Стаття 83. Підстави дисциплінарної відповідальності судді

1, Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей.

2. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Судді як носії судової влади при здійсненні правосуддя є незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Держава охороняє самостійність судів і незалежність суддів, встановлюючи спеціальні гарантії, які стосуються не тільки особливого порядку призначення і обрання суддів, а й притягнення їх до відповідальності та звільнення з посади.

Притягнути до відповідальності - в широкому розумінні - означає, що, вважаючи когось винним, можна вимагати від нього звіту за його вчинки (перед судом, органами влади тощо). Юридична відповідальність - це встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати позбавлення певних благ.

Звільнення судді з посади.

Підстави звільнення судді України

Звільнення судді або припинення його повноважень розглядають у контексті незалежності й недоторканності суддів. У Конституції (ст. 126) та Законі України «Про статус суддів» (ст. 15) дано вичерпний перелік випадків припинення повноважень або звільнення з посади.

Суддя звільня­ється з посади органом, що його обрав чи призначив, у разі:

а) закінчення строку обрання чи призначення (цей пункт стосується суддів Конституційного Суду України і суддів, які вперше призначаються на посаду);

б) досягнення суддею 65-річного віку (незалежно від статі);

в) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я (тривала хвороба, каліцтво, недієздатність);

г) порушення суддею вимог щодо несумісності. Тут слід за­уважити, що ст. 127 Конституції встановлює: «Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої»;

ґ) порушення суддею присяги (її текст формулюється у ст. 10 Закону України «Про статус суддів»);

д) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього. Це означає вчинення суддею злочину і тому виключає подальшу його участь у здійсненні правосуддя;

є) припинення його громадянства, що може бути наслідком виходу з громадянства чи втрати його;

є) визнання судді безвісно відсутнім або оголошення помер­лим (лише за рішенням суду);

ж) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

з) смерті судді.

За ст. 37 Закону України “Про статус суддів” суддю може бути звільнено з посади в порядку дисциплінарного провадження за:

1) неналежне виконання обов’язків, передбачених статтею 6 Закону, якщо до нього раніше застосовувались дисциплінарні стягнення;

2) грубе порушення службових обов’язків;

3) вчинення аморального проступку, не сумісного з зайняттям посади судді;

4) порушення вимог, передбачених статтею 5 Закону;

5) з підстав, передбачених пунктами 4 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (прогулу без поважних причин, появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння).

Суддю також може бути звільнено з посади з підстав, передбачених пунктом 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності).

3. Процедура припинення повноважень та звільнення судді

Процедура звільнення судді з посади є досить складною в її процедурному плані, що, як неодноразово підкреслювалось, пов’язано зі специфікою суддівської роботи, а саме: здійсненням правосуддя та гарантованим і закріпленим за суддею принципом недоторканності.

Відповідно до ст. 77 Закону України «Про судоустрій України» кваліфікаційна комісія суддів має давати висновки про звільнення з посади судді.

За результатами розгляду кваліфікаційна комісія суддів приймає рішення (висновок), який викладає в письмовій формі. В рішенні (висновку) зазначають дату й місце прийняття рішення, склад комісії, питання, які розглядали, мотиви прийнятого рішення. Рішення (висновок) підписують головуючий і члени комісії, які брали участь у засіданні. Особа, стосовно якої прийнято рішення кваліфікаційної комісії суддів, або особа, за поданням якої вирішувалися питання, в разі незгоди з цим рішенням має право оскаржити його.

Про наявність підстав для припинення повноважень судді та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в якому працює суддя, або голова вищестоящого суду повідомляє голові Ради, до компетенції якого належить обрання судді, в строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді (ч. 2 ст. 15).

За чинним законодавством України, здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів покладено, по-перше, на систему кваліфікаційних комісій суддів на чолі з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, по-друге, на Вищу раду юстиції. Зазначені органи не призначають та не обирають суддів, а тому відповідно до ст. 126 Конституції не мають права їх звільняти з передбачених цією ж статтею підстав. Натомість їм надано повноваження за результатами дисциплінарного провадження порушувати питання про звільнення судді із займаної посади.

Так, зокрема, у ч. 3 ст. 32 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що за наслідками дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади.

Порушення питання про звільнення з посади судді та направлення відповідного подання і саме звільнення з посади є абсолютно різними поняттями, адже у ст. 126 Конституції чітко передбачено підстави для звільнення та органи, які мають право це робити. Крім того, справедливо зауважити, що органи, які здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів, мають іншу за своєю природою функцію — вони зобов’язані провести ретельну перевірку, щоб прийняти об’єктивне рішення і надати достовірну та повну інформацію органам, які мають право на звільнення судді із займаної посади.

Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 2862-ХІІ, де визначено види дисциплінарних стягнень (догана та пониження кваліфікаційного класу), звільнення з посади не є дисциплінарним стягненням. На противагу трудовому законодавству, яке визначає, що звільнення може бути застосоване за вчинення працівником дисциплінарного проступку, законодавство про статус суддів такої можливості не передбачає. Це зумовлено тим, що Конституцією та ст. 11 Закону № 2862-ХІІ незалежність суддів гарантується, зокрема, спеціально встановленим порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади.

Суддя не пізніш як за місяць до досягнення 65-річного віку повинен подати особисту заяву про припинення своїх повноважень на ім’я голови суду чи голови вищестоящого суду або голови Ради, до компетенції якої належить обрання судді. В разі неподання у встановлений термін особистої заяви повноваження судді припиняються через місяць з дня досягнення відповідного віку без права на відставку.

Досягнення суддею граничного віку перебування на посаді не означає автоматичного припинення його повноважень, а відповідно до ч. 5 ст.126 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про статус суддів» та ст. 17 та Закону України «Про порядок обрання та звільнення з посади професійного судді Верховного Радою України» є лише правовою підставою для прийняття відповідного рішення компетентним органом в установленому законами порядку. Тому до прийняття компетентним органом рішення про припинення його повноважень суддя здійснює свої повноваження на загальних підставах і користується правовим статусом судді.

Згідно з ст. 3 Закону про звільнення зазначена процедура щодо судді, обраного безстроково, відбувається в такому порядку:

ініціювання перед Вищою радою юстиції (територіальним управлінням державної судової адміністрації до відповідної кваліфікаційної комісії суддів, а щодо суддів ВСУ та судді спеціалізованого суду – головами цих судів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів) питання про звільнення з посади судді в порядку, передбаченому ст. 17 Закону про звільнення;

розгляд питання Вищою радою юстиції та прийняття рішення щодо внесення подання до ВР України про звільнення судді, обраного безстроково;

подання Вищої ради юстиції до ВР України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково;

розгляд подання Вищої ради юстиції відповідним Комітетом ВР України і прийняття рішення по суті цього подання;

розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету на пленарному засіданні і прийняття ВР України рішення стосовно звільнення судді з посади.

Закон про звільнення стосується лише суддів, обраних безстроково, упускаючи суддів, призначених Президентом на 5 років. Нормативного акта, який би безпосередньо врегульовував дане питання, немає. Щоправда ст. 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» містить положення, що Вища рада юстиції вносить подання Президенту України про звільнення суддів з їх посад. У свою чергу, з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звернутися відповідна кваліфікаційна комісія суддів та член Вищої ради юстиції. До 2002 року даним правом володіли ще народний депутат України та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Але відповідно до рішення КСУ вони втратили дане право як таке, що не відповідає Конституції.

Неможливість виконання суддею своїх повноважень за станом здоров'я встановлюється на підставі письмової заяви судді та доданого до неї медичного висновку. За результатами розгляду заяви судді приймає рішення за наявності підстав про звільнення судді з посади з дня наступного після прийняття рішення.

Звільнення з посади судді за порушення присяги відбувається наступним чином. У разі порушення у питання про порушення присяги суддею проводить перевірку і, за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики, приймає одне з таких рішень:

- про наявність підстав для розгляду Верховною Радою України питання про звільнення з посади судді;

- про відсутність підстав для звільнення з посади судді

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді, підтвердження факту втрати суддею громадянства України, набрання законної сили судовим рішенням про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, а також подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням приймається рішення про звільнення його з посади із зазначених підстав.

На сьогодні єдиним випадком автоматичного припинення повноважень судді, передбаченим чинним законодавством України, є смерть судді.

Висновки

Статус суддів — це сукупність прав і обов'язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльності та відповідальності.

Статус суддів закріплено та гарантовано Конституцією України, законами України «Про статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України».

Звільнення судді або припинення його повноважень розглядають у контексті незалежності й недоторканності суддів. У Конституції (ст. 126) та Законі України «Про статус суддів» (ст. 15) дано вичерпний перелік випадків припинення повноважень або звільнення з посади.

Процедура звільнення судді з посади є досить складною в її процедурному плані, що, як неодноразово підкреслювалось, пов’язано зі специфікою суддівської роботи, а саме: здійсненням правосуддя та гарантованим і закріпленим за суддею принципом недоторканності.

7. Правовий статус суддів визначається Конституцією України (статті 124-130), Законом України " Про судоустрій і статус суддів" та іншими правовими актами. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках - народні засідателі і присяжні.

Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та названого Закону (ст. 51) призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Судді е посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Незалежність судді згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України " Про судоустрій і статус суддів" забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді;

4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

11) правом судді на відставку.

Порядок обрання суддів судів загальної юрисдикції вперше

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснює Президент України на підставі подання Вищої ради юстиції протягом тридцяти днів з дня отримання такого подання (ст. 72 Закону України " Про судоустрій і статус суддів"). Вища рада юстиції відповідно до рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та вносить у разі прийняття позитивного рішення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.

Порядок обрання на посаду суддів судів загальної юрисдикції безстроково

Кандидат на посаду судді, який відповідає встановленим законом вимогам, звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково. Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ і приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України. Питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Розгляд питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який діє за його дорученням. Рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України. Особа, обрана на посаду судді безстроково, набуває статусу судді з дня набрання чинності відповідною постановою Верховної Ради України. У разі неодержання кандидатом на посаду судді безстроково необхідної кількості голосів знову проводиться голосування.

Всі судді, крім суддів Конституційного Суду України і тих суддів, які призначаються на посаду вперше Президентом України, обираються Верховною Радою України безстроково (ч. 1 ст. 128 Конституції України).

8. Суддя та залучені для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції (загальних, військових, господарських, адміністративних судах).
Статус суддів - це сукупність прав і обов'язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльності та відповідальності.
Статус суддів закріплено та гарантовано Конституцією України, законами України " Про статус суддів", " Про Конституційний Суд України", " Про судоустрій України".
Судді в своїй діяльності є незалежними, підкоряються лише законові й нікому не підзвітні. Держава охороняє незалежність суддів і забезпечує це особливим порядком їхнього обрання (призначення), зупинення їхніх повноважень і звільнення з посади; характерною процедурою з присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою виключно законом процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення й забороною її розголошення; забороною під загрозою відповідальності втручатися в здійснення правосуддя; встановленням відповідальності за неповагу до суду чи судді; правом на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їхнього статусу; особливим порядком фінансування судів; системою органів суддівського самоврядування, на відміну від загальнодержавного процесу управління (ст. 14 Закону України " Про статус суддів").

9. Необхідною умовою для заняття посади судді будь-якого суду загальної юрисдикції є складання кваліфікаційного іспиту. Ця умова не поширюється на осіб, що мають стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує одного року.

Добір кандидатів у судді здійснюється за результатами складання кваліфікаційного іспиту. Під час добору кандидатів забезпечується рівність їхніх прав незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин.

Кожен громадянин України, що відповідає установленим вимогам до кандидата в судді, має право скласти кваліфікаційний іспит і звернутися у відповідну кваліфікаційну комісію суддів із заявою про рекомендацію його для призначення або обрання професійним суддею. Кваліфікаційний іспит складають також особи, час звільнення яких з посади судді становить 5 років.

Кваліфікаційні іспити приймаються кваліфікаційними комісіями суддів загальних судів, військових судів, спеціалізованих судів і Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Кваліфікаційний іспит є атестацією особи, яка виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді вперше. Його зміст полягає у виявленні знань і рівня професійної підготовки кандидата в судді, ступеню його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду.

Після виконання кандидатом письмового завдання, співбесіди з ним і постановки йому запитань кваліфікаційна комісія залежно від результатів кваліфікаційного іспиту дає висновок в усній формі про складання іспиту і підготовленість кандидата до судової роботи та рекомендацію для призначення його на посаду судді або мотивований висновок про відмову в такій рекомендації. Процес складання кваліфікаційного іспиту повинен фіксуватися у протоколі, а всі матеріали іспиту підлягають збереженню в архіві як офіційні документи. Результати складеного кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років. Особи, які склали кваліфікаційний іспит, але яких не було рекомендовано кандидатами у професійні судді через відсутність вакантних посад, враховуються кваліфікаційною комісією як кандидати на наступні вакантні посади протягом трьох років, якщо за цей час вони не відізвуть свою заяву. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, може бути допущена до його складання повторно не раніше ніж через рік, а особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до складання наступного кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через два роки. Якщо особа не згодна з рішенням кваліфікаційної комісії, вона може оскаржити це рішення у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Законодавством України встановлено порядок призначення суддів. Так, перше призначення на посаду професійного судді терміном на 5 років здійснюється Президентом України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються безстроково Верховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізованого суду).

Конституцією України та ЗУ «Про Конституційний Суд України» встановлено особливий порядок призначення суддів Конституційного Суду України. Право на призначення надано Президенту України, Верховній Раді України і З’їзду суддів України в рівній кількості — по 6 суддів відповідно.

Вперше обраний суддя приймає присягу перед Президентом України й одержує посвідчення встановленого зразка.

Припинення повноважень судді передбачено, зокрема, ст. 126 Конституції, де встановлено, що суддя звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, у таких випадках: закінчення терміну, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею 65 років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього; припинення його громадянства; визнання його зниклим безвісти або оголошення його померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді також припиняються в разі його смерті. Суддя не пізніше як за місяць до досягнення ним 65-річного віку повинен подати особисту заяву про припинення своїх повноважень на ім’я голови суду чи голови суду вищого рівня, органу, який призначив або обрав суддю. У разі неподання у встановлений термін особистої заяви повноваження судді припиняються через місяць із дня досягнення відповідного віку без права на відставку.

10. Правовий і соціальний захист суддів
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їхнє матеріальне та соціальне забезпечення. Держава гарантує судді заробітну плату, яка складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Судді військових судів одержують грошове утримання, яке складається з посадового окладу, окладу за військове звання, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця.
Законом України " Про статус суддів" (ст. 44) передбачено, що не пізніше як через шість місяців після обрання, суддю Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечують благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку - Кабінет Міністрів України, а суддю іншого суду - відповідні місцеві органи державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду. Суддів військових судів забезпечують таким же житлом і в ті самі строки за рахунок Міністерства оборони України. В разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами й передати їх у користування судді.
Судді мають й інші пільги, передбачені законодавством.
Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей (ст. 126 Конституції).
У разі надходження від судді заяви про вчинення в зв'язку з його службовою діяльністю посягання на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна, погрозу вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образу чи наклеп на нього, а також про посягання на життя й здоров'я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погрозу їм вбивством, пошкодженням майна органи внутрішніх справ зобов'язані вжити необхідних заходів, щоб забезпечити безпеку судді, членів його сім'ї та збереження їхнього майна.
З метою створення умов для діяльності судів державою розроблено й поступово втілюються в життя відповідні заходи щодо забезпечення їх необхідним обладнанням, транспортом, засобами оргтехніки та іншими матеріально-технічними ресурсами, в тому числі виділяють валютні кошти для здійснення міжнародних зв'язків. Суддів і членів їхніх сімей прирівняно щодо медичного, побутового та транспортного обслуговування до відповідних посадових осіб Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій.
Життя й здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню. В разі загибелі (смерті) судді, що сталася в зв'язку з виконанням службових обов'язків, сім'ї загиблого виплачують одноразову допомогу в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою.
Пенсію чи довічне грошове утримання судді виплачують йому повністю, незалежно від заробітку, одержуваного після виходу на пенсію.

11. Вища рада юстиції — колегіальний, незалежний орган України, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу, а також за приймання рішення стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Завдання[ред. • ред. код]

Відповідно до статті 131 Конституції України до завдань Вищої ради юстиції належать:

· внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

· прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

· здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Склад[ред. • ред. код]

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років.

Порядок призначення членів Вищої ради юстиції та припинення їхніх повноважень визначається Законом.

Поточний склад[ред. • ред. код]

Станом на березень 2015 року Вища рада юстиції не укомплектована.

· Романюк Ярослав Михайлович — Голова Верховного Суду України (ex officio)

· Петренко Павло Дмитрович — Міністр юстиції України (ex officio).

Структура[ред. • ред. код]

Секції[ред. • ред. код]

У Вищій раді юстиції утворюються секції:

· з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад;

· дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Голова[ред. • ред. код]

Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції працюють на постійній основі. Особи, призначені до складу Вищої ради юстиції, крім народних депутатів України, на час виконання обов'язків членів Вищої ради юстиції на постійній основі прикомандировуються до Вищої ради юстиції із збереженням за ними посад, які вони займали, та відповідних пільг.

Відповідно до положень пункту 3 Розділу II Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з 11 квітня 2014 року повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинено.

Апарат Вищої ради юстиції[ред. • ред. код]

Організаційне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Вищої ради юстиції здійснює секретаріат. Положення про секретаріат Вищої ради юстиції, його структуру і штат затверджується Вищою радою юстиції. Керівник та інші посадові особи секретаріату Вищої ради юстиції є державними службовцями.

Керівник Апарату ВРЮ — Булка Ольга Аркадіївна

Заступник Керівника Апарату — Горбас Руслан Рудольфович

Заступник керівника Апарату — начальник управління забезпечення підготовки матеріалів з питань призначення суддів — Стаднік Генадій Васильович

Заступник керівника Апарату — начальник управління підготовки матеріалів з питань дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів — Седов Андрій Юрійович

Функції[ред. • ред. код]

Подання про призначення на посаду судді вперше[ред. • ред. код]

Відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації Вища рада юстиції на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі прийняття позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.

Розгляд питань про звільнення суддів[ред. • ред. код]

До Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звернутися:

· Вища кваліфікаційна комісія суддів України;

· член Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав.

Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пунктах 1 — 3, 7 — 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні. У разі звернення судді з заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.

Вирішення питань щодо порушення вимог законодавства про несумісність[ред. • ред. код]

Вища рада юстиції розглядає питання про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із заняттям діяльністю, забороненою Конституцією України та законами України. Вища рада юстиції може прийняти рішення:

· про визнання заняття суддею або прокурором іншою діяльністю, не сумісною з подальшим перебуванням на посаді судді або прокурора, і запропонувати йому у встановлений Вищою радою юстиції строк визначитися з питанням про продовження роботи на посаді судді або прокурора чи заняття іншою діяльністю з повідомленням Вищої ради юстиції;

· про визнання порушення суддею або прокурором вимог щодо несумісності їх посади із заняттям іншою діяльністю і надіслати подання відповідним органам про звільнення їх з посади.

Участь у застосуванні дисциплінарної відповідальності суддів[ред. • ред. код]

Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Вища рада юстиції може накласти на цих суддів такі стягнення:

1. попередження;

2. догану — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3. сувору догану — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

4. тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

5. переведення судді до суду нижчого рівня;

6. вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

Суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції.

12. Місцевий суд - основна ланка системи судів загальної юрисдикції
Місцевий суд є основною ланкою в системі судів загальної юрисдикції. Це випливає насамперед з того, що суди саме цього рівня розглядають усі кримінальні, цивільні, господарські та адміністративні справи, за винятком тих, які віднесено законодавством до компетенції інших судів.
Засади його організації та діяльності закріплено в Конституції, законах України " Про судоустрій України", " Про статус суддів" і деяких інших нормативних актах.
Суд цього рівня утворюють у районі, місті та районах міста, а також на території міста і району - міськрайонний. В назві місцевого суду використовують назву населеного пункту, в якому він знаходиться. До місцевих загальних судів належать і військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами - окружні суди, які утворюють у округах відповідно до Указу Президента України.
До складу місцевого суду входять: судді місцевого суду, голова та заступник голови суду. В місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.
За своїми повноваженнями місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.
Зокрема, місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення; місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності; місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.
Порядок призначення (обрання) суддів до місцевого суду визначено Конституцією України (статті 126 і 128) та Законом України " Про статус суддів" (ст. 9).

13. 1. Місцевий суд е судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

2. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

3. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

4. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

5. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Місцевий суд розглядає справи тільки у першій інстанції. Він розглядає і вирішує усі підсудні йому справи по суті з постановленням судового рішення (вироку, рішення, ухвали, постанови). Суд проводить судовий розгляд в умовах усності і безпосередності за участю сторін та інших учасників судового процесу, досліджує докази, вислуховує думки учасників процесу. В кримінальній справі суд встановлює винуватість (невинуватість) підсудного й вирішує питання про покарання винного. У цивільних справах суд визнає наявність або відсутність певних правовідносин, юридичних фактів або юридичного стану, вирішує по суті подані до суду позови, заяви та скарги (задовольняє або відмовляє у їх задоволенні).

14. 1. Місцевими загальними судами е районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

2. Місцевими господарськими судами е господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.

4. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.

Місцеві суди - це головна ланка в системі судів загальної юрисдикції. На них припадає основне судове навантаження, оскільки вони розглядають абсолютну більшість кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України.

Склад місцевого суду утворюють судді місцевого суду, голова та заступник голови суду. Якщо у місцевому суді кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.

Місцеві суди складають першу ланку (рівень) у системі судів загальної юрисдикції, їх також заведено йменувати основною ланкою судової системи, оскільки вони становлять переважну більшість усіх судових органів, а також як суди першої інстанції розглядають майже усі (за незначним винятком) судові справи. Підсудність окремих категорій справ щодо первісного розгляду їх по першій інстанції вищими судами визначається процесуальним законодавством.

Порядок утворення і ліквідації судів загальної юрисдикції

1. Суди загальної юрисдикції утворюються, у тому числі шляхом реорганізації, та ліквідовуються Президентом України на підставі пропозиції Державної судової адміністрації України.

2. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.

3. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя, необхідність оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

4. Кількість суддів у суді загальної юрисдикції визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Радою суддів України з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.