Класиф вірусів

Бактеріофаги [от бактерии, + греч. phagein, поедать]- Група вірусів, що паразитують в бактеріальних клітинах. Віруси, що викликають загибель інфікованих бактерій, відомі як літичні бактеріофаги. Розмноження і вихід дочірніх популяцій вірусу з бактерії супроводжується її загибеллю і руйнуванням (лізисом). Бактеріофаги широко поширені в природі - їх виділяють з води, грунту, організмів різних тварин і людини. Принципи класифікації бактеріофагів аналогічні підходам до систематики вірусів взагалі.

В основу класифікації покладені антигенна структура, морфологія фагів, Спектр дії, хімічний склад і ін Більшість фагів відноситься до ДНК-вірус з нуклео-капсидом, організованим за принципом змішаної симетрії. За спектром дії виділяють типові фаги (Т-фаги), лизирующие бактерії окремих типів всередині виду, моновалентние фаги, лизирующие бактерії одного виду, і полівалентні фаги, лизирующие бактерії декількох видів. Бактеріофаги стійкі до різних фізичних і хімічних впливів. Більшість з них без шкоди переносить високі температури (50-70 ° С), дія дезінфектаітов (за винятком кислот і формаліну), пряме сонячне світло і УФ-опромінення в низьких дозах. Бактеріофаги проявляють імуногенні властивості, викликаючи синтез специфічних AT.

Будова бактеріофагів найбільш повно охарактеризовано на основі вивчення Т-фагів кишкової палички (мал. 5-10). Зовні більшість бактеріофагів нагадують сперматозоїди або пуголовків, але серед них зустрічають і інші форми, на підставі яких виділяють п'ять основних типів бактеріофагів.

• До типу I бактеріофагів відносять ДНК-містять ниткоподібні фаги, лизирующие бактерії, що містять F-плазміди.

• Фаги типу II представлені головкою і рудиментом хвоста. Геном більшості з них утворений молекулою РНК і лише у фага jc-174 - однониткових ДНК.

• Бактеріофаги типу III мають короткий хвіст (наприклад, Т-фаги 3 і 7).

• До типу IV відносять фаги з несокращаюшімся хвостом і двухнитевой ДНК (наприклад, Т-фаги 1 і 5).

• Фаги типу V мають ДНК-геном, скорочується чохол хвоста, який закінчується базаль-ної пластиною (наприклад, Т-фаги 2 або 4)

Класифікація

В таксономії живої природи віруси виділяються до окремого таксону Vira, створюючий в класифікації Systema Naturae 2000 разом з доменами Bacteria, Archaea і Eukaryota кореневий таксон Biota. Протягом XX століття в систематиці висувалися пропозиції про створення виділеного таксона для неклітинних форм життя (Aphanobionta Novak, 1930; надцарство Acytota Jeffrey, 1971; Acellularia), проте такі пропозиції не кодифіковано.

Віруси класифікуються на ті, що містять ДНК (вірус простого герпесу) і ті, що містять РНК (вірус імунодефіциту людини).

За структурою капсомерів. Ізометричні (кубічні), спіральні, змішані.

За наявністю або відсутністю додаткової ліпопротеїдної оболонки

За клітинами-хазяїнами

Найбільш вживана в теперішній час класифікація вірусів запропонована лауреатом Нобелівської премії Девідом Балтимором. Вона побудована на типі нуклеїнової кислоти, що використовується вірусом для переносу спадкового матеріалу, та на тому, яким шляхом відбувається її експресія та реплікація. Варто зазначити, що така класифікація не віддзеркалює філогенетичні зв'язки між видами вірусів, тому що віруси, згідно з загальноприйнятим зараз поглядом, мають механізми походження, відмінні від усіх інших організмів.

На відміну від клітинних організмів, генетична інформація яких зберігається у вигляді дволанцюгової ДНК, геном віруса може зберігатись як у вигляді дво-, так одноланцюгової нуклеїнової кислоти. При цьому цією кислотою може бути як ДНК, так і РНК, матрична форма якої (м-РНК) використовується в клітинах як проміжний продукт при трансляції генетичної інформації в процесі синтезу протеїнів. РНК-геноми вірусів можуть бути закодовані в двох протилежних напрямках: або гени розташовані в напрямку від 5'-кінця молекули до 3'-кінця (позитивний напрямок, або +полярність), аналогічно напрямку розташування генів в м-РНК в клітинах, або гени вірусного геному розташовані в протилежному напрямку (негативний напрямок, або -полярність).

Таксономія вірусів в основних рисах схожа на таксономію клітинних організмів. Таксономічні категорії, що використовуються в класифікації вірусів, такі (в дужках наведені суфікси для утворення латинських назв):

Ряд (-virales)

Родина (-viridae)

Підродина (-virinae)

Рід (-virus)

Вид

Але в номенклатурі вірусів є і деякі особливості, що відрізняють її від номенклатури клітинних організмів. По-перше, назви не тільки видів і родів, але також рядів і родин пишуться курсивом; по-друге, на відміну від класичної ліннеєвської номенклатури, назви вірусів не є біномінальними (тобто утвореними з назви роду та епітету виду — докладніше див. в статті «Біологічна класифікація»). Зазвичай назви вірусів утворюються в формі [Хвороба]-вірус.

Загалом на теперішній час описано близько 80 родин, в які входять приблизно 4000 окремих видів вірусів.

Розподіл родин на ряди розпочався нещодавно і відбувається повільно; на теперішній час (2005 рік) виділено та описано діагностичні ознаки тільки трьох рядів, і більшість описаних родин є некласифікованими.

Класифікація за типом генома

В даній класифікації назви типових представників таксонів перекладені на українську мову в разі наявності загальноприйнятого наукового терміну; в інших випадках наведено міжнародно прийняту англійську назву згідно з постановою Міжнародного Комітету з таксономії вірусів (International Committee on Taxonomy of viruses).