Ефект масштабу виробництва та його види

1) Довгостроковий період - це період часу, достатньо тривалий для того, щоб змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, в тому числі і виробничі потужності. Позначимо середні загальні витрати протягом короткого часу АТС1 (мале підприємство), АТС2 (середнє підприємство), АТС3 (велике підприємство), а середні загальні витрати довгострокового періоду АТСL.

2)

Середні загальні витрати короткого періоду і середні загальні витрати довгострокового періоду.

В довгостроковому періоді фірма здійснює розширення виробництва, виходячи з мінімізації середніх загальних витрат в короткому періоді. Крива середніх загальних витрат тривалого періоду є дотичною до кривих середніх загальних витрат короткого періоду (торкається їх, але не перетинає). Її форма відображає спочатку позитивний, а потім негативний ефект масштабу виробництва - знижуються, а потім зростають середні загальні витрати тривалого періоду АТСL. Якщо б спостерігалась постійна віддача від масштабу виробництва, то між цими ділянками АТСL була б ще й ділянка кривої – паралельна осі абсцис. Криві середніх загальних витрат і граничних витрат тривалого періоду мають менший нахил, у порівнянні з відповідними кривими витрат короткого періоду.

3) Ефект масштабу - економія, зумовлена ​ ​ зростанням масштабу пр-ва; проявляється в зниженні довгострокових середніх витрат на одиницю продукції. Відіграє важливу роль для характеристики галузевої структури. Чим більше ефект масштабу, тим більш великі фірми діють у галузі; виробничі галузі мають більший ефект масштабу, ніж галузі сфери послуг.

Ефект масштабу виражає реакцію обсягу виробництва продукції на пропорційну зміну всіх факторів виробництва. Існує три варіанти ефекту масштабу:

Зростаюча віддача

Зростаюча віддача від масштабу — пропорційне збільшення всіх факторів виробництва призводить до більшого збільшення обсягу випуску продукту.

Постійна віддача

Постійна віддача від масштабу — це ситуація, при якій зміна кількості всіх факторів виробництва, викликає пропорційну зміну обсягу випуску продукту. Так, вдвічі більша кількість факторів рівно вдвічі збільшує обсяг випуску продукту.

Спадна віддача

Спадна віддача від масштабу – це ситуація, за якої збалансоване зростання обсягу всіх чинників виробництва призводить до все меншого зростання обсягу випуску продукту. Інакше кажучи, обсяг випуску продукції збільшується меншою мірою, ніж витрати факторів виробництва.

16. Умови прибутковості та збитковості фірм – досконалих конкурентів у короткому періоді

1) Короткостроковий період – це час, протягом якого фірма може лише підвищити інтенсивність використання тих факторів, що вже є, збільшити кількість живої праці, сировини, палива, електроенергії. Але фірма не може змінити виробничі потужності за рахунок нових виробничих площ, обладнання.

2)Фірма – досконалий конкурент протягом короткого періоду може опинитися в 3-х різних ситуаціях в залежності від зміни ринкової ціни

1. При ринковій ціні Р1 (нижче за мінімальні середні змінні витрати) фірма не зможе компенсувати навіть мінімальні АVС (крапка С), тому їй нема сенсу працювати – вона лише збільшить свої збитки. Таку фірму називають заграничною.

2. При ринковій ціні Р2, що дорівнює мінімальним АVС, фірма знаходиться на межі ринку, вирішує питання: залишитися на ринку чи вийти з нього. Таку фірму називають граничною.

3. Всі фірми, в яких мінімальні АVС менші за ринкову ціну, називають дограничними фірмами. Між ними є і прибуткові фірми з нормальним та економічним прибутками.

При ринковій ціні Р3, що дорівнює мінімальним АVС, фірма забезпечує нормальну винагороду всім факторам виробництва, в тому числі “нормальний

прибуток” як плату за підприємницьку здібність. Це догранична фірма з нормальним прибутком.

При ринковій ціні Р4, що перевищує мінімальні середні загальні витрати (ATC), фірма не тільки компенсує всі свої витрати, але й отримує економічний прибуток. Це – догранична фірма з економічним прибутком.

Графік 3. Умови прибутковості та збитковості фірм – досконалих конкурентів у короткому періоді; гранична, догранична та загранична фірми

Правило рівності граничного доходу і граничних витрат, що характеризує рівновагу фірми дозволяє визначити обсяг виробництва, при якому збитки будуть мінімальними, якщо ринкова ціна буде в інтервалі між Р3 і Р2 (Р2 < Р < Р3). Хоча при такій ціні фірма і не зможе компенсувати загальні витрати, але їй вигідніше працювати, ніж припинити виробництво

фірма – досконалий конкурент буде максимізувати прибуток або мінімізувати збитки в короткому періоді, виробляючи такий обсяг продукції, коли МR = Р = МС, за умови, що ринкова ціна перевищує мінімальні середні змінні витрати.

Крива СВА – це крива короткотермінової індивідуальної пропозиції фірми.

17. Витрати виробництва фірми у короткостроковому періоді

1) Короткостроковий період – це час, протягом якого фірма може лише підвищити інтенсивність використання тих факторів, що вже є, збільшити кількість живої праці, сировини, палива, електроенергії. Але фірма не може змінити виробничі потужності за рахунок нових виробничих площ, обладнання.

2) Відповідно, визначення періодів діяльності фірми у короткостроковому періоді витрати виробництва поділяють на змінні та постійні.

У складі загальних витрат у короткостроковому періоді розрізнюють загальні постійні витрати і загальні змінні витрати фірми.

Загальні постійні витрати (ТFС) – це витрати фірми протягом короткого періоду, величина яких не залежить від обсягу виробництва (амортизаційні відрахування, рентні платежі, страхові внески, зарплата вищому управлінському персоналу).

Загальні змінні витрати (ТVС) – це витрати фірми, величина яких залежить від обсягу виробництва (витрати на сировину, паливо, електроенергію, на зарплату інших робітників).

Середні загальні витрати (АТС) є часткою від ділення загальних витрат на кількість виробленої продукції, вони показують, скільки у середньому коштує одиниця продукції: ATC = TC/ Q

Середні загальні витрати складаються з середніх постійних витрат (АFС) і середніх змінних витрат (АVС).

Середні постійні витрати (average fixed costs - АFС) визначають шляхом ділення загальних постійних витрат на кількість виробленої продукції: AFC = TFC/ Q

Середні змінні витрати (average variable costs - АVС) визначають шляхом ділення загальних змінних витрат на кількість виробленої продукції.AVC = TVC/Q

Граничні витрати(MRС) – це додаткові витрати, що пов¢ язані з виробництвом додаткової одиниці продукції.

MC = Δ TC/Δ Q = Δ TVC/Δ Q

3)

Крива середніх постійних витрат АFС (графік 2) знижується у всіх її крапках, тому що ці витрати розподіляються на зростаючу кількість продукції. Крім того ця лінія – рівностороння гіпербола, тому що Х ∙ У = ТFС, тобто константі.

Крива граничних витрат МС і крива середніх змінних витрат АVС (графік 3) виходять з однієї крапки осі ординат – бо для безмежно малої кількості продукції вони однакові. В крапці А граничні витрати мінімальні. Крива граничних витрат МС перетинає криву середніх змінних витрат АVС у крапці В і криву середніх загальних витрат АТС у крапці С, що є крапками їх мінімуму. Мінімум середніх загальних витрат буде досягнутий при більшої кількості продукції, ніж інші мінімуми.

18. Особливості сучасного ринку праці

1)Праця - фізичні та розумові здібності людей, які застосовуються у виробництві товарів і послуг.

Ринок праці - сукупність соціально-трудових відносин з приводу найму та використання працівника у суспільному виробництві.

2) В сучасній ринковій економіці відбувається перехід від економіки “дешевого робітника” до економіки “дорогого робітника”, тобто зростаючим попитом користується кваліфікована і науково-технічна робоча сила, яка здатна працювати за допомогою складної, сучасної техніки, використовувати свій інтелектуальний та творчий потенціал, застосовувати та примножувати науково-технічні знання. Людина з її розвинутими різноманітними здібностями стає головним джерелом багатства суспільства. Відбуваються структурні зміни в робочій силі – збільшується зайнятість в галузях, пов¢ язаних з НТР, з інформацією, з сферою послуг (у розвинутих країнах більше 60% зайнятих працюють у сфері послуг і, відповідно, менша частка зайнятих працює у матеріальному виробництві).

Практикується регулювання сучасного ринку праці. Суб¢ єкти регулювання – профспілки, фірми і держава. Регулювання стосується попиту на працю та її пропозиції, тривалості робочого дня та відпусток, порядку найму та звільнення робітників, форм компенсації ризику, рівня мінімальної зарплати. Існує законодавство, яке регулює взаємовідносини між робітниками та підприємцями. Укладаються тарифні угоди між окремими робітниками чи їхніми групами на рівні фірми чи галузі з підприємцями. Активну роль в цьому процесі грають профспілки.

Одночасно спостерігається і протилежна тенденція на ринку праці – дерегулювання ринку праці. Це пов¢ язано з гнучкою системою праці. Флексібілізація – потреби виробництва у кількості і структурі робітників непостійні у просторі і часі. Тому спостерігаються такі особливості взаємовідносин робітників з фірмами, особливості організації праці: а) фірми часто мають постійних і тимчасових робітників, тобто відбувається сегментація робітників. Так у фірмах Японії, США 25% робітників відносять до постійного складу, 25% - робітники, для яких існує певна нестабільність у зайнятості, 50% - робітники з високим ступенем нестабільності у зайнятості, тобто їх звільняють у першу чергу, якщо це вигідно фірмі. б) Практикується повна або неповна зайнятість протягом тижня, робочого дня. в) Розповсюджена праця вдома (зокрема, комп’ютери розширюють можливості такої праці).