Ринкова система, її суть і структура. Ринок туристичних послуг та динаміка його розвитку

Людство не створило кращої економічної системи від ринкової економіки, яка забезпечує найефективніше використання виробничих ресурсів на основі конкуренції, економічної свободи та вільного ціноутворення. Ринок виник одночасно з товарним виробництвом як його невідємний елемент.

Що таке ринок?

По-перше, ринок – це фаза обміну в процесі відтворення.

По-друге, ринок – це економічний простір (місце, територія), на якому відбувається обмін товарів, з територіальної точки зору, його можна поділити на місцевий, національний, регіональний, світовий.

По-третє, це система виробничих (зокрема, товарно-грошових) відносин, що склалися в процесі купівлі-продажу товарів і послуг. Ці відносини регулюються економічними законами (закон попиту, пропозиції і т.д.) і юридичними законами держави.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ринок – це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу.

У сучасних економічних системах ринок виконує такі функції:

- перетворює продукти праці на товар, формуючи ціни на товари і послуги;

- забезпечує неперервність процесу виробництва і споживання;

- регулює пропозиції в національній і світовій економіці;

- через механізм конкуренції контролює рівень цін тощо.

Ринкову систему характеризує передусім приватна власність на ресурси та свобода людей займатися тими видами діяльності, які для них є найбільш прийнятними. Рушійною силою такої системи є особистий інтерес, а координатором виробничої й управлінської діяльності виступає ринок з його конкуренцією та ціноутворенням. Відсутність централізованих координуючих інституцій і незначна роль держави – також характерні риси такої системи.

Функціонування ринку підпорядковується законам попиту і пропозиції та конкуренції. На їх основі формується ринкова ціна товару, яка є основним регулятором діяльності товаровиробників.

В економіці виділяють три фундаментальні проблеми виробу, які стосуються всіх без винятку економічних систем.

Перша з них – що виробляти? Її доводилося розв’язувати підприємцям при організації своїх виробництв. Необхідно вибрати такий вид продукції, який би забезпечив прибуток і процвітання фірми. У ринковій економіці відповідь на це питання дає сам ринок. Якщо різко зростає потреба в якомусь товарі, то буде розширюватися виробництво цього товару. А це означатиме збільшення цін і попиту на відповідні ресурси. Така поведінка ринку дає змогу виробникам зорієнтуватися, яке виробництво можна згорнути, а виділені кошти і ресурси вкласти в іншу галузь. Отже, на запитання що виробляти?, відповідають самі споживачі своїми коштами.

Друга проблема – як виробляти? в її основі лежить спосіб виробництва, його технологія. Проте визначальним фактором тут є ринкова конкуренція між виробниками. Саме для підтримання конкурентоспроможності підприємці змушені постійно підвищувати якість товару, а значить вдосконалювати виробництво, застосовувати нові технології. Отже, у розв’язанні проблеми, як виробляти, вирішальне значення має конкуренція виробників. Свою роль відіграють також ціни на ресурси.

Третя проблема – для кого виробляти? Її розв’язання залежить від бажання і можливості споживачів купити той чи інший товар. Визначаються вони, звичайно, величиною грошових доходів споживачів. Значну роль відіграють ціни на товари і смаки покупців.

Отже, підсумовуючи відповіді на три фундаментальні проблеми економіки, можна дійти висновку, що рішення приймаються виробниками і споживачами самостійно. А оскільки у розв’язанні цих проблем бере участь значна кількість виробників і споживачів, то, здавалося б, це повинно призвести до диспропорцій та хаосу в економіці. Проте ринкова система, незважаючи на окремі недоліки, усе ж забезпечує порядок і стабільність. Виявляється, що при такій системі господарювання існують свої приховані механізми контролю. Постійно орієнтуючись на ринок, в умовах жорсткої конкуренції виробники змушені шукати оптимальні варіанти використання ресурсів, що й забезпечує постійне впровадження прогресивних технологій, нової техніки, форм організації праці. Бажання отримати особисту вигоду підштовхує виробника швидко реагувати на зміни в потребах суспільства.

Крім цього, переслідуючи на ринку свої власні інтереси, виробники і покупці змушені реалізувати їх в умовах взаємодії з іншими людьми. Так ринок за допомогою механізму самоконтролю спрямовує дії окремих суб’єктів.

Проте ідеального ринку, як такого, з вільною конкуренцією немає. Виникають обєднання підприємців (монополії), які можуть диктувати свої ціни поза конкуренцією споживачам. Тому у функціонування ринкового механізму змушена втручатися держава, яка законодавчими актами обмежує монополізм. Вона ж виступає гарантом забезпечення мінімального життєвого рівня людей, регулює економіку в цілому.

Пізнати ринок, як економічну категорію, неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатоманітним явищем економічного життя.

Класифікація ринку за:

- Економічним призначенням об’єктів ринкових відносин

Ринок предметів споживання і послуг призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Він безпосередньо відображає виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів.

Ринок засобів виробництва спрямований на задоволення виробничих потреб. Його суб’єкти є фізичні і юридичні особи, що займаються економічною діяльністю. Підприємство існує тоді, коли кожна юридична і фізична особа мають можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва. Ринок засобів виробництва передбачає економічну і юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а іноді і до банкрутства.

Ринок нерухомості формується для торгівлі землею, об’єктами, що на ній збудовані, в тому числі житловими будинками. Нерухомість як товар має ряд відмінностей від решти товарів:

- це об’єкт довгострокових інвестицій (в землю, будівлі, житло можна вкласти капітал, підвищуючи в тому числі його вартість);

- передається у спадщину майбутнім поколінням;

- займає певний простір і вказує місце його знаходження, умови проживання.

Ринок науково-технічних розробок та інформації включає науково-технічну продукцію, технічні засоби інформації, інформативні системи. Без впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво не можна примножити національне багатство країни, підвищити добробут її громадян, забезпечити їхнє духовне та інтелектуальне зростання. Велике місце в сучасному світі належить новим інформативним технологіям і комп’ютерам. Вони прискорюють процес, дають змогу людям обмінюватись інформацією, незважаючи на кордони.

Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) це сфера економічних відносин, де відбулася купівля-продаж фінансових ресурсів. Ця сфера включає кредитний ринок і ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення і обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів та цінних паперів.

Ринок праці (робочої сили) означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Невід»ємним атрибутом ринку праці є безробіття – надзвичайно складна економічна і соціальна проблема для будь-якої країни.

- За ступенем зрілості ринкових відносин:

Розвинений ринок – це система товарно-грошових відносин, які є звичайною формою зв’язку між суб’єктами господарської діяльності, покупцями і продавцями, що здійснюються на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції товаровиробників і споживачів. Ціна формується під впливом закону вартості, попиту і пропозиції, граничної корисності. Вона є головним регулятором економічного життя. Держава виступає замовником значної кількості товарів і послуг, здійснює контроль за деякими цінами, встановлює мінімальну заробітну плату, а отже, є регулятором ринкових відносин. Рисами цього ринку є наявність бірж, страхових компаній, аудиторських і брокерських фірм та ін. інституцій ринкової інфраструктури; відпрацьованість і узгодженість законодавчих актів, нормативних документів, щодо господарського життя, його суб’єктів, їхніх прав, обов’язків і відповідальності.

Ринок, що формується перебуває у стадії становлення і тому не може бути розвиненим, зрілим. Для нього характерне:

- наявність елементів неринкових відносин (натуральний обмін, бартер, надмірне втручання держави у господарське життя), не відпрацьованість законодавчих документів, анти ринкова психологія багатьох верств населення. Варіантів такого формування може бути два:

1) коли відбувається перехід від натурального до товарного господарства;

2) пов’язаний зі зміною послідовності економічних перетворень (формування ринкової системи в умовах індустріального суспільства).

Ринок з різним ступенем обмеження конкуренції (монопольний, олігопольний) Монопольним називають ринок, на якому домінує один постачальник або продавець. Ознакою олігополії є ситуація, коли на ринку товарів чи послуг панує мала кількість господарюючих суб’єктів.

- Відповідно до чинного законодавства:

Нелегальний (тіньовий) ринок заборонений законом. Він є продовженням тіньової економіки, що являє собою несанкціоновану господарську діяльність. Цей ринок має таку ж структуру як і легальний (офіційний) ринок тобто його елементами і є предмети споживання, і засоби виробництва, і кредит, і робоча сила.

До тіньової економіки відносять два компоненти:

- зниження або приховування від обліку доходів від реальної в країні діяльності;

- доходи від незаконної в країні діяльності.

За адміністративно-територіальною ознакою:

Місцевий ринок розташований у певному місці, де здійснюється купівля-продаж різноманітних товарів і послуг. У Києві це Бессарабський, Володимирський, Подільський та ін. продовольчі ринки, оптові ринки, універмаги, універсами, різноманітні магазини тощо.

Національний (внутрішній) ринок є ринком конкретної країни, що інтегрує у собі всі ринки.

Світовий ринок це сукупність національних ринків пов’язаних між собою стійкими товарно-грошовими відносинами. Ґрунтується на Міжнародному Поділі Праці, який спочатку характеризувався обміном сировинними ресурсами і продуктами сільськогосподарського виробництва. Тепер на світовому ринку представлена готова продукція у вигляді техніки, одягу, продуктів харчування, капіталу, робочої сили, валюти, цінних паперів тощо.

Перелічені ринки відрізняються за об’єктами купівлі-продажу, специфікою ціноутворення, формування попиту і пропозиції, способом споживання і відтворення. Кожний ринок має своє місце реалізації (товарна, фондова, валютна біржа, біржа праці). Однак при цьому всі вони є елементами єдиного цілого, що й утворює інституцію ринку.

Останнім часом у світі набув широкого розвитку ринок туристичних послуг. Спостерігається тенденція швидкого зростання популярності туризму. У більшості країн світу туризм стає все більш вагомою статтею державного доходу і входить до числа найбільш перспективних галузей національної економіки. За оцінками Всесвітньої туристичної організації туризм зайняв перше місце серед галузей світового господарства. За валютними надходженнями туризм випередив експорт нафтопродуктів, автомобілебудування, всі інші види послуг.

Туризм у сучасному розумінні цього слова зародився на Заході в 19 ст. Промислова революція в Європі та США сприяла появі в суспільстві середнього класу, представники якого мали достатньо грошей та часу на різні подорожі. У цей час було зроблено чималий прогрес у розвитку транспортних засобів. Потужні паровози давали людям можливість швидко долати відстані від міста до міста, а величезні пароплави – від контингенту до контингенту.

У 1841 році англ. підприємець Томас Кук зрозумів, що коли обєднати перевезення пасажирів та розміщення в готелях, то можна отримувати чималі прибутки. Блище знайомство з іншими країнами не відвернуло вибуху двох світових воєн, що відбулись у першій половині 20 ст. Однак ці війни не зруйнували туристичної індустрії. Спричинені ними соціальні зміни та технічний прогрес значно прискорили розвиток туризму. Уже в середині 20 ст. відпустки були доступнім для більшості мешканців розвинених країн і туристичні мандрівки перетворились на складову частину культури Західного світу.

У першій половині 60 років за кордон щороку їздило 70 млн. туристів. Проте в середині 90-х це число сягнуло аж 500млн. Сьогодні від туризму великою мірою залежить економіка понад 125 країн.

Україна має хороші потенційні можливості для розвитку туризму – унікальні природно-кліматичні умови, історико-культурні та національно-етнографічні ресурси. Сьогодні кожен турист, який відвідав україну залишає тут майже 500 дол. Від туризму безпосередньо залежить діяльність понад 40 галузей економіки України (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, звязок, торгівля, сфера побутових послуг, культури, спорт). Туризм надає роботу майже 2 млн. громадян, але для того, щоб іноземний туризм мав позитивний вплив на економіку, хеобхідно значно розширити обсяг капіталовкладень у туризм з метою розширення і покращення його інфраструктури.