Особливості біржової торгівлі

Сучасний біржовий ринок – це організована форма ринку, який пройшов багатовіковий еволюційний шлях розвитку від елементарного базару до електронного Інтернет-трейдингу інструментами фінансової інженерії.

Зародження елементів біржового ринку починалось із елементарного локального ринку (базару) (рис.1).

Рис. 1. Еволюція розвитку форм оптової торгівлі

У переважній більшості країн і нині можна зустріти локальні ринки чи базари, зокрема, поширеними є базари продуктів харчування та товарів народного споживання. Наступною формою оптової торгівлі, що включає в себе значну частину елементів біржової торгівлі, є ярмарок. В епоху середньовіччя особливого поширення набула ярмаркова форма торгівлі. Саме значення слова „ярмарка” у перекладі з німецької мови трактується як „щорічний ринок”, що свідчить про регулярність проведення торгів. Крім того, ярмарковій формі торгівлі були притаманні певні внутрішні правила проведення торгів та способи вирішення конфліктних ситуацій, на зразок біржового арбітражу.

Бурхливий розвиток торгівлі до XVI ст. сприяв виникненню постійних, а не тимчасових форм оптової торгівлі, а саме – аукціонної та біржової торгівлі, таким чином аукціони стали прототипом біржової торгівлі. Нині всі біржі, залежно від специфіки торгівлі та рівня їх технологічного розвитку, проводять свою торгівлю у формі різних видів аукціонів, починаючи від простих аукціонів, притаманних вітчизняній біржовій торгівлі і закінчуючи подвійною формою голосового аукціону та системою електронних торгів, характерних сучасним розвиненим біржам світу. Необхідно зазначити, що в Україні зародження біржового ринку розпочалось саме з організації сільськогосподарських аукціонів.

Найвищою формою організованого ринку в сучасній ринковій економіці став біржовий ринок. Біржовий ринок, ввібравши риси усіх попередніх форм оптової торгівлі, слугує для полегшення процесу торгівлі, створення ефективнішого механізму укладання торгових угод, а також для захисту інтересів як продавців, так і покупців від несприятливих змін цін.

Біржовий ринок розвивався поступово еволюційним шляхом. Сучасні товарні біржі мають понад п’ятивікову історію. У своєму розвитку вони пройшли ряд етапів – від звичайних форм оптового до сучасного ринку інструментів фінансової інженерії, у процесі яких змінювався характер угод, їх економічна сутність та організаційна структура (рис. 2).

Рис. 2. Генезис еволюційного розвитку інструментів біржового ринку

Історія еволюційного розвитку біржового ринкуподіляється на сім умовних етапів залежно від зміни видів біржових угод та технології біржової торгівлі.

Перший етап еволюційного розвитку біржового ринку пов’язаний з виникненням перших товарообмінних (бартерних) операцій і історично відноситься до періоду виникнення самої торгівлі. Так, встановлено, що передісторією виникнення біржового ринку стало впровадження торгівлі інструментами, які за економічною природою були дуже близькими до біржових, що відноситься до епохи Стародавньої Греції, де в ІІ ст. до н. е. почали використовувати квитки, які давали право у майбутньому купувати маслинову олію, що сприяло запобіганню її дефіциту протягом маркетингового року.

Другий етап розвитку біржового ринку пов’язаний з виникненням класичного інституту біржового ринку – біржі і впровадженням торгівлі на ній першими інструментами – спотовими контрактами. Історично другий етап розвитку біржового ринку був найдовшим і тривав від середини XVI ст. до середини ХІХ ст., що пов’язано з початковим становленням біржової торгівлі спотовими контрактами, поширенням її по різних куточках світу, відпрацюванням правил і технології торгівлі.

Точно вказати дату, коли була започаткована біржа, важко. Іще з давніх часів купці збиралися в певному місці, щоб знайти покупця, отримати ділову інформацію та, насамперед, відомості про останні ціни на ті чи інші товари. Такі збори проходили ще в Древньому Римі наприкінці ІІ ст. нашої ери.

1553 року марсельські купці стали вимагати собі “місце, яке б слугувало їм приміщенням для зустрічей, щоб уникнути дискомфорту, який вони мали, перебуваючи на вулиці”.

Поступово складався порядок проведення біржових торгів. Їх учасники дійшли висновку, що їм зовсім не обов’язково привозити товар із собою. Достатньо лише домовитись про його ціну. Все інше повинно бути обумовлено в заключному договорі. На біржових зібраннях, крім купівлі-продажу, вирішувались питання страхування, перепродажу векселів та ін. З часом середньовічна біржа набувала сучасних рис.

Джерело походження слова “біржі” знаходиться в найбільшому торговому пункті Фландрії – Брюгге. Тут торгова штовханина заснувалась біля готелю “Бурсе”. Ван де Бурсе – так звали господаря готелю. Він побудував будинок для приїжджих, фронтон якого прикрасив своїм гербом – зображенням трьох гаманців.

Іноземні комерсанти, що прибували до Брюгге, як правило, зупинялися в цьому готелі, знайомились там з іншими торговцями, укладали угоди, дізнавались свіжі новини. Готель “Бурсе” задовольняв торговців ще і в тому, що поряд із ним розміщалось представництво найбільших торгових центрів Флоренції та Генуї. Більшість купців для укладання угод були змушені приходити якраз до цього готелю. Так з’явився вираз “йти до Бурсе”, тобто брати участь у торгових зборах. Від імені Бурсе швидше всього і походить сучасне слово “біржа”.

Поняття “біржа”, як місце зустрічі ділових людей, поширилось досить швидко, але в багатьох містах збереглися попередні назви. Так, у Ліоні біржа іменувалась Площею обмінів, в ганзейських містах – Купецькою колегією, в Барселоні – Лохією.

Перша спеціальна будівля для біржі була споруджена 1556 року в місті Антверпені, конкуренті міста Брюгге. Стрункий ряд колон її протягом багатьох століть був символом біржі. На його фронтоні було висічено надпис: “Для торгових людей всіх країн та мов”.

На початку XVII ст. центр торгової та фінансової діяльності перемістився в Амстердам. Саме тут 1602 року створена одна із найбільших бірж (на той час) у світі.

Дякуючи успіхам цієї біржі, Нідерланди стали світовою фінансовою державою. В Амстердамі сходились шляхи всіх ділових операцій. Близько п’яти тисяч людей збирались кожного дня на місцевій біржі із дваннадцятої до другої години. Порядок проведення був дисциплінований. Кожній комерційній галузі відводилось певне місце. До тисячі маклерів та присяжних обслуговували відвідувачів біржі. І в цій штовханині покупцям та продавцям було не так то просто знайти один одного.

Майже вся Європа перебувала в боржниках Амстердаму. Родоначальником ринку цінних паперів вважається Амстердам. Тут у тому ж XVII ст. виникла перша фондова біржа. Хоч іще раніше облігаціями державних позик торгували у Венеції та Флоренції. В Генуї існував активний ринок розписок та платіжних зобов’язань. На Лейпцігських ярмарках котирувались “долі” (акції) німецьких родовищ.

На початку XVIIІ ст. центром світової торгівлі став Лондон. Біржа була місцем зустрічі тих, хто вже маючи гроші, бажав мати їх ще більше.

Головною заслугою названих бірж стало забезпечення швидкого переходу від цінних паперів до грошей та навпаки.

Справжній розквіт світової біржової торгівлі припадає на ХІХ ст. Пальму першості перехоплює Лондонська біржа.

Однак із часом найпрестижнішою стає Нью-Йоркська біржа, що розмістилась на відомій всім вулиці – Уолл-стріт.

Перша товарна біржа в США була відкрита в Чикаго 1848 року. Її засновники переслідували мету “забезпечити впорядковану систему торгівлі зерном, а також захистити виробників та покупців від негативних наслідків змін цін”.

Відмічаючи особливість ролі і місця Чиказької торгової біржі в розвитку біржового ринку, а також значну питому вагу її у світовому біржовому товарообороті, доцільно розглянути історію становлення та принципи діяльності цієї біржі. Місто Чикаго перетворилося в найбільший центр торгівлі зерном в 1830–1840 роках, у той же час, коли швидко розвивався американський Середній Захід – найбільший сільськогосподарський район. Крім того, стратегічне розташування міста Чикаго, на початку Великих Озер, сприяло швидкому розростанню міста і перетворенню його в зерновий термінал, а водні і транспортні системи дозволяли легко доставляти зерно з Чикаго в інші райони країни. В міру розширення торгівлі зерном, в умовах реалізації його на спот-ринку, коли продажа здійснювалася з негайною поставкою, фермери змушені були приїздити до міста із зерном, сподіваючись продати його за високими цінами. Але їх надії не завжди справджувалися. Наприклад, якщо рік був врожайний, а фермер на ринок з’явився із запізненням, то виявлялось, що він приїздив даремно. Були часи, коли фермери у вигляді протесту, буквально засипали вулиці Чикаго своїм зерном, оскільки ціни були настільки низькими, що навіть не компенсовували транспортних витрат. Але поряд з проблемами попиту і пропозиції, гостро виникали питання транспортування та зберігання зерна.

З метою стабілізації положення 1848 року 82 торговці створили централізований ринок – Чиказьку товарну біржу (Chicago Board of Trade). І першим кроком по стабілізації ринку зерна на цій біржі було впровадження спотових контрактів.

Діяльність усіх товарних бірж почалася з укладання угод на реальний товар широкого асортименту (усі види сільськогосподарської продукції, лісоматеріали, текстильна сировина тощо) за умови його термінової поставки. Механізм був дуже простий: за укладеною на біржі угодою покупець на одному із складів одержує оплачений ним товар або посвідчення про його поставку негайно. Такі угоди з реальним товаром, за його термінової поставки називають угодами з коротким строком поставки або угодами на спот.

Продавець реального товару, здійснивши його доставку на біржовий склад, одержував складське посвідчення, що підтверджувало кількість і якість товару. Уклавши угоду, продавець передавав це посвідчення покупцеві, одержуючи в обмін платіжний засіб (чек покупця).

Таким чином, біржа в цьому випадку є лише місцем укладання угод, а всі подальші відносини з приводу контракту сторони регулюють одна з одною. Угоду гарантувала не біржа, а самі учасники. Інша особливість цієї угоди у тому, що обсяги угод, а також умови постачання обумовлювалися покупцем і продавцем, тобто контракт мав значною мірою індивідуальний характер. Мета таких угод для покупців полягала в реальній закупівлі товару і реальній негайній його реалізації – для продавців. Через умови платежу та короткотерміновість здійснення угоди це унеможливлювало гру на зміні цін, (спекуляцію).

Основне значення бірж того часу було в тому, що при частих коливаннях цін лише біржа могла дати відомості про ціни та забезпечити торговцеві можливість своєчасно здійснювати закупки і продаж. Але основна функція біржі полягала у централізації попиту і пропозиції. Торговець терміново у доступній формі дізнавався про все на торговому ринку, про його настрої і бажання.

Із того часу світовий біржовий ринок сягнув від торгівлі спотовими контрактами, торгівлі реальним товаром з коротким терміном поставки до торгівлі угодами, з відстроченою поставкою, тобто форвард, коли забезпечується поставка товару відповідної якості у визначений термін (на більш тривалий період) за цінами на момент укладання угоди, які, як правило, гарантують товаровиробникам певний рівень прибутку. Цікавий той факт, що перші прототипи форвардних угод використовувались як на європейських, так і азіатських біржах. Зокрема, перші такі угоди тікети на рис (rice tickets) були укладені 1730 року на японській рисовій біржі “Доджима”, а також на європейських біржах XVI–XVIII ст. контракти на майбутню доставку цибулин тюльпанів (to-arrive contracts). Специфіка використання вищевказаних інструментів також передбачала можливість купівлі товару протягом року, а не тільки під час збору врожаю.

Третій етап еволюційного розвитку біржового ринку пов’язаний із організацією на товарних біржах торгівлі таким видом угод як форвардні контракти.

Укладання подібних контрактів вперше було організаційно оформлене в США на Чиказькій товарній біржі по кукурудзі. Торговці зерном одержували його від фермерів восени або на початку зими, але повинні були зберігати його доти, поки кукурудза достатньо висохне для навантаження на судно, а ріка звільниться від льоду. Проте за цей час ціна могла змінитися, і, щоб зменшити ризик падіння цін за час зимового зберігання, ці торговці відправлялися в Чикаго й укладали там контракти з переробниками кукурудзи на постачання їм зерна навесні. Найперший зареєстрований контракт датується 1851 роком.

У країнах з розвинутою ринковою економікою частка угод з реальним товаром на біржах помітно скоротилась і коливається тепер в межах 1, 2–2%. Вийнятком, можна вважати Лондонську біржу металів, через яку проходить обіг значної частини світового обсягу кольорових металів і де частка форвардних угод складає до 70%. Відсутність механізму гарантування виконання форвардних угод і неможливість їх стандартизації невдовзі призвела до витіснення їх з біржового сегменту ринку на позабіржовий, де мають практичне використання в більшості країн з ринковою економікою, тоді як в країнах з низьким рівнем розвитку біржового ринку, даний вид контракту досі залишається біржовим.

Особливість перших трьох етапів розвитку біржового ринку в тому, що всі процеси відбувалися виключно на біржовому ринку сільськогосподарської продукції у різних частинах світу і передбачали торгівлю в основному угодами на реальний товар.

Наступні (4-5 етапи) еволюційного розвитку біржового ринку передбачали трансформацію його функціонального призначення і поступову заміну біржових угод на реальний товар строковими контрактами, виконання яких було пов’язане з функціями спекуляції та страхуванням цінових ризиків, а також можливістю повної відсутності фізичної поставки товару.

Саме виникнення строкових форм біржової діяльності сприяло поділу товарних та фінансових ринків на біржовий (організований), на якому переважало укладання контрактів на строк – ф’ючерсів та опціонів та позабіржовий (неорганізований) ринок реальної продукції. Але даний поділ лише посилив функціональний зв'язок між цими двома сегментами і сприяв подальшому розвитку біржового ринку як надбудови над спотовим ринком, забезпечуючи його прогнозованість та стабільність. Крім того, інтенсивний розвиток ринкової економіки унеможливив організацію всього товарообігу через біржі, що пов’язано із зростанням масштабів торгівлі, у результаті чого торгівля реальним товаром остаточно перемістилася в позабіржовий товарооборот.

З другого боку, вдосконалення технологій біржової торгівлі привело до переходу біржового ринку на четвертий етап його еволюційного розвитку, пов'язаний із появою ф’ючерсних контрактів.

Вперше 1865 року на Чиказькій товарній біржі був розроблений і впроваджений стандартний типовий контракт на поставку зерна в майбутньому, який мав назву “ф’ючерсний”. Такий контракт включав стандарти на якість, розмір партії товару, строки та місце його доставки.

На розвиток і ріст ф’ючерсних ринків вплинули зміни у світовій економіці в 70-і роки, коли почали коливатися зафіксовані обмінні курси між доларом США і західноєвропейськими валютами. Валютні курси плавали не тільки внаслідок мінливості грошових курсів, й через зміни курсів інших фінансових засобів, наприклад, облігацій і казначейських білетів. Ця причина, а також державний борг, що збільшився раптово, в США і вплинули на відносно нестабільні відсоткові ставки, що привело до встановлення змінних непостійних ставок.

Головні біржі світу поширили ф’ючерсні контракти на фінансові засоби, надавши тим самим можливість фінансовим інститутам справитися з ціновими ризиками. Перші ф’ючерсні контракти на фінансові інструменти були укладені на заставні сертифікати Урядової національної заставної асоціації (США) і на іноземну валюту в 70-і роки. Сертифікати були результатом спільних зусиль Чиказької торгової біржі і підприємців, що проводили діяльність у заставному бізнесі. Для розробки контрактів знадобилося кілька років роботи і торгівля цими контрактами почалася в жовтні 1975 року.

Торгівля ф’ючерсами на фінансові інструменти поступово розширювалася й охоплювала все більше видів різноманітних фінансових засобів, включаючи довгострокові казначейські зобов’язання і казначейські білети, ф’ючерси на акції, на облігації муніципалітету і ф’ючерси на свопи.

Товарні ф’ючерсні контракти відігравали головну роль на біржах до кінця 70-х років. Поступово їхня частка знизилася, у той час як частка фінансових ф’ючерсів різко зросла. Нині на них припадає менше 60% загального числа угод на ф’ючерсних біржах.

1972 року в практику біржової торгівлі було введено новий вид контрактів – опціони на ф’ючерси, перші спроби торгівлі якими були здійснені ще в 30-х роках минулого століття. Це був якісно новий п'ятий етап розвитку біржового ринку. В протилежність ф’ючерсам, опціони на ф’ючерси, дають право інвесторам встановлювати ступінь ризику і обмежень їх вартістю премії, що виплачується за надання права продавати чи купувати ф’ючерсний контракт. Придбавши опціон за спеціальною ціною-премією, покупець має можливість з часом купити реальний товар за попередньою ціною, встановленою на момент покупки опціону, тобто володіючи опціоном, покупець володіє правом покупки за вигідною для нього в даний момент ціною.

Вперше опціонні контракти були укладені на Чиказькій торговій біржі на сою 1984 року, кукурудзу –1985 року

Шостий етап еволюційного розвитку біржового ринку тісно пов’язаний по-перше, з виникненням і масштабним розвитком ринку строкових фінансових інструментів, які набули назви – „деривативи”. Під товарним деривативом доцільно вважати біржову або позабіржову угоду, яка укладається на на строк і передбачає реалізацію зобовязання (форвард, фючерс, своп0 або права (опціон) щодо прийняття або здійснення поставки певного виду активу чи проведення офсетного розрахунку по укладеній угоді на обумовлених умовах в майбутньому. Майже 200 років біржовий ринок розвивався як товарний і лише з 70-х років минулого століття набув стрімкого розвитку ринок фінансових деривативів, який за досить короткий період часу за своєю масштабністю наздогнав і випередив ринок товарних деривативів у кілька десятків разів.

Сьомий етап еволюційного розвитку як біржового, так і позабіржового ринків описує його сучасний стан і пов’язаний з ерою інформатизації та технологізації, яка сприяла забезпеченню нових технологій і перехід до системи електронної торгівлі, а також стала поштовхом до потужного розвитку фінансового інжинірингу. Останній сприяє появі нових видів деривативних інструментів. Ці процеси привели до ще більшого стимулювання розвитку позабіржового ринку деривативів, а також сприяли трансформації первинних функцій біржового ринку товарних деривативів, перетворюючи останній на ефективне джерело інвестиційного менеджменту і управління розміщенням капіталів у транснаціональному масштабі. Результатом таких процесів стало поступове витіснення на позабіржові майданчики прямої купівлі-продажу товарів на біржах.

У зв’язку із цим сучасні біржі товарних деривативів є потужними центрами ціноутворення, які являють собою перспективну сферу інвестування капіталів та трансферту товарних і фінансових потоків. Останні два десятиліття одним з основних джерел розміщення капіталів, наряду з такими традиційними інвестиційними інструментами, як цінні папери, боргові зобов’язання, нерухомість, частіше почали використовувати деривативні інструменти.

Нині зростаюча волатильність міжнародних фінансових і товарних ринків, а також наявність прогнозованих ринків деривативів забезпечує нові можливості у розробці стратегій, необхідних для захисту від небажаних змін ринкової кон’юнктури і отримання прибутків. Завдяки цьому активне використання інструментів ринку деривативів привело до швидкого зростання інвестиційних засобів на цих ринках.

Біржовий ринок, як правило:

– концентрується в місцях виробництва і споживання товарів чи фінансових центрах різних країн світ, поширюючись на національному чи глобальному просторі (Чикаго, Лондон, Токіо, Київ);

– торгівля здійснюється виключно біржовими товарами, великими партіями;

– товари, як правило, відсутні і торгівля проводиться за зразками, каталогами, а також контрактами і договорами на їх поставку і правом укладання таких договорів у майбутньому;

– забезпечує концентрацію попиту і пропозиції продавців і покупців у часі та просторі;

– відрізняється відкритістю торгів, тобто всі бажаючі можуть отримати вичерпну інформацію про обсяги товарів, проданих на торгах і ціни, що склалися;

– характеризується вільним ціноутворенням, тобто ціни формуються залежно від попиту і пропозиції, якщо має місце конкуренція, то ціни не постійні і змінюються в залежності від кон’юктури ринку;

– основними учасниками є біржові посередники, які можуть виступати від імені і в інтересах товаровиробників та споживачів товару. Біржове посередництво в біржовій торгівлі здійснюється виключно біржовими посередниками – брокерськими фірмами, брокерськими конторами і незалежними брокерами. При цьому біржа не може виступати як біржовий посередник;

– передбачає відсутність прямого державного втручання у процеси біржових торгів;

– функціонує за єдиними історично сформованими і законодавчо затвердженими правилами (з використанням типових документів для оформлення контрактів), здійснюється за наявності певних вимог до умов поставки проданих товарів;

- виробляє два основних стандарти, що характеризують якість і ціну товару, що є об’єктом купівлі-продажу.

Таким чином, біржовий ринок являє собою один з видів організованого ринку, який функціонує у визначеному місці, за єдиними законодавчо встановленими правилами та нормами, де здійснюють торговельні операції брокери та брокерські контори з метою одержання прибутку. Біржі – це класичний інститут ринкової економіки, який формує оптовий ринок товарів чи фінансових інструментів.

Тема