Екологічні групи гідробіонтів.

Планктонні організми (бактерії, ціанобактерії, водорості, радіолярії, медузи, дрібні рачки, личинки кісткових риб тощо) нездатні до протидії течіям, якими вони розносяться на значні відстані. Їхні адаптації до існування у товщі води пов'язані із забезпеченням плавучості: збільшення питомої поверхні тіла (дрібні розміри, різноманітні вирости), зниження його щільності (полегшення скелетних елементів, накопичення жиру, наявність газових вакуолей) та ін.

Нейстон - організми поверхневої плівки води (наприклад, клопи-водомірки) використовуючи сили поверхневого натягу води для пересування по цій плівці, чому сприяє незмочуваність тіла.

Плейстон - організми в яких верхня частина тіла зростає над водою, а нижня у воді (мешкають одночасно у повітряному і водному середовищі)

Нектонні організми (більшість риб, головоногих молюсків, китоподібні) здатні до активного пересування у товщі води незалежно від напрямків течій. Вони мають обтічну форму тіла і добре розвинені органи руху.

До складу бентосу входять організми, які мешкають на поверхні та в товщі грунту водойм (форамініфери, поліпи, круглі та багатощетинкові черви, двостулкові та деякі інші молюски, ракоподібні - вусоногі рачки, краби, омари та ін., голкошкірі, придонні риби, наприклад, бички, деякі водорості, ціанобактерії, бактерії тощо). Ці організми пристосовані до прикріплення до дна або пересування по ньому, заглиблення в його товщу тощо.

Біолюмінісценсія- світіння, вона виникає, коли певні мікро-організми вступають у реакцію із киснем.

Ф-ції: приваблювання здобичі або партнерів, попередження або погроза, відлякування або відволікання, маскування на тлі природних джерел світла.

Хроматична адаптація до світла-гетерофілія-листя над водою(стрілолист, водяний жовтець, ряст), розвиток хроматофорів.

Пит.43. Щільність популяції — число особин (тварин, рослин, мікроорганізмів) у розрахунку на одиницю об'єму (води, повітря або грунту) або поверхні (грунту або дна водойми). Щільність популяції — важливий екологічний показник просторового розміщення співчленів популяції, а також динаміки чисельності тварин, умов мінливості і прояви природного відбору. Щільність популяції визначається переважно ступенем сприятливості умов існування виду в даному біотопі або найважливішими екологічними факторами навколишнього середовища, особливо тими, що знаходяться в мінімумі і називається лімітуючими. Тому за середньою щільністю популяції можна судити щодо сприятливості місцеперебування для даного виду. За постійністю проживання в біотопі даного виду і меж коливання його чисельності в різні сезони і роки можна виділити місця тимчасового та постійного проживання (стації переживання, чи резервації, в яких зберігаються залишки популяції в особливо несприятливі роки). Стації переживання, наприклад у масових видів гризунів, зазвичай займають не більше 3-10 % заселеної ними території. Знаючи стації переживання шкідників сільського та лісового господарства, зберігачів та переносників хвороб людини і корисних тварин (в тому числі свійських), можна економно і ефективно боротися зі шкідливими тваринами в резерваціях, уникаючи таким чином забруднення і отруєння великих ділянок.

Щільність популяції і характер просторового розподілу тварин закономірно змінюються при циклічних коливаннях чисельності, регульованих відповідними популяційними механізмами. Зростання щільності популяції у більшості видів супроводжується виділенням її співчленами і накопиченням у зовнішньому середовищі продуктів обміну, в тому числі особливих сигнальних речовин, які гальмують або прискорюють ріст і розвиток, обмежують або навіть припиняють розмноження, можуть збільшувати рухливість тварин і міняти їх поведінку. В результаті при високій щільності популяції посилюється розселення і може початисямасова еміграція. При зменшенні щільності популяції еміграція припиняється, а рухливість дещо падає, знову збільшуючись при надмірному розріджуванні популяції, що загрожує руйнуванням внутріпопуляціонних угруповань (сім'ї, зграї, стада, колонії і т. д.). Одночасно зростає інтенсивність розмноження.

У кожного виду в залежності від його способу життя і рухливості (сидячі, осілі або кочові, мігруючі на великі відстані) існують оптимальна щільність популяції і допустимі межі її коливань, неоднакові в різних біотопах (максимальна і мінімальна щільність популяції). У нерухомих організмів (рослини, мікроорганізми, сидячі тварини), які отримують їжу і кисень з навколишнього середовища зі струмами води, повітря, грунтовими розчинами, можливо, а в багатьох випадках і вигідно примикання організмів один до одного. Таке ж значення колоній або сімей у гуртових комах — бджіл, мурашок, термітів. Колоніальні гніздів'я птахів (особливо пташині базари) і колонії ссавців (ховрахів, бабаків, піщух, кажанів та ін.) також характеризуються дуже високою щільністю популяції.

Тварини більшості видів тримаються поодинці або невеликими групами (сім'ями), займаючи певні ділянки (індивідуальні або сімейні), які, як правило, примикають одна до одної, іноді частково поєднуючись або перекриваючись.

Щільність популяції, відповідна до способу життя виду та умов його існування, підтримується і регулюється багатьма механізмами, що еволюційно склалися. Головне значення має територіальність, тобто здатність освоювати і охороняти від вторгнення зайняту територію за допомогою активних дій і попереджувальних сигналів (хімічних, візуальних, акустичних тощо). Для підтримки угруповань є сигнали протилежного значення (привертають особин однієї сім'ї або стада).

Пит.44. Екологічна роль чинників харчування. Особливості впливу їжі як екологічного чинника. Харчова спеціалізація (оліго-моно-поліфаги). Типи харчових режимів (зоо, фіто, детритофагія)