З якою метою проводять гельмінтоскопічні дослідження води з відкритих водоймищ?

На низинних випасних ділянках визначають стан водойми та умови водопою тварин, а також виявляють ями і канави, заповнені водою, мочажини, калюжі, струмки. Проводять обстеження цих ділянок на наявність проміжних і резервуарних хазяїв гельмінтів (молюсків, слизнів, жаб, пуголовків, риб, ракоподібних, малощетинкових червів, комарів, мошок, ґедзів, мокреців). Визначають їх видовий склад, щільність заселення та місця розмноження.

При обстеженні пасовищ слід враховувати, що збір проміжних і резервуарних хазяїв трематод, цестод, акантоцефал і більшої кількості нематод необхідно проводити в місцях можливого їх зараження інвазійними елементами.

Збір водних молюсків слід проводити влітку і восени при низькому рівні води в річках чи інших водоймах. Малого ставковика (Lymnaea truncatula) слід збирати на берегах мілких водойм, які знаходяться на лугах та пасовищах. Взагалі для збору прісноводних молюсків застосовують сачки різної величини, зроблені з канви, марлі чи рідкої мішковини. Маленьким сачком (діаметр 15-25 см) збирають молюсків наземних біотопів. При зборі представників водних біотопів - молюсків, циклопів, діаптомусів, дафній та рачків-бокоплавів ребро сачка ставлять перпендикулярно до поверхні води і роблять декілька рухів на визначеній площі і глибині водойми. Потім сачок швидко иитяі ують із води, дають стекти воді, беруть рукою за дно сачка вивертають і переносять його вміст у банку з водою. Так повторюють декілька разів. Враховуючи діаметр сачка (15-25 см), можна приблизно підрахувати щільність шселення водойми безхребетними на 1 м* площі. Банки з молюсками та іншими безхребетними етикетують і направляють в лабораторію не пізніше 2-3 годин після виловлення, де їх розселяють по акваріумах. При довготривалому транспортуванні виловлених безхребетних переносять у термос з прохолодною водою.

При неблагополучній ситуації водойм щодо опісторхозу, меторхозу, исевдамфістомозу, метагонімозу, ехінохазмозу, гетерофіозу, нанофієтозу, парагонімозу, дифілоботріозу та лігульозу необхідно проводити відлов риби в кількості не менше 50 екземплярів кожного виду, які є проміжними і резервуарними хазяями збудників вказаних гельмінтозів.

На цих же водоймах виявляють місця розмноження кровосисних комах (комарів, мошок, мокреців, москітів, ґедзів), представників гнусу та визначають щільність їх на пасовищах.

Особливо небезпечними є ці комахи не тільки як тимчасові ектопаразити (самки живляться кров'ю тварин та людей), а і як переносники личинок гельмінтів. Комарі виконують роль проміжних хазяїв сетарій, дирофілярій і діпеталонем, а мошки - онхоцерків.

Досвід показує, що визначення виду та активності комарів і мошок, які нападають на тварин і людей упродовж доби чи пори року в залежності від кліматичних умов, необхідно проводити основними методами: за допомогою купола Березанцева або методом збирання " на собі".