Серпень 2011 3 страница

Намагаюся задурити мозок читаючи літературу. Відволікатися від турбуючого ходу думок. Ще не виходить переключити свідомість у інше русло.

Вичитав цікаву фразу: «…духовний надлом особистості». Це і відбувається в Десні.

*****

Здоров’я – це гармонійно розвинуте тіло.

Гармонічно розвинена мускулатура неможлива без такого ж гармонічного керуючого апарату, як мозок людини. Мозок і тіло не можна розглядати окремо чи незалежно одне від одного. Вони розвиваються і деградують паралельно. М’язева деградація тягне за собою деградацію відповідної ділянки мозку, що позначається, перш за все, в погіршенні його кровообігу аж до часткового висихання капілярного русла і склерозу судин.

Організм не буде дивитись на ваші сильні сторони, він буде шукати слабкості. Тому й необхідна фізична гармонія. Досягнувши її, людина стане володарем величезного потенціалу життєздатності, найбільш значимим проявом якого буде довголіття.

*****

Колись дівчата ставилися до хлопців, які не служили, як до таких, що бояться труднощів, несправжніх чоловіків.

*****

17: 07

18: 28

Набрякло горло. Важко говорити. Біль зростає…Христові муки жахливіші!

*****

10.01.2012, 18: 33, вівторок

Зняли пломбу з зуба і видалили нерв…і залишили з диркою, щоб полоскати. Все робили без знеболюючого. Самопочуття все гірше і гірше. Треба дотягнути до ранку. Лицевий м’яз розболівся і постійно смикає. Ясна напухли, зуб підниває. Завтра піду до стоматолога рвати, бо не можу. Боже, лиш би з анестезією! Проситимусь аби поклали в госпіталь лікувати ангіну, ще одну – чергову.

Хочу додому! Заберіть мене звідси!

Крізь весь цей негатив з’явилося бажання відкосити, якщо б це було можливо. Хоча б на місяць додому.

Болить голова, у висках постійно тисне, а лобову вену я вже відчуваю, як на очі бачу.

Господи, дай сили пережити!

*****

Середа

Який хороший день. Настрій з’явився: радість, надія. Спасибі Господи!

Спав, як в танку – від дзвінка до дзвінка. Як ліг то й встав зранку. Ще за службу не висипався. Бадьорий, щасливий і зуб не болить.

Все проходить. «Всё будет хорошо! Ла-ла-ла-ла-ла-лай».

У-єєєєє! Охховвв!

*****

9: 38

Позитив! Таке свіже, морозне повітря. Приємно перебувати на вулиці і насолоджуватись цими миттєвостями: тішитись вранішнім сонечком, поправкою самопочуття, веселим настроєм, хорошим сном і кайфовим повітрям.

Вчора увечері молодший сержант Ворошилін підняв настрій так, що я відволікся від негативу і зовсім забув про нього на певний час. А зранку й зовсім зник. Переконався, що сміх і позитивне світосприйняття мають лікувальну силу. А головне молитва!

*****

Коли ми розмовляємо мало, ми не лише більше чуємо, але й нас чують більше. Часто наше мовчання з якогось приводу є більш красномовним і вартим уваги ніж буль-які слова, що ми могли б сказати.

Соломон неодноразово підкреслював, цю істину. Мудрий чоловік і буває почутий тому, що знає, коли треба говорити, а коли мовчати. І він знає, як сказати щось, навіть нічого не сказавши. Мудрість полягає у тому, щоб, говорячи менше, сказати більше.

Мовчання може бути прекрасним; не переривайте його, доки не зможете покращити словами.

*****

Четвер

Все таки мій тато пережив гірше. Розумію це прекрасно. Скільки ж дибілізму…

Мені набридло. Стикнувся з труднощами: імунітет послабився, хворію, а ще 9 місяців тягнути «плуга», а він терпів 2 роки (на 365 днів більше), в спекотному Азербайджані, поміж Кавказьких гір, далеко від рідних та підтримки. Тоді й дійсно було важче, але товариші заміняли рідню, всіляко підтримували та дружили по-справжньому. Не те, що зараз – формальні зв’язки! Поговорити і з ким немає, кому відкритись, звільнитись від душевних переживань. До служби з подивом сприймав, що в армії часто видають «білий білет». Серйозно психіку розгойдало ще коли застудився.

Зараз заспокійливий голос чуєш раз в тиждень, а тоді лиш листування та й в Житомирі є рідня, яка часто провідувала. А йому поміж «абреків» не було на кого схилитись. Все в собі. Зараз я бачу в своєму татові багато наслідків армійської служби і чому він такий який є.

І дівчина його тоді кинула, а я з таким важливим чинником психологічного умиротворення і надії, що скоро все мине, і з розпростертими руками та безмежним щастям мене зустрічатимуть вдома. Чекатимуть…

Я можу кожен тиждень спілкуватися з рідними і коханою. Вони мені надсилають посилки з печивом, цукерками, згущівкою та всім необхідним, що потрібно для несення служби.

Може й дійсно вимкнути мозок, щоб час йшов швидше й не помічав як ідуть дні.

Залишилось 38, з 52, тижнів…

*****

12: 34

Посадив зір, приблизно на 0, 2 менше. Бачу букви розпливчато, з певної відстані. Вітамінів не вистачає, умови освітлення в казармі не відповідні, недосипання, недоїдання. Щось надто скупчився навколо негатив. За зубом послідувала температура, загальне послаблення і лімфовузли роздулись.

Ох, ця служба…

Понив, виплакався, виговорився – стало легше. Але як з хворобами боротись? Гіппократ говорив: «Перш ніж лікувати тіло людини, полікуй його душу».

*****

13: 16

Зранку випав 2-сантиметровий шар снігу. Вдруге за зиму падає сніг. Це добре, бо нам менше роботи. От би до весни протрималась безсніжна погода⁷.

*****

17: 59

Настрій покращився, бадьоріший, з’явилась енергія життєрадісності. Спілкувався з солдатом і на мене зійшов благодатний гумор. Треба розмовляти і шукати у військовій службі іронію - знайшов вихід з ситуації.

*****

- Коли ми найбільш близькі до загибелі, Бог найбільш готовий допомогти нам.

- Не має значення, настільки зіпсутою виглядає людина, ми завжди можемо знайти у ній що-небудь добре.

- Якщо сьогодні ти побачиш людину без посмішки, подаруй їй одну з своїх J.

*****

13.01.2012, 20: 44, п’ятниця

;)))…чортів день.

Здійнявся вітрище, падає, маленькими краплями, дощ. Моросить по обличчю наче кристалики скла. Вітер задуває за шию холодні потоки повітря і навіває думки про бійців Другої Світової, які в такі дні, незважаючи ні на яку погоду, змерзлі, голодні, мокрі сиділи в окопах і воювали.

Мимоволі відволікшись, серце гріє думка про вчорашній сюрприз – неочікувану посилку. Яка радість мене пройняла, з’явились сили, яких до того було обмаль. Коли рота йшла вечеряти я пішов за посилкою на КПП, тож повечеряв смаколиками в казармі. Як було приємно спокійно пережовувати цілий батончик «Lion» без слів: «Дай кусок».

Їв мандаринки і насолоджувався задоволення, а упаковували з любов’ю ніжні ручки мами та коханої. А я це зараз отримав. Приємно усвідомлювати!

Досхочу наситившись залишив хлопцям і коли вони прийшли, то змели все за 4 хвилини. Швидше б у Житомир. Там служба спокійніша.

*****

16.01.2012, 20: 10, понеділок

Якщо б я сподівався на самого себе під час власних мук, то не витримав б ніяк. А маючи надію, що все пройде з Божою поміччю, а це чергове випробування, переніс болі і почуваюся тепер сильнішим.

«Для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом» (Псалом 59: 17).

*****

21: 26

Середа

Минулий тиждень видався важким. Я був на грані зриву. Ходив по тонкій межі і ще б трішки зовнішнього тиску, то зірвався б. А що тоді не знаю. Психіка не витримувала фізичного болю, загального поганого самопочуття, психічні навантаження (пов’язані з ламанням самого себе і обробки інформації).

Після пройденого почуваюся сильнішим. І тільки віра дала мені сили. Якби не віра, я б здався.

В неділю спілкувався з Мар’яною (дівчина), Вохою (друг), вони мені дуже підняли настрій і, цим, витягнули з морального занепаду. Справді, друзі з’являються тоді, коли потрібні!

*****

- Характер формується тим, що маємо на думці.

- Мірою нашої любові є готовність до пожертви.

- Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явне (Матвія, 6: 4).

- Ми маємо робити те, що ми можемо, там, де ми є, і з тим, що ми маємо.

- Часто Бог довіряє нам мале, щоб побачити, що ми робитимемо з великим.

- Талан залежить від випадку.

- Не дозволяй речам заволодівати твоїм серцем.

- Наше життя допомагає ближнім скласти уявлення.

- Буде не правильно жити і весь час докоряти собі за раніш допущені промахи та гріхи. Але ми можемо допуститися помилки, якщо будемо спочивати на лаврах минулих заслуг у тому стані, якого, як нам здається, ми досягли. Ми повинні бути вибірковими у тому, що ми пам’ятаємо…Але маємо забувати те, що відволікає нас від здійснення шляху нашого.

- Ми накликаємо лихо, коли забуваємо те, що належить пам’ятати і згадуємо те, що слід забути назавжди.

- Якщо на очах не буває сліз, у душі не буває веселки.

- Якщо Бог відмовляє нам у чомусь, він завжди дає нам щось краще.

- Ти піднімешся після падіння.

- Поразка не буде гіркою якщо не ковтати її.

- У часи випробувань лише любов Христова дає нам силу рухатись вперед.

- Сила, яка спонукає, походить від духа, який сповнює.

- Якщо любов в центрі нашого життя, все владнається само по собі.

- Етика залежить від наших базових цінностей, в даному випадку – від цінностей життя.

- Чимало хвороб сучасного ліберального суспільства зумовлені деградацією родини і порушенням контрактних елементів людських відносин.

- Кожна людина утверджує свої цінності, коли робить вибір.

- Родина і школа є джерелами моральних цінностей для більшості людей.

- Коли необмежена моральними нормами сексуальна поведінка стає розповсюдженою, дуже легко втратити почуття святості передачі життя від одного покоління іншому.

*****

24.01.2012, 16: 17, вівторок

Ще лікуюсь. Грає музика з мобільного телефону, я читаю «Людина та її світогляд» Д.Гуддінга. Замислююсь, і спостерігаю за власними думками, як ці маленькі комочки енергії радісно щось бормочать собі під ніс і бігають, переносячи коробочки з місця на місце, аналізую факти, що є в голові та поведінку, психологію, потреби і смаки хлопців. Добірка музики, не зовсім, не задовільняє, бо є з десяток якісних пісень позитивного настрою. Але все-таки основну частину становлять низькопробні, беззмістовні, повні бруду пісеньки. Зокрема, армійські.

Грає «дєвчьонка, дєвчьоночка», яка вийшла в ефір ще за молодості мого тата. Пісня, начебто, нічого, але слова – зміст вульгарний. Пісні більше 20 років, на ній не одне покоління виростало. От і замислився, що генерації змінюючи один одного виростають на одній музиці і доповнюють, цю ницість, своєю видозміненою, модернізованою ницістю. На (такого типу) низькопробній музиці виростали і вчилися створювати нову музику. Кажу це як творець, бо сам є композитором і аранжувальником. Завжди щось береться за зразок для навчання. Та коли ми набираємося досвіду на поганих прикладах, і створюючи власне, опираємося на цей досвід, примножуємо його, то поганого (неякісного) стає все більше і воно прогресує. Бо й майбутні покоління, наслідуючи попередників, с(по)творюватимуть щось власне, побудоване на досвіді попередників.

От з цього й виходить, що малоосвічені, маловимогливі до себе люди, варяться в казані тупості, сприймаючи «низьку якість» за нормальне явище.

Вдумавшись помітив, що в популярній музиці немає поліфонічності, яка наповнює класичну музику, а, навпаки, монотонність, мінімалізм, примітивна багато разів повторювана мелодія (це, зокрема, стосується електроніки), яка повинна вбитися в голову.

Це мене штовхнуло на наступну думку про вплив музики на світогляд. Про це знав, а зараз тільки переконуюсь на власних дослідах з оточуючими і собою.

Можна вірити у різні теорії змови, можна й у те, що суспільство даної цивілізації загниває (хоч коли воно таким не було, здається, постійно?). От спираючись у висновках на тотальний контроль такі підсумки:

теорія «змови» стосується багатьох аспектів життєдіяльності людини, але говорю зараз про вплив музики на свідомість і світогляд, звички людини. Низькопробна, монотонна й одноманітна музика з беззмістовним, повним бруду смислу, з часом веде до деградації і вкорінення в свідомості людини необхідних установок і звичок. А також, певні звуки на необхідній частоті по-різному впливають на психіку і поведінку (про це розписані цілі докторські дисертації); потреби, які насаджуються через ЗМІ, часте повторення веде до вкорінення в пам’яті, що залишає слід у свідомості, що впливає на світогляд і психіку, що, в свою чергу, керує поведінкою і мисленням людини; проаналізуйте сюжети фільмів. Що випускають? Ваніль, цукор-пудру або насильство…Де мораль? Вона є, звичайно, навіть, на спаленні відьми…Зводять до рівня тварини: секс, наркотики (у всіх проявах), агресія (насильство) адже стадом керую пастушок з прутиком, а розумними ЛЮДЬМИ прутиком не покеруєш.

Класична музика розвиває вас і ваше сприйняття прекрасного. Поліфонія дає мозку вдосталь «меседжів» для обробки інформації і він не голодує, а працює, ще маючи в запасі милі вуху звуки (електромагнітні коливання).

Щоб розвиватися потрібно завантажуватись на 100%, а не 30, 50 чи 70. Як атрофуються м’язи, так і все з часом занепадає, тому вплив очевидний.

*****

Такий практичний період, одна практика! Практична психологія, філософія, ораторське мистецтво, діалектика, театр…Стільки кльового! Треба помічати!

*****

- Курт Байєр так змальовує егоїстів: «…зосереджені на самих собі, бездумні, байдужі, безжальні люди, схильні до самозвеличування і гонитви за задоволеннями. Вони не задумуються про ціну цих задоволень і думають тільки про себе. А якщо й думають про інших, то лише як про засоби досягнення своїх цілей».

- Людське суспільство лише збагачується, коли кожен його індивід максимально розвиває свої здібності.

- У свідомості людини може бути відсутня добре продумана етична теорія, натомість минулий досвід і здоровий глузд, на які спирається кожна людина в будь-якій життєвій ситуації, склалися на основі прийнятих раніше рішень, що сформували ставлення особистості до життя й загальні принципи її стосунків з іншими людьми. Ставлення людини до себе й інших людей залежить від її самооцінки себе та оцінки інших людей. Інакше кажучи, етика залежить від ціннісних суджень. А ціннісні судження вже становлять етичну рамку нашої поведінки, усвідомлюємо ми її чи ні.

- Порушення обіцянок аморальне, тому що підриває віру людей один в одного, тим самим знецінюючи істину, на якій ґрунтується суспільство.

- Деякі люди, отримавши владу, починають ставитися до своїх співгромадян як до гвинтиків у механічному пристрої, і це їх зовсім не бентежить.

- Висловлювання людей, котрі проводять безладний спосіб життя, подібні до промов лицедіїв.

- Арістотель каже: «Ми можемо знати загальні моральні принципи, однак за певної ситуації здатні опинитися під владою конкретних, проте помилкових аргументів, що обґрунтовують наші миттєві настрої і бажання».

- Освіти самої по собі явно недостатньо для викорінювання поганої поведінки.

- Арістотелевий спосіб вирішення проблеми моральної слабкості – моральне виховання дітей, а потім жорсткий самоконтроль у дорослих.

- Для побудови нормального суспільства потрібне духовне й моральне відродження людей.

- «І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням (вашого) розуму…» (Римлян 12: 12).

- Прихильники крайньої форми детермінізму повністю заперечували свободу вибору; деякі з них заперечують її і сьогодні. Вони доводять, що на фізичному рівні життя Всесвіту підкоряється дії причинно-наслідкових зв’язків. А позаяк головний мозок людини є частиною фізичного Всесвіту, то він має діяти в рамках цієї жорстокої системи причинно-наслідкових зв’язків. Отже, наш вільний вибір - це ілюзія. Наше рішення щось робити – це просто результат дії якоїсь попередньої цьому рішенню причини, остання неминуча ланка в довгому безупинному ланцюзі причинно-ланцюгових зв’язків. Таким чином, роблячи вибір, людина насправді не є вільною, і тому ми не несемо моральної відповідальності за свої рішення.

Чимало філософів стверджує, що саме глибинні процеси, котрі визначають нашу фізичну і психічну організацію, навіть якщо ми їх не усвідомлюємо, обмежують і детермінують вибір.

У кожного з нас є свої примхи й дивацтва, і кожний з нас переживав у своєму житті різні перипетії. Усі ці примхи і перипетії можуть штовхати нас на порушення морального або цивільного закону. Однак ми, як людські істоти, все-таки вільні робити вибір на користь контролю над своїми бажаннями і примхами, вибір на користь дотримання соціальних норм. Отже, ми морально відповідальні за це!

- Сила поганих звичок. Набуття звичок це винятково важливий елемент організації людини як соціальної істоти. Навчаючись ми домагаємося певного автоматизму. Завдяки автоматизму у виконанні рутинних дій ми можемо зосередитись на інших діях, які потребують особливої уваги й особливого напруження головного мозку. Добрі моральні звички збільшують імовірність правильного морального вибору, а погані заважають, а часом і знищують свободу вибору й морально відповідальну поведінку. Хто ж у такому разі винуватий в ослабленні сили свободи вибору?

- Якщо людина вирішила, що в ім’я дотримання своїх моральних принципів піде на ризик, то їй зазвичай подобається, що до неї ставляться як до того, хто відповідає за свій моральний вибір, вона задоволена, коли її за це прославляють. І лише тоді, коли людина здійснює якийсь абсолютно неприйнятний вчинок, вона відчуває спокусу прикритися запереченням своєї моральної відповідальності і сказати: «Я нічого не могла зі собою вдіяти».

- Ми пізнаємо природу зла, зустрівшись з його наслідками.

- Людині, яка страждає потрібні не тільки суто раціональні пояснення нещасть, які її спіткали, а й розрада, котра б заспокоїла її душу. Їй потрібні відповіді, які б полегшили її муки, подарували надію і додали мужності…Розрада і мужність необхідні для протистояння болю й стражданню.

*****

30.01.2012, 9: 55, понеділок

Кілька днів тому усвідомив, що я не вмію спілкуватись з людьми на вербальному рівні. Не можу пояснити власної думки так як вони є сформульовані в мене у голові. Одразу про щось зрозуміло розповісти не виходить. Коли висловлююсь часто відчуваю, що не так пояснюю, не знаходжу необхідних порівнянь чи слів. В голові явне, але щоб його зловити і донести…як рибу з води виловити. Мої думки, як медуза – бачиш, що є, а як взяти в руки, то розтікається поміж пальці. Буває й на папір неправильно викладаю хід думок і зараз не зовсім виходить. Є думка (сформоване враження тощо) та перефразувати (перетворити) його у слова не виходить, вона залишається на ментальному рівні почуттям, образом, тим, що формує мій світогляд та інтелект, тобто не вдається перевести код. Наприклад з двійкового в десятковий, щоб висловити.

Я замкнений, скоріш закритий, до зовнішнього («ворожого»), повного загроз моєму внутрішньому наповненню, світу. Мені краще спілкуватися мовчки і якби люди були на цьому рівні розвитку я б, мабуть, був гуру у цьому. Звик перебувати постійно в собі і говорити до себе, задавати питання і ще частіше й самому на них відповідати.

Але розуміння між людьми досягається через вербальний контакт. Також проблема полягає в тому, що немає бажання з ними говорити, і про що? Як з ними поводитись коли розмовляєш? Мені подобається читати, я дізнаюсь багато цікавого і пізнавального матеріалу, який допомагає зрозуміти природу людей. Але…

Значить точно потрібна практика! Я лиш втікаю в уявний світ книг, де мені добре і забуваюсь від власних проблем. Ага! Ось воно! Трохи відлюдкуватий і полюбляю самотність, бо стараюся триматися на стороні, а не в гущі подій. Тримати комфортну відстань.

*****

14: 03

Пара з конфліктології принесла на своїх крилах прозріння і вирішення особистих непорозумінь в стосунках з коханою: конфлікт базується на бажанні бути ведучим (керувати) і відчувати з боку цілковиту покору, тобто бездумне підкоряння, що цілком неможливо (і не потрібно, бо нашо тоді мені здалася екстравагантне чортеня Мар’яна). Сам конфлікт, як внутрішній так і зовнішній (по телефону), був викликаний військовою психологічною особливістю проходження школи сержантів.

*****

Середа

«Лучше бить конем педальним, чем на тумбочке днювальним» – армійський гумор.

Стою в наряді по роті днювальним. Хочу спати аж очі липнуть. З’їли з черговим роти та другим днювальним печиво та розпили банку…згущівки. Було смачно! З якою насолодою куштував, а головне спокоєм, що ніхто не квапить і не тривожить. Лишень треба було «палити фішку», щоб черговий частини, бува, зненацька, не зайшов в момент насолоди у казарму. І так завжди кожен наряд відбуває свій пост якщо є гроші. А коли зарплата закінчиться, яка й так, як кіт наплакав, аж 215 грн. для солдатів ВДВ, то живемо звичайним солдатським життям: від сніданку до обіду, від обіду до відбою.

«Дембель стал на день короче, завтра будет день опять – ну и в рот его *****». Вже кілька ночей підряд сняться еротичні сни. Це мені ся подобає, значить все в порядку, а «Петрик» живий! Сни дуже чуттєві і в них моя кохана, а це приносить масу насолоди, особливо психологічної, адже без вагань, зараз, можу сказати, що вона стане моєю дружиною. Тільки на даний момент я ще сповна не готовий до закаблучування. Сприймаю це як: бігав лев по безкраїх степах, преріях та саванах, махав своєю гривою і хвацько крутив хвостом, відчував дух свободи, був господарем мандрів, а опісля його волю дещо обмежили, вказавши межі ґаздівства і він став прикутим до меншої території. Чоловіків, особливо з почуттям волі, справедливості, честі не можливо одразу приручити. Пройде час і свободолюбові звірі самі прийдуть до теплої печери і залишуться грітись, а поки-що треба змерзнути, наганятись, проголодатись, щоб прийти і сказати щось типу «дай кісточку, погладь, зігрій». Пройде час і приручимось до ласки й тепла. А зараз треба йти на герць поки кров бурлить і молодечий запал.

Збоку, на столі, сперся і заснув черговий, мені ж не можна, треба «фішкувати». А за 2 місяці вже я так буду спати J

Так швидко минув січень. Ще трішки і екзамени, лички на погонах. Їдемо до пацанів у Житомир, до рідної частини, а там Пасха, відпустка, звільнення, ДН, день ВДВ і додому! Пройшло більше половини навчального періоду в Десні, завжди головне дотягнути до середини й здолати переломний момент, тоді з’являються нові сили, які насичують тебе енергією. Тепер головне дожити до Пасхи.

Зрозумів службу, що і як робити. Нікуди з корабля не подітися, значить треба діяти (розвиватися) й чекати з вірою і надією порт «Дембель». Кожного тижня відзначають мої заслуги по військовій службі. Стараюсь, а шо приємно, так помічають, а це додає мотивації для подальшого просування.

На власні очі спостерігаю картину, як «деструктивні елементи суспільства» виправляються і по трошку стають фахівцями і зразком для перевиховання. Військова дисципліна дає свої результати і в/службу повинен пройти кожний чоловік, котрий гідний носити це ім’я. Нехай мінімальну, але справжню армійську службу, а не військову кафедру. І після цього, навіть, найгіршого солдата, який мало що знає і не старається, я поважатиму більше. Тому, що це бойовий товариш, колега з яким ми пережили однакове, пройшли школу виживання і не здалися, але, як там не було, прийшли на фініш усі! Цим достойні поваги всі, хто захищав безпеку сну цивільних в мирний чи військовий час!

І «зелень», що вчиться 2 роки на кафедрі, щоб не йти в армію, не годиться нам в підмітки…правда, за іронією долі, там дають офіцерське військове звання. Еххх… «офицери юние – голови чугунние!»J