку можливо сформулювати інакше: максимум економічного прибутку досягається при рівності ринкової ціни товару і граничних витрат (Р = МС).

Графік 1. Визначення обсягу виробництва, при якому досягається максимальний економічний прибуток фірми – досконалого конкуренту в короткому періоді, на основі загального доходу (ТR) і загальних витрат (ТС) фірми.

Загальний дохід (ТR) (графік 1) зображений прямою лінією, що виходить з початку координат (нема продукції - нема доходу) і зростає праворуч

Загальні витрати (ТС) зображені зростаючою опукло-вгнутою лінією, початок якої на осі ординат вище осі абсцис на величину загальних постійних витрат.

Для вимірювання максимального економічного прибутку як найбільшої різниці між загальним доходом і загальними витратами проведемо пунктиром дотичну до кривої ТС у тому місці, де вона вгнута, і паралельну прямій загального доходу (ТR). Відрізок АВ показує найбільшу відстань між ТR та ТС, це і є максимальний економічний прибуток. В крапці В нахил кривої загальних витрат дорівнює нахилу прямої загального доходу (tg a), тобто рівновага фірми досягається при обсязі виробництва ОМ, при рівності граничного доходу і граничних витрат.

Крапки С і Д, в яких загальні витрати дорівнюють загальному доходу, називаються крапками критичного обсягу виробництва, тому що тільки між ними розташовані обсяги виробництва, які приносять економічний прибуток, всі інші обсяги виробництва приносять збитки.

Рівновагу фірми – досконалого конкуренту у короткому періоді, при якій фірма максимізує економічний прибуток, можливо показати і таким чином (графік 2).

Графік 2. Визначення обсягу виробництва, при якому досягається максимальний економічний прибуток фірми – досконалого конкуренту в короткому періоді, на основі граничного доходу (МR) і граничних витрат (МС) фірми.

Оптимальний обсяг виробництва Qm, коли у фірми буде максимальний економічний прибуток, показує крапка М, в якій МR = МС = Р. Економічний прибуток з одиниці продукції показує відрізок МN (різниця між Р і АТС для цього обсягу виробництва), а максимальний економічний прибуток від усього випуску показує заштрихований прямокутник (добуток його сторін).

Economic profit (економічний прибуток):

EP = (P –ATC) · Q = TR – TC = P · Q – ATC · Q

3) Крапка конкурентної рівноваги для галузі з досконалою конкуренцією в короткостроковому періоді (A) знаходиться у крапці перетину кривих галузевої пропозиції (SS) і галузевого попиту (DD).

Графік 4. Рівновага галузі з досконалою конкуренцією в короткостроковому періоді.

В такій ситуації на ринку нема дефіцитів або надлишків товару, що могли б сприяти зміні рівноважної ринкової ціни (Р1) і рівноважної кількості продукції (Q1).

Рівновага галузі з досконалою конкуренцією у короткому періоді характеризується наявністю заграничних, граничних і дограничних фірм

13. Витрати виробництва фірми у довгостроковому періоді

1) Довгостроковий період - це період часу, достатньо тривалий для того, щоб змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, в тому числі і виробничі потужності.

2)В довгостроковому періоді не існує постійних затрат усі витрати стають змінними, це пояснюється тим усі фактори виробництва стають змінними.На вдміну від короткострокового періду фірма може вийти з бізнесу Довгостроковий період дозволяє конкурентним фірмам вносити певні зміни, які неможливо здійснити в короткому періоді. В довгостроковому періоді фірми, які працюють у галузі, можуть скоротити або розширити свої виробничі потужності. Крім того, число фірм у галузі може збільшуватись або зменшуватись залежно від того, вступають нові фірми у галузь чи залишають її наявні фірми.

3)Позначимо середні загальні витрати протягом короткого часу АТС1 (мале підприємство), АТС2 (середнє підприємство), АТС3 (велике підприємство), а середні загальні витрати довгострокового періоду АТСL.

Середні загальні витрати короткого періоду і середні загальні витрати довгострокового періоду.

В довгостроковому періоді фірма здійснює розширення виробництва, виходячи з мінімізації середніх загальних витрат в короткому періоді. Крива середніх загальних витрат тривалого періоду є дотичною до кривих середніх загальних витрат короткого періоду (торкається їх, але не перетинає). Її форма відображає спочатку позитивний, а потім негативний ефект масштабу виробництва - знижуються, а потім зростають середні загальні витрати тривалого періоду АТСL. Якщо б спостерігалась постійна віддача від масштабу виробництва, то між цими ділянками АТСL була б ще й ділянка кривої – паралельна осі абсцис. Криві середніх загальних витрат і граничних витрат тривалого періоду мають менший нахил, у порівнянні з відповідними кривими витрат короткого періоду.

4) Ефект масштабу - економія, зумовлена ​ ​ зростанням масштабу пр-ва; проявляється в зниженні довгострокових середніх витрат на одиницю продукції. Відіграє важливу роль для характеристики галузевої структури. Чим більше ефект масштабу, тим більш великі фірми діють у галузі; виробничі галузі мають більший ефект масштабу, ніж галузі сфери послуг.Внутрішня економія від масштабу (позитивний ефект масштабу виробництва) означає, що розширення фірми до певного розміру підвищує спеціалізацію труда і управління виробництвом; дозволяє придбати і вигідно використати дороге сучасне обладнання, котре окупається лише при масовому виробництві; дозволяє здійснити утилізацію відходів.Надмірне розширення фірми приводить до внутрішньої неекономічності (негативний ефект масштабу виробництва) – погана взаємодія підрозділів фірми, бюрократизм в керівництві. Може бути й постійна віддача від масштабу виробництва. Зовнішня економія для фірми і галузі пов’язана з гарним станом і дешевими послугами виробничої та соціальної інфраструктури, із зниженням цін на фактори виробництва. Погіршення цих умов викликає зовнішню неекономічність для фірми і галузі.

14. Ринок землі та його особливості

1)Ринок землі можна визначити як сукупність юридично-правових і економічних відносин, що виникають між суб'єктами такого ринку в процесі обігу земельних ділянок: їхньої оренди, обміну, купівлі-продажу, застави, дарування і спадкування.

2) Попит на землю буває: * сільськогосподарський - складається з попиту на продукцію рослинництва, тваринництва і т. д.; враховує рівень родючості грунту і можливості його підвищення, а також місце розташування - ступінь віддаленості від центрів споживання продовольства і сировини. Крива сільськогосподарського попиту на землю буде мати негативний нахил. * Несільськогосподарського попит - має стійку тенденцію до зростання; складається з попиту на землю для будівництва житла, об'єктів інфраструктури, з промислового попиту і інфляційного попиту на землю. Несільськогосподарського попит, як правило, байдужий до рівня родючості землі. Головне для нього - місце розташування земельних ділянок. Крива несільськогосподарського попиту також має негативний нахил. * Сукупний попит на землю визначається шляхом додавання кривих сільськогосподарського та несільськогосподарського спроса.Предложеніе землі абсолютно нееластичні через обмеженість землі, і тому зображується вертикальною лінією. Попит на землю - крива з негативним нахилом. Перетин цих кривих встановлює рівень рівноважної орендної плати.

3) Земельна рента - плата власнику землі за користування землею, залежна від родючості та місця розташування земельних ділянок; земельна рента включається в орендну плату.Земельная рента буває диференціальної і абсолютной.Дифференциальная рента - рента, що приноситься кращими за якістю або розташуванню земельними участкамі.Абсолютная рента - рента, яку приносять усі ділянки землі, в тому числі і гірші. Вона утворюється за рахунок частини додаткової вартості, що є надлишком над середньою прібилью.Арендная плата (АП) - сума грошей, яку орендар за орендним договором виплачує землевласникові за право вести господарство, застосовувати свій капітал на його земле.Цена землі - капіталізована земельна рента, т. тобто рента, перетворена в капітал, що приносить дохід у вигляді%. Вона дорівнює грошовому капіталу такої величини, який, будучи покладено в банк, приносила б його власнику у вигляді банківського% щорічний дохід, рівний ренті. ціна землі = орендна плата/ позичковий відсоток