Культура Наддніпрянщини та Західної України в часи першої Російської революції та Першої світової війни.

Революція 1905-1907 років вплинула на життя тогочасного суспільства, однак вона не змінила основного напрямку його розвитку, який диктувався вимогами і законами ринкового господарства.

Найбільш негативним були наслідки поразки революції у політичній сфері. Посилилися репресії проти українства. Заборонялося викладання українською мовою в освітніх закладах, українські громади та клуби, більшість організацій «Просвіти» та практично всі основні українські періодичні видання були ліквідовані. Після поразки Революції 1905— 1907 років український визвольний рух опинився в складному становищі. Розпадається Українс ька радикально-демократична партія. Разом із тим частина діячів Української соціал-демократичної робітничої пяр тії_т зокрема Симон Петлюра, беруть участь у створенні міжпартійного політичниго блоку— Товариства українських поступовців (ТУП). Активними діячами Товариства були Михайло Грушевський. Сергій Єфремов. та ін. Найближчим своїм-завданням ТУП вважало українізацію освіти, громадських установ, суду й церкви.

У 1914 році уряд заборонив святкування дня народження Тараса Шевченка. Одним з найхарактерніших проявів життя в Галичині було пробудження соціальної активності українського селянства. У 1902 році Східна Галичина була охоплена сільськогосподарським страйком, в якому взяли участь близько 200 тисяч селян. Основними вимогами страйкарів були підвищення заробітної плати польськими поміщиками під час сільськогосподарських робіт та припинення втручання польської адміністрації в еміграцію селян і робітників в Америку.

національний характер і був спрямований проти польського панування в краю. Він завершився повною перемогою селян і показав зразок національної солідарності Усі свої здобутки українцям доводилося виборювати у впертій боротьбі з польською адміністрацією та польськими політичними силами краю. Українсько-польські стосунки на початку XX століття набрали гостро конфліктного характеру. Політична боротьба точилася навколо двох питань: створення українського університету у Львові та проведення виборчої реформи, яка б збільшила представництво українців у галицькому сеймі. У лютому 1914 року завдяки активним діям митрополита Андрея Шептицького був укладений польсько-український компроміс, згідно з яким українці повинні були одержати третину місць у галицькому сеймі і повноправне представництво у різних сеймових комісіях. Поляки зобов'язалися не чинити перешкод заснуванню українського університету у Львові.