Азовське море.

Площа Азовського моря - 39 тис. км2, об’єм води - 290 км3. Пересічна глибина- 7, 4 м, максимальна - 15 м. Азовське море - наймілководніше серед морів Землі. Улоговина моря за рельєфом нагадує блюдце з рівним і плоским дном. Південні береги погорбовані, обривисті, західні — переважно низькі. Піщана коса - Арабатська Стрілка - відокремлює від моря затоку Сиваш. На північному заході розташовані Обитічна, Бердянська та Білосарайська затоки, відокремлені від моря піщано-черепашниковими косами. Найбільша затока - Таганрозька.

Азовське море утворилося у період альпійського горотворення, охоплюючи опущені ділянки Східно-Європейської та Скіфської платформ, а також частину складчастого поясу. Складки розміщені у південній частині моря, де спостерігаються грязеві вулкани. Інколи вони призводять до утворення невеличких острівців.

Формування водної маси Азовського моря відбувається, головно, за рахунок водообміну з Чорним морем.. Значну частину вод дає річковий стік, переважно Кубань і Дон. Витрачається вона найчастіше на випаровування. За рахунок атмосферних опадів до моря надходить щороку води втричі менше, ніж випаровується.

Температура води в Азовському морі впродовж року біля поверхні коливається від 32 °С (у липні) до 1 °С (у січні-лютому). Максимальні літні температури бувають лише в деяких мілководних районах біля берега, а пересічно вони не перевищують 28 °С. Середня температура у липні-серпні дорівнює 24-25 °С, а взимку - близька до 0 °С.

Осіннє охолодження води викликає льодоутворення, яке починається від берегів і захоплює, особливо у північній частині, смугу до 5-7 км. У відкритому морі спостерігається дрейфуюча крига. Замерзання починається у грудні, як правило, з найбільш опрісненої Таганрозької затоки. У лютому лід досягає товщини 20-60 см, а в суворі зими - 80-90 см. Дрейфуюча крига при сильних зимових штормах утворює тороси. Скресання починається з кінця лютого у південній частині.

Солоність вод Азовського моря знижується від Керченської протоки (тут поблизу дна вона досягає 17, 6 %о) до Таганрозької затоки (до 8-4 %о). Середня солоність моря в наш час підвищується і наближається до 14 %о.

У морі під впливом вітрів на притокові річкових вод виникає колова течія, спрямована проти годинникової стрілки.

В Азовському морі при відносно нескладному рельєфі дна з одноманітними глибинами і своєрідній солоності видовий склад рослинного і тваринного світу бідніший, ніж у Чорному морі, але продуктивність біомаси надзвичайно велика. Серед рослин навесні і восени переважають діатомові водорості, влітку - перидинієві. Донна флора моря відносно бідна: бурі, червоні, зелені водорості, морська трава, мікроводорості, а також бактерії.

Тваринний світ налічує близько 400 видів - від одноклітинних до риб і ссавців. Останні представлені в Азовському морі одним видом дельфінів - Азовкою. Видовий склад риб становить 79 видів, з яких промислове значення мають тюлька, хамса, бички, оселедець, судак, кефаль, камбала, осетрові та інші. Багато прісноводних видів риб, а також риби з Чорного моря заходять сюди на нерест. Для відтворення і розширення видового складу рибних багатств, особливо осетрових, створюються штучні нерестовища й рибоводні заводи.

Своєрідною природною лабораторією на заході Азовського моря є унікальна затока - Сиваш. Відокремлена від моря вузькою Арабатською Стрілкою і з’єднана невеликою Генічеською протокою, вона живиться водами Азовського моря. Через інтенсивне випаровування вода в затоці дуже солона (в середньому 60 %о) і часто доходить до стану ропи (230-260 %о).У суху пору року поверхня лиманів виблискує соляною кіркою, як ковзанка зі штучним льодом.

Береги дуже розчленовані мілководними затоками. Чонгарський півострів розділяє Сиваш на дві частини - західну і східну. Пересічні глибини - до 1 м, а максимальна - 3, 2 м.

Сиваш цікавий ще й тим, що це своєрідна “станція” на шляхах птахів, які щороку летять навесні на північ, а восени - на південь уздовж берегів Азовського та Чорного морів.

Головними портами є Одеса, Іллічівськ, Керч, Севастополь на Чорному, Маріуполь та Бердянськ - на Азовському морях.

Чумацький шлях з давніх-давен безпомилково вказував напрямок нашим прадідам до соляних багатств морів. По всій Україні та за її межі розвозили сиваську сіль чумацькі вози. Тепер її везуть залізницею. З пересихаючих лагун Сиваша добувають не тільки кухонну сіль, але й бром, йод, магній тощо.

Дно Азовського і прибережні смуги Чорного морів є перспективними для видобутку нафти та природного газу.