Вірусні хвороби людини: грип, паротит, кір, гепатит, сказ.

Грип — гостре інфекційне вірусне захворювання дихальних шляхів. Входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ).

За класифікацією вірусів, вірус грипу відноситься до РНК-вірусів родини ортоміксовірусів (лат. Orthomyxoviridae) та включає три серовари А, В, С.

Вірус грипу A – Цей рід має лише один вид, вірус грипу A. Дикі водоплавні птахи є природними носіями великої різноманітності грипу А. Іноді віруси передаються на інші види, що може викликати спалахи грипу серед домашньої птиці або спричинити пандемію грипу серед людей.Тип вірусу є найбільш вірулентний та патогенний для людини серед трьох типів грипу і може призвести до серйозніших захворювань. Є декілька різновидностей вірусу грипу А розділених на різні серотипів на основі антитіл до цих вірусів.

Вірус грипу B – Цей рід має лише один вид, вірус грипу B. Цей вірус майже виключно вражає людей і є менш поширений, ніж вірус грипу A. Тільки деякі тварини, як відомо, уразливі до вірусу грипу B, Ластоногі та Фретки. Цей тип грипу мутує в 2-3 рази повільніше, ніж вірус тип A і, отже, менш генетично різноманітний, тільки з одним серотипом. Як результат, це відсутність антигенної відмінності, ступінь імунітету до грипу B, як правило, набутий в ранньому віці.

Вірус грипу C – Цей рід має лише один вид, вірус грипу C, який заражає людей, собак і свиней, іноді викликаючи важкі захворювання і локальні епідемії. Проте, грип C зустрічається рідше, ніж інші види, і зазвичай викликає тільки легке захворювання у дітей.

Епідемічний паротит (свинка, завушниця) - гостре високо інфекційне захворювання, яке характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, враженням слинних залоз, а іноді статевих та інших залоз, нервової системи. Збудник хвороби - вірус, нестійкий поза організмом, руйнується при нагріванні та ультрафіолетовому опроміненні. Джерело інфекції - лише людина, хворий з яскравими ознаками захворювання чи без них. Хворий стає заразним за 1-2 дні до появи ознак хвороби та в перші 5 днів захворювання.

Вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Частіше хворіють діти. Особи чоловічої статі хворіють у 1, 5 рази частіше, ніж жіночої. В організм вірус потрапляє через дихальні шляхи. На слизовій оболонці розмножується та кров’ю розноситься по всьому організму. У залозах та нервовій системі він знаходить сприятливі умови для подальшого розмноження.

Інкубаційний період продовжується від 11 до 23 днів. У хворого підвищується температура тіла, з’являється слабкість, головний біль, болі в області вуха, який посилюється при жуванні, розмові, сухість у роті.

Ураження центральної нервової системи при епідемічному паротиті буває у кожної десятої дитини, у хлопчиків у 3 рази частіше, ніж у дівчаток. У більшості випадків на 4 -7 день хвороби з’являється лихоманка, температура тіла підвищується до 39єС і вище, з’являється сильний головний біль, блювота. У хворого розвивається запалення оболонок головного мозку (у 25-30% хворих). Одужання після запалення мозкових оболонок при епідемічному паротиті відбувається повільно.

Вірус кору належить до родини параміксовірусів (Paramyxoviridae), рід Morbillviras. Він має сферичну форму з діаметром 150—250 нм. Нуклеокапсид із спіральною симетрією містить одноланцюгову РНК. Віріон кору оточений ліпопротеїдною оболонкою, в якій вбудовані зі зовнішньої сторони глікопротеїди гемаглютенін і F-білок.

Єдиним джерелом інфекції є хвора людина. Найчастіше на кір хворіють діти. Передається інфекція повітряно-крапельним шляхом. Вірус проникає у верхні дихальні шляхи і розмножується у клітинах епітелію слизової оболонки, носоглотки, трахей і бронхів. Інкубаційний період триває 10—15 днів. Першими провісниками кору є підвищення температури, виникнення кон'юнктивіту, кашель і нежить. На 4—5-й день з'являється червоний плямистий висип на обличчі, який поступово поширюється на шию і тулуб.

Захворювання на кір супроводжується зниженням імунітету до грипу, дифтерії, туберкульозу, скарлатини та інших хвороб. Кір може викликати такі небезпечні ускладнення, як пневмонія та енцефаліт. Повторні захворювання на кір трапляються дуже зрідка, оскільки після перенесення його залишається майже довічний імунітет. Профілактика кору ґрунтується на імунізації населення живою вакциною, яка виготовляється з ослаблених (атенуйованих) штамів вірусу.

Вірус гепатиту А. Ця дуже поширена хвороба ще називається епідемічним, інфекційним гепатитом, хворобою Боткіна. Збудником її є маленький вірус, діаметр якого становить 27—32 нм, подібний до інших ентеровірусів. Віріон гепатиту А має кубічний тип симетрії, містить одноланцюгову «плюс-ниткову» РНК, оточену капсидом, який складається з 60 білкових молекул.

Вірус гепатиту А потрапляє в травний тракт з водою або з не обробленою термічно їжею. Він стійкий до високої температури і кислотності, а тому не руйнується в шлунку під дією шлункового соку і надходить у кишечник, а звідти — в печінку. Поява жовтяниці є ознакою ураження печінки. Отже, гепатит А є кишковою інфекцією з фекальнооральним способом передачі, а це може спричинювати виникнення великих епідемій у зв'язку з фекальним забрудненням різних вод.

Лікування і профілактика гепатиту спрямовані на швидке виявлення хворих, їх госпіталізацію і проведення санітарно-гігієнічних заходів. Дітям до 10 років з профілактичною метою часто вводять імуноглобулін, а також рекомбінантні вакцини.

Гепатит B — інфекційне захворювання, що викликається вірусом гепатиту B (HBV) та уражує печінку гомінідів, призводячи до її запалення, яке у медичній термінології називається гепатитом. HBV передається від інфікованої людини до здорової при контакті із кров'ю або іншими рідинами організму — сім'яною, вагінальною, слиною.

Гепати́ т С — це інфекційне захворювання, що викликається вірусом гепатиту С (HCV) і вражає в основному печінку людей. Інфекція часто протікає безсимптомно, але хронічна інфекція призводить до утворення рубців в печінці, і в кінцевому результаті до цирозу, чи раку печінки. Зараження відбувається парентерально, під час внутрішньовенного вживання наркотиків, чи при переливанні крові, внаслідок погано стерилізованого медичного обладнання. Вірус зберігається в печінці в близько 85 % інфікованих. Стандартно гепатит С лікують за допомогою довготривалої комбінованої противірусної терапії.

Сказ. Вірус сказу належить до родини рабдовірусів (Rhabdoviridae), роду Lyssavirus. Віріон сказу має округлу форму, містить однониткову РНК, оточену оболонкою, яка складається з глікопротеїдів і глікопептидів. Розмножується вірус у мозковій тканині мишей, морських свинок, курчат, кроликів, овець та інших тварин. На сказ найчастіше хворіють собаки, вовки, летючі миші, скунси, рідше — корови, вівці, коні, свині, кішки і птиця. Вірус передається через укуси хворих на сказ тварин або при попаданні слини на подряпини шкіри і слизові оболонки. Джерелом інфекції в природі найчастіше є дикі тварини, зокрема лисиці.

Часто від укусів хворих тварин заражаються й люди. Найбільш характерною ознакою сказу є водобоязнь — гідрофобія. Відразу ж після укусу хворої тварини слід старанно промити рани водою з милом, продезінфікувати і звернутись до лікаря. Якщо цього не зробити, можна захворіти на сказ, а ця хвороба у людини майже на 90 % є летальною. Для профілактики використовується інактивована культуральна вакцина.