Поняття системи конституційного права, загальна характеристика її елементів

Система конституційного права України — це об'єктивно зумовлена сукупність інститутів і норм конституційного права, а також інших структурних елементів (природного і позитивного, суб'єктивного і об'єктивного, загального і особливого) конституційного права, що регулюють суспільні відносини, які є предметом конституційного права.

Категорія «система конституційного права» має об'єктивний характер і, врешті, визначається матеріальними і соціальними умовами життя суспільства. Система конститущйного права України формується під впливом становлення і розвитку суспільних відносин у політичній, економічній, соціальній і культурній (духовній) сферах. Конституційне право як галузь права, що регулює суспільні відносини у сфері владарювання, значною мірою формується під впливом правової політики у сфері конституційного права, під якою розуміють комплекс заходів, що здійснюються органами законодавчої, виконавчої й судової влади у правовій сфері, стратегію і тактику діяльності держави в галузі конституційної правотворчості, реалізації й охорони пра­ва. На формування системи конституційного права також впливають культурні (духовні) чинники, а саме: рівень правової культури, ступінь розвитку конституційного права як науки і навчальної дисципліни.

Структура конституційного права — це внутрішня побудова конституційного права, спосіб (закон) зв'язку елементів, які його утворюють.

У системі конституційного права також можна виділити як складові елементи загальну і особливу частини конституційного права.

У науці конституційного права існує думка, що загальна частина конституційного права України об'єктивізована в розділі I «Загальні засади» Конституції України. Втім загальна частина конституційного права об'єктивізується в усьому національному конституційному законодавстві — Конституції України, законах та підзаконних нормативно-правових актах — і представлена інститутами предмета і методу, принципів, системи, джерел, функцій конституційного права, конституційно-правових відносин, конституційно-правової відповідальності тощо.

Особлива частина об'єднує конституційно-правові норми, що регулюють конкретні суспільні відносини в межах предмета конституційного права. Це — інститут основ конституційного ладу України, інститут прав і свобод людини та громадянина, інститут форм безпосередньої демократії, інститут органів державної влади, інститут конституційної юстиції, інститут місцевого самоврядування.

Структура конституційного права містить три рівні: 1) структура конституційно-правової норми; 2) структура інституту конституційного права; 3) структура галузі конституційного права.

Основними критеріями диференціації структури конституційного права визнаються предмет правового регулювання і метод правового регулювання. Існують й інші, додаткові критерії — механізм конституційно-правового регулювання, функції, мета і завдання конституційно-правового регулювання, основні принципи конституційного права.

Структура конституційного права є своєрідним кістяком цієї галузі права, що подана відносно самостійними елементами — інститутами й нормами конституційного права. Ці елементи структури конституційного права перебувають у функціональних структурних, цільових й інших зв'язках, які сприяють інтеграції структури конституційного права в цілісну систему — систему кон­ституційного права.

Система конституційного права охоплює й структурує конституційне право в цілому і «зв'язує» в диференційовану цілісність всі його складові елементи.

Система конституційного права не збігається з системою Конституції України а тим паче не може ототожнюватися з нею. Система конституційного права є більш ширшою, ніж система Конституції, оскільки:

1) система конституційного права об'єднує в єдине ціле сукупність всіх норм конституційного права, що виражені не лише в Конституції, а й у системі чинного конституційного законодавства;

2) у системі конституційного права застосовано більш високий рівень об'єднання норм за предметним принципом в інститути конституційного права, які не виділяються в системі Конституції;

3) сис­темі елементів конституційного права властиві більш глибинні генетичні та функціональні зв'язки, ніж системі елементів Конституції;

4) система конституційного права є більш гнучкою та динамічною, ніж система Конституції. Бона рефлекторно реагує на суспільно-економічні зміни незалежно від волі законодавця, тоді як зміна системи Конституції передбачає складну і тривалу у часі юридичну процедуру, про що свідчать спроби здійснення конституційної реформи в Україні;

5) нормативним приписам, що об'єднані в систему конституційного права, притаманний високий рівень абстрагованості, тоді як нормативний матеріал Конституції здебільшого має характер конкретних правових приписів.