Зона мішаних лісів

Зона мішаних лісів у межах України характеризується переважанням мішано - лісових ландшафтів. Вона займає північну частину держави. Південна межи зони проходить орієнтовно по лінії Володимир-Волинський — Луцьк - Рівне - Корець - Шепетівка - Житомир - Київ - Ніжин - Батурин - Глухів. Мішані ліси займають площу близько 84 тис. км2, що становить 14 % території України. Протяжність зони з півночі на південь - 150-200 км, а із заходу на схід Ц 750 км.

Мішані ліси охоплюють частини декількох геоструктур Східно - Європейської платформи. Найдавніша се ред них ш Український кристалічний щит. Зона мішаних лісів охоплює північно-західну частину цього щита. На захід від нього вона займає частини Волино-Подільської плити. На схід віл Українського щита простягається Дніпровсько-Донецька западина. Крайня східна частина зони розташована на схилі Воронезького кристалічного масиву.

Більша частина площі мішаних лісів знаходиться у межах Поліської низовини, а тому цю зону ще називають Українським Поліссям або з фізико- географічного погляду Поліським краєм зони мішаних лісів Східно-Європейської рівнини. Сама назва “Полісся” означає район суцільного поширення лісів, За рельєфом - це рівнина з висотами від 200 м і більше на заході до 90 м поблизу русла Дніпра. Лівобережжя зони охоплює нахилену на південний захід Придніпровську низовину. У формуванні вторинного рельєфу природного комплексу Полісся найбільшу роль відіграють антропогенові водно-льодовикові відклади. Значне поширення мають тут перевіяні вітром піски, що утворюють дюни, горби, пасма, які здебільшого закріплені рослинністю. Дюни, які вкриті сосновими лісами, простягаються валами до 5 км завдовжки і до 18 м заввишки.

Клімат мішаних і широколистих лісів помірно континентальний. Переважають тут західні і північно-західні вітри. Влітку вони зменшують спеку, а взимку - холод. Середня температура січня від -4 °С на заході до -8 °С на сході, а липня - відповідно +17 °С т^4+19 °С.

Кількість опадів становить 550 - 700 мм, а випаровуваність не перевищує 500- 600 мм. Полісся належить до найбільш зволожених рівнинних територій в Україні. Цьому сприяє не лише коефіцієнт зволоження, який дещо більший за одиницю, а й відносно плоский рельєф, що не сприяє швидкому стокові поверхневих вод.

У зоні мішаних лісів дуже густа мережа річок. Усі вони достатньо повноводні, з повільною течією, низькими, часто заболоченими берегами. Майже всі річки Полісся є притоками Прип’яті і Дніпра: Случ, Уборть, Стир, Тетерів, Десна.

Однією з характерних рис мішаних лісів є також значна (до 8 % площі) заболоченість території. На підвищених формах поверхні тут поширені дерново-підзолисті ґрунти, що становлять 95 % території зони. Низинні елементи рельєфу вкриті дерновими ґрунтами, які у нижній частині оглеєні. На продуктах вивітрювання вапнистих порід утворюються дерново-карбонатні ґрунти. Подекуди трапляються перегнійно- карбонатні, сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. На значній території Полісся поширені торфово-болотні ґрунти і торфовища. Домінуючим типом ґрунтів у межах широколиснолісової зони є передусім сірі лісові ґрунти, а також опідзолені чорноземи.

Найбільше багатство зони - ліси, які вкривають 30 % території. Тут ростуть соснові, сосново-дубові, дубово-грабові та вільхові ліси. Хвойні ліси ростуть здебільшого на пісках. Для південної частини природного комплексу характерні, крім хвойних, дуб, в’яз, береза, граб, клен, липа. Низькі місця вкриті заростями вільхи і верби. На крайньому заході трапляється бук.

У лісах зон мішаних та широколистих лісів живуть козулі, зайці, лисиці, лосі, кабани, вовки, білки, борсуки, зрідка трапляються рисі; серед птахів – тетеруки, глухарі, білі сови, журавлі, лелеки; серед комах - шовкопряди, ковалики, бджоли, жуки-олені. Птахи і комахи відіграють значну роль у природі. Одні з них запилюють величезну кількість квіткових рослин. Інші є санітарами в природі та поживою для хребетних і безхребетних тварин, підтримують та підвищують родючість ґрунтів, регулюють чисельність собі подібних видів і, нарешті, своїми формами, забарвленням, поведінкою спонукають людину глибше пізнавати складний світ природи.

За природними особливостями мішані ліси України поділяють на п’ять фізико-географічних областей: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся. Найбільш загальні ознаки, за якими відрізняються названі області, полягають у тому, що із заходу на схід зростає континентальність клімату, зменшуються кількість опадів, абсолютна і відносна вологість повітря та ґрунтів, знижується заболоченість території, лісистість, збільшуються плоїш орних земель.

Найпоширенішими природними типами ландшафтів тут є мішано-лісові та хвойно-широколисті поліські алювіально-зандрові та терасні, а також не дреновані перезволожені та заболочені Зараз ПТК зони мішаних лісів значною мірою змінені господарською діяльністю людини (вирубування лісів, меліорація земель, розорювання, добування корисних копалин, будівництво шляхів). Це район інтенсивного сільськогосподарського виробництва та лісового господарства.

Широке використання земельних, лісових, водних, мінерально-сировинних, біологічних і рекреаційних ресурсів у межах мішаних та широколистих лісів, Чорнобильська катастрофа спричинили погіршення геоекологічної ситуації. Для збереження довкілля тут здійснюється ціла низка природоохоронних заходів Цій меті слугують і природно-заповідні об’єкти, серед яких найбільше значення мають такі: Поліський, Черемський, Рівненський заповідники та національні природні парки - Швацький, Деснянсько-Старогутський, Голосіївський