Виборче право і виборча система України: поняття та принципи реалізації.

Термін «виборче право» має в юридичній літературі два значення: об’єктивне та суб’єктивне. Об’єктивне виборче право - це система конституційно- правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з виборами органів держави та місцевого самоврядування. Предметом виборчого права вважаються пов’язані з виборами суспільні відносини, в яких прямо чи посередньо беруть участь громадяни. Суб ’єктивне виборче право - це гарантована громадянину державою можливість брати участь у виборах державних органів та органів місцевого самоврядування. Це комплекс конкретних прав особи, до яких насамперед належить активне виборче право або право голосу.Воно використовується при голосуваннях на виборах державних та самоврядних органів і посадових осіб, на референдумах і публічних зборах.Сюди відноситься і пасивне виборче право або право обиратися у виборні органи держави або самоврядування, яке охоплює право висувати свою кандидатуру.
Принципи виборчого права - це ті умови його визнання та реалізації, дотримання яких на виборах робить ці вибори дійсно народним волевиявленням. І навпаки - порушення цих принципів підриває легітимність виборів, а отже, й виборних органів влади та самоврядування. До принципів суб’єктивного виборчого права можна віднести: - загальність; - вільність виборів (визнається навіть при демократичному режимі не всюди); - рівність; - безпосередність (інколи поєднана з певною опосередко- ваністю); - таємне голосування. Особа, за якою конституцією або законом визнано право голосу, називається виборцем. Принцип рівності виборчого права можна звести до формули: «одна людина-один голос».
Виборча система —елемент будь-якої демократії, яке забезпечує реальну участь населення в управлінні справами суспільства і держави. Таке представництво, в свою чергу може бути демократичним лише при умові його формування самим народом.В.с. будується на таких конституційних принципах, як загальне, рівне і прямее виборче право при таємному голосуванні, висунення кандидатів громадськими організаціями трудовимик колективами, зборами військовослужбовців; вільне і всебічне обговорення якостей кандидата в депутати; передвиборна агітація; проведення виборів на кошти держави; забезпечення виборів по округах виборчими комісіями; накази виборців; відповідальність за порушення законодавства про вибори тощо. Розрізняють кілька різновидів В.с.: мажоритарна система (система більшості), пропорційна система представництва політичних партій та змішана.