ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042-99 передбачають оптимальні та допустимі метеорологічні умови.

Оптимальні мікрокліматичні умови –сполучення параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруження реакцій терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови –сполучення параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть викликати такі тимчасові зміни функціонального і теплового стану організму, що не виходять за межі фізіологічних можливостей пристосування. При цьому не виникає ушкоджень чи порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні теплові відчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Оптимальні метеоумови забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі метеоумови забезпечують нормальні умови праці, погіршення яких може призвести до професійних захворювань.

Для забезпечення оптимальних значень параметрів, звичайно, необхідно витратити більше коштів (кондиціонування повітря), ніж для забезпечення допустимих значень параметрів. Відповідно до норм вони (оптимальні умови) створюються в кабінах, на пультах і місцях керування технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки, а також там, де це передбачено галузевими документами. В інших виробничих приміщеннях мають забезпечуватися допустимі метеоумови (табл. 2).

Таблиця 2 ‒ Межі зміни параметрів метеоумов у виробничих приміщеннях

У виробничих приміщеннях, де з технічних чи економічних причин неможливо забезпечити допустимі нормативні показники мікроклімату, мають передбачатися заходи щодо захисту працюючих від перегрівання чи охолодження.

Заходи щодо забезпечення нормальних метеорологічних умов на виробництві. Створення оптимальних метеорологічних умов і безпеки життєдіяльності працівників у виробничих приміщеннях є складним завданням, вирішення якого проходить за наступними напрямами.

Планувальні заходи (розміщення цехів). Гарячі цехи розміщують по можливості в одно- і двопрогінних будинках. За наявності більше двох гарячі прольоти чергуються з холодними. Внутрішні двори будинків П- та Ш-подібної форми розташовують паралельно чи під кутом 0-45° до напрямку переважаючих вітрів, причому відкрита частина двору має бути повернена на підвітряну сторону.

Конструктивні заходи. Застосовують: теплову ізоляцію, екрани, герметизацію устаткування.

Захисні екрани і термоізоляція знижують інтенсивність теплової радіації від джерела тепла. Теплова ізоляція дає змогу не тільки поліпшити умови праці та зменшити втрати тепла, а й підвищити продуктивність печей, заощадити паливо, збільшити термін служби агрегатів, інтенсифікувати технологічний процес і т.д.

Для теплової ізоляції застосовують різні матеріали: азбест, азбоцемент, слюду, пінобетон, мінеральну вату і повсть та ін.

Автоматизація, механізація, дистанційне керування виробничими процесами, роботизація. Ці заходи радикально вирішують питання нормалізації мікроклімату.

У гарячих цехах механізація трудомістких робіт має особливе значення, тому що в цих умовах важка фізична праця підсилює напруження механізму терморегуляції організму. Механізації потребують: розливання металу, заповнення плавильних агрегатів і нагрівальних печей, ковальські роботи, гаряче штампування тощо. Дистанційне керування дістає все більшого поширення, у першу чергу, для керування кранами в гарячих цехах, а також при транспортуванні речовин і матеріалів на будівництвах та ін.

Улаштування природної (аерації) і штучної (механічної) вентиляції, кондиціонування. Аерація дає змогу вивести з гарячих цехів велику кількість тепловиділень і знизити температуру повітря. При цьому уникають великих швидкостей руху повітря на робочих місцях. Засобами механічної вентиляції є: місцеві відсоси (парасолі, ковпаки та ін.), повітряне душування (системи стаціонарні чи пересувні) і повітряні завіси.

Запровадження більш раціональних технологічних процесів і устаткування. При ньому здійснюється заміна гарячого способу обробки металу холодним, полуменевого нагрівання – індукційним, кільцевих печей у виробництві цегли – тунельними тощо.

Застосування організаційних заходів. Установлюється режим роботи з перервами для відпочинку в нормальних метеорологічних умовах, організовується спеціальний питний режим – установки з газованою підсоленою (0, 5% кухонної солі) водою (передбачено з розрахунку 4-5 дм³ на людину за зміну; воду газують вуглекислотою).

Спеціальний одяг та індивідуальні захисні засоби. Вони служать для захисту організму від перегріву чи переохолодження. Спецодяг для робітників гарячих цехів виготовляють із сукна, брезенту, льняних тканин, а також із синтетичного волокна, хімічно обробленого, з вогнестійким просоченням та ін. Для захисту голови від перегріву й опіків застосовують капелюхи із широкими крилами з повсті чи фетру, шерстяного сукна. Для захисту ніг використовують спецвзуття, підошва якого має бути хромового дублення (але не гумова) і рифлена.

Для захисту рук передбачено брезентові рукавиці. Для захисту очей та обличчя застосовують щитки з органічного скла, металевої сітки і комбіновані. Узимку для тих, хто працює на відкритому повітрі, передбачені ватяні штани, ватяні куртки і валянки. У цехах з охолоджуючим метеорологічним комплексом захист робочих місць від потоку повітря здійснюється облаштуванням тамбурів, теплових завіс, опаленням, обігрівом приміщення, використання ЗІЗ (засіб індивідуального захисту), раціональним спецодягом.

Паспортизація виробничих приміщень ураховує розрахунок коефіцієнта атестації (K _i).

Для кожного показника мікроклімату приміщення (температура (t), вологість (вол.), швидкість руху повітря (v), освітлення (осв.)) розраховується коефіцієнт (К_t, К_v, К_вол, К_осв), що показує, на скільки показник відхиляється від допустимого значення:

К _і = К_t К_v К_вол К_осв, (7)

де

К_t = 1 - , (8)

К = 1 - , (9)

К_вол = 1 - , (10)

К_осв = 1 - , (11)

К _i 1 K _i max (1). (12)

Проведення розрахунку.

Для температури:	Для вологості:
Для швидкості руху повітря:	Для освітлення:

Коефіціент атестації:

К_і= К_t∙ К_вол∙ K_v∙ K_осв

Кі_І= 0, 96*0, 97*0, 7*0, 87=0, 57

Кі₂= 0, 96*0, 87*0, 6*0, 87 = 0, 44

Кі₃= 0, 84*0, 89*0, 5*0, 87 = 0, 33

Приміщення, коефіцієнт атестації якого найближчий до одиниці, найбільш відповідає допустимим мікрокліматичним характеристикам.

У даному випадку – це приміщення № 1.