Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Згортання непу




Одночасно з проведенням індустріалізації відбувався відхід від принципів нової економічної політики. Був узятий курс на максимальне усуспільнення і одержавлення всіх сторін економічного життя, на суворе підпорядкування всієї господарської діяльності підприємств органам державної влади, на відмову від економічних і перехід до адміністративних методів керівництва. З кінця 1929 р. почалася реорганізація управління промисловістю, внаслідок якої підприємства позбавлялись будь-якої економічної самостійності. Замість синдикатів, куди підприємства входили добровільно і правління яких були виборними, створювались об’єднання, від яких повністю залежали і виробництво, і збут, і постачання підприємств. Усе регулювалось зверху, засоби виробництв і предмети споживання розподілялись у централізованому порядку, кредитна система і ринковий обіг різко скорочувались. Завмирала торгівля, селянам практично не дозволялось торгувати хлібом, у містах була запроваджена карткова система постачання, знову, як і в часи “військового комунізму”, робилися спроби організувати прямий продуктообмін між містом і селом. Через створення неможливих умов майже повністю занепало приватне підприємництво, згорталося ремісництво й кустарництво. Приватнику переставали давати банківський кредит, на нього накладали непомірні податки, з ним розривали договори на оренду державних підприємств. Дедалі більших утисків зазнавала кооперація, внаслідок більшість її типів зникла, а споживча дедалі більше обюрокрачувалася і фактично стала державною організацією. На селі розпочалася прискорена насильницька колективізація. Отже, в керівництві всім народним господарством складалась адміністративно-командна система, яка зверху, централізовано, в бюрократичному порядку розпоряджалася всією суспільною власністю і всім економічним життям. Відповідно до нових умов відбувалися зміни і в господарському механізмі системи. Постановою ЦВК СРСР від 7 грудня 1929 р. було створено об’єднаний Народний комісаріат землеробства СРСР. Республіканські народні комісаріати союзних республік було запропоновано перетворити на об’єднані (союзно-республіканські) народні комісаріати, підпорядковані союзному Наркомзему. 5 січня 1932 р. ЦВК і РНК своєю постановою Вищу раду народного господарства СРСР реорганізували у загальносоюзний Народний комісаріат важкої промисловості СРСР. Вся ця реорганізація управління народним господарством вела до дедалі більшої його централізації і звуження прав союзних республік. Одним із способів прискорення промислового розвитку більшовики вважали виробниче змагання за виконання і перевиконання виробничих планів. У пресі був піднятий неймовірний галас навколо різних форм виробничого змагання („зустрічні зобов’язання”, „рух за складення і виконання техпромфінплану”, „госпрозрахункові бригади”, „громадські буксири” тощо). Весь цей галас мав пропагандистське значення, але певна частина робітників тоді ще вірила у необхідність змагання і з ентузіазмом включалась у нього. За звітами на кінець першої п’ятирічки в Україні у виробничому змаганні брали участь дві третини працюючих. Але вже з перших кроків у виробничому змаганні виявилися негативні риси. В його організації було багато формалізму, показного, приписок, дутих цифр. В основі соціалістичного змаганни лежала не так стимули матеріального зацікавлення, як апеляції до „соціалістичної” свідомості працюючих віддати додаткові сили на побудову соціалізму. Формально соціалістичне значення вважалося виявом ініціативи самих робітників, але в дійсності його завжди організовували за наказами згори. Реконструкція старих і будівництво нових підприємств, насичення їх новими машинами, новітньою технікою вимагали від робітників, техніків та інженерів більш високої науково-технічної підготовки. Всесоюзна конференція працівників промисловості, яка відбувалася наприкінці січня – на початку лютого 1931 р., висунула лозунги: „Техніка в період реконструкції вирішує все! ” Розгорталася масова підготовка і перепідготовка кадрів робітників і спеціалістів. Робітничі кадри готувалися в школах ФЗУ, шляхом індивідуально-бригадного учнівства, на різних курсах. Тільки в 1931 – 1932 рр. в УСРР було підготовлено і перепідготовлено 300 тис. робітників. Кадри інженерів і техніків готувалися і перепідготовлювалися в інститутах і технікумах, а також у вечірніх університетах, на курсах червоних директорів, а також безпосередньо на підприємствах, у так званих заводах-втузах. На кінець першої п’ятирічки в промисловості України працювали 84, 5 тис. інженерів і техніків. Розгорнувся рух за оволодіння новою технікою і підготовку кваліфікованих робітників безпосередньо на виробництві. Він дістав назву ізотовського. Вибійник горлівської шахти „Кочегарка” М. Ізотов став навчати молодих робітників безпосередньо на роботі в шахті. За його прикладом багато ветеранів праці на робочих місцях на підприємствах готували кваліфікованих робітників. Розгортався також винахідницький та раціоналізаторський рух. Зростали лави товариства винахідників – Української асоціації робітників-винахідників, що виникла ще в 1926 р. Якщо в 1929 р. в цьому товаристві налічувалося 5 тис. членів, то в 1932 р. – 105 тис. У 1930 р. трудящі України внесли 54, 1 тис. раціоналізаторських пропозицій, а в 1932 р. – 188, 8 тис. Але і в цьому русі швидко наростав формалізм, начотництво, бюрократизм, паперова тяганина.


Данная страница нарушает авторские права?


mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал