Реляційна модель бази даних. Історія розвитку реляційної моделі. Структура реляційних даних. Відношення в базі та їх властивості. Типи даних.

Реляційна модель даних — логічнамодель даних. Вперше була запропонована британським ученим співробітником компанії IBMЕдгаром Франком Коддом (E. F. Codd) в 1970 році в статті «A Relational Model of Data for Large Shared Data Banks». В даний час ця модель є фактичним стандартом, на який орієнтуються практично всі сучасні комерційні системи керування базами даних (СКБД). У реляційній моделі досягається більш високий рівень абстракції даних, ніж в ієрархічній або мережевій. У згаданій статті Е. Ф. Кодда стверджується, що «реляційна модель надає засоби опису даних на основі тільки їх природної структури, тобто без потреби введення якоїсь додаткової структури для цілей машинного представлення». Іншими словами, подання даних не залежить від способу їх фізичної організації. Це забезпечується за рахунок використання математичного поняття відношення До складу реляційної моделі даних зазвичай включають теорію нормалізації. Крістофер Дейт визначив три складові частини реляційної моделі даних: структурна маніпуляційна цілісна. Реляційна база даних — база даних, основана на реляційній моделі даних. Слово «реляційний» походить від англ. relation. Для роботи з реляційними БД застосовують реляційні СКБД. Інакше кажучи, реляційна база даних — це база даних, яка сприймається користувачем як набір нормалізованих відношень різного ступеню. Структурна частина моделі визначає, що єдиною структурою даних є нормалізоване n-арне відношення. Відношення зручно представляти у формі таблиць, де кожен рядок є кортеж, а кожен стовпець — атрибут, визначений на деякому домені. Даний неформальний підхід до поняття відношення дає більш звичну для розробників і користувачів форму представлення, де реляційна база даних являє собою кінцевий набір таблиць. Цілісна частина описує обмеження спеціального виду, які повинні виконуватися для будь-яких відношень в будь-яких реляційних базах даних. Це цілісність сутностей і цілісність зовнішніх ключів. Маніпуляційна частина описує два еквівалентних способи маніпулювання реляційними даними - реляційну алгебру і реляційне числення. Перший механізм базується в основному на класичній теорії множин (з деякими уточненнями), а другий - на класичному логічному апараті обчислення предикатів першого порядку. Ми розглянемо ці механізми більш докладно далі, а поки лише зауважимо, що основною функцією маніпуляційної частини реляційної моделі є забезпечення заходів реляційності будь-якої конкретної мови реляційних БД: мова називається реляційною, якщо вона володіє не меншою виразністю і потужністю, ніж реляційна алгебра або реляційне числення. Відношення — фундаментальне поняття реляційної моделі даних. З цієї причини модель і називається Відношення має просту графічну інтерпретацію, воно може буде представлене у вигляді таблиці, стовпці (поля, атрибути) якої відповідають входженням доменів у відношення, а рядки (записи, кортежі) — наборам з n значень, що взяті з початкових доменів. Кількість рядків n, називають кардинальним числом відношення, або потужністю відношення. ряд властивостей:

1. В таблиці немає двох однакових рядків.

2. Таблиця має стовпці, відповідні атрибутам відношення.

3. Кожний атрибут у відношенні має унікальне ім'я.

4. Порядок рядків в таблиці довільний.

Тип даних. Поняття тип даних в реляційній моделі даних повністю адекватно поняттю типу даних в мовах програмування. Зазвичай всі сучасні реляційні БД підтримують наступні типи даних: числові; символьні; великі двійкові об'єкти (малюнки та медіа-файли); бітові рядки; спеціалізовані числові дані (такі як «гроші»); спеціальні «темпоральні дані» (дата, час та часовий інтервал).