Термінологічний словник. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства з охорони праці - штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства з охорони праці - штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, посадових осіб та працівників відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10). Максимальний розмір штрафу не може перевищувати 5 % місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. У разі несплати юридичними та фізичними особами штрафу проводиться нарахування пені на суму штрафу у розмірі 2 % за кожний день прострочення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

Атестація робочих місць за умовами праці – комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, соціально-економічних факторів, які впливають на здоров’я і працездатність працівника у процесі трудової діяльності.

Безпека – відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю ушкодження; стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Безпека виробничого процесу – властивість виробничого процесу вiдповiдати вимогам безпеки праці під час проведення його в умовах, установлених нормативною документацією.

Безпечні умови праці, безпека праці – стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних i шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень.

Безпечність виробничого обладнання – в ластивість виробничого обладнання вiдповiдати вимогам безпеки праці під час монтажу (демонтажу) i експлуатації в умовах, установлених нормативною документацією.

Важкість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважно навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпуса, переміщенням у просторі.

Виконання трудових обов’язків – т рудова дiяльнiсть за встановленими нормами, правилами та iнструкцiями.

Вимоги безпеки (праці) – вимоги, встановлені актами законодавства, нормативними i проектними документами, правилами та iнструкцiями, виконання яких забезпечує безпечні умови праці та регламентує поведінку працівника.

Виробнича санітарія – система організаційних та технічних заходів, спрямованих на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням.

Виробнича травма – травма, що сталася внаслiдок дiї виробничих чинників.

Виробниче приміщення – з амкнений простiр у будiвлях i спорудах, призначений для трудової дiяльностi людей.

Виробниче середовище – середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність; сукупнiсть фiзичних, хiмiчних, бiологiчних, соцiальних та iнших чинникiв, що дiють на людину пiд час виконання нею трудових обов’язків.

Виробничий ризик – ймовiрнiсть ушкодження здоров’я працiвника пiд час виконання ним трудових обов’язків, що обумовлена ступенем шкiдливостi та (або) небезпечностi умов працi та науково-технiчним станом виробництва.

Виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупнiстю виробничих травм i нещасних випадкiв на виробництвi.

Витрати виробництва – сукупність витрат живої праці й праці, уречевленої в засобах виробництва, на всіх стадіях створення продукції. Розрізняють поточні витрати, що здійснюються неперервно і у процесі виробництва постійно відновлюються, та одноразові – у формі вкладення коштів у виробничі фонди до початку виробництва.

Відділ охорони праці – функціональний підрозділ організації, який має забезпечувати безпеку та належні умови праці на кожному робочому місці. Організує й координує роботу з охорони праці в організації: контролює додержання законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці працівників організації; вдосконалює профілактичну роботу з попередження виробничого травматизму, професійних захворювань і поліпшення умов праці; консультує роботодавців і працівників з питань охорони праці; аналізує показники щодо виробничого травматизму та професійних захворювань; узгоджує проектну документацію, що розробляється в організації, у частині додержання в ній вимог з охорони праці; аналізує й узагальнює пропозиції щодо поліпшення умов праці; складає звітність про рівень охорони праці.

Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці –за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності згідно із Законом України «Про охорону праці».

Вступний інструктаж – інструктаж, що проводиться інженером служби охорони праці за програмою, розробленою з урахуванням вимог науково-технічної документації з охорони праці у спеціально обладнаному кабінеті охорони праці із застосуванням технічних засобів навчання і пропаганди з усіма, вперше прийнятими на роботу, незалежно від освіти, стажу роботи з даної професії чи посади, а також з відрядженими, учнями й студентами, що прибули на виробниче навчання чи практику.

Вторинний інструктаж – інструктаж, що проводиться один раз на шість місяців індивідуально чи з групою людей однієї професії за програмою інструктажу на робочому місці для підвищення рівня знань правил і інструкцій з охорони праці. Для працівників, зайнятих на роботах із підвищеною небезпекою, вторинний інструктаж повинен проводитися один раз на 3 місяці.

Гігієна праці – галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, її вплив на здоров’я, функціональний стан людини; розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища й трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику їх шкідливої і небезпечної дії на працівників.

Гiгiєнiчнi вимоги – к омплекс вимог до об’єкта дослiдження, якi унеможливлюють прояви його шкiдливого впливу на здоров’я людини та навколишнє середовище.

Гiгiєнiчна характеристика умов праці –визначення й оцiнка стану умов працi (робочого мiсця, виробничого середовища, трудового процесу) щодо вiдповiдностi їх державним санiтарним нормам, правилам, гiгiєнiчним нормативам.

Гiгiєнiчний норматив – к iлькiсний показник, який характеризує оптимальний чи допустимий рiвень впливу чинникiв навколишнього i виробничого середовища.

Гранично допустиме значення шкiдливого (виробничого) чинника – граничне значення величини шкiдливого виробничого чинника, вплив якого на людину в разi його щоденної регламентованої дії не призводить до зниження працездатностi i захворювання в перiод трудової дiяльностi та у наступний перiод життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нащадків.

Гуманізація праці – профілактика перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості.

Державний нагляд за охороною праці – д iяльнiсть уповноважених державних органiв i посадових осiб, що спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, субєктами господарювання i працiвниками вимог актiв законодавства та iнших нормативно-правових актiв про охорону праці.

Державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти про охорону праці – правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства з охорони праці –догана, у подальшому – звільнення з роботи.

Допустимі умови праці – умови, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Дублювання – самостійне виконання працівником (дублером) професійних обов’язків на робочому місці під наглядом досвідченого працівника з обов’язковим проходженням протиаварійного і протипожежного тренувань.

Економічне стимулювання – система організаційно-економічних заходів, спрямованих на розвиток господарської діяльності й підвищення її ефективності через забезпечення матеріальної зацікавленості працюючих та колективів підприємств у результатах діяльності.

Засiб iндивiдуального захисту (працiвника) – з асiб захисту, що надягається на тiло працiвника або його частину, або використовується працiвником пiд час праці.

Засiб захисту (працiвника) –засiб, призначений для запобiгання або зменшення впливу на працiвника небезпечних i (або) шкiдливих виробничих чинників.

Засiб колективного захисту (працiвникiв) – з асiб захисту, конструктивно i (або) функцiонально пов’язаний з виробничим обладнанням, виробничим процесом, виробничим примiщенням (будiвлею) або виробничим майданчиком.

Здоров’я – характеристика якості робочої сили, яка відбиває стан фізичного, розумового й соціального самопочуття. Розрізняють біологічний, соціальний та особистий рівні здоров’я.

Знак безпеки працi – з нак, призначений для попередження працівників про можливу небезпеку, заборону або припис певних дiй, а також для iнформування про розмiщення об’єктів, використання яких пов’язано iз унеможливенням або зниженням наслiдкiв дiї небезпечних i (або) шкiдливих виробничих чинників.

Інструктажі з питань охорони праці за характером і часом проведення поділяються на вступний, первинний (на робочому місці), повторний, позаплановий та цільовий.

Інтенсивність праці характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим більша її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму.

Карта праці – документ, в якому вміщуються кількісні та якісні характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації щодо їх поліпшення, запропоновані пільги та компенсації.

Категорiя робіт – р озмежування робiт за важкiстю працi, напруженiстю, ступенем професiйної небезпеки (шкiдливостi).

Колiр безпеки – у становлений колiр, призначений для привернення уваги працiвника до окремих елементiв виробничого обладнання i (або) будiвельної конструкцiї, якi можуть бути джерелами небезпечних i (або) шкiдливих виробничих факторiв, а також до засобiв пожежогасiння i знакiв безпеки.

Колективний договір – письмова двостороння угода, сторонами якої є, з одного боку, трудовий колектив, а з іншого – адміністрація підприємства, установи, організації в особі керівника; правовий інструмент, за допомогою якого трудовий колектив забезпечує собі поліпшення умов та охорони праці; гарант дотримання норм чинного законодавства України з додержання норм умов праці.

Комплексна перевірка – всебічна і детальна ревізія стану безпеки й умов праці на підприємстві (на великих підприємствах, на окремих виробництвах, у цехах, об’єктах тощо). Головна мета – оцінка ефективності системи управління охороною праці, технічного стану об’єктів підприємства, стану безпеки й умов праці, виконання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, а також здійснення опрацьованих комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів з охорони праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях.

Контроль за охороною праці – створення системи постійно діючих взаємозв’язаних заходів, спрямованих на перевірку відповідності процесу функціонування об’єкта прийнятим управлінським рішенням, наказам, законам, положенням, нормам, стандартам, правилам; виявлення результатів впливу суб’єкта (управлінських структур) на об’єкт управління (окремих працівників та колективи) і відхилень від управлінських рішень; виконання приписів посадових осіб і державних наглядових органів щодо усунення виявлених порушень вимог нормативних актів тощо.

Кримінальна відповідальність за порушення законодавства з охорони праці – згідно із Кримінальним кодексом України (ст. 271-275 розділу X «Злочини проти безпеки виробництва») передбачається, враховуючи тяжкість злочину, покарання штрафом у 50 мінімальних неоподаткованих доходів громадян, виправними роботами на строк до 2-х років, обмеженням чи позбавленням волі на строк від 2-х до 7-ми років тощо. Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних та фізичних осіб зараховуються до державного бюджету України.

Матеріальна відповідальність за порушення законодавства з охорони праці – регламентується ст. 130-188 Кодексу законів про працю України.

Медичне протипоказання – н аявнiсть в органiзмi працiвника анатомофiзiологiчних вiдхилень або патологiчних процесiв, якi перешкоджають виконанню певної роботи.

Медичний огляд – о гляд працiвникiв спецiальною комiсiєю лiкарiв з обов’язковими лабораторними, клiнiчними i функцiональними дослiдженнями з метою визначення можливостi допущення до виконання конкретної роботи (до професiї) за станом здоров’я.

Мікроклімат виробничих приміщень – метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються діючими на організм людини поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання.

Монотонність – особливий психічний стан, який виникає у людини як реакція на одноманітну і бідну на враження діяльність.

Навчання з питань охорони праці – це навчання працівників, учнів, курсантів, студентів, слухачів з метою отримання необхідних знань і навичок з питань охорони праці або безпечного ведення робіт.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника.

Небезпечна зона – простір, в якому можлива дія на працівників небезпечного й/або шкідливого виробничого фактора.

Небезпечний (виробничий) чинник – виробничий чинник, вплив якого на працiвника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або iншого раптового рiзкого погiршення здоров’я, або до смерті.

Небезпечні (екстремальні) умови праці – умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Непрацездатнiсть –повна чи часткова втрата загальної або професiйної працездатностi внаслiдок захворювання, нещасного випадку або вродженої фiзичної вади.

Нещасний випадок – подія, що зумовила травму.

Нещасний випадок на виробництвi – раптове погiршення стану здоров’я чи настання смертi працiвника пiд час виконання ним трудових обов’язків внаслiдок короткочасного (тривалiстю не довше однiєї робочої змiни) впливу небезпечного або шкiдливого чинника.

Оперативна перевірка – перевірка стану охорони праці, додержання вимог щодо охорони відповідності споруд, устаткування й обладнання, технологій вимогам нормативу актів про охорону праці.

Оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

Організаційно-технічна перевірка – контроль за організаційно-технічним забезпеченням безпеки праці в підрозділах, який реалізується на рівні організаторів та виконавців робіт.

Охорона здоров’я працівників –комплекс заходiв, спрямованих на збереження здоров’я працiвникiв з урахуванням категорiї виконуваних робiт та виробничого середовища.

Охорона праці – система правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я й працездатність людини в процесі трудової діяльності.

Перiодичний медичний огляд – м едичний огляд працiвникiв, який проводять з установленою перiодичнiстю з метою виявлення ознак виробничо зумовлених захворювань, а також патологiчних станiв, що розвинулися протягом трудової дiяльностi та перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Первинний інструктаж на робочому місці – інструктаж, що проводиться до початку роботи; проводить безпосередньо керівник робіт. Первинний інструктаж на робочому місці проводять з усіма вперше прийнятими на підприємство, що прибули на виробниче навчання чи практику, з учнями і студентами, відрядженими, з працівниками, що виконують нову для них роботу, з кожним працівником індивідуально з показом безпечних прийомів, способів і методів праці.

Перевірка нормативних умов – контроль умов праці на робочих місцях і ділянках, технологічних та виробничих процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: додержання правил і норм безпосередніми виконавцями, забезпеченість інвентарем, стан робочих місць та ділянок тощо. Здійснюється на виконавчому рівні.

Позаплановий інструктаж – інструктаж, що проводять при порушенні працівником правил і інструкцій з охорони праці, що могло призвести до нещасного випадку; при зміні правил з охорони праці, зміні технологічного процесу, матеріалу, сировини, устаткування, інструменту, що впливають на безпеку праці; при перервах у роботі більше 30 календарних днів, для робіт, до яких висуваються підвищені вимоги безпеки, і більше 60 днів для всіх інших робіт.

Попереднiй медичний огляд – м едичний огляд, який проводиться пiд час влаштування на роботу для визначення початкового стану здоров’я претендента та його вiдповiдностi конкретно обранiй професії.

Постiйне робоче мiсце – р обоче мiсце, на якому працiвник перебуває половину або бiльшу частину свого робочого часу (понад двi години безперервно); (*якщо за цих обставин робота виконується на рiзних дiльницях робочої зони, постiйним робочим мiсцем вважається вся зона).

Працездатнiсть – здатнiсть людини виконувати певну роботу, яка визначається рiвнем її фiзичних i психофiзiологiчних можливостей, а також станом здоров’я i професiйною підготовленістю.

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Праця – доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних та особистих потреб людей.

Продуктивність праці – плодотворність, ефективність витрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Професiйна захворюваність – я вище, що характеризується сукупнiстю професiйних захворювань.

Професiйна небезпека (шкідливість) – небезпека, яка може виникнути пiд час виконання роботи та призвести до травми, хвороби або смерті.

Професiйна реабілітація – п оновлення професiйної працездатностi.

Професiйна хвороба (професiйне захворювання) – патологiчний стан людини, обумовлений надмiрним напруженням органiзму або дiєю шкiдливого виробничого чинника пiд час трудової діяльності.

Професiйний вiдбiр – с укупнiсть заходiв, метою яких є вiдбiр осiб для виконання певного виду трудової дiяльностi за їх професiйними знаннями, анатомо-фiзiологiчними i психологiчними особливостями, станом здоров’я та віком.

Професійний ризик – величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Робота з підвищеною небезпекою – робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба у професійному доборі, чи пов’язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров’ю, майну, довкіллю.

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Робоча зона – простір, обмежений на висоті до 2-х м над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або тимчасового перебування працівника.

Робоча поза – основне положення тіла працівника у процесі праці.

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника у процесі трудової діяльності, оснащене засобами відображення інформації, органами керування і допоміжним обладнанням.

Система «людина-техніка» – система, що включає людину і сукупність технічних засобів, за допомогою яких здійснюється трудова діяльність.

Система управління охороною праці (СУОП) – механізм реалізації вимог законодавства і нормативної документації про охорону праці на підприємстві, а положення про СУОП – це документ, який узагальнює дану діяльність.

Соціальний ефект – суспільно значущі наслідки поліпшення умов праці (зменшення кількості травм і професійних захворювань; зниження чисельності працівників, зайнятих на важких, небезпечних та шкідливих роботах); підвищення працездатності, творчої активності, продовження періоду трудової активності.

Спеціальне навчання – це щорічне вивчення працівниками, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, вимог відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Стажування – набуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов’язків на робочому місці підприємства після теоретичної підготовки до початку самостійної роботи під безпосереднім керівництвом досвідченого фахівця.

Стандарти безпеки праці – загальні вимоги і норми безпеки щодо видів небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Тимчасове робоче мiсце – р обоче мiсце, на якому працiвник перебуває менше половини або меншу частину (менше двох годин неперервно) тривалостi щоденної роботи (змiни).

Травма – тілесне ушкодження, тобто порушення цілісності тканин та органів тіла в результаті зовнішнього впливу, що супроводжується розладом функцій окремих органів чи всього організму.

Трудова дiяльнiсть (людини) – р еалiзацiя цiльової функцiї, сформованої потребами суспiльства, здiйснювана у певнiй органiзацiйно-правовiй формi господарювання.

Трудове каліцтво – втрата здоров’я працівника внаслідок травм чи нещасного випадку, яка сталася під час виконання трудових обов’язків.

Умови праці – с укупнiсть чинникiв виробничого середовища i трудового процесу, якi впливають на здоров’я i працездатнiсть людини пiд час виконання нею трудових обов’язків.

Управління охороною праці – підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки й збереження здоров’я людини в процесі праці.

Фази працездатності – зміни функціонального стану організму людини у процесі діяльності.

Цільова перевірка – поглиблена перевірка конкретних питань з охорони праці для їх поглибленого вивчення, що проводиться одним державним інспектором чи групою державних інспекторів протягом робочого дня (зміни) або кількох днів (не більше п’яти) за планом чи вказівкою начальника інспекції (територіального управління).

Цільовий інструктаж – інструктаж, що проводять з працівниками при виконанні робіт з нарядом-допуском, безпосередньо перед їх виконанням, і факт проведення фіксують у наряді-допуску на проведення робіт; при ліквідації аварії, стихійного лиха.

Шкiдливий (виробничий) чинник – виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатностi i (або) негативного впливу на здоров’я нащадкiв (*залежно вiд кiлькiсної характеристики (рiвня, концентрацiї тощо) i тривалостi впливу шкiдливий виробничий чинник може стати небезпечним).

Шкідлива речовина – речовина, яка при контакті з організмом людини у разі порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені періоди життя сучасного і наступних поколінь.

Шкідливі умови праці – умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкода – ф iзичне ушкодження i/або збитки, заподiянi здоров’ю людей i/або майну чи навколишньому середовищу.

Штраф – покарання (оплата) за порушення однією зі сторін договірних зобов’язань. Має за мету зміцнення договірної дисципліни і відшкодування збитків потерпілій стороні.

Рекомендована література

1. Батлук В.А. Охорона праці: Навчальний посібник. / В.А. Батлук, М.П. Кулик, Р.А. Яцюк. - 2-ге вид. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009. - 360 с.

2. Гандзюк М.П. Основи охорони праці: Підручник / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський. - 3-є вид. / За ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2005. – 392 с.

3. Грищук М.В. Основи охорони праці: Підручник / М.В. Грищук. - К.: Кондор, 2007. - 240 с.

4. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці: Підручник / В.Ц. Жидецький. – Львів: Афіша, 2005. – 319 с.

5. Запорожець О.І. Основи охорони праці: Підручник / О.І. Запорожець, О.С. Протоєрейський, Г.М. Франчук та ін. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 264 с.

6. Основи охорони праці: Навчальний посібник / В.В. Березуцький, Т.С. Бондаренко, Г.Г. Валенко та ін.; За заг. ред. В.В. Березуцького. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Факт, 2007. – 480 с.

7. Основи охорони праці: Підручник / К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний та ін.; За ред. К. Н. Ткачука і М.О. Халімовського. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: Основа, 2006. - 448 с.

8. Русаловський А.В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навчальний посібник / А.В. Русаловський. – К.: Університет «Україна», 2008. – 272 с.

9. Третьяков О.В. Охорона праці: Навчальний посібник. Для самостійної роботи студентів / О.В. Третьяков, В.В. Зацарний, В.Л. Безсонний. – Х.: УЦЗУ, 2009. – 436 с.