Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розділ II






 

РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Стаття 7. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

 

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 цього
Закону, з метою:

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги
внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в
тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності України;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки
України в систему світового поділу праці та її наближення до
ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

 

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
здійснюється:

- Україною як державою в особі її органів в межах їх
компетенції;

- недержавними органами управління економікою (товарними,
фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями,
спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють
на підставі їх статутних документів;

- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на
підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

 

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
здійснюється за допомогою:

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і
нетарифного регулювання, які видаються державними органами України
в межах їх компетенції;

- економічних заходів оперативного регулювання
(валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів
України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які
приймаються за їх статутними документами в межах законів
України;

- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності і які не суперечать законам України.

 

Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності
прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і
недержавних органів.

 

Нормативно-правові акти, що регулюють зовнішньоекономічну
діяльність і відповідно до закону є регуляторними актами,
розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з
урахуванням вимог Закону України " Про засади державної
регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
(1160-15).

{ Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом N 2388-VI
(2388-17) від 01.07.2010 }

На території України згідно з цим Законом запроваджуються
такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської
діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти
господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший,
ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим
застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних
суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на
території України, а також щодо експортно-імпортних операцій
іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які
входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні
суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та
пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде
користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої
іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків,
коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них
встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче.
Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди
суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з
відповідними договорами України та застосовується у сфері
зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій
спеціальних економічних зон згідно із статтею 24 цього Закону, а
також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в
разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з
міжнародними договорами за участю України відповідно до статті 25
цього Закону.

В Україні згідно з цим Законом запроваджуються такі правові
режими для товарів, що імпортуються з держав - членів Світової
організації торгівлі (далі - СОТ):

національний режим, який означає, що стосовно імпортованих
товарів походженням з держав - членів СОТ надається режим не менш
сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження
щодо податків, зборів, встановлюваних законами та іншими
нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього
продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування,
розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього
кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування,
переробки або використання товарів у певних кількостях чи
пропорціях;

режим найбільшого сприяння, який стосується мита, правил його
справляння, правил і формальностей у зв'язку з імпортом і означає,
що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які
надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої
держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному
товару, який походить з території держав - членів СОТ або держав,
з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму
найбільшого сприяння. { Абзац третій частини сьомої статті 7 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 4496-VI (4496-17) від
13.03.2012 } { Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом N 360-V (360-16)
від 16.11.2006 }

Виключення щодо режиму найбільшого сприяння в формі
преференцій можуть бути зроблені для товарів, що походять з
держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або
митний союз чи проміжні угоди, що у майбутньому призведуть до
створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах розумного
періоду часу (10 років), чи угоди про прикордонну торгівлю та
застосування генеральної системи преференцій. { Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом N 360-V (360-16)
від 16.11.2006 }


Стаття 8. Державне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності

Україна самостійно формує систему та структуру державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має
забезпечувати: - захист економічних інтересів України та законних інтересів
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; - створення рівних можливостей для суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької
діяльності незалежно від форм власності та всі напрями
використання доходів і здійснення інвестицій; - заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері
зовнішньоекономічної діяльності. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися
в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за
винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим
та іншими законами України.

Стаття 9. Органи державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До
компетенції Верховної Ради України належать: - прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються
зовнішньоекономічної діяльності; - затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної
політики України; - розгляд, затвердження та зміна структури органів державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності; - укладання міжнародних договорів України відповідно до
законів України про міжнародні договори України та приведення
чинного законодавства України у відповідність з правилами,
встановленими цими договорами;

{ Зупинено дію абзацу шостого частини першої статті 9 у
частині затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної
виручки державі та місцевим Радам народних депутатів згідно з
Декретом N 15-93 від 19.02.93 }
- затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної
виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України,
ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та
митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності;

- встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної
діяльності на території України відповідно до статей 24,
25 цього Закону; - затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких
забороняється згідно із статтями 16, 17 цього Закону; { Абзац
восьмий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 360-V (360-16) від 16.11.2006 } - прийняття рішень про застосування заходів у відповідь на
дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів
або економічних угруповань шляхом встановлення повної/часткової
заборони (повного/часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення
режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму.
{ Частину першу статті 9 доповнено абзацом дев'ятим згідно із
Законом N 4436-VI (4436-17) від 23.02.2012 }

Кабінет Міністрів України: - вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики
України відповідно до законів України; - здійснює координацію діяльності міністерств, державних
комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної
діяльності; координує роботу торговельних представництв України в
іноземних державах; - приймає нормативні акти управління з питань
зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами
України; - проводить переговори і укладає міжурядові договори України
з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених
законами України про міжнародні договори України, забезпечує
виконання міжнародних договорів України з питань
зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами
управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та
залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності на договірних засадах; - відповідно до своєї компетенції, визначеної законами
України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про
систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів
оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної
діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за
повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з
законами України; - забезпечує складання платіжного балансу, зведеного
валютного плану України;


{ Абзац восьмий частини другої статті 9 виключено на підставі
Закону N 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012 }


- здійснює заходи щодо забезпечення раціонального
використання коштів Державного валютного фонду України; - забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації
Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності;
{ Частину другу статті 9 доповнено абзацом згідно із Законом
N 362-IV (362-15) від 25.12.2002 } - приймає рішення про застосування заходів у відповідь на
дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів
або економічних угруповань шляхом запровадження режиму
ліцензування. { Частину другу статті 9 доповнено абзацом
одинадцятим згідно із Законом N 4436-VI (4436-17) від
23.02.2012 }

Національний банк України: - здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву
України та інших державних коштовностей, які забезпечують
платоспроможність України; - представляє інтереси України у відносинах з центральними
банками інших держав, міжнародними банками та іншими
фінансово-кредитними установами та укладає відповідні
міжбанківські угоди; - регулює курс національної валюти України до грошових
одиниць інших держав; - здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних
державних кредитах і позиках, провадить операції з
централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного
валютного фонду України у розпорядження Національного банку
України;

{ Дію абзацу шостого частини третьої статті 9 зупинено згідно
з Декретом N 25-93 від 17.03.93 }
- виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та
іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного
фонду та іншого державного майна України; { Частину третю статті 9
доповнено абзацом шостим згідно із Законом N 2139-12 від
19.02.92 }

- здійснює інші функції відповідно до Закону України " Про
банки і банківську діяльність" (872-12) та інших законів
України. Національний банк України може делегувати виконання
покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної
діяльності України.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної
політики: - забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики
при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу
на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної
діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів
України; - здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та
умов міжнародних договорів України;


{ Абзац четвертий частини четвертої статті 9 втратив чинність
на підставі Закону N 139-V (139-16) від 14.09.2006 }


- проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні
розслідування у порядку, визначеному законами України; { Частину
четверту статті 9 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом
N 335-XIV (335-14) від 22.12.98 } - виконує інші функції відповідно до законів України і
Положення про центральний орган виконавчої влади з питань
економічної політики.

Органи доходів і зборів: - здійснюють митний контроль в Україні згідно з чинними
законами України. { Частина п'ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII (406-18) від 04.07.2013 }

Антимонопольний комітет України: - здійснює контроль за додержанням суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист
економічної конкуренції. { Статтю 9 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 82/95-ВР
від 02.03.95, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1294-IV
(1294-15) від 20.11.2003 }

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі: - здійснює оперативне державне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до
законодавства України; - приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових,
антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування
відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних
заходів; - приймає рішення про застосування заходів у відповідь на
дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів
або економічних угруповань у межах компетенції, визначеної
законами України. { Частину сьому статті 9 доповнено абзацом
четвертим згідно із Законом N 4436-VI (4436-17) від 23.02.2012 }
{ Статтю 9 доповнено частиною сьомою згідно із Законом
N 335-XIV (335-14) від 22.12.98 }

Стаття 10. Органи місцевого управління
зовнішньоекономічною діяльністю

До органів місцевого управління зовнішньоекономічною
діяльністю належать: - місцеві Ради народних депутатів України та їх
виконавчі і розпорядчі органи; - територіальні підрозділи (відділення) органів державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Компетенція органів місцевого самоврядування та їх
виконавчих органів визначається цим Законом та Законом України
" Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР). Нормативні
акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів
стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються
тільки у випадках, прямо передбачених законами України. Органи
місцевого самоврядування та їх виконавчі органи діють як суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності лише через створені ними
зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус
юридичної особи України. { Частина друга статті 10 в редакції Закону N 2157-IV (2157-15)
від 04.11.2004 }

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
України можуть створювати свої територіальні підрозділи
(відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається
законами України та положеннями про ці органи.

Зазначені органи територіального регулювання
зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з
відповідними місцевими Радами народних депутатів України та в
межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на
утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії
зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити
нормативним актам місцевих Рад народних депутатів України, за
винятком випадків, коли такі дії передбачені або випливають із
законів України.

Стаття 11. Принципи оподаткування при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
України здійснюється за такими принципами: - Україна самостійно встановлює і скасовує податки і
пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України; - ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною
Радою України за поданням Кабінету Міністрів України; - рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності
досягнення та підтримання самоокупності і самофінансування
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою
бездефіцитності платіжного балансу України; - стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються
державою на строк не менш як 5 років; - забороняється встановлювати інші податки, крім тих, що
затверджені Верховною Радою України; - ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною
ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку; - заохочення експорту готової продукції.


{ Частину другу статті 11 виключено на підставі Закону
N 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004 }


{ Частину третю статті 11 виключено на підставі Закону
N 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004 }


{ Частину четверту статті 11 виключено на підставі Закону
N 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004 }


Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж
товару податку на експорт і імпорт та режиму ліцензування і
квотування експорту відповідно до статті 16 цього Закону, за
винятком випадків встановлення режиму ліцензування і квотування як
заходу у відповідь на дискримінаційні дії інших держав згідно із
статтею 16 цього Закону та в разі застосування санкцій згідно із
статтею 37 цього Закону при порушенні суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї
діяльності.


{ Статтю 12 виключено на підставі Закону N 5480-VI
(5480-17) від 06.11.2012 }


Стаття 13. Принципи митного регулювання при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності

Україна самостійно здійснює митне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику
України визначає Верховна Рада України.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
здійснюється згідно з цим Законом, Митним кодексом України
(92-15), законами України про митне регулювання, Єдиним митним
тарифом України (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14) та
міжнародними договорами України. { Частина друга статті 13 в
редакції Закону N 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004 }

Територія України становить єдиний митний простір, на якому
діють митні правила України, з додержанням зобов'язань, що
випливають з міжнародних договорів України. { Частина третя статті
13 в редакції Закону N 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004 }

Єдиний митний тариф України визначається згідно з відповідним
законом України та міжреспубліканськими договорами України. Єдиний
митний тариф України встановлює на єдиній митній території України
оподаткування митом предметів, що ввозяться на територію України
або вивозяться з неї. Ставки Єдиного митного тарифу України мають
бути єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
незалежно від форм власності, організації господарської діяльності
і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених
законами України та її міжнародними договорами. { Частина четверта статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012 }
{ Щодо зупинення дії частини четвертої статті 13 в частині
встановлення ставок вивізного мита Єдиним митним тарифом України
див. Декрет N 4-93 від 11.01.93 }

Митний контроль та митне оподаткування на території
спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами
України та міжнародними договорами, які встановлюють
спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних
суб'єктів господарської діяльності), які провадять демпінг, а
також тих держав, які застосовують щодо України
дискримінаційні дії, можуть вживатися митні заходи, передбачені
статтями 29, 31 та 37 цього Закону.

Митні правила України, які повинні включати порядок
декларування товарів, сплати мита та інших податків, що
справляються при переміщенні товарів через митний кордон України,
надання митних пільг та інші умови проходження митного контролю,
встановлюються законами України про митне регулювання. Єдиний
митний тариф України та митні правила України мають бути офіційно
опубліковані у загальнодоступних засобах масової інформації не
пізніш як за 45 днів до дати введення їх у дію. В разі, якщо
зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, вони чинності
не набирають. Якщо зазначені документи будуть опубліковані пізніше
як за 45 днів до введення їх у дію, датою набрання чинності буде
вважатися 46-й день з моменту офіційної публікації. Офіційною
публікацією вважається публікація в періодичному офіційному
виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.
Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в
світ відповідного номера цього видання. { Частина сьома статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012 }
{ Щодо зупинення дії частини сьомої статті 13 див. Декрет N 4-93
від 11.01.93 }

Україна як держава несе відповідальність за дії своїх
митних органів згідно із статтею 34 цього Закону.

Стаття 14. Ведення розрахунків та кредитування суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: - самостійно визначати форму розрахунків по
зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать
законам України та відповідають міжнародним правилам; - безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за
рахунок власних коштів у діючій на території України
валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами
України, самостійно приймати рішення у зазначених
питаннях; - вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть
вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами
господарської діяльності, користуватись їх послугами, з
додержанням при цьому вимог чинних законів України. Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території
України банком для зовнішньоекономічної діяльності
України і уповноваженими комерційними банківськими та
кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками,
зареєстрованими у встановленому порядку на території України. Кредитування зовнішньоекономічних операцій у діючій на
території України валюті та в іноземній валютіздійснюється на основі домовленості та на умовах, погоджених між
кредиторами та одержувачами кредитів у кредитних угодах
(договорах). Розрахункові кредити банків, які видаються суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності за спеціальним кредитним
(позичковим) рахунком у діючій на території України валюті
для покриття коштів, що тимчасово вилучаються з обігу,
забезпечуються товарно-матеріальними цінностями, розрахунковими,
транспортними та/або товаросупровідними документами. Всі інші
кредити, крім розрахункових, забезпечуються майном, що належить на
праві власності боржнику, та/або його немайновими правами. Державне кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та гарантування державою комерційних кредитів, що
надаються цим суб'єктам, в Україні здійснюються через банк
для зовнішньоекономічної діяльності України та інші
уповноважені банки. Умови державного кредитування та гарантування державою
комерційних кредитів визначаються кредитними угодами (договорами),
що укладаються між відповідними суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності та банком для зовнішньоекономічної діяльності
України. Рішення про надання державних кредитів та гарантій
приймається банком для зовнішньоекономічної діяльності України
в межах лімітів державного кредитування зовнішньоекономічної
діяльності у діючій на території України валюті та в
іноземній валюті за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та за результатами експертної оцінки
техніко-економічного обгрунтування об'єкта кредитування та умов
окупності кредитів. Банк для зовнішньоекономічної діяльності
України повинен повідомити про своє рішення подавця заявки
на державний кредит (державну гарантію комерційного кредиту) у
місячний строк з дня подання зазначеної заявки. В разі відсутності
вищезазначеної експертної оцінки об'єкта кредитування відмова у
державному кредитуванні (гарантуванні державою комерційного
кредиту) суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності з підстав
недоцільності не дозволяється. Розмір державного кредиту (державної гарантії комерційного
кредиту), що надається у діючій на території України
валюті та/або в іноземній валюті одному суб'єкту
зовнішньоекономічної діяльності протягом одного року, не може
перевищувати 5 процентів від відповідних річних лімітів державного
кредитування зовнішньоекономічних операцій.

{ Зупинено дію останньої частини статті 14 згідно з Декретом
N 15-93 від 19.02.93 }
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які надають
кредити іноземним суб'єктам господарської діяльності або одержують
у них кредити, повинні протягом трьох робочих днів надіслати у
Національний банк України інформацію про зазначені кредити
(загальна сума, валюта на строк кредиту) згідно з встановленою
Національним банком України формою. Національний банк України може
запроваджувати ліцензування одержання кредитів в іноземній валюті
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності від іноземних суб'єктів
господарської діяльності в разі виникнення обставин, зазначених у
статті 16 цього Закону, та ліцензування надання кредитів в
іноземній валюті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності
іноземним суб'єктам господарської діяльності в разі виникнення
обставин, зазначених у статті 16 цього Закону.

Стаття 15. Страхування зовнішньоекономічних операцій

Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні
здійснюється комерційними страховими компаніями (державними,
акціонерними, іноземними, змішаними, кооперативними та іншими), а
також іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до
статутного предмету діяльності яких входять страхові операції
(страхування). Вибір страхової компанії (страхувача) здійснюється
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності самостійно. Страхування зовнішньоекономічних операцій з боку суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності здійснюється в Україні
на договірних засадах і є добровільним, якщо інше не передбачено
законами України. Страхування зовнішньоекономічних операцій здійснюється в
Україні щодо ризиків, які існують у світовій практиці. Страхування експортних кредитів, позичок, окремих контрактів
на поставку машин і обладнання, інвестицій як на території
України, так і за її межами здійснюється спеціалізованим
страховим акціонерним товариством, контрольний пакет акцій якого
належить Кабінету Міністрів України.

Стаття 16. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як
комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань
економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі
автоматичного або неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс
адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної
політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності
дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту
(імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні
або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту)
як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не
справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких
підлягає ліцензуванню.

Автоматичне ліцензування імпорту має бути скасовано в разі
припинення обставин, що були підставою для його запровадження, а
також у разі існування інших процедур, за допомогою яких можна
розв'язати завдання, для вирішення яких запроваджується
автоматичне ліцензування.

Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс
адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної
політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності
дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту
(імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні
або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту)
як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії
використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших
обмежень) на експорт (імпорт) товарів.

Кількісні обмеження застосовуються виключно на
недискримінаційній основі, тобто ніякі заборони чи обмеження не
застосовуються Україною щодо імпорту будь-якого товару на
територію України чи щодо експорту будь-якого товару, призначеного
для території будь-якої держави, якщо тільки імпорт аналогічного
товару з усіх третіх держав в Україну або експорт до всіх третіх
держав є аналогічним чином забороненим чи обмеженим, якщо інше не
передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в
разі:

значного порушення рівноваги щодо певних товарів на
внутрішньому ринку, що мають вагоме значення для життєдіяльності в
Україні, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів
рибальства, продукції харчової промисловості та промислових
товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів.
Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується до
моменту відновлення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому
ринку;

необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини,
тварин або рослин, навколишнього природного середовища,
громадської моралі, національного багатства художнього,
історичного чи археологічного значення або захисту прав
інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної
безпеки;

експорту золота та срібла, крім банківських металів;

необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного
товаровиробника в разі обмеження експорту вітчизняних матеріалів,
необхідних для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів
вітчизняної переробної промисловості протягом періодів, коли
внутрішня ціна на такі матеріали тримається на рівні, нижчому за
світову ціну, за умови впровадження Кабінетом Міністрів України
плану стабілізації та за умови, що такі обмеження не повинні
призводити до зростання експорту товарів такої галузі вітчизняної
промисловості. Такі заходи застосовуються виключно на
недискримінаційній основі;

необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та
авторських прав;

необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів
України.

Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в
разі:

різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх
платежів (якщо інші заходи є неефективними);

різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних
резервів;

необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини,
тварин або рослин, навколишнього природного середовища,
громадської моралі, національного багатства художнього,
історичного чи археологічного значення або захисту прав
інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної
безпеки;

імпорту золота та срібла, крім банківських металів;

необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного
товаровиробника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає
значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди національному
товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару.
Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується на
строк, який дає змогу не допустити завдання значної шкоди або
компенсувати завдану значну шкоду національному товаровиробнику і
дає йому можливість відновити його прибутковість;

необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та
авторських прав;

необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів
України;

необхідності застосування заходів у відповідь на
дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів
або економічних угруповань. { Частину восьму статті 16 доповнено
абзацом дев'ятим згідно із Законом N 4436-VI (4436-17) від
23.02.2012 }

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту
(імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або
інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за
поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної
політики з визначенням переліку конкретних товарів, експорт
(імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та
кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

У разі застосування захисних заходів щодо захисту
вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму
ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної
торгівлі згідно із законодавством.

Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один
вид ліцензії.

Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з
питань економічної політики, а також у межах наданих ним
повноважень - відповідним республіканським органом Автономної
Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і
Севастопольської міських державних адміністрацій.

У разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності
порядку здійснення такої діяльності, встановленого цим Законом або
іншими законами України, до нього може бути застосовано
індивідуальний режим ліцензування відповідно до статті 37 цього
Закону.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності, що подаються за формою,
встановленою центральним органом виконавчої влади з питань
економічної політики.

Для одержання ліцензії заявники звертаються, як правило, до
одного органу виконавчої влади. У разі необхідності в одержанні
погодження можливе звернення до кількох органів виконавчої влади,
але не більше ніж до трьох.

Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в
порядку їх надходження, який визначається за датами реєстрації
заявок, або одночасно після закінчення оголошеного строку їх
приймання.

У заявці на одержання ліцензії зазначаються такі дані: повне
найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, прізвище та
ім'я його керівника, найменування та код товару (товарів) згідно з
Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності
(УКТ ЗЕД) (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14), найменування
виробника, споживача товару (товарів), код та назва держави
(держав) походження і призначення - у разі експорту, код та назва
держави (держав) походження і відправлення - у разі імпорту, строк
дії ліцензії, кількість та вартість товару (товарів), код і назва
митниці, повні найменування та адреси продавця і покупця, вид
угоди, валюта платежу, основна та додаткова одиниці виміру товару
(товарів), погодження з органами виконавчої влади (у разі
необхідності), підстава для запиту ліцензії, особливі умови
ліцензії.

При поданні заявки можуть вимагатися документи та інформація,
які вважаються необхідними для підтвердження даних, зазначених у
заявці та зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Заявка не може бути відхилена в разі допущення незначних
помилок у документах, які подаються для одержання ліцензії, якщо
вони не змінюють основних даних, що містяться в заявці. Основними
вважаються дані, передбачені умовами зовнішньоекономічного
договору (контракту).

У разі запровадження режиму автоматичного ліцензування строк
видачі ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати
одержання заявки та інших необхідних документів, що відповідають
установленим вимогам. Не може бути відмовлено у видачі ліцензії,
якщо всі необхідні документи подані і відповідають встановленим
вимогам.

У разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування:

строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів від
дати їх одержання, якщо заявки розглядаються в порядку їх
надходження, та більше 60 днів від дати закінчення оголошеного
строку приймання заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно;

ліцензія видається на підставі заявки в межах квоти із
зазначенням строку дії ліцензії;

якщо на момент подання заявки (у разі застосування процедури
розгляду в порядку надходження) встановлені квоти (кількісні або
інші обмеження) вичерпано, така заявка не розглядається. Про факт,
що квоти (кількісні або інші обмеження) вичерпані, суб'єкт
зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку,
повідомляється письмово протягом семи робочих днів від дати її
одержання;

рішення про видачу ліцензії приймається з урахуванням даних
щодо використання раніше одержаних ліцензій за умови додержання
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про
захист економічної конкуренції.

При розгляді поданих заявок одночасно, у разі запровадження
неавтоматичного ліцензування вперше, розподіл квот здійснюється
пропорційно обсягам, зазначеним у заявках суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності.

Неавтоматичне ліцензування не повинно справляти
обмежувального або такого, що порушує торгівлю, впливу на товари
на доповнення до того впливу, що виникає внаслідок запровадження
режиму неавтоматичного ліцензування.

Забороняється обмеження імпорту товарів, щодо яких
встановлюються певні квоти, до повного використання таких квот.
{ Статтю 16 доповнено частиною згідно із Законом N 253-VI
(253-17) від 10.04.2008 }

Ліцензія видається, якщо заявку та інші подані документи
оформлено з додержанням вимог, установлених законодавством. Термін
дії ліцензії має передбачати виконання зобов'язань отримувача
ліцензії за зовнішньоекономічним договором (контрактом), але не
перевищувати термін дії кількісних обмежень.

Рішення про відмову у видачі ліцензії повинно бути
вмотивованим, прийнятим у строки, встановлені для розгляду заявок,
і надсилається (видається) заявникові у письмовій формі.

У разі відмови у видачі ліцензії заявник має право на
оскарження рішення згідно із законодавством.

За видачу ліцензії справляється збір (268-2005-п), розмір
якого встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням
фактичних витрат, пов'язаних із застосуванням процедури
ліцензування.

Митне оформлення товарів, експорт (імпорт) яких підлягає
ліцензуванню, здійснюється тільки за наявності відповідної
ліцензії.

У митному оформленні товарів, що ліцензуються та
навантажуються навалом, не може бути відмовлено у разі, коли
вартість, кількість або вага таких товарів незначною мірою
відрізняються від тих, що зазначені у ліцензії. Гранична різниця
таких значень встановлюється Кабінетом Міністрів України за
поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної
політики. { Статтю 16 доповнено частиною згідно із Законом N 253-VI
(253-17) від 10.04.2008 }

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної
політики щомісяця інформує центральний орган виконавчої влади в
галузі митної справи про видані ліцензії на експорт (імпорт)
товарів, що підлягають ліцензуванню.

Центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи
щомісяця подає центральному органу виконавчої влади з питань
економічної політики інформацію про обсяги експорту (імпорту)
товарів за виданими ліцензіями.

Ліцензування товарообмінних (бартерних) операцій здійснюється
в тому разі, якщо предметом цих операцій є товари, експорт
(імпорт) яких підлягає ліцензуванню.

Ліцензування експорту (імпорту) матриць, обладнання та
сировини для їх виробництва здійснюється з урахуванням вимог
законодавства з питань виробництва, експорту (імпорту) відповідно
до процедури видачі ліцензій, встановленої цією статтею. { Частина тридцять четверта статті 16 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 222-VIII (222-19) від 02.03.2015 }

Ліцензування не поширюється на експорт та реалізацію
компенсаційної і прибуткової продукції, одержаної інвестором у
власність на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної
відповідно до вимог Закону України " Про угоди про розподіл
продукції" (1039-14). Запровадження будь-яких обмежень щодо
експорту та реалізації такої продукції, в тому числі кількісних,
не допускається, якщо інше не передбачено угодою про розподіл
продукції.

Встановлені цією статтею процедури ліцензування не
поширюються на експорт (імпорт) товарів, зазначених у статті 20
цього Закону.

Перелік товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню,
інформація про строк дії ліцензій та внесення будь-яких змін до
них, порядок подання та розгляду заявок опубліковуються в
офіційних друкованих виданнях України з повідомленням відповідного
комітету СОТ протягом 60 днів з дня опублікування та наданням
копій цих публікацій.

Публікація повинна включати таку інформацію:

перелік товарів, що підлягають процедурам ліцензування;

контактний пункт для надання інформації про право на
одержання ліцензії;

адміністративний орган (органи) для подання заявок на
ліцензію;

дату і назву публікації, в якій викладено процедури
ліцензування;

зазначення того, чи є ліцензування автоматичним або
неавтоматичним;

адміністративні цілі - у випадку процедур автоматичного
ліцензування імпорту;

зазначення заходів, що застосовуються через процедури
ліцензування, - у випадку процедур неавтоматичного ліцензування
імпорту;

очікуваний термін тривалості процедури ліцензування, якщо
його може бути встановлено з певною мірою ймовірності, а якщо ні -
то причину, чому цю інформацію не може бути надано.

У разі якщо квота розподіляється серед держав-постачальників,
інформація про розподіл квоти підлягає опублікуванню з
повідомленням про це інших держав, заінтересованих у постачанні в
Україну певних товарів.

Офіційне опублікування здійснюється за 21 день до дати
запровадження режиму ліцензування, але не пізніше зазначеної дати.
{ Частина сорокова статті 16 в редакції Закону N 253-VI (253-17)
від 10.04.2008 }

На запит заінтересованої держави - члена СОТ повинна
надаватися відповідна інформація щодо:

порядку застосування обмежень;

кількості виданих за певний період ліцензій із зазначенням у
разі необхідності обсягу та/або вартості товарів;

розподілу ліцензій серед держав-постачальників;

статистичних даних про обсяги та/або вартість товарів.

Дія цієї статті не поширюється на операції Національного
банку України, які здійснюються ним відповідно до Закону України
" Про Національний банк України" (679-14).

Здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності
зовнішньоекономічних операцій без відповідних ліцензій тягне за
собою накладення штрафу згідно зі статтею 37 цього Закону у сумі
10 відсотків вартості проведеної операції, перерахованої у валюту
України за офіційним курсом гривні до іноземних валют,
установленим Національним банком України на день здійснення такої
операції.

Штрафи стягуються органами доходів і зборів на підставі
відповідних рішень центрального органу виконавчої влади з питань
економічної політики у порядку, визначеному Податковим кодексом
України (2755-17). { Абзац статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2856-VI (2856-17) від 23.12.2010 } { Частина сорок четверта статті 16 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 406-VII (406-18) від 04.07.2013 }
{ Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Декретом N 6-92 від
09.12.92, Постановою ВР N 2330-12 від 12.05.92, Декретами N 6-93
від 12.01.93, N 15-93 від 19.02.93, Законами N 3898-12 від
01.02.94, N 335-XIV (335-14) від 22.12.98, N 1595-III
(1595-14) від 23.03.2000, N 1807-III (1807-14) від 08.06.2000,
N 2953-III (2953-14) від 17.01.2002; в редакції Законів
N 1315-IV (1315-15) від 20.11.2003, N 360-V (360-16) від
16.11.2006 }

Стаття 17. Заборона окремих видів експорту та імпорту

В Україні забороняється:

експорт з території України предметів, які становлять
національне, історичне, археологічне або культурне надбання
українського народу, що визначається згідно із законами України;

імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь
відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю
чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та
рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому
природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито
необхідних заходів для запобігання такої шкоди;

імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни,
расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать
відповідним нормам Конституції України (254к/96-ВР);

експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження
також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;

експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав
інтелектуальної власності;

експорт з території України товарів у межах виконання рішень
Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування
обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу. Впровадження заборони експорту або імпорту з інших підстав
можливо лише, якщо це дозволено міжнародними договорами, учасником
яких є Україна.

Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію
України забороняється, визначається виключно законами України.

Контроль за виконанням вимог, що містяться в цій статті,
покладається на органи доходів і зборів та центральний орган
виконавчої влади з питань економічної політики. { Частина четверта статті 17 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 406-VII (406-18) від 04.07.2013 }
{ Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 75/95-ВР від
28.02.95; в редакції Закону N 360-V (360-16) від 16.11.2006 }

Стаття 18. Порядок застосування технічних регламентів,
фармакологічних, санітарних, фітосанітарних,
ветеринарних та екологічних заходів, стандартів
та вимог

Технічні регламенти, фармакологічні, санітарні,
фітосанітарні, ветеринарні та екологічні заходи, стандарти та
вимоги до товарів, що імпортуються в Україну, застосовуються в
порядку, встановленому законодавством України. { Стаття 18 в редакції Закону N 3078-IV (3078-15) від
15.11.2005 }

Стаття 19. Спеціальні імпортні процедури

До спеціальних імпортних процедур, що застосовуються в
Україні, належать: - застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних
їм процедур; - режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки;


{ Абзац четвертий частини першої статті 19 виключено на
підставі Закону N 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012 }


Державні закупки по імпорту комплексного устаткування або
масових партій інших товарів з використанням коштів Державного
валютного фонду України мають обов'язково провадитись з
використанням процедури міжнародних торгів.

Режим попередніх імпортних депозитів запроваджується
Національним банком України з метою регулювання платіжного балансу
України. При цьому Національний банк України встановлює
порядок здійснення операцій з попередніми імпортними депозитами та
відносний розмір сум депозитів у процентах до вартості договору
(контракту), який не може перевищувати 50 процентів.

Попередній імпортний депозит відкривається не пізніш як через
три робочих дні з моменту набрання договором (контрактом)
юридичної сили. В разі порушення зазначеного строку або інших умов
відкриття попередніх імпортних депозитів до суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності застосовуються санкції, які
визначаються порядком, затвердженим Національним банком України.

Кошти, що надходять на рахунки попередніх імпортних
депозитів, відображаються на зведеному спеціальному рахунку, який
відкривається кожним комерційним банком, що веде операції з
попередніми імпортними депозитами, на користь Національного банку
України. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні Національного
банку України.

Суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, що відкрив
попередній імпортний депозит, відповідним банком видається довідка
встановленої форми, яка є підставою для пропуску товару через
митний кордон України. В разі передачі товару іноземними
суб'єктами господарської діяльності через банківсько-кредитні
установи України і відсутності перетину товаром митного кордону
України зазначена в цьому пункті довідка є підставою для
проведення розрахунків з іноземним суб'єктом господарської
діяльності через банківсько-кредитні установи України або для
пропуску через митницю відповідної суми готівкою. { Частина шоста
статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2157-IV
(2157-15) від 04.11.2004 }

Забороняється застосування режиму попередніх імпортних
депозитів щодо товарів, до яких запроваджується режим ліцензування
і квотування імпорту.


{ Частину восьму статті 19 виключено на підставі Закону
N 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012 }


Стаття 20. Заходи щодо захисту економічної конкуренції
в галузі зовнішньоекономічної діяльності

{ Назва статті 20 в редакції Закону N 1294-IV (1294-15) від
20.11.2003 }

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про
захист економічної конкуренції, за винятком випадків, передбачених
цією статтею. { Частина перша статті 20 в редакції Закону
N 82/95-ВР від 02.03.95, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1294-IV (1294-15) від 20.11.2003 } Виключно уповноваженими Україною як державою
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись
експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та
спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових
речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді
тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок,
спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг,
джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції,
технологій і послуг, які в даний час використовуються при
створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну
таємницю України, яка визначається законами України;
дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння;
наркотичних і психотропних засобів; експорт творів мистецтва і
старовинних предметів з музейних фондів України. Призначення уповноважених суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і
регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до
компетенції Кабінету Міністрів України (1228-99-п), який має
погоджувати свої рішення з відповідними Комітетами Верховної Ради
України. { Частина третя статті 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004 } Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт
та імпорт інших видів товарів, не зазначених у цій статті, не
дозволяється і може бути оскаржено у судовому
порядку. Будь-які організації, в тому числі державні, не мають
права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим
суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вільно здійснювати таку
діяльність або в іншій формі, за винятком випадків, прямо
зазначених в цьому Законі.


{ Частину п'яту статті 20 виключено на підставі Закону
N 82/95-ВР від 02.03.95 }


{ Частину шосту статті 20 виключено на підставі Закону
N 82/95-ВР від 02.03.95 }


{ Частину сьому статті 20 виключено на підставі Закону
N 82/95-ВР від 02.03.95 }


{ Частину восьму статті 20 виключено на підставі Закону
N 82/95-ВР від 02.03.95 }


Стаття 21. Державне замовлення

Державні органи управління України та місцеві Ради
народних депутатів України мають право розміщувати, як
правило, на конкурсній основі державні замовлення на виробництво,
експорт і імпорт товарів серед суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності приймають державні
замовлення виключно на добровільних засадах на умовах і в обсязі,
які визначаються цивільно-правовими договорами (контрактами), що
укладаються між цими суб'єктами та державним замовником. Іноземні суб'єкти господарської діяльності користуються
рівними правами і повинні нести рівні обов'язки з суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності України в разі проведення
конкурсу на розміщення державного замовлення.

Стаття 22. Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність
та аудит суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності

{ Назва статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 90/95-ВР від 14.03.95 }

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ведуть
бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій,
а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної
статистики України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в галузі обліку і
звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом
України " Про підприємства в Україні" (887-12).

Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності користуються планом
рахунків та інструкцією про його використання, що діють на
території України, та відповідними змінами і доповненнями,
які відображають специфіку зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності самостійно
визначають порядок аналітичного обліку зовнішньоекономічної
діяльності, запроваджують відповідні субрахунки.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відображають цю
діяльність та її результати у своїй річній фінансовій звітності
окремо зазначеними показниками: - у бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти
(активи), що знаходяться у зовнішньоекономічному обороті, -
товари, документи, цінні папери, а також їх джерела (пасиви) -
кредити, заборгованість, одержані прибутки тощо; - у звіті про прибутки та збитки окремо відображаються
виручка від зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У
додатку (коментарі) до річного фінансового звіту робляться
необхідні пояснення щодо наведених показників зовнішньоекономічної
діяльності.

Державній податковій інспекції, крім річного фінансового
звіту, надається також інформація про суми сплачених податків на
імпорт та експорт - щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що
слідує за звітним. Національному банку України (або за його
дорученням - банку для зовнішньоекономічної діяльності України)
надається інформація про суми по обов'язковому розподілу частини
виручки в іноземній валюті - чотири рази на рік, не пізніше 15
числа місяця, що слідує за звітним періодом.

Банківсько-кредитні установи, що здійснюють кредитування
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, мають право на
одержання необхідної інформації про фінансовий стан цих суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та їх платоспроможність згідно з
умовами письмових угод про кредитування.

Забороняється вимагати подання статистичної звітності з
порушенням встановленого цим Законом порядку. Відомості, не
передбачені державною статистичною звітністю, суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності можуть бути подані на договірній
основі органам державного управління або правоохоронним органам на
їх вимогу у встановленому законами України порядку.

Аудит зовнішньоекономічної діяльності, відображеної
у річних фінансових звітах суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, здійснюється уповноваженими на це незалежними
аудиторськими організаціями відповідно до чинних нормативних
актів, які регулюють аудиторську діяльність на території
України. { Частина дев'ята статті 22 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95 }

Податкова ревізія суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
провадиться органами державної податкової інспекції згідно з її
компетенцією не частіше одного разу на рік.

Стаття 23. Інформаційне забезпечення
зовнішньоекономічної діяльності

Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на
одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї
діяльності, що не становить державної або комерційної таємниці.
Обсяг інформації, що становить державну таємницю, визначається
згідно із законами України.

Склад і обсяг комерційної таємниці визначаються згідно із
Цивільним кодексом України (435-15) та законами України " Про
інформацію" (2657-12) і " Про доступ до публічної інформації"
(2939-17). { Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1170-VII (1170-18) від 27.03.2014 }

Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на
своєчасне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших
нормативних актів з наступною інформацією про зміни в них, що
регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються
зовнішньоекономічної діяльності. Державні органи, відомства та
установи, що видають нормативні акти, зобов'язані офіційно
публікувати їх у загальнодоступних засобах інформації України,
причому зазначені акти не можуть набирати чинності до їх
офіційної публікації. Кожний суб’єкт зовнішньоекономічної
діяльності має право на безпосереднє одержання інформації у
суб’єктів владних повноважень відповідно до Закону України " Про
доступ до публічної інформації" (2939-17). { Частина третя статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1170-VII (1170-18) від 27.03.2014 }

Зведення статистичної інформації щодо зовнішньоекономічної
діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері статистики, на
підставі даних, що в обов'язковому порядку надаються органами, які
провадять державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
(фінансові органи, органи доходів і зборів, Національний банк
України), а також суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. { Частина четверта статті 23 в редакції Закону N 3047-III
(3047-14) від 07.02.2002; із змінами, внесеними згідно із
Законами N 406-VII (406-18) від 04.07.2013, N 1170-VII
(1170-18) від 27.03.2014 }

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері статистики, щокварталу складає і
публікує статистичну інформацію щодо стану і структури
зовнішньоторговельного балансу України. { Частина п'ята статті 23 в редакції Закону N 3047-III (3047-14)
від 07.02.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII
(1170-18) від 27.03.2014 }

Міністерство фінансів України складає відомості про стан і
структуру зовнішньої державної заборгованості. { Частина шоста
статті 23 в редакції Закону N 3047-III (3047-14) від
07.02.2002 }


{ Частину сьому статті 23 виключено на підставі Закону
N 1170-VII (1170-18) від 27.03.2014 }


Органи державного управління, юридичні, фізичні особи та інші
суб’єкти господарської діяльності, яким було надано інформацію, що
становить комерційну таємницю суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, не мають права розголошувати, передавати таку
інформацію без дозволу відповідних суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, крім випадків, передбачених законом, і несуть
відповідальність за порушення визначених цією частиною вимог
згідно з цим та іншими законами України. { Частина восьма статті 23 в редакції Закону N 1170-VII
(1170-18) від 27.03.2014 }

Розділ III

СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВОВІ РЕЖИМИ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 24. Спеціальні економічні зони

На території України можуть запроваджуватись спеціальні
економічні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон
встановлюються Верховною Радою України згідно з законами України
про спеціальні економічні зони шляхом прийняття окремого закону
України для кожної з таких зон.

Стаття 25. Інші спеціальні правові режими
зовнішньоекономічної діяльності

Україна може укладати з державами, які мають спільні з
Україною морські та/або сухопутні кордони, двосторонніта/або багатосторонні договори, що встановлюють на основі
взаємності спеціальні правові режими торгівлі, товарообігу
(прикордонна, прибережна торгівля та інші) і передбачають
пільгові умови для суб'єктів зовнішньоеко


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.05 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал