Умовно-патогенні та санітарно-показові мікроорганізми

Санітарна мікробіологія — розділ медичної мікробіології, що

вивчає мікроорганізми, які містяться в навколишньому середовищі і

здатні впливати на стан здоров'я людини. Вона розробляє

мікробіологічні показники гігієнічного нормування, методи контролю

за ефективністю знезаражування об'єктів навколишнього середовища,

а також виявляє в об'єктах навколишнього середовища патогенні,

умовно-патогенні і санітарно-показові мікроорганізми.

Виявлення патогенних мікроорганізмів дозволяє дати оцінку

епідеміологічній ситуації і вжити відповідних заходів по боротьбі

і профілактиці інфекційних захворювань.

Умовно-патогенні мікроорганізми можуть попадати в продукти

харчування, швидко розмножуватися з нагромадженням великої

кількості мікробних кліток і їхніх токсинів, викликаючи харчові

отруєння мікробної етіології. Санітарно-показові мікроорганізми

використовують в основному для непрямого визначення можливої

присутності в об'єктах навколишнього середовища патогенних

мікроорганізмів, вони безпосередньо можуть свідчити про

забруднення об'єкта виділеннями людини і тварин, що містять

мікроорганізми. Наприклад, збудники кишкових інфекцій мають

загальний шлях виділення (з фекаліями) з такими санітарно-

показовими бактеріями, як бактерії групи кишкової палички —

БГКП (у цю групу, крім кишкової палички, входять подібні по

властивостях бактерії роду Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella),

ентерококки, клостридії перфрингенс; збудники повітряно-краплинних

інфекцій мають загальний шлях виділення з бактеріями, що постійно

живуть на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів, та

виділяються в навколишнє середовище при кашлі, чханні, розмові. У

зв'язку з цим як санітарно-показові бактерії для повітря закритих

приміщень запропоновані гемолітичні стрептококи і золотисті

стафілококи.

Забруднення ґрунту, води, повітря, продуктів харчування й

інших об'єктів виділеннями людини чи тварин визначають шляхом

кількісного обліку санітарно-показових мікроорганізмів. У повітрі

реєструють кількість золотистого стафілокока і стрептококів, у

воді — кишкової палички, БГКП, ентерококка, у ґрунті —

кишкової палички, БГКП, клостридії перфрингенс, у продуктах

харчування — кишкової палички, БГКП, ентерококка, золотистого, протея. На підставі кількісного виявлення санітарно-

показових мікроорганізмів обчислюються коли-титр, перфрингенс-

титр, титр ентерококка і т.д. Так, наприклад, коли-титр або титр

ентерококка води — це найменша кількість води, у якій

визначається кишкова паличка чи ентерококк. Показником

забруднення води є також коло-індекс — число кишкових паличок у

1 л води.

Часто замість коло-титру визначаються титр БГКП, до яких

відносять усі грамнегативні палички, процес бродіння яких

проходить з утворенням кислоти і газу лактозу чи глюкозу при

температурі 37±0, 5 °С на протязі 24 — 48 г і не мають оксидазної

активності. Найчастіше цей показник застосовують як індикатор

фекального забруднення води.