Особливості формування пропозиції землі та попиту на землю (диференційна рента).

Попит на землю – платоспроможна потреба в ній, а пропозиція – праг-

нення землевласників продати свої земельні ділянки за певну ціну. Під впли-

вом взаємодії попиту і пропозиції формуються ринкові ціни на товар. Проте,

земля є особливим товаром, оскільки вона обмежена в просторі, що зумов-

лює нееластичність пропозиції (рис. 1). А це зумовлює обмеженість впливу

ринкового механізму на ціноутворення.

Отже, попит є єдиним чинником, що визначає ціну землі (рис. 2).

Рис. 1. Пропозиція землі Рис. 2. Попит на землюНа

Пропозиція землі обмежена не тільки на макро-, але і на мікрорівні. Для більшості ферм розширення не тільки в короткостроковому, але і в довгостроковому періоді наштовхується на певні труднощі.

Факторами, що впливають на пропозицію землі, є родючість і положення. Тому коли говорять про обмеженість землі, мають на увазі землю певної якості, розташовану в певному місці. Природно, що кількість гарної землі навколо конкретного великого міста чи навіть окремої ферми обмежено подвійно: і за якістю і за кількістю.

Родючості, наприклад, залежить від якості грунту, клімату, характеру застосовуваної техніки, трудових навичок і виробничого досвіду тих, хто працює на землі і т.д. Хоча деякі фактори, безсумнівно, є змінними, проте в силу особливостей застосовуваного в сільському господарстві праці і капіталу їх зміна відбувається лише після закінчення більш-менш значного періоду часу. У більшості розвинених країн у сільському господарстві домінують сімейні ферми. Основну частину зайнятих становлять члени фермерських родин. Їх рід занять, житло, власність на землю «прив'язують» їх до певної місцевості, значно обмежуючи мобільність. Багато нерідко прагнуть знайти інші форми доходу (робота за сумісництвом, здача кімнат або частини території в оренду тощо), проте ці джерела є лише доповненням до їх основного заробітку, пов'язаному з сільським господарством. Навіть мобільність найманих працівників обмежена. Справа в тому, що заробітки сільськогосподарських робітників, як правило, нижче, ніж промислових робітників. До того ж багато з них отримують різні форми «негрошового винагороди» у вигляді житла (яке нерідко надається разом з роботою), сільськогосподарської продукції і т.д.

В умовах дрібного (сімейного) виробництва можливості швидкої заміни застосовуваного капіталу так само обмежені в силу нестачі наявних коштів. Правда, як правило, є певні резерви в підвищенні якості та поліпшенні продуктивності землі, які залежать від форм господарювання. У силу традиційності цього виду виробництва одночасно вони корінним чином не можуть бути змінені. Більш того, при нераціональному веденні господарства якість землі може бути не поліпшено, а погіршене.

Фіксований характер пропозиції землі означає, що крива пропозиції абсолютно нееластична. Якщо на осі абсцис відкласти кількість акрів землі, а на осі ординат - ціну акра землі, то крива пропозиції землі буде представляти лінію, паралельну осі ординат (рис. 1). Це означає, що пропозиція землі не може бути збільшено навіть в умовах значного зростання цін на землю. Для того щоб визначити, яка ціна реально встановлюється, необхідно проаналізувати попит, який в даному випадку відіграє активну роль, адже тільки від нього буде залежати рівень цін на землю.

S

Р

(Млн. крб.

за акр)

Q *

Q, акрів.

3. ПОПИТ НА ЗЕМЛЮ

Попит на землю неоднорідний. Він включає два основні елементи - сільськогосподарський та несільськогосподарських попит:

D = D сх + D несх,

де D - сукупний попит;

D сх - сільськогосподарський попит;

D несх - несільськогосподарських попит.

Якщо на осі абсцис відкладемо кількість акрів землі, а на осі ординат - ціну за акр землі, то крива сільськогосподарського попиту на землю D сх буде мати негативний нахил. Це пов'язано з тим, що в міру залучення землі в господарський оборот (при даному рівні розвитку техніки і технології) ми повинні будемо переходити від кращих за родючістю земель до середніх і навіть гіршим.

Р (млн. крб. За акр)

D сх D несх D

Q (акрів)

Ідея зменшуваного родючості грунтів зустрічається вже у А. Серра в 1963 р., а більш-менш чітке обгрунтування цієї ідеї в якості закону - у А. Тюрго (1727 - 1781) у 1766 - 1768 рр.. І Джеймса Андерсона (1739 - 1808) у 1775 - 1777 рр.. [2] Закон зменшуваного родючості грунту отримує широке поширення в політичній економії XIX ст. завдяки роботам Д. Рікардо (1772 - 1823).

Крива несільськогосподарського попиту також має негативний нахил, тому що пов'язана головним чином з місцем розташування, і тут також є свої обмеження, тому що доводиться використовувати не тільки землі в центрі міста (наприклад, для житлового будівництва та офісів), але й на околицях. Сукупний попит D на землю визначається шляхом складання по горизонталі кривих сільськогосподарського та несільськогосподарського попиту (рис. 2).

Сільськогосподарський попит на землю є в умовах розвинутого ринкового господарства похідним від попиту на продовольство. Він складається з попиту на продукцію рослинництва, тваринництва і т.д. Сільськогосподарський попит на землю враховує рівень родючості грунту і можливості його підвищення, а також місце розташування - ступінь віддаленості від центрів споживання продовольства і сировини.

Багато ферми виробляють не один вид сільськогосподарської продукції, а декілька, тому попит на землю в аграрній сфері має комплексний характер. Надмірно вузька спеціалізація для більшості фірм не є типовою.

Сільськогосподарський попит на землю визначається особливостями попиту на продовольчу продукцію. Для виробництва продовольства типова ситуація, близька до досконалої конкуренції, тому що переважають сімейні ферми. Держава в розвинених країнах, як правило, не обмежує права громадян на купівлю-продаж землі і фактично не впливає на її ціну. Виняток становлять лише ряд країн (з високою часткою оренди, наприклад Бельгія), де надаються переважні права на купівлю землі постійним орендарям. Однак і в цьому випадку угода на купівлю-продаж землі здійснюється за ринковими цінами.

Попит на продукти харчування нееластичний. Люди не можуть жити без їжі, до якої звикли. Тому обсяг попиту на основні продукти харчування мало змінюється навіть у результаті значної зміни цін. В умовах високої інфляції попит на продукти харчування зменшується менше, ніж на інші товари, так як відбувається скорочення частки непродовольчих товарів (наприклад, товарів тривалого користування) у бюджеті споживача.

Нееластичність попиту на продукти харчування означає, що навіть незначне скорочення звичних обсягів пропозиції може з'явитися причиною сильного зростання цін на продовольство. І навпаки, збільшення пропозиції (наприклад, в урожайний рік) може призвести до значного падіння цін на сільськогосподарську продукцію.

Аграрна сфера залежить від природних умов. Зміни погоди, несприятливі атмосферні опади, численні шкідники, стихійні лиха призводять до різких коливань пропозиції. До цих пір сільськогосподарське виробництво повністю непередбачувано і не контролюється в такій мірі. Як, наприклад, промислове виробництво.

На сільськогосподарський попит на землю чинить серйозний вплив і такий важливий фактор, як поступове скорочення частки продовольства в бюджеті споживача - явище, типове для населення переважної більшості країн. Це довготривала тенденція. Тому частка сільського господарства в національному доході скорочується. Якщо населення, зайняте в аграрній сфері, не буде зменшуватися тими ж темпами, що і скорочення витрат на сільськогосподарську продукцію, то доходи цієї частини населення будуть неухильно знижуватися (це явище спостерігалося в багатьох країнах Європи в 80-і рр..). Природно, що це в кінцевому рахунку позначиться і на сільськогосподарському попиті на землю, і на її пропозицію.

На відміну від сільськогосподарського попиту на землю несільськогосподарського попит має стійку тенденцію до зростання. Несільськогосподарських попит на землю також об'єднує різноманітні види попиту. Він стоїть з попиту на землю для будівництва житла, об'єктів інфраструктури, з промислового попиту і навіть... з інфляційного попиту на землю. В умовах високих темпів інфляції боротьба зі знеціненням грошового багатства підштовхує попит на нерухомість. І земля виступає однією з гарантій збереження та примноження багатства.

Несільськогосподарських попит, як правило, байдужий до рівня родючості землі. Головне для нього - місце розташування земельних ділянок. Воно має особливе значення у великих містах. У різних районах міста ціна землі неоднакова і зазвичай досягає максимуму у центрі міста. Не випадково в центрі багатьох американських міст підносяться хмарочоси. Вони дозволяють розмістити значні виробничі (або невиробничі) площі на обмеженій ділянці землі.

Незалежно від форми власності на землю утворюється дифе-ренційна рента. Причиною її є монополія на землю як на об'єкт господарювання. Виникнення цієї монополії означає існування ві-дособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференційної ренти.

Першою природною умовою існування диференційної ренти є відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходжен-ня земельних ділянок по відношенню до ринку (місць реалізації продукції). Розвиток науки і техніки, широке використання їх до-сягнень у сільському господарстві впливають на ці відмінності, проте повністю усунути їх неможливо.

Господарства, розміщені на кращих землях, створюють додатко-вий чистий доход. Цього останнього позбавлені господарства, що знаходяться на гірших землях. Якби вони одержували його, то мо-нополія на землю як об'єкт господарювання зникла б.

Другою природною умовою утворення диференційної ренти є обмеженість землі. Земля у просторі обмежена, ще обмеженіші кращі за родючістю землі. Продукція, що виробляється на кращих і середніх землях, не може задовольнити потреби суспільства, тому у господарський оборот залучаються також ділянки землі, віднос-но гірші за родючістю і місцезнаходженням.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти - першу і другу. Перша диференційна рента є додатковим чистим доходом, який одержують в результаті продуктивнішої праці на кращих за родю-чістю і місцезнаходженням землях.

Друга диференційна рента виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засо-бів виробництва, тобто додаткових вкладень у землю. Цю ренту одержують не всі господарства, а лише ті, які займаються інтенси-фікацією за сприятливіших умов виробництва (тобто використову-ють кращі землі). Господарства, які здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, одержують не другу ренту, а раціоналізаторсь-кий доход.

Що є спільного для першої та другої диференційної ренти? По-перше, причина утворення - монополія на землю як на об'єкт господарювання.

По-друге, основа виникнення - відмінності в родючості землі. Взаємозв'язок диференційної першої і другої рент полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки пер-ша рента пов'язана з природною, а друга - з економічною родю-чістю грунтів. Друга диференційна рента характеризує інтенсив-ний розвиток сільського господарства.