Зона степу

Степова фізико-географічна зона розташована на південь від лісостепу і простяглася широкою смугою до берегів Чорного та Азовського морів, підніжжя Кримських гір. Вона займає близько 40 % території України, або 240 тис. км2. Простягається степова зона України з південного заходу на північний схід майже на 1100 км, з півночі на південь - на південному заході на 100 км, у центральній частині – на 500 км, на північному сході – до 400 км. Тобто вона не має строго широтного простягання, а потім розширюється у східному напрямку.

У геологічній будові степових територій України представлені різні за віком та будовою тектонічні структури: на крайньому заході - Переддобруджинський крайовий прогин та складчаста споруда Добруджі, на південному заході і півдні - Причорноморська западина, на крайньому півдні — Скіфська епігерцинська плита і Північнокримський передовий прогин, на північному сході - південна частина Дніпровсько-Донецької западини, центральна частина зони охоплює південно-східне продовження Українського кристалічного щита, а східна - Донецьку складчасту споруду. Всі структури, крім щита, вкриті значними товщами осадових відкладів.

Степова зона України має рівнинну, подекуди відносно плоску, а місцями дуже погорбовану поверхню із загальним похилом до Чорного та Азовського морів. Вона охоплює повністю Причорноморську низовину із частинами, які називають Приазовською та Північнокримською низовинами. Серед височин у межах степу розташовані Приазовська, південно-східні відроги Подільської та Придніпровської, а також усією площею Донецька височина.

Південне положення степової зони впливає на її клімат, який є найбільш континентальним на теренах країни. Середня температура січня — 0°, -1 °С (у Криму) і -7 °С - на північному сході, темпера липня - відповідно +21, 5 °С і +23 °С. Сніг лежить 1-2 місяці, але сніговий покрив нестійкий. Тут випадає найменше в Україні опадів (300-500 мм за рік). Водночас випаровуваність вологи висока і становить 700-1000 мм. Часті посухи, суховії, які безперервно дмуть (інколи до 15 днів), бувають щороку, особливо у східній частині.

Мала кількість опадів у поєднанні з великим випаровуванням створює значний дефіцит вологи.

Тому степові річки мілководні, особливо влітку. Важливими джерелами водопостачання тут є великі транзитні річки: Дніпро, Південний Буг, Дністер.

Озера у степовій зоні сконцентровані переважно у прибережній щодо морів частині. Зазвичай вони лиманного типу, рідше лагунного, багато з них солоні.

Ґрунти степової зони сформувалися в умовах дефіциту вологи. У північній частині поширені звичайні чорноземи з недостатньою зволоженістю. Глибина гумусового шару в них сягає 1 м. У приморській частині поширені бідніші на гумус південні чорноземи. Далі на південь чорноземи переходять у каштанові ґрунти. Деякі ділянки зайняті солончаками і солонцями, особливо поблизу затоки Сиваш. У заплавах рік поширені лучні ґрунти, а на лівобережжі нижнього Дніпра простягаються Олешківські піски.

Наприкінці минулого століття у степовій зоні були значні нерозорані ділянки з природною рослинністю: тирсою, полином, перекотиполем, типчаком, ковилою. Тепер степ у природному стані зберігся лише в заповідниках.

Дерева найчастіше зустрічаються на півночі зони (байрачні ліси), а кущі - по всій території степу (терен, вишня, шипшина, мигдаль). У плавнях річок є очерет, калина, верба, лоза.

Видовий склад тваринного світу степової зони бідніший, ніж лісостепової, але представників кожного виду тут доволі багато. Найбільше тут гризунів - тушканчиків, ховрахів, хом’яків, є також зайці, вовки, лисиці, борсуки, трапляються козулі, кабани. Серед птахів широко представлені жайворонки, зустрічаються дрохви, степові орли, по долинах річок — чайки, мартини, кулики.

У східній частині степової зони на Донецькій височині виділяється своєрідний острів лісостепу. Існування його пояснюють більшою кількістю опадів, що зумовлена висотою місцевості над рівнем моря. Схили і вододіли височини, особливо у межах кряжа, дуже розмиті, є багато ярів, балок. Клімат тепліший, ніж в інших частинах лісостепу.

Ґрунти чорноземні, а по схилах ярів, балок і долин річок - деградовані чорноземи. У Донецькому лісостепу збереглися грабові ліси, а в басейні Сіверського Дінця - цінна хутрова тварина - хохуля.

Через значну протяжність степової зони із заходу на схід, у цьому напрямі спостерігаються внутрішні відмінності природи: збільшується континентальність клімату, змінюється характер повітряних мас і кількість днів з циклонами й антициклонами. Все це впливає на природні компоненти, які мають певні доволі помітні відмінності, що послугувало підставою для виділення фізико-географічних країв та областей. Відносно значне меридіональне простягання зони, особливості рельєфу зумовили існування певних специфічних рис природних комплексів і в широтному плані. Тому за фізико-географічними умовами у межах степової зони України виділили три підзони - північностепову, середньостепову і південностепову.

Північностепова підзона є перехідною між лісостепом і степом. Вона характеризується більшою зволоженістю ґрунтів та повітря, яка зростає у західному напрямку. У її межах виділяють чотири фізико-географічні краї. Переважаючими видами ландшафтів є північностепові схилові та височинні.

Межа середиьостепової підзони із північностеповою проходить приблизно по лінії суцільного поширення чорноземів південних. їх формування спричинене дефіцитом вологи, розрідженим трав’яним типчаково-ковиловим покривом. Переважаючими тут є середньостепові схилово-височинні та низовинні ландшафти. Всю територію підзони відносять до Причорноморського середньостепового краю, який включає п’ять фізико-географічних областей.

Південностепова (сухостепова) підзона розташована на крайньому півдні в межах південної частини Причорноморської низовини та Приазовської височини і рівнин Кримського півострова. Випадає тут мала кількість опадів. Переважають темно-каштанові ґрунти, які здебільшого засолені. Північна межа їх поширення збігається з межею підзони. Виділяють у межах підзони Причорноморсько-Приазовський та Кримський степові краї.

Степова зона України - найбільш освоєна територія. Під ріллею зайнято 75 % всієї площі. Тут вирощують зернові культури: озиму пшеницю, кукурудзу, рис, на півночі + цукрові буряки. Розвинуте також садівництво й виноградарство. Основними несприятливими явищами тут є посухи, вітрова і водна ерозії, вторинне засолення ґрунтів.

Серед найважливіших природно - заповідних об’єктів у степовій зоні є біосферні заповідники Асканія-Нова, Дунайський, Чорноморський; природні - Український степовий, Луганський, Єланецький степ, Кримський, Казантипський; національні природні парки “Азово-Сиваський”, “Гомільшанські ліси”, “Святі гори” та інші.