Козацьке бароко в архітектурі

Початки бароко бачимо вже з перших років того століття в будовах Києва і Львова, але справжній розквіт його припадає на другу половину XVII ст. Центр мистецького життя знову переноситься на Наддніпров’я, а фундаторами його були передовсім гетьмани, козацька старшина, а теж міські багатії і вище духовенство. Вони то, керуючись, крім національних, теж релігійними почуттями, а при тому бажанням увічнити своє ім’я, власними заходами і фондами споруджували дерев’яні і кам’яні церкви, прикрашували їх багатоярусними іконостасами та настінними розписами, дарували церквам дорогий срібний і золотий ритуальний посуд і церковні ризи, ікони і в унікальних оправах церковні книги. Попит на них стимулював розвиток старих і створення нових центрів монастирсько- і релігійно-цехового характеру в Києві (у Лаврі), Чернігові, Полтаві, Ніжині, Лубнах, Батурині, Миргороді та в інших містах.

Особливо багато будов здвигнено гетьманами: Самойловичем, Мазепою, Апостолом, та полковниками: Герциком, Миклашевським та Мокієвським. Лише одним Мазепою вибудувано чи відновлено у Києві шість величавих будов, а всіх разом 20, не кажучи вже про інші на цілій Гетьманщині.

Перші подихи козацького бароко появляються вже в першій половині XVII ст. у Львові (два польські костели: бернардинів і єзуїтів) і в Києві (перебудова Успенського собору італійцем Брачі у 1613 p.), але самостійна творчість українських мистців розпочинається в другій половині XVII ст. і сягає найбільшого розцвіту в добі гетьмана Мазепи.

Для церковного будівництва того періоду характерні кам’яні і дерев’яні церкви трьох типів: тридільні з трьох приміщень, п’ятидільні — хрещаті і дев’ятидільні. Кожну будівлю увінчував високопіднятий купол (баня). Центральний об’єм будови був вищий від бокових і це називали загально — пірамідальною композицією. Тридільні церкви одно- або триверхі були розповсюджені по всій Україні. Найбільш відомою пам’яткою триверхного храму є Покровський собор у Харкові з 1689 p., дві церкви Києво-печерської Лаври і менші будівлі в Сумах, Богодухові. П’ятидільний тип церков зберігся в нечисленних, але визначних архітектурних пам’ятках Чернігова та Києва. Великі дев’ятидільні храми були поширені головно на Лівобережжі (Густин, Ніжин, Прилуки, Лютенька). Однією з ранніх церков цього типу є Троїцька церква Густинського манастиря і, особливо, церква в Лютеньках, на Полтавщині, з 1686 p., яка вражає багатством декоративних прикрас, оригінальних порталів.